Постанова

від 19.08.2015 по справі 910/13703/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2015 р. Справа№ 910/13703/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Шалівському В.О.

за участю представників:

від прокуратури: не з'явився;

від позивача 1: Пухтицький І.М., представник за довіреністю №220/562/д від 05.08.2015р.;

від позивача 2: Пухтицький І.М., представник за довіреністю №350/153/340/пс від 03.06.2015р.;

від відповідача: Устінов К.О., представник за довіреністю б/н від 10.06.2015р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіазапчасть"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2015р. (підписано - 06.07.2015р.)

у справі №910/13703/15 (суддя: Курдельчука І.Д.)

за позовом Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України;

2)Військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України);

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіазапчасть"

про стягнення 62 208,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Заступник військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України (далі - позивач 1) та Військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) (далі - позивач 2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіазапчасть" (далі - відповідач) про стягнення 62 208,00 грн. пені за прострочення постачальником зобов'язань з поставки товару за Договором про закупівлю товарів за державні кошти №220/14 від 08.10.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовуванні тим, що відповідач поставив Військовій частині товар 26.12.2014р., тоді як за умовами Договору про закупівлю товарів за державні кошти №220/14 від 08.10.2014р. поставка товару мала бути здійснена до 01.12.2014р., тобто мало місце прострочення виконання з боку постачальника, а тому покупець вправі нарахувати пені та заявити їх до стягнення у відповідності до п. 7.2 Договору у розмірі 62 208,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2015р. порушено провадження у справі №910/13703/15.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіазапчасть" відзиву на позовну заяву не надало, своїх представників до участі у судових засіданнях не направило.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2015р. у даній справі позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіазапчасть" на користь Військової частини А 0215 62 208,00 грн. пені за прострочення поставки товару. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіазапчасть" в доход державного бюджету України 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, постачальник за договором - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіазапчасть" - звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2015р. у справі №910/13703/15 та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

У доводах апеляційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіазапчасть" посилалося на неповне дослідження судом обставин справи, що мають значення для справи, при неправильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на порушення місцевим судом норм процесуального права, а саме ст. 22 ГПК України, оскільки суд розглянув справу по суті без участі повноваженого представника відповідача, який подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Серед інших доводів, скаржник зазначав, що місцевий господарський суд не врахував положення пункту 5.1. Договору, яким визначено порядок поставки товару і передбачено, що поставка товару здійснюється після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов Договору. Втім, за твердженням апелянта, він поставив товар без такого повідомлення, а тому не може вважатися особою, яка порушила умови договору в частині несвоєчасної поставки товару.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справи між суддями від 29.07.2015р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіазапчасть" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2015р. у справі №910/13703/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015р. у зв'язку з перебуванням суддів Чорної Л.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/13703/15 колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), судді: Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіазапчасть" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2015р. у справі №910/13703/15 прийнято до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., суддів: Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г. та призначено розгляд справи на 19.08.2015р.

17.08.2015р. до Київського апеляційного господарського суду від прокурора надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

19.08.2015р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

У судове засідання 19.08.2015р. представники прокуратури не з'явились. Про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (вх.№09-33/30936/15 від 11.08.2015р.).

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, разом з тим, явка судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті у судовому засіданні 19.08.2015р. за відсутності представників прокуратури.

19.08.2015р. у судовому засіданні представник відповідача просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2015р. у справі №910/13703/15 та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

19.08.2015р. у судовому засіданні представник позивача 1 проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив оскаржений судовий акт залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

19.08.2015р. у судовому засіданні представник позивача 2 проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив оскаржений судовий акт залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, 08.10.2014 між Військовою частиною (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіазапчасть" (надалі - постачальник) був укладений Договір, за умовами якого постачальник зобов'язувався у 2014 році поставити замовникові товар, зазначений у пункті 1.2 та у специфікації товару (додаток № 1 до Договору), а замовник - прийняти та оплатити такий товар (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору, сума договору становить 6 048 000 грн., у тому числі ПДВ (20%) у сумі 1 008 000 грн.

Згідно з пунктом 5.1. Договору товар постачається до 01.12.2014р., після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов Договору. Замовник може надавати таке повідомлення на поставку як повного обсягу товару так і на партію товару.

Постачальник зобов'язаний здійснити постачання товару в строки, відповідно до умов Договору (підпункт 6.3.1 пункту 6.3 Договору).

Постачальник за 2 (два) робочі дні до дати постачання товару повинен повідомити замовника про дату його постачання (пункт 5.3 Договору).

Місцем поставки товару є: м. Вінниця, склад вантажоотримувача замовника (військова частина А2287). Товар поставляється силами, засобами постачальника (пункт 5.2 Договору).

