Постанова

від 20.08.2015 по справі 820/7165/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"20" серпня 2015 р. № 820/7165/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Сайко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.07.2015 року № 0000374900 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 28276,50 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального ГУ ДФС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками: ТОВ «СБ РЕМБУДСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 14061407) за період листопад та грудень 2014 року, ТОВ «СТРОИТЕЛЬНАЯ КОМПАНИЯ ИНТЕГРАЛ» (код ЄДРПОУ 31940212) за період грудень 2014 року.

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального ГУ ДФС було складено Акт від 19 червня 2015 року № 9/28-09-49-15/02071180. В акті відповідач посилається на порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 18 851,00 грн. (з урахуванням частки використання товарів/послуг в оподаткованих операціях 9, 86 % у 2014 році, у тому числі:

за листопад 2014 року - на 4 321, 0 грн.;

за грудень 2014 року - на 14 530, 00 грн.

За результатами розгляду заперечень на акт, висновки контролюючого органу, що закріплені у акті перевірки були залишені без змін.

На підставі цього контролюючим органом було прийнято рішення про збільшення грошового зобов'язання, а саме податкове повідомлення - рішення від 07 липня 2015 року № 0000374900 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 18 851,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9 425, 50 грн., а усього на суму 28 276, 50 грн.

Позивач з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не погоджується та вважає його незаконним та таким, що винесене з порушенням чинного законодавства України.

Представники позивача в судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 07 липня 2015 року № 0000374900 є законним та таким, що винесене в межах чинного законодавства України.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального ГУ ДФС (далі - "СДПІ") було проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (далі - НТУ «ХПІ) по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками: ТОВ «СБ РЕМБУДСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 14061407) за період листопад та грудень 2014 року, ТОВ «СТРОИТЕЛЬНАЯ КОМПАНИЯ ИНТЕГРАЛ» (код ЄДРПОУ 31940212) за період грудень 2014 року.

За результатами перевірки складено Акт від 19 червня 2015 року № 9/28-09-49-15/02071180 яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 18 851, 00 грн. (з урахуванням частки використання товарів/ послуг в оподаткованих операціях 9, 86 % у 2014 році), у тому числі:

за листопад 2014 року - на 4 321, 0 грн.;

за грудень 2014 року - на 14 530, 00 грн.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, що були подані платником податків у порядку та строки, що передбачені Податковим кодексом України, висновки контролюючого органу, що закріплені у акті перевірки були залишені без змін.

На підставі вище зазначеного акут перевірки відповідачем було прийнято рішення про збільшення грошового зобов'язання, а саме податкове повідомлення - рішення від « 07» липня 2015 року № 0000374900 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 18 851, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9 425, 50 грн., а усього на суму 28 276, 50 грн.

Суд зазначає, що підставою для вище зазначених висновків відповідача викладених в акті перевірки є його посилання на ту обставину, що стосовно взаємовідносин з ТОВ «СБ РЕМБУДСЕРВІС» за період листопад, грудень 2014 року, що до перевірки не надані сертифікати якості та дефектні акти, які на думку контролюючого органу впливають на податковий облік. Додатково, контролюючий орган приходить до висновку щодо відсутності достатніх трудових ресурсів у ТОВ «СБ РЕМБУДСЕРВІС» для виконання обсягів робіт, згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт. Вказані висновки обґрунтовані контролюючим органом результатами перевірок контрагентів другої та третьої ланки постачання щодо неможливості фактичного здійснення останніми господарських операцій через відсутність майна, трудових та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з постачання будівельних послуг.

Стосовно взаємовідносин з ТОВ «СТРОИТЕЛЬНАЯ КОМПАНИЯ ИНТЕГРАЛ» за період грудень 2014 року в обґрунтування висновків Акту перевірки щодо зазначеного контрагента контролюючий орган посилається на той факт, що основним постачальником ТОВ «СТРОИТЕЛЬНАЯ КОМПАНИЯ ИНТЕГРАЛ» протягом грудня 2014 року було ТОВ «АБРИС ДИЗАЙН». Проведення перевірки ТОВ «АБРИС ДИЗАЙН» не є можливим у зв'язку із відсутністю оригіналів первинних документів, у зв'язку з цим нібито встановлена неможливість фактичного здійснення ТОВ «АБРИС ДИЗАЙН» господарських операцій через відсутність майна, матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з постачання будівельних послуг. За результати перевірки ланцюгів постачання, контролюючий орган приходить до висновку щодо неможливості фактичного здійснення постачання проектних послуг на адресу НТУ «ХПІ».

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що між НТУ «ХПІ» та ТОВ «СБ РЕМБУДСЕРВІС» були укладені договорив про надання послуги № 24 від 06.11.2014 року, № 23 від 06.11.2014 року, № 22 від 06.11.2014 року, № 21 від 28.10.2014 року, № 20 від 30.09.2014 року, договору на послуги № 25 від 18.11.2014 року, № 15 від 14.08.2013 року, № 27 від 11.12.2014 року, № 28 від 11.12.2014 року, № 30 від 15.12.2014 року, № 33 від 24.12.2014 року, № 32 від 22.12.2014 року, № 31 від 22.12.2014 року, відповідно до яких ТОВ «СБ РЕМБУДСЕРВІС» здійснювало ремонтні роботи покрівлі, аудиторій.

Факт виконання робіт підтверджується актами прийому виконаних будівельних робіт за листопад та грудень 2014 року.

Розрахунок за угодами було здійснено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями .

Суд зазначає, що відповідач в судовому засіданні не заперечував тієї обставини, що роботи були виконані.

Також судом встановлено, що між НТУ «ХПІ» та ТОВ «СТРОИТЕЛЬНАЯ КОМПАНИЯ ИНТЕГРАЛ» відповідно договору розробки проектних робіт № 1 від 29.09.2014 року та № 2 від 06.11.2014 року.

Суд зазначає, та зазначений факт сторонами не заперечувався, що позивачем отримано від ТОВ «СТРОИТЕЛЬНАЯ КОМПАНИЯ ИНТЕГРАЛ» проектну документацію та сплатив за надані послуги.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини між позивачем та ТОВ «СБ РЕМБУДСЕРВІС» та ТОВ «СТРОИТЕЛЬНАЯ КОМПАНИЯ ИНТЕГРАЛ» є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, на думку суду, не має підстав стверджувати, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «СБ РЕМБУДСЕРВІС» ТОВ «СТРОИТЕЛЬНАЯ КОМПАНИЯ ИНТЕГРАЛ» не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 07.07.2015 року № 0000374900 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС є незаконним та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 07.07.2015 року № 0000374900 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 28276 (двадцять вісім тисяч двісті сімдесят шість) грн. 50 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 25 серпня 2015 року.

Суддя Спірідонов М.О.