Постанова

від 21.08.2015 по справі 826/12681/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 серпня 2015 року № 826/12681/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К. Ю., розглянувши відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - позивач) з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про стягнення з рахунків відповідача податкового боргу в розмірі 1040,44 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковий борг відповідача складається з нарахованої пені в розмірі 1040,44 грн., яка виникла внаслідок несвоєчасно сплаченого платежу з податку з доходів фізичних осіб, який, в свою чергу, виник на підставі самостійно визначених податкових зобов'язань згідно декларації від 31 березня 2014 року № 1400027854.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2015 року, відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 183-2 КАС України, відкрито скорочене провадження у справі № 826/12681/15 та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття скороченого провадження надати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2015 року відповідно до положень частини 4 статті 183-2 КАС України адміністративну справу № 826/12681/15 призначено до розгляду в судовому засіданні у зв'язку з надходженням заперечень від відповідача.

В судовому засіданні 28 липня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Відповідач в судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення. Проте, оскільки положеннями ст. 56 КАС України передбачена можливість брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника, з метою вирішення даної справи в межах розумного строку, суд без викладення окремим документом ухвалив відмовити в задоволенні клопотання про відкладення та, керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подано до позивача податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, якою самостійно визначено суму податку 344736 грн., який підлягає сплаті платником податку самостійно.

Оскільки ці зобов'язання не було сплачено платником у встановлений Законом строк, то вони перетворилися на податковий борг платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (ч. 163.1 ст. 163).

Частиною 46.1. статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Нормами Податкового кодексу України передбачено обов'язок платника податку подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) (ст.179 ПК України).

Податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.

Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

При цьому, положеннями ст. 129 ПК України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Статтею 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

На виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України позивачем направлено на юридичну адресу відповідача податкову вимогу від 09 лютого 2015 року № 699-23, отриману відповідачем 17 березня 2015 року.

Виходячи з положень п. 58.3 ст. 58 ПК України податкова вимога надсилається органом податкової служби в порядку визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів на підтвердження своєчасності сплати самостійно визначених податкових зобов'язань.

При цьому, судом не приймаються посилання відповідача на той, факт, що заборгованість зі сплати податку на доходів фізичних осіб була ним сплачена на наступний день після отримання податкової вимоги, оскільки податковий борг виник на підставі поданої відповідачем декларація, в якій ним самостійно вказана сума податку, який підлягає сплаті.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено відсутність у нього податкового боргу, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2) заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1040 (одна тисяча сорок) гривень 44 копійко на бюджетний рахунок № 33119341700010 (УДКСУ у Солом'янському районі ГУ ДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 38050812, банк одержувача ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019, код платежу 11010500).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.Ю. Гарник