Постанова

від 18.08.2015 по справі 917/1925/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2015 р. Справа № 917/1925/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Черленяк М.І.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Колотія С.М., за довіреністю б\н від 14.07.2014 року;

відповідачів та третьої особи - не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3447 П\1-6) на рішення господарського суду Полтавської області від 20 березня 2015 року у справі № 917/1925/13

за позовом Диканського госпрозрахункового мисливсько-рибальського підприємства Полтавської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок, смт. Диканька Полтавської області

до 1. Диканської селищної ради Диканського району Полтавської області, смт. Диканька Полтавської області

2. Диканської районної громадської організації "Товариство мисливців Диканщини", смт. Диканька Полтавської області

3. Приватної агрофірми "Подоляка", с. Байрак Диканського району Полтавської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства, м. Полтава

про визнання незаконним і скасування рішення Диканської селищної ради від 23.05.2013р. та поновлення права продовження строку користування мисливськими угіддями

ВСТАНОВИЛА:

Диканське госпрозрахункове мисливсько-рибальське підприємство Полтавської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Диканської селищної ради Диканського району Полтавської області з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Диканської селищної ради Диканського району Полтавської області від 23.05.2013р. №23 "Про погодження надання в користування мисливських угідь ПАФ "Подоляка" та Диканській РГО "Товариство мисливців Диканщини" в частині залишення за Диканською районною громадською організацією "Товариство мисливців Диканщини" мисливських угідь, що проходять по правій стороні по ходу дороги Полтава-Суми до смт. Диканька по межі границь між Диканською селищною радою та Велико-Будищанською сільською радою, далі по правій стороні Водянобалківською та Петро-Давидівською, Балясненською сільськими радами, до траси Шишаки-Диканька, а також про поновлення права Диканського госпрозрахункового мисливсько-рибальського підприємства Полтавської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок на першочергове продовження строку користування мисливськими угіддями, що проходять по правій стороні по ходу дороги Полтава-Суми до смт. Диканька по межі границь між Диканською селищною радою та Велико-Будищанською сільською радою, далі по правій стороні Водянобалківською та Петро-Давидівською, Балясненською сільськими радами, до траси Шишаки-Диканька.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.04.2014р. позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення Диканської селищної ради Диканського району Полтавської області від 23.05.2013р. №23 "Про погодження надання в користування мисливських угідь ПАФ "Подоляка" та Диканській РГО "Товариство мисливців Диканщини" в частині залишення за Диканьською РГО "Товариство мисливців Диканщини" мисливських угідь, що проходять по правій стороні по ходу дороги Полтава-Суми до смт. Диканька по межі границь між Диканською селищною радою та Велико-Будищанською сільською радою, далі по правій стороні Водянобалківською та Петро-Давидівською, Балясненською сільськими радами, до траси Шишаки-Диканька. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2014р. рішення господарського суду Полтавської області від 03.04.2014 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2015р. судові рішення першої інстанції та апеляційної інстанції скасовано, а справу передано на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.03.2015р. у справі № 917/1925/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кульбако М.М., суддя Киричук О.А., суддя Кльопов І.Г.) (новий розгляд) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 20.03.2015 р. скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування рішення Диканської селищної ради Полтавської області №23 від 23.05.2013 р.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що на думку позивача, Диканське госпрозрахункове мисливсько-рибальське підприємство Полтавської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок мало беззаперечне та неоспорюване право на користування мисливськими угіддями, як користувач мисливських угідь, який продовжує строк користування цими угіддями на підставі рішення 15 сесії 22 скликання Полтавської обласної ради від 20.02.1998 року та у відповідності до Типового договору про умови ведення мисливського господарства від 20.04.1998 р., згідно яких термін користування мисливськими угіддями до 20.04.2013 року.

Розгляд справи відкладався за клопотанням Приватної агрофірми "Подоляка", Диканської селищної ради Диканського району Полтавської області та Диканської районної громадської організації "Товариство мисливців Диканщини".

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 14.08.2015 р. у зв'язку із відпусткою судді Пелипенко Н.М., для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О., суддя Черленяк М.І.

