Постанова

від 26.09.2006 по справі 210/12-05

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

210/12-05

Київський міжобласний апеляційний господарський суд

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.06                                                                                            Справа №  210/12-05

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Поліщука В.Ю. (доповідач по справі),

суддів:                                 Рудченка С.Г. суддів:                                 Агрикової  О.В.  

                                                                                                                              .

при секретарі судового засідання Огієнко В.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області,

на рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2005р. року,

у справі №210/12-05 (суддя Писана Т.О.).,

за позовом Бобрицького споживчого товариства (м.Шевченково, Броварський район, Київська область),

до           Броварської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області  (м.Бровари, Київська область),

третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору не стороні відповідача           ДП Броварський хлібозавод ВАТ «Київхліб»(м. Бровари, Київська обл.)

про           визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001412303/0 від 20.12.2004 року Броварської об'єднаної державно податкової інспекції Київської області,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Крупка Б.Г. –представник (довіреність №1 від 22.06.2006 року),

від третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Бобрицьке споживче товариство звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Броварської ОДПІ Київської області №0001412303/0 від 20.12.2004 року, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7386 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.06.2005 року у справі №210/12-05 позов задоволено повністю, податкове повідомлення-рішення №0001412303/0 від 20.12.2004 року визнано недійсним. Рішення місцевого господарського суду мотивовано зокрема тим, що відповідач невірно застосував прядок стягнення штрафних санкцій, встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення за порушення позивачем вимог ст.4 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві»№227 від 16.03.1995 року.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2005 року у справі №210/12-05 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме, Конституції України та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.07.2005 року за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області та клопотанням про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, відповідно до ст.98 ГПК України було порушено апеляційне провадження по справі №210/12-05. Водночас, зазначеною судовою ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ДП Броварський хлібозавод ВАТ «Київхліб».

Розпорядженнями Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.09.2005 року, від 18.11.2005 року, заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.07.2006 року, Виконуючого обов'язки Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.08.2006 року склад колегії суддів змінювався.

Під час судового засідання 22.11.2005 року, учасникам судового провадження було повідомлено, що подальший розгляд справи буде здійснюватись за нормами Кодексу з адміністративного судочинства України.

Представникам сторін права і обов‘язки, передбачені ст.ст.49,51 Кодексу адміністративного судочинства України було роз'яснено головуючим суддею.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.02.2006 року на підставі ст.156 КАС України, апеляційне провадження у справі №210/12-05 було зупинено до встановлення правонаступника Броварської ОДПІ Київської області, оскільки згідно Наказу ДПА в Київській області від 02.02.2006 року №56 «Щодо утворення Броварської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області»Броварську ОДПІ Київської області було ліквідовано.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.07.2005 року апеляційне провадження у справі №210/12-05 було поновлено, водночас, зазначеною судовою ухвалою було здійснено заміну відповідача на Броварську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області.

В судових засіданнях господарського суду апеляційної інстанції з метою повного всебічного та об'єктивного розгляду справи оголошувались перерви, а також розгляд справи відкладався для надання можливості учасникам судового провадження надати додаткові матеріали у справі.

Під час розгляду справи в апеляційному господарському суді, представники відповідача вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримали у повному обсязі, просили спірне судове рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач проти задоволення вимог заперечував, наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення. Представники позивача в судових засіданнях господарського суду апеляційної інстанції проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечували, наполягали на залишенні рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення, з мотивів наведених у Відзиві на апеляційну скаргу (аркуш справи 59,60).

Третя особа не скористалась процесуальним правом на участь свого представника в судових засіданнях апеляційного господарського суду, уповноваженого представника в судові засідання не направила, будь-яких пояснень (заперечень) на апеляційну скаргу не надавала, правова позиція третьої особи щодо вимог апеляційної скарги господарському суду апеляційної інстанції не відома.

Враховуючи приписи ст.196 КАС України та неодноразові відкладення розгляду справи з причин не виконання третьою особою вимог судових ухвал апеляційної інстанції, виходячи з засад розумного строку, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи під час розгляду справи апеляційною інстанцією.

В судовому засіданні 26.09.2006 року колегією суддів було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду переглядаючи рішення господарського суду Київської області виходить із наступних обставин.

