Постанова

від 21.06.2012 по справі 1006/3521/12

БОРОДЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2-а/1006/5847/12 Справа № 1006/3521/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року Бородянський районний суд

Київської області в складі: головуючого - судді Унятицького Д.Є.,

при секретарі -Бурак Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області про стягнення недоотриманих коштів щорічної допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2008 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є потерпілою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії і відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Проте за 1998-2008 роки вона отримувала допомогу на оздоровлення в значно меншому розмірі, ніж передбачено вказаним Законом.

Тому просила стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області недоплачені суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 1998-2008 роки в сумі 11769,9 гривні.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, відповідно до заяви просила слухати справу без її участі.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації, в судове засідання не з`явився, відповідно до заяви просив слухати справу без його участі. Згідно із письмовими запереченнями від 30 грудня 2008 року, відповідач позов не визнає, та наполягає на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що у позові необхідно відмовити.

Судом встановлено, що позивачка є інвалідом ІІ групи, захворювання якої пов'язане з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС, та постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, про що їй видане відповідне посвідчення, вкладка до нього, витяг із протоколу огляду у МСЕК (а