Представник першого відповідача в судове засідання 18.08.2015р. не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 3 а.с. 165). Про причини неявки суд не повідомив, доказів поважних причин нез'явлення в попереднє судове засідання не представив; відзив на апеляційну скаргу не надав.

Представник другого відповідача в судове засідання також не з'явився. Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2015р., якою розгляд апеляційної скарги відкладено, направлялась на вказану другим відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи адресу, однак повернулась підприємством зв'язку з довідкою про невручення у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку, зокрема, з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, другий відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Представник третього відповідача в судове засідання не прибув, ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2015р. про відкладення розгляду справи направлялась на вказану третім відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи адресу, однак не повернулась підприємством зв'язку.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта" щодо відстежень пересилання поштових відправлень.

З витягу УДППЗ "Укрпошта" вбачається, що Приватна агрофірма "Подоляка", с. Байрак Диканського району Полтавської області отримала судову кореспонденцію 04.08.2015 р.

Крім того, Харківський апеляційний господарський суд виконав процесуальний обов'язок щодо належного повідомлення третього відповідача про час та місце судового розгляду справи, про що свідчить штамп на зворотній сторінці ухвали суду від 28.07.2015р. про відправлення її копій сторонам, що є доказом належного повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 28 від 20.02.2013р. (т. 3 а.с. 163).

Таким чином, третій відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Про причини неявки суд не повідомив, доказів поважності причин неявки його представника у попереднє судове засідання не представив, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства свого представника в судове засідання не направило, про час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 3 а.с. 166).

Колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності належно повідомлених представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріаліа справи, на підставі рішення Полтавської обласної ради 15 сесії 22 скликання від 20.02.1998 року, між Державним лісогосподарським об'єднанням "Полтаваліс" та Диканським госпрозрахункового мисливсько-рибальського підприємства Полтавської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок (далі - Диканське ГМРП ПОО УТМР) укладений Типовий договір про умови ведення мисливського господарства від 20.04.1998 року, відповідно до умов якого Диканському ГМРП ПОО УТМР було надано на 15 років в користування мисливські угіддя на території Диканського району Полтавської області загальною площею 46 975 га, у тому числі: лісові угіддя 4 150 га, польові 42 029 га, водно-болотні 796 га терміном до 20.04.2013 року (т. 1 а.с. 10-11).

Розглянувши подання Державного лісогосподарського об'єднання "Полтаваліс" про добровільну відмову від користування частиною мисливських угідь Полтавською обласною організацією Українського товариства мисливців і рибалок в межах Полтавської області загальною площею 473 502 га, Полтавська обласна рада рішенням від 27.04.2004 року "Про припинення права користування мисливськими угіддями і уточнення площ мисливських угідь, які закріплені за користувачами", у відповідності до додатку №1 до вказаного рішення, Диканському ГМРП ПОО УТМР надано мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 39 605 га, у тому числі: лісові угіддя - 2 442 га, польові - 36 356 га, водно-болотні - 807 га (т. 1 а.с. 83-85).

13.12.2007 року між Полтавським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Диканським ГМРП ПОО УТМР укладений договір № 007/07 про умови ведення мисливського господарства( т. 1 а.с. 86-88).

Після закінчення строку договору Диканському ГМРП ПОО УТМР для продовження строку користування угіддями, зазначеними у договорі, було погоджено надання в користування мисливських угідь, розташованих на території Диканської селищної ради, з власниками та користувачами земельних ділянок.

12.03.2013 року директор Диканського ГМРП ПОО УТМР Лях В.П., звернувся до Диканської селищної ради з проханням погодити надання в користування мисливські угіддя, розташовані на території Диканської селищної ради (т. 1 а.с. 90).

Рішенням Диканської селищної ради 30 сесії 6 скликання № 21 від 14.03.2013 року "Про розгляд клопотань Приватної агрофірми "Подоляка" та Українського товариства мисливців та рибалок" вирішено питання "Про погодження на використання мисливських угідь Приватною агрофірмою "Подоляка" та Диканським ГМРП ПОО УТМР " винести на розгляд чергової сесії Диканської селищної ради (т. 1 а.с. 89).

