Постанова

від 17.08.2015 по справі 813/2061/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2015 року Справа № 813/2061/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.,

з участю секретаря судового засідання Перчак С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Пелетна Компанія" до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Пелетна компанія» (надалі - ТзоВ «Українська Пелетна компанія», позивач) звернувся до суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівськійобласті (надалі - Городоцька ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Городоцької ОДПІ від 14.04.15р. № 0000202201 та № 0000212201.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність висновків податкового органу щодо порушення ТзоВ «Українська Пелетна компанія» норм податкового законодавства внаслідок господарських взаємовідносин з контрагентом позивача - ТОВ «Денікс Груп». Зазначає, що такі висновки зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських оперцій з вказаним контрагентом. Реальність взаємовідносин між позивачем та його контрагентом спростовується належними первинними документами. В основу висновків про допущені позивачем порушення покладено лише твердження про те, що ТОВ «Денікс Груп» має ознаки фіктивності, зокрема такі як відсутність за місцезнаходженням та неможливість проведення з ним зустрічної звірки з метою підтвердження даних податкової звітності. Вважає, що такі висновки відповідача є безпідставні та нічим не підтверджені, не можуть бути покладені в основу порушення позивачем податкового законодавства та нікчемності правочинів.

Позивач участі уповноваженого представника не забезпечив. Надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Подав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Городоцькою ОДПІ подано до суду заперечення на позовну заяву. Суть заперечень зводиться до того, що позивачем під час проведення документальної перевірки не надано сертифікатів якості, довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних, які б засвідчували яким транспортом перевозився товар від контрагента позивача - ТзОВ «Денікс Груп», не надано інформації про пункти навантаження та розвантаження товару, хто перевозив даний товар, номер транспортного засобу та водія, а також документів щодо зберігання придбаного у вказаного контрагента товару. Відтак, податковий орган правомірно дійшов висновку про відсутність підтвердження реального здійснення господарської діяльності з вказаним контрагентом позивача.

Крім цього, у провадженні слідчого управління ГУ МВС України у Львівській області перебуває кримінальне провадження, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014140000000355 від 12.06.14р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205 КК України. Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_1 за попередньою змовою в групі із невстановленими на даний час особами, використовуючи реквізити зареєстрованих у м. Харкові суб'єктів господарювання із явними ознаками фіктивності, у тому числі ТОВ «Денікс груп», займався незаконним конвертуванням безготівкових грошових коштів, перерахованих легальними платниками за нібито виконані роботи, надані послуги і поставлені товари у готівкові кошти та їх перехід до тіньового обігу. Відтак, ТОВ «Денікс груп» проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам та використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності.

У зв'язку з цим, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, ухвалив розглянути справу у відсутності представників сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Городоцькою ОДПІ на підставі наказу від 18.03.15р. №258, направлення на перевірку від 19.03.15р. №106/2201 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «УКРАЇНСЬКА ПЕЛЕТНА КОМПАНІЯ» (ЄДРПОУ 38177899) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «ДЕНІКС ГРУП» ЄДРПОУ 37882958 за період з 14.06.12р. по 31.12.14р.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ» «УКРАЇНСЬКА ПЕЛЕТНА КОМПАНІЯ» вимог:

-п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10р №2755-VІ із внесеними змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 64074 грн. в тому числі за вересень 2014 року на 64074 грн.;

-пп.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.10р. № 2755- VІ із внесеними змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 57667 грн.

Результати перевірки оформлено актом від 01.04.15р. № 95/2201/38177899. На підставі акта перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 14.04.15р. № 0000202201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 80 093, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 64 074,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14 417,00грн;

- від 14.04.15р. № 0000212201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 72 084 грн., в тому числі за основним платежем - 57 667,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14 417,00грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, яка діяла на момент здійснення спірних господарських операцій) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 вищезгаданої статті передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Виходячи з положень п. 187.1 ст. 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що вказані в акті перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Денікс Груп» полягають у тому, що на думку податкового органу, господарські операції позивача з вказаним контрагентом фактично не відбувались. У ТзОВ «Денікс груп» відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності, зокрема, працівники, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби.

