Постанова

від 14.03.2012 по справі 2а-1670/345/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/345/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

при секретарі - Дубовик О.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Елпіс-2005" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

20 січня 2012 року Приватне підприємство "Елпіс-2005" (далі - ПП "Елпіс-2005", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2011р. №0005972301/2142 та №0005962301/2143.

Мотивуючи свої вимоги позивач стверджує, що висновки акту перевірки від 10.06.2011 р. №3841/23-209/33357321 щодо заниження ПП "Елпіс - 2005" податкових зобов'язань по податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 29 050,00 грн. та податку на прибуток на загальну суму 36 312,00 грн. є хибними, а податкові повідомлення-рішення від 25.06.2011 р. №0005962301/2143 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 45 390,00 грн. (36 312,00 грн. - за основним платежем, 9 078,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 25.06.2011 р. №0005972301/2142 про збільшення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 36 312,00 грн. (29 050,00 грн. - за основним платежем, 7 262,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню.

Позивач вказує, що господарські операції ПП "Еліпс - 2005" з приводу придбання у ПП "Кремнет" автомобільних запчастин, на підставі яких формувався податковий кредит та валові витрати звітного періоду, зафіксовані та підтверджені первинними документами, зокрема належним чином оформленими податковими накладними. Відтак, на думку позивача, в діях ПП "Елпіс - 2005" під час формування податкових зобов'язань по ПДВ та податку на прибуток відсутні порушення податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що ПП "Елпіс - 2005" в результаті господарських взаємовідносин з ПП "Кремнет" протягом перевіряємого періоду штучно сформувало податковий кредит та валові витрати внаслідок чого занизило податкові зобов'язання з ПДВ на суму 29 050,00 грн. та з податку на прибуток у розмірі 36 312,00 грн. Зазначав, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, робіт, послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно з постановою ВРКС СВ ПМ ДПА в Полтавській області від 26.04.2011 р. про призначення документальної перевірки, встановлено надання ПП "Кремнет" послуги з транзиту та конвертації готівкових коштів за грошову винагороду для різних суб'єктів підприємницької діяльності на території України. Також встановлено, що за час своєї діяльності службові особи ПП "Кремнет" під час здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, умисно складали та видавали підроблені офіційні документи від імені підприємства. В ході досудового слідства встановлено, що ПП "Кремнет" документально відображало наявність фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Елпіс - 2005", яких фактично не було, внаслідок чого останнім незаконно сформовано податковий кредит та валові витрати шляхом включення підроблених первинних документів щодо реалізації товарів (робіт, послуг) до податкового та бухгалтерського обліку.

Отже, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, а позовні вимоги ПП "Елпіс - 2005" - необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову та просив суд у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ПП "Елпіс - 2005" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 11.02.2005 р. (ідентифікаційний код 33357321), свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №23707764 від 23.02.2005 р. На даний час позивач перебуває на податковому обліку у відповідача.

З 03.06.2011 р. по 09.06.2011 р. на виконання постанови заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області від 26.04.2011 р. про призначення документальної перевірки Кременчуцькою ОДПІ була проведена документальна виїзна позапланова перевірка ПП "Елпіс - 2005" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ПП "Кремнет" за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р., результати якої оформлено актом від 10.06.2011 р. №3841/23-209/33357321.

Висновками акту перевірки встановлено порушення підприємством п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток у період, що перевірявся на загальну суму 36 312,00 грн. та порушення пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, внаслідок чого занижено ПДВ в період, що перевірявся на загальну суму 29 050,00 грн.

На підставі акту перевірки від 10.06.2011 р. №3841/23-209/33357321 Кременчуцькою ОДПІ були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.06.2011 р. №0005972301/2142 про збільшення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 36 312,00 грн. (29 050,00 грн. - за основним платежем, 7 262,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0005962301/2143 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 45 319,00 грн. (36 312,00 грн. - за основним платежем, 9 078,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень взято висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, а також заниження податку на прибуток в результаті взаємовідносин із ПП "Кремнет" у період з жовтня по грудень 2010 року. При цьому перевіряючий звертає увагу на те, що фактично згідно податкової звітності у ПП "Кремнет" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Крім цього, за результатами камеральної перевірки ПП "Кремнет" було встановлено завищення підприємством податкових зобов'язань по декларації з ПДВ за жовтень - грудень 2010 року на суму 4 891 687,00 грн., у тому числі по контрагенту ПП "Елпіс-2005". То ж, на думку перевіряючого, для контрагентів ПП "Кремнет" такі операції несуть лише податкову вигоду, і саме вони в даному випадку є вигодонабувачами, тобто особами, на користь яких вчиняються правочини з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на його підставі спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі -Закон №168/97-ВР).

Так, згідно з п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Правові відносини з приводу формування валових витрат врегульовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час існування спірних правовідносин), згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат:

- потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

- будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9).

З пояснень представників сторін та матеріалів справи суд встановив, що ПП "Елпіс-2005" протягом перевіряємого періоду формувало податковий кредит та валові витрати, зокрема, на підставі усних домовленостей із ПП "Кремнет" щодо придбання автозапчастин (КПП, міст, двигун, кабіна, колесо, кунг, напівпричеп, автомобіль, роздаточна коробка).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат позивач надав суду:

- накладні;

- рахунки - фактури;

- податкові накладні.

Дослідивши надані суду первинну документацію, суд дійшов висновку, що реальність здійснення господарської операції з купівлі-продажу товару у ПП "Кремнет" не підтверджено, оскільки всупереч вимогам п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочин між юридичними особами вчинено в усній, а не в письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Разом з цим зі змісту наданих позивачем рахунку-фактури та накладної за відсутності сертифікатів якості чи паспортів на придбану продукцію неможливо встановити якісні та кількісні характеристики придбаного у ПП "Кремнет" товару, у зв'язку з чим невизначеним залишається предмет договору. Відсутні також і акти прийому-передачі вказаного товару.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд звертає увагу на відсутність у позивача документальних даних, що засвідчують перевезення вантажу на весь обсяг придбаного товару.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.4 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 (далі -Правила перевезень), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (пункт 11.6 Правил перевезень).

Згідно з пунктом 11.7 Правил перевезень перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Проте, позивачем не надано суду товарно-транспортних накладних чи дорожніх листів, як доказу транспортування придбаного товару.

За наведених обставин наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних може бути підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Однак фіктивність операцій, відсутність доказів їх реального вчинення виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства. Позивач не надав належних доказів реальності постачання придбаного товару, а видаткові накладні виписані платником, який фактично не виступав продавцем товару, зазначеного у вказаних накладних, не здійснював їх поставку та відвантаження та, відповідно, не формував податкові зобов'язання.

Сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що купівля-продаж та поставка мала місце. Про відсутність реального характеру відповідних операцій свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як відсутність у продавця ПП "Кремнет" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Разом з тим згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно п.19 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, фанти).

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів свідчить про те, що підприємство фінансово-господарською діяльністю в розумінні п. 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не займалося.

Отже надані позивачем до суду первинні бухгалтерські документи не підтверджують фактичне отримання товарів від ПП "Кремнет" та їх використання у господарській діяльності, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення ПП "Елпіс-2005" податкового кредиту та валових витрат у розмірі зазначеному в акті перевірки.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач під час проведення перевірки позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, правомірно нарахувавши суб'єкту господарювання податкове зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток. Спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно.

Таким чином вимоги позивача суд визнає необґрунтованими, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

З огляду на приписи ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Елпіс-2005" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19.03.2012 р.

Суддя Є.Б. Супрун