08.05.2013 року до Диканської селищної ради звернувся директор Диканського ГМРП ПОО УТМР - Лях В.П., з проханням погодити надання в користування мисливських угідь Приватній агрофірмі "Подоляка" (т. 1 а.с.91).

Рішенням Диканської селищної ради 30 сесії 6 скликання №23 від 23.05.2013 року "Про погодження надання в користування мисливських угідь Приватній агрофірмі "Подоляка" та Диканській районній громадській організації "Товариство мисливців Диканщини", розглянувши клопотання генерального директора Приватної агрофірми "Подоляка" про погодження надання в користування мисливських угідь, розташованих в межах території Диканської селищної ради, та враховуючи звернення Українського товариства мисливців та рибалок Диканського району "Про об'єднання зусиль по створенню мисливського господарства сучасного рівня на базі Приватної агрофірми "Подоляка" було вирішено: погодити надання в користування Приватній агрофірмі "Подоляка" мисливські угіддя на території Диканської селищної ради, що проходять по лівій стороні по ходу дороги Полтава - Суми до смт. Диканька по межі границь між Диканською селищною радою та Стасівською і Великорудківською сільськими радами, далі по лівій стороні дороги від смт. Балясне по межі границь між Диканською селищною радою та Балясненської і Андріївської сільських рад; залишити за Диканською районною громадською організацією "Товариство мисливців Диканщини" мисливські угіддя, що проходять по правій стороні по ходу дороги Полтава-Суми до смт. Диканька по межі границь між Диканською селищною радою та Велико-Будищанською сільською радою, далі по правій стороні Водянобалківською та Петро-Давидівською, Балясненською сільськими радами, до траси Шишаки-Диканька (т. 1 а.с. 92).

Предметом спору є вимога позивача до Диканської селищної ради Диканського району Полтавської області, Диканської РГО "Товариство мисливців Диканщини" та ПАФ "Подоляка" про визнання незаконним та скасування рішення Диканської селищної ради Диканського району Полтавської області від 23.05.2013 року № 23 "Про погодження надання в користування мисливських угідь ПАФ "Подоляка" та Диканській РГО "Товариства мисливців Диканщини" в частині залишення за Диканською районною громадською організацією "Товариства мисливців Диканщини" мисливських угідь та про поновлення права Диканського ГМРП ПОО УТМР на першочергове продовження строку користування вказаними мисливськими угіддями, з огляду на те, що селищною радою було погоджено надання у користування мисливських угідь, розподіливши їх лише між двома заявниками - ПАФ "Подоляка" та Диканською РГО "Товариство мисливців Диканщини", чим було позбавлено позивача права, у відповідності до статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", продовження користування мисливськими угіддями, які перебували у нього в користуванні (пріоритетного права).

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд встановив, що позивач не має пріоритетне право у відповідності до статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" продовження користування мисливськими угіддями.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Як зазначено в п. 2 роз'ясненнь Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" № 02-5/35 від 26.01.2000 р., підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" порушені права користувачів мисливських угідь підлягають поновленню.

Поновлення порушених прав користувачів мисливських угідь провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами, місцевими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, або в судовому порядку (частина п'ята статті 32 Закону України "Про мисливське господарство та полювання").

Згідно частини першої статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Статтею 9 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" передбачено, що до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання, зокрема належить вирішення в установленому порядку питань надання і користування мисливських угідь.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" до повноважень сільських, селищних і міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить серед іншого вирішення відповідно до цього Закону питань, що стосуються надання у користування мисливських угідь.

У відповідності до частини четвертої статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" передбачено, що право користування мисливськими угіддями припиняється, зокрема у разі закінчення строку користування. У такому випадку жодне рішення відповідними органами не приймається.

В частині другій статті 32 Закону України "Про мисливське господарство та полювання") зазначено, що припинення права використання державного мисливського фонду або права користування мисливськими угіддями може мати місце лише у випадках, передбачених статтею 23 цього Закону .

Як свідчить з матеріалів справи, договір № 007/07 про умови ведення мисливського господарства від 13.12.2007 року припинив свою дію 20 лютого 2013 року (т.1.а.с.86-88).