Крім цього, згідно з базою даних АІС «Податковий блок» декларація з податку на додану вартість за вересень 2014 року, яка подана ТзОВ «Денікс Груп» до податкового органу, не визнана податковою звітністю з присвоєнням статусу «історія подання». Позивачем при проведенні перевірки не надано довіреностей на отримання товарів, сертифікатів якості, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товарів.

З приводу вказаних порушень суд зазначає наступне:

Між ТОВ «Українська Пелетна Компанія» (покупець) та ТОВ «Денікс Груп» - (постачальник) укладено договір поставки від 01.09.14р. № 0109/1.

Відповідно до п.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити підібране покупцем обладнання (надалі товари) в кількості, асортименті, за цінами та на суму, що зазначені в видаткових накладних постачальника, які є невід'ємною частиною цього Договору. Товар поставляється транспортом Покупця або Постачальника (за згодою сторін) протягом наступного дня після дати замовлення . Покупець приймає товар по кількості та якості, користуючись вимогами П-6 та П-7 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання» (пункти 2.3, 2.4 Договору).

Згідно з п.3.1 Договору якість товару, що поставляється Постачальником, повинна бути відповідною до діючих стандартів та засвідчуватись сертифікатами якості виробника або іншими документами, для даного виду товару.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що товар поставляється в упаковці виробника та у тарі. Якщо в товарно-транспортній накладній вказано, що тара є зворотною, вона підлягає поверненню, з оформленням необхідних документів.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових та податкових накладних.

З представлених документів судом встановлено, що загальна сума взаєморозрахунків позивача з ТзОВ «ДЕНІКС ГРУП» за вересень 2014 року становить 384445 грн., в т.ч. ПДВ 64074,17 грн.

Суму податку на додану вартість в розмірі 64074,17 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту в декларації за вересень 2014 року.

Ухвалою судового засідання від 08.07.15р. суд витребував у позивача документи, на підтвердження здійснення господарських операцій з ТзОВ «Денікс Груп» згідно з вказаним вище договором. Зокрема: товарно-транспортні накладні, сертифікати якості чи інші документи, які підтверджують якість придбаного товару, картки складського обліку, докази проведення розрахунку за придбаний товар та інші документи, які підтверджують реальність здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей.

На вимогу суду позивачем витребуваних доказів не представлено.

Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних заздійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції Україну від 05.06.95р. за №168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п.2.1 ст.2 вказаного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації ( власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на купівлю товарів (робіт, послуг) повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне відвантаження таких товарів, виконання тих чи інших робіт (послуг).

Суд звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів. Зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обовязковою, але не безумовною підставою для визначення правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган не доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Суд зазначає, що з метою дослідження фактичного придбання товару необхідно аналізувати умови поставки такого товару, зокрема, щодо передачі товару від продавця до покупця, досліджувати первинні бухгалтерські документи.

Надані позивачем документи не дають можливості відтворити зміст та обсяг господарських операції між позивачем та ТзОВ «Денікс груп» та підтвердити реальність їх виконання. Видаткові та податкові накладні можуть бути документами, які дають підстави для відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку лише за умови реального здійснення таких операцій. Однак, на переконання суду, в контексті умов дослідженого судом договору постачання № 0109/1 від 01.09.14р., надані позивачем документи не є достатніми для підтвердження реальності придбання вказаних в них товарно-матеріальних цінностей.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання визначених договором постачання товарів та у сукупності підтверджують його реальне виконання, а тому і не доведено того, що обумовлені таким правочином товари, поставлені саме цим контрагентом.

Одночасно суд враховує викладену в акті перевірки інформацію, отриману у ході кримінального провадження, що внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014140000000355 від 12.06.14р. щодо підозри у здійсненні ОСОБА_1. від імені ТзОВ «Денікс Груп» операцій з незаконного конвертування безготівкових грошових коштів, перерахованих легальними платниками за нібито виконані роботи, надані послуги і поставлені товари у готівкові кошти та їх перехід до тіньового обігу.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що такі рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, судові витрати здійснені позивачем не підлягають до компенсації.

Відповідно до п.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» суд-

п о с т а н о в и в :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Пелетна Компанія" (81300, Львівська область, Мостиський район, місто Мостиська, вулиця Залізнична ,1, ЄДПОУ 38177899) на користь Державного бюджету України 2 739 (дві тисячі сімсот тридцять дев'ять) гривень 18 копійок судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.