Датою виконання зобов'язань постачальника з постачання товару є дата затвердження замовником (командиром Військової частини) акту прийому поставленого товару (форма - додаток № 4 до Договору). Зазначений акт затверджується замовником у термін не пізніше ніж п'ять днів від дати отримання військовою частиною А1049 документів, які визначено у пункті 4.1 Договору (пункт 5.5 Договору).

28.10.2014р. Військовою частиною та Товариством було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої сторонами узгоджені зміни до абзацу першого пункту 3.1 Договору та викладено його у новій редакції: сума Договору становить 2 592 000 грн., у тому числі ПДВ (20%) у сумі 432 000 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство поставило Військовій частині товар 26.12.2014р., що підтверджується актом прийому поставленого товару, який підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками.

У зв'язку з невиконанням відповідачем строків поставки товару, замовник (покупець) нарахував штрафні санкції та 14.01.2015р. надіслав на адресу Товариства претензію № 350/129/138/52/пс з вимогою сплатити пені.

Однак, відповідач залишив вказану претензію без відповіді та належного реагування; пені не перерахував.

В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваного рішення, апелянт (постачальник) посилався на пункт 5.1. Договору, яким визначено, що поставка товару здійснюється після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов Договору, яке замовником відправлено не було.

Утім, колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з пункту 5.1. Договору товар постачається до 01.12.2014р., після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов Договору. Замовник може надавати таке повідомлення на поставку як повного обсягу товару так і на партію товару.

Постачальник зобов'язаний здійснити постачання товару в строки, відповідно до умов Договору (підпункт 6.3.1 пункту 6.3 Договору).

Постачальник за 2 (два) робочі дні до дати постачання товару повинен повідомити замовника про дату його постачання (пункт 5.3 Договору).

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вручив товар покупцеві 26.12.2014р., що підтверджується належним чином засвідченою копією акту приймання-передачі товару від 26.12.2014р. (а.с. 28, т. 1).

Зважаючи на те, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві (ст. 664 Цивільного кодексу України), колегія приходить до висновку про те, що датою поставки товару, а отже доказом виконання постачальником своїх зобов'язань, слід вважати дату фактичного отримання позивачем товару, тобто 26.12.2014р.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом положень частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, вказаних санкцій можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відповідно до пункту 7.2 Договору за порушення строків постачання товару постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. У разі відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Перевіривши правильність виконаного позивачем розрахунку заявлених до стягнення пені, з врахуванням вимог процесуального законодавства, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог пені у розмірі 62 208,00 грн. за період з 02.12.2014р. по 25.12.2014р.

Доводи апелянта з приводу того, що обов'язок поставки товару пов'язаний з надання замовником повідомлення про готовність до виконання умов Договору, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Ненадання замовником повідомлення про готовність до виконання умов Договору не звільняє постачальника від виконання ним зобов'язання з поставки у визначені сторонами строки.

При цьому, у матеріалах справи наявний лист Військової частини вих.№350/129/138/2555/пс від 29.10.2014р. (а.с.27, т. 1), в якому покупець повідомляє постачальника про готовність прийняти товар на суму 2 592 000 грн., що спростовує твердження відповідача.

Оскаржуючи правомірність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, відповідач, зазначав, що судом першої інстанції безпідставно в судовому засіданні 30.06.2015р. не відкладено розгляд справи, чим позбавлено відповідача можливості надати відзив на позовну заяву.

Судова колегія такі доводи апелянта про порушення судом першої істанції норм процесуального права оцінює критично та відхиляє з таких мотивів.

У відповідності до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Наведені відповідачем обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання, не можуть бути визнані поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Крім того, керівник (виконавчий орган) підприємства може, як самостійно здійснювати представництво інтересів товариства, директором, якого він являється, так і не позбавлений права обрати будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій по представництву інтересів підприємства.

Отже, суд попередньої інстанції вжив усіх заходів, необхідних для виклику сторін у судові засідання , належним чином повідомив відповідача про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом, а тому не допустив порушень норм процесуального права щодо рівності сторін у процесі і не обмежив їх у свободі подання ними доказів судовому органу, як і заперечень не подав.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з абз. 3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а не його обов'язком. Тому, оскільки в матеріалах справи було достатньо документів для розгляду справи по суті, суд першої інстанції не був зобов'язаний повторно відкладати розгляд справи на іншу дату.

За наслідками повторного розгляду справи судова колегія не знайшла підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіазапчасть" залишає без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта (відповідача).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіазапчасть" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2015р. у справі №910/13703/15 залишити без задоволення а рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2015р. у справі №910/13703/15 - без змін.

2.Матеріали справи №910/13703/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

С.А. Пашкіна