Постанова

від 19.08.2015 по справі 922/2856/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2015 р. Справа № 922/2856/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Потапенко В.І. , суддя Тарасова І. В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Пейчева К.П., довіреність від 25.11.2014 р. б/н;

відповідача - Рождественської І.В., довіреність від 02.01.2015 р. № 01/КБ/Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4129 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2015 р. у справі № 922/2856/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-88", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" в особі філії "Голден Кросс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер", смт. Новопокровка Харківської областіс. П"ятигірськ Балаклійського району Харківської області

про стягнення коштів в розмірі 396440,16 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Темп-88" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" в особі філії "Голден Кросс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" про стягнення 396 440,16 грн., в тому числі: 284 646, 60 грн. суми попередньої оплати за договором поставки від 06.11.2014 р. № 1590/2014/КБ/0, 8004,26 грн. пені за несвоєчасну поставку за цим договором , 43 175, 19 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з повернення передплати по Договору та нараховані на це зобов'язання 57 783,25 грн. інфляційних втрат та 2 830,86 грн. 3% річних.

Заявою від 13.07.2015 р. позивач зменшив позовні вимоги, а саме: просив суд стягнути з відповідача 249 396,60 грн. попередньої оплати за договором поставки від 06.11.2014 р. № 1590/2014/КБ/0, 56004,97 грн. пені за несвоєчасну поставку за цим договором та 57 783,25 грн. інфляційних втрат, нарахованих на прострочене зобов'язання з повернення попередньої оплати по Договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 липня 2015 року у справі № 922/2856/15 (суддя Калантай М.В.) позов задоволено частково.

З відповідача на користь позивача стягнуто 249396,60грн. попередньої оплати, 56004,97грн. пені за несвоєчасну поставку товару, та 6654,39грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовлено.

Відповідач подав на зазначене рішення апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду, в якій, посилаючись на невідповідність викладених в рішенні висновків суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарським судом першої інстанції не надано оцінки доводам відповідача щодо того, що згідно з пунктом 3.1. договору поставки від 06.11.2014 р. № 1590/2014/КБ/0

поставка товару здійснюється відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торговельної палати Інкотермс 2010 на умовах EXW, які передбачають самостійне отримання товару покупцем на складі постачальника та не передбачають обов'язку постачальника щодо доставки товару, а Специфікація № 1 до цього Договору передбачала поставку товару у період з 06.11.2014 р. по 12.11.2014 р., за умови 100% попередньої оплати товару покупцем за 1 день до дати поставки, узгодженої у Специфікації. Натомість позивач в період 15-16 листопада 2014 року та в інші періоди не повідомляв відповідача щодо свого наміру вивезти товар та окрім цього допустив прострочення у здійсненні попередньої оплати товару, здійснивши таку передплату у терміни з 07.11.2014 р. по 14.11.2014 р., замість визначених Договором термінів - з 05.11.2014 р. по 14.11.2014 р.

Посилаючись на вказані обставини, відповідач зазначає, що відповідно до положень статті 612 Цивільного кодексу України, факт невідвантаження ним товару 15-16 листопада 2014 року не може вважатись простроченням зобов'язань за договором поставки від 06.11.2014 р. № 1590/2014/КБ/0, а тому, на момент звернення позивача з позовом до суду, його права щодо отримання товару порушені не були.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки №150/2014/КБ/0 від 06.11.2014 ( т. 1 а.с. 26-29, далі за текстом - Договір), за умовами якого відповідач зобов'язався поставити і передати у власність позивача товар. перелік та найменування якого зазначаються у Специфікаціях до даного Договору, накладних документах на кожну окрему партію товару, а позивач зобов'язався прийняти цей товар та здійснити його оплату.

Відповідно до пункту 2.1 Договору асортимент, комплектація, технічні характеристики, кількість, ціна за одиницю та одиниця виміру товару вказуються у специфікаціях та передбачаються у супровідних документах на кожну окрему партію товару.

Згідно з пунктом 3.1. Договору поставка товару здійснюється відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 на умовах EXW -включає завантаження товару на транспортний засіб покупця із складу Постачальника, що розташований за адресою: Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. Польова, 1.