22.09.2004 року Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001302303/0, яким, згідно з п.п. “г” п.п.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі акта перевірки №1143/23-5 від 22.09.2004 року, відповідно до ст.4 Указу Президента «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві», госпрозрахунковій філії «Валентина» Бобрицького споживчого товариства визначено суму податкового зобов'язання за платежем «3023030100 –штрафи та санкції за несвоєчасність розрахунків з товаровиробниками АПК»у розмірі 9058 грн. 00 коп., у тому числі : 0 грн. 00 коп. –основний платіж, 9058 грн. 00 коп. –штрафні (фінансові) санкції (арк. справи 12).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено місцевим господарським судом, працівниками відповідача було проведено перевірку госпрозрахункової філії «Валентина»Бобрицького споживчого товариства, за наслідками якої складений Акт №1143/23-5/1011/25896440 від 22.09.2004 року  «Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства госпрозрахункової філії «Валентина»Бобрицького споживчого товариства (ГПРФ «Валентина»ідентифікаційний код 25896440) за період з 01.04.2001 р. по 31.03.2004 р.»(арк. справи 11, 96-114).

В Акті перевірки, зокрема, зазначено, що Госпрозрахунковою філією «Валентина»допущене порушення вимог ст.4 Указу Президента «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві»в частині порушення строків перерахування виручки на рахунок постачальника –товаровиробника агропромислового комплексу –ДП «Броварський хлібозавод»ВАТ «Київхліб».

Позивач використав процедуру апеляційного узгодження податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0001302303/0 від 22.09.2004 року, звернувшись до відповідача 30.09.2004 року із відповідною скаргою (арк. справи 13).

Рішенням Броварської ОДПІ у Київській області «Про результати розгляду скарги від 30 вересня 2004 року про відміну податкового повідомлення-рішення від 22 вересня 2004 року за №0001302303/0»від 05.10.2004 року (вих.№14134) в задоволенні скарги позивача було відмовлено, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишене без змін (арк. справи 15-17).

31.12.2004 року податкове повідомлення–рішення №0001302303/0 від 22.09.2004 року було оскаржено позивачем до ДПА в Київській області (аркуш справи 18).

15.12.2004 року ДПА в Київській області було прийнято Рішення про результати розгляду скарги (вих.№13363/10/25-709/242), яким було скасовано податкове повідомлення–рішення №0001302303/0 від 22.09.2004 року та частково Рішення Броварської ОДПІ у Київській області «Про результати розгляду скарги від 30 вересня 2004 року про відміну податкового повідомлення-рішення від 22 вересня 2004 року за №0001302303/0»від 05.10.2004 року щодо зобов'язання госпрозрахункової філії «Валентина»Бобрицького споживчого товариства сплатити штрафні (фінансові) санкції та пеню в сумі 9058 грн. 00 коп., оскільки при прийнятті податкового повідомлення–рішення №0001302303/0 від 22.09.2004 року застосування (нарахування) штрафних (фінансових) санкцій було здійснено без врахування терміну позовної давності, водночас зобов'язано відповідача прийняти нове податкове повідомлення –рішення (арк. справи 19-20).

20.12.2004 року Броварською ОДПІ у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №000141303/0, яким, згідно з п.п. «г»п.п.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі акта перевірки №4763/23-5 від 16.12.2004 року, відповідно до ст.4 Указу Президента «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві», Бобрицькому споживчому товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем «3023030100 –штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки»у розмірі 7386 грн. 00 коп., у тому числі : 0 грн. 00 коп. – основний платіж, 7386 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції (арк. справи 10).

Згідно Довідки №3730/2000р. Київського обласного управління статистики року про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 28.07.2000 року, Госпрозрахункова філія «Валентина» Бобрицького споживчого товариства не є юридичною особою, є філією Бобрицького споживчого товариства (аркуш справи 26). Зазначена обставина під час розгляду справи в першій інстанції та під час розгляду справи в порядку апеляційного провадження відповідачем не заперечувалась.

При цьому, апеляційним господарським судом, за наявними у справі матеріалами встановлено, що постачальником Госпрозрахункової філії «Валентина»було ДП «Броварський хлібозавод»ВАТ «Київхліб». Відсутність письмових договорів, укладених між останнім та госпрозрахункової філії «Валентина»(або ж з позивачем) сторонами під час розгляду справи також не спростувалось і, як вбачається з матеріалів справи, зазначений факт сторонами не заперечується.