Диканське ГМРП в особі директора Ляха В.П. звернулось до Диканської селищної радив з листом від 12.03.2013 року, тобто після закінчення строку дії договору.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, викладений у рішенні від 20.03.2015 року про те, що у позивача відсутнє пріоритетне право на поновлення договору у відповідності до статті 22 Закону України "Про мисливське господарство і полювання", а тому і відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Частиною і статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених ним Кодексом.

Зі змісту 1 першої статті 124 Земельного кодексу України вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору земельної ділянки .

Отже, виходячи з того, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, оскільки таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства.

Під час дії Договору орендар не повідомив про продовження або поновлення дії Договору, а умовами договору та чинним на той час законодавством не передбачалося автоматичного поновлення договорів оренди землі державної та комунальної власності.

Договір від 31.07.2013 року між Полтавським обласним управлінням лісового та мисливського господарства і Диканською районною громадською організацією "Товариство мисливців Диканщини" про умови ведення мисливського господарства №019/3, який укладений на підставі рішення 17 сесії 6 скликання Полтавської обласної ради від 17.07.2013 року (т.1.а.с. 60-64) в установленому законом порядку недійсним не визнавався, а тому є чинним.

Крім того слід зазначити, що місцевим господарським судом правомірно встановлено, що погодження про надання Диканській районній громадській організації "Товариство мисливців Диканщини" було надано рішенням від 07.05.2012 року №75, яке на оскаржується, а оскаржуваним пунктом рішення за другим відповідачем залишено лише частину угідь, а відтак відсутні підстави для визнання незаконним та скасування пункту 2 рішення Диканської селищної ради, яким залишено за Диканською районною громадською організацією "Товариство мисливців Диканщини" мисливські угіддя, що проходять по правій стороні по ходу дороги Полтава-Суми до смт. Диканька по межі границь між Диканською селищною радою та Велико-Будищанською сільською радою, далі по правій стороні Водянобалківською та Петро-Давидівською, Балясненською сільськими радами, до траси Шишаки-Диканька, оскільки відсутнє порушення прав позивача.

Щодо вимоги позивача про поновлення права Диканського госпрозрахункового мисливсько-рибальського підприємства Полтавської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок на першочергове продовження строку користування мисливськими угіддями, то колегія суддів вважає правомірним залишення місцевим господарським судом таку вимогу без задоволення, оскільки така вимога позивача є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Диканської селищної ради Диканського району Полтавської області від 23.05.2013 року № 23 "Про погодження надання в користування мисливських угідь ПАФ "Подоляка" та Диканській РГО "Товариства мисливців Диканщини" в частині залишення за Диканською районною громадською організацією "Товариства мисливців Диканщини" мисливських угідь.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що одним із способів захисту порушених прав суб'єктів господарювання є, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України серед способів захисту цивільних прав та інтересів судом визначено визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади та органу місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки невідповідність акту індивідуальної дії, виданий органами місцевого самоврядування, чинному законодавству не встановлено, порушення права позивача не відбулось, то правові підстави для визнання позовної вимоги про поновлення права Диканського госпрозрахункового мисливсько-рибальського підприємства Полтавської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок на першочергове продовження строку користування мисливськими угіддями, відсутні.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у селищного голови права та повноважень видавати від імені територіальної громади селища Диканька та від виконавчого комітету довіреності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про помилковість таких доводів, оскільки дії голови Диканської селищної ради по видачі довіреності на представництво інтересів першого відповідача повністю узгоджуються з приписами статті 28 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції та оцінивши надані сторонами до справи матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України, в силу вимог якої обов'язок доказування законодавчо покладений на сторони, позивачем не надано належних доказів свого переважного права на користування мисливськими угіддями, у зв'язку з чим фактично не доведено їх підставність.

Інші доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків Господарського суду Полтавської області, викладених у рішенні від 20.03.2015 р. у справі № 917/1925/13.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, виконав вимоги постанови Вищого господарського суду України від 21.01.2015 р. у цій справі, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 20 березня 2015 року у справі № 917/1925/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 25.08.2015 р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Черленяк М.І.