Строк поставки товару та порядок його оплати визначається сторонами у специфікаціях до даного договору (пункти 3.3, 4.3 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами Договору підписано Специфікацію №1 (т. 1 а.с. 30), згідно з якою відповідач зобов'язався поставити товар (кури дорослі м'ясних порід після 6 місяців) окремими партіями:

- в кількості 8500 голів з датою поставки 06.11.2014 вартістю 496060,00грн.;

- в кількості 8500 голів з датою поставки 07.11.2014 вартістю 496060,00грн.;

- в кількості 8500 голів з датою поставки 08.11.2014 вартістю 496060,00грн.;

- в кількості 8500 голів з датою поставки 09.11.2014 вартістю 496060,00грн.;

- в кількості 8500 голів з датою поставки 10.11.2014 вартістю 496060,00грн.;

- в кількості 8500 голів з датою поставки 11.11.2014 вартістю 496060,00грн.;

- в кількості 5047 голів з датою поставки 12.11.2014 вартістю 294542,92грн.

Загальна вартість товару згідно зі специфікацією №1 склала 3270902,92грн.

Пунктом 3 Специфікації №1 сторони узгодили, що оплата товару здійснюється позивачем на умовах 100% передоплати за 1 день до дати поставки.

Згідно з пунктом 5.1. Договору датами поставки товару вважаються дати підписання сторонами видаткових накладних (пункт 5.1 Договору).

В пункті 9.1. Договору сторони узгодили, що Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2015 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем(попередня оплата) покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексую

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору в період з 07.11.2014 по 14.11.2014 здійснив перерахування коштів відповідачу на загальну суму 2973000,00грн., що підтверджується доданими до позову банківськими виписками з особового рахунку позивача.

Відповідач згідно з видатковими товарно-транспортними накладними №ГК-00000406 від 08.11.2014, №ГК-00000408 від 10.11.2014, №ГК-00000416 від 11.11.2014, №ГК-00000418 від 12.11.2014, №ГК-00000419 від 14.11.2014 здійснив часткову поставку товару згідно Договору на загальну суму 2688353,40грн., тобто на меншу суму, ніж та, яка була оплачено позивачем.

Таким чином, вартість товару, за який позивачем здійснено попередню оплату , але не поставленого відповідачем на момент подання позову складала 284646,60грн., що також підтверджено і двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 27.11.2014 р., який підписаний та скріплений печатками обох сторін ( т. 1 а.с. 43).

У зв'язку з нездійсненням відповідачем поставки товару на суму 284646,60грн, який оплачено позивачем, останній 23.12.2014 направив відповідачу вимогу №1/22 від 22.12.2014 про повернення суми попередньої оплати в розмірі 284646,60грн., а також вимагав сплати пені в розмірі 8004,26грн. на підставі п. 6.2 Договору ( т. 1 а.с. 44-46).

Дана вимога отримана представником відповідача 24.12.2014 р., що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення, але залишена відповідачем без реагування.

В процесі рогляду справи в суді першої інстанції відповідач здійснив поставку оплаченного позивачем згідно з Договором товару на суму 35250,00грн. за накладною №ГК-00000069 від 10.03.2015 р., у зв'язку з чим вартість оплаченого позивачем, але не поставленого відповідачем товару за Договором станом на 10.03.2015 р. склала 249396,60 грн.

Про вказаний факт позивач повідомив суд в заяві про зменшення позовних вимог (т. 1 а.с. 75-77).

Відповідач поставку залишку оплаченого товару не здійснив, суму попередньої оплати не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому він просив ( з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позову) стягнути на свою користь 249396,60грн. суми попередньої оплати, 56004,97грн. пені за несвоєчасну поставку товару та 57783,25 грн. інфляційних втрат, нарахованих на прострочене зобов'язання з повернення попередньої оплати.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення 249396,60грн. попередньої оплати, 56004,97грн. пені за несвоєчасну поставку товару, зважаючи на наступні підстави.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3 Специфікації №1 сторони узгодили, що оплата товару здійснюється позивачем на умовах 100% передплати за 1 день до дати поставки.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплаченого товару вимагати або передання оплаченого товару, або повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Як було наведено вище, у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку з поставки частини товару на суму 284646,60грн, який оплачено позивачем, останній 23.12.2014 направив відповідачу вимогу №1/22 від 22.12.2014 про повернення суми попередньої оплати в розмірі 284646,60 грн.Дана вимога отримана представником відповідача 24.12.2014 р.

В процесі рогляду справи в суді першої інстанції відповідач здійснив поставку оплаченного позивачем згідно з Договором товару на суму 35250,00грн. за накладною №ГК-00000069 від 10.03.2015 р., у зв'язку з чим вартість оплаченого позивачем, але не поставленого відповідачем товару за Договором станом на 10.03.2015 р. склала 249396,60 грн.

Таким чином позивач реалізував своє право вимагати повернення сплаченої ним по Договору попередньої оплати в сумі 249396,60 грн., у зв'язку з не поставкою товару у встановлений строк.

Зважаючи на наведене, позовні вимоги про повернення 249396,60 грн. суми передплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо відсутності з його боку прострочення обов'язку з поставки товару у зв'язку з тим, що п. 3.1 Договору передбачена поставка товару відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торговельної палати Інкотермс 2010 на умовах EXW, які передбачають самостійне отримання товару покупцем на складі постачальника, а позивач в період 15-16 листопада 2014 року та в інші періоди не повідомляв відповідача щодо свого наміру вивезти товар та окрім цього допустив прострочення у здійсненні попередньої оплати товару, колегія суддів вважає безпідставними, зважаючи на наступне.

В пункті 3.1. Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 на умовах EXW -включає завантаження товару на транспортний засіб покупця із складу Постачальника, що розташований за адресою: Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. Польова, 1.

Відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів в редакції Інкотермс -2010 за умовами EXW (Ex Works або Франко завод) продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (заводі, фабриці, складі).

Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України якщо товар має бути переданий покупцеві за його місцезнаходженням, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця.

Договором може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це.

В пункті 3.4. Договору сторони передбачили, що у момент поставки на кожну партію товару постачальник надає покупцю наступні документи:

-акт прийому-передачі птиці;

-товарну/видаткову накладна;

- податкову накладну;

- оригінал рахунку-фактури;

- оригінал рахунку-фактури;

- копія сертифікату якості та інший документ для товару даного виду.

Згідно з п. 5.1. Договору датою поставки товару вважається дата підписання стронами видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.6. Договору право власності на товар що поставляється переходить від постачальника до покупця з моменту передачі покупцю на його складі та підписання сторонами актів прийому-передачі.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, з матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження факту направлення, згідно з умовами пункту 3.1 Договору, до відповідача автотранспорту для отриманням товару 15.11.2014 р. надав договір про надання послуг по організації вантажних перевезень вантажів автомобільним транспортом по Україні №06/11-2014 від 06.11.2014, укладений позивачем з перевізником - ТОВ "Артбудкомфорт", заявку №14/11/14 від 14.11.2014 на перевезення вантажу, подорожні листи вантажного автомобіля №3088 та №3089 за 15-16 листопада, лист-повідомлення перевізника №7 від 17.11.2014 про простій транспортних засобів.

Посилання відповідача на те, що позивач своєчасно не звертався на склад відповідача за отриманням товару спростовуються наявними в матеріалах справи договором про надання послуг по організації вантажних перевезень вантажів автомобільним транспортом по Україні №06/11-2014 від 06.11.2014, укладеним позивачем з перевізником - ТОВ "Артбудкомфорт" (т. 1 а.с. 65-67), заявкою №14/11/14 від 14.11.2014 на перевезення вантажу (т. 1 а.с. 68), Дорожніми листами вантажного автомобіля №3088 та №3089 за 15-16 листопада 2014 року (т. 1 а.с. 69,70), листом-повідомленням перевізника №7 від 17.11.2014 про простій транспортних засобів (т. 1 а.с. 71).

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, з даних документів вбачається виконання позивачем обов'язку, передбаченому пунктом 3.1 Договору щодо направлення 15.11.2014-16.11.2014 транспортних засобів на склад відповідача, розташований за адресою: Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. Польова, 1.

Проте відповідач не надав доказів надання ним уповноваженому позивачем перевізникові -ТОВ "Артбудкомфорт" у період його прибуття на склад - з 15.11.2014 р. по 16.11.2014 р. товару у розпорядження (повідомлення про готовність товару до передання) та здійснення передбачених законодавством та Договором дій з оформлення передання товару, зокрема надання відповідачем -відправником перевізнику на підписання товарно - транспортних видаткових накладних, які виписуються відправником в чотирьох екземплярах та засвідчуються його підписом ( п. 3.4. Договору, п. 11.1, 11. 5 -11.7), акту приймання-передачі товару, а також податкову накладну;оригінал рахунку-фактури; оригінал рахунку-фактури (п. 3.4. Договору).

При цьому відповідач безпідставно посилається на відсутність у нього обов'язку з передачі товару 15.11.2014 р. -16.11.2014 р., у зв'язку з тим, що Специфікацією передбачено здійснення поставки у терміни з 06.11.2014 р. по 12.11.2014 р. та допущенням позивачем порушення строків передплати, а саме її здійснення у період з 07.11.2014 р. -по 14.11.2014 р., замість періоду визначеного Договором-з 05.11.2014 р. по 11.11.2014 р.

Як зазначалось вище, пунктом 3 Специфікації №1 сторони узгодили, що оплата товару здійснюється позивачем на умовах 100% передоплати за 1 день до дати поставки. Позивач останній раз здійснив попередню оплату 14.11.2014 р.

В пункті 9.1. Договору сторони дійшли згоди, що він діє до 31.12.2015 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань , а тому порушення позивачем строку здійснення передплати та його звернення за отриманням товару із порушенням встановлених Договором строків поставки не припинило зобов'язання відповідача з передачі цього товару наступного дня після здійснення останньої передплати -15.11.2014 р.

Отже відповідач не довів факт виконання ним свого обов'язку за Договором з передання товару позивачу на суму 249396,60 грн., який у нього виник після здійснення позивачем передплати за цей товар та прибуття на склад перевізника -ТОВ "Артбудкомфорт".

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у розі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що постачальник за порушення строків поставки товару, визначених в специфікаціях, сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від вартості непоставленого/недопоставленого товару та/або від вартості відповідної замовленої партії товару.

Позивач на підставі цього пункту Договору нарахував на вартість непоставленого за Договором товару за 6 місяців прострочення -з 15.11.2014 р. по 15.05.2015 р. неустойку в сумі 56004,97 грн.

Вказана штрафна санкція не підпадає під визначення таких видів неустойки як пеня та штраф, а є окремим договірним видом неустойки.

Колегія суддів зазначає, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із принципом свободи договору, встановленого статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору та можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, окрім випадків, коли в цих актах прямо вказано на заборону такого відступлення.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 22.11.2010 р. у справі № 14/80-09-2056.

Вказана сума неустойки нарахована в межах встановленого ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 249396,60грн. попередньої оплати та 56004,97 грн. пені за несвоєчасну поставку товару

Щодо позовних вимог про стягнення 57 783,25 грн. інфляційних втрат, нарахованих на прострочене зобов'язання з повернення попередньої оплати по Договору, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в їх задоволенні, виходячи з наступних підстав.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже цією нормою передбачено нарахування інфляційних втрат лише на грошове зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зі змісту норми ст. ст. 524 , 533-535 , 625 Цивільного кодексу України , можна дійти висновку, що грошовим є зобовязання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобовязання зі сплати коштів.

Таким чином грошовим зобов'язанням є таке правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати, перерахованої йому позивачем за договором поставки не є наслідком порушення грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе зобов'язань зі сплати грошових коштів, а з інших підстав-повернення сплаченого авансу за непоставлений товар, а тому на прострочене зобов'язання з повернення попередньої оплати по договору не можуть нараховуватись інфляційні втрати.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі №5011-42/13539-2012, від 16.09.2014 у справі №921/266/13-г/7, від 01.07.2015 р. у справі № 910/14120/14, а також у пункті 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 №01-06/1666/14.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст. 99, п. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2015 р. у справі № 922/2856/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 21.08.15 р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Тарасова І. В.