Судова колегія апеляційного господарського суду, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників учасників судового провадження, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого суду має бути залишене без змін, виходячи з наступного.

Враховуючи, що з 01.09.2005 року набув чинності Кодекс адміністративного судочинства України, по переконанню колегії суддів господарського суду апеляційної інстанції, судове рішення місцевого господарського суду у цій справі має переглядатись за правилами КАС України виходячи з наступного.

Відповідно до п.1) ч.1 ст.17 КАС України, спори юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів і розглядаються (відповідно) за правилами КАС України.

Згідно п.7) ч.1 ст.3 КАС України, суб'єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 6 КАС України визначено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, місцевим господарським судом в основу судового рішення було покладено посилання на ст.19 Конституції України, яка дозволяє органам державної влади, місцевого самоврядування та їх посадовим особам діяти в межах повноважень визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, при визначенні податкового зобов'язання та застосуванні до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних (фінансових) санкцій розмірі 7396 грн. 00 коп., відповідач зобов'язаний був діяти лише в межах та у спосіб передбачений чинним на день прийняття рішення законодавством.

Враховуючи, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено органом державної податкової служби апеляційний господарський суд вважає за необхідне, при визначенні компетенції цього органу, застосувати Закон України «Про державну податкову службу в Україні». При цьому, компетенція органів державної податкової служби визначена ст.ст.2 та 11 вказаного Закону. Апеляційний господарський суд, аналізуючи спірне податкове повідомлення-рішення прийшов до висновку, що відповідач перевищив надану йому компетенцію, оскільки, Законом України «Про державну податкову службу в Україні»органам державної податкової служби не надано право контролювати платіжну дисципліну та порядок розрахунків суб'єктів підприємницької діяльності між собою. Водночас, п.8) ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»надає відповідачу право стягувати до бюджету суми штрафних санкцій в порядку визначеному законом. При цьому, ст.6 Конституції України також передбачає обов'язок державних органів діяти у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

При прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення відповідач застосував процедуру встановлену Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема підпункт 4.2.2. пункту 4.2. ст.4. Однак, норми вказаного пункту (4.2.) стосуються порядку визначення податкового зобов'язання, а, відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове  зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів  у  порядку  та у строки,  визначені цим Законом або іншими законами України.

Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків затверджено наказом Державної податкової адміністрації України №253 від 21.06.2001 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 року за №567/5758) було затверджено з метою  забезпечення  впровадження статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Статтею 2 Закону України «Про систему оподаткування»встановлено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України з питань оподаткування. У статтях 13, 14, 15 цього ж Закону перераховані види податків і зборів, що справляються на території України, і серед цього переліку, відсутні штрафні санкції встановлені Указом Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України».

Відповідно до статті 92 Конституції України «виключно законами України встановлюються: ... система оподаткування, податки і збори», відповідно з цим, Указ Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»не визначає податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що штрафні санкції встановлені ст.4 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»не є податковим зобов'язанням та не можуть стягуватися за процедурою передбаченою Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Цей висновок апеляційного господарського суду ґрунтується також на преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка визначає сферу суспільних відносин, які підлягають регулюванню його нормами і містить норму, відповідно до якої Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», як спеціальний закон з питань оподаткування. Враховуючи те, що Указ Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»не регулює питань оподаткування, стягнення штрафних санкцій на підставі його норм повинно здійснюватися у порядку іншому ніж той, що встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Водночас, підпункт г) підпункту 4.2.2. пункту 4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(на який є посилання у спірному податковому повідомленні-рішенні) надає податковим органам право самостійно визначати суми податкових зобов'язань у випадку якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не дотримано вимог ст.ст.6 та 19 Конституції України.

Поряд з цим, враховуючи приписи ст.ст.7 та 86 КАС України, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне вирішити питання про обґрунтованість застосування відповідачем нормативного акту (Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»), як підстави для застосування штрафних санкцій.

Проаналізувавши диспозицію ст.4 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України», апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що предметом регулювання зазначеного Указу є суспільні відносини, які виникають при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності усіх форм власності розрахунків за цивільно-правовими договорами, які передбачають перехід права власності на продукцію сільськогосподарського виробництва. Преамбула цього нормативно-правового акту визначає мету його прийняття, як нормалізацію платіжної дисципліни, скорочення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності та підвищення їх відповідальності саме за виконання договірних зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема п.2.13 Акту перевірки (арк. справи 108) та наданих суду пояснень сторін, письмового договору, відповідно до якого було б встановлено строк та порядок розрахунків, між позивачем, як юридичною особою, або ж Госпрозрахунковою філією «Валентина»Бобрицького споживчого товариства, яка діяла б від імені позивача, та ДП «Броварський хлібзавод»укладено не було. Водночас, Акт перевірки містить посилання на те, що "встановлено несвоєчасність розрахунків за придбану хлібобулочну продукцію від ДП «Броварський хліб завод»ВАТ «Київхліб»за період з 01.04.2001 р. по 31.03.2004 р.".

Відповідно до ст.ст.1, 2 та 4 ЦК УРСР (акту, що діяв на момент спірних правовідносин), порядок регулювання майнових відносин юридичних осіб, які виникають із договорів, встановлюється ЦК УРСР. При цьому, порядок виконання зобов'язань визначався ст.161 ЦК УРСР, в якій зазначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться, тобто вказана норма не містить відсилання до норм, встановлених Указом Президента України. Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що ст.4 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»коллізує із нормами ст.161 ЦК УРСР. При цьому, Цивільний кодекс Української РСР затверджений Законом УРСР від 18.07.1963 року, має силу закону та, враховуючи норми Глави 1 ЦК УРСР та ст.21 Закону України «Про підприємства в Україні», був основою правового регулювання господарського обороту країни до набрання чинності Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно з ст.530 ЦК України (яку слід застосовувати до спірних правовідносин у відповідності до ст.193 ГК України), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 4 ЦК України дає вичерпний перелік актів цивільного законодавства, якими, зокрема, є Конституція України, ЦК України, та інші Закони України, які приймаються відповідно до Конституції України. Частина 3 ст.4 ЦК України встановлює також те, що цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України.

На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, Конституція України не містить норми, яка б наділяла Президента України повноваженнями щодо встановлення порядку та строків розрахунків між господарюючими суб'єктами, а тому Указ Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»не може розцінюватись апеляційним господарським судом, як акт цивільного законодавства, тобто підставою  виникнення зобов'язань у спірних правовідносинах.

При цьому, враховуючи суперечність між нормами закону та підзаконного акту, суд вважає за доцільне вирішити цю колізію відповідно до ст.106 Конституції України, яка встановлює норму, відповідно до якої, Президент України видає укази і розпорядження на основі та на виконання Конституції і законів України. При цьому, ні ст.161 ЦК УРСР, ст.530 ЦК України, ст.193 ГК України (які визначають загальні умови виконання зобов'язань), ні ст.214 ЦК УРСР та ст.625 ЦК України (які визначають межі відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання), не поширюють компетенцію Президента на регулювання цих суспільних відносин.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що Указ Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»прийнятий 16.03.1995 року, тобто до набрання чинності діючою Конституцією України, апеляційний господарський суд вважає, що до вказаного Указу застосовуються норми п.1 Перехідних положень Конституції України. Відповідно до наведеного вище, апеляційний господарський суд вважає, що ст.4 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»на момент вчинення дій, які стали підставою для застосування штрафних санкцій (відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення) та на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення не була частиною матеріального права України.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з перевищенням компетенції, порушенням встановленого порядку, не ґрунтується на нормах чинного законодавства та порушує права позивача, що є підставою для визнання його недійсним.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, об'єктивно оцінено докази у справі, тому судове рішення відповідає чинному законодавству України, обставинам справи і підстав для його скасування немає, а тому рішення залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись Розділом VII Прикінцеві та перехідні положення, ст.ст.11,69,70,71,86,94,195,196, п.1) ст.198, ст. 200, п.1) ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1.          Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 06.06.2005 року у справі № 210/12-05 залишити без змін.

3.          Матеріали справи №210/12-05 повернути до Господарського суду Київської області.

4.          Копію ухвали надіслати учасникам адміністративного провадження.

          Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дати складення ухвали в повному обсязі до суду касаційної інстанції, в порядку встановленому ст.ст.210-213 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                         Поліщук В.Ю.                                            Судді:                                                                                     Рудченко С.Г.  Судді:                                                                                     Агрикова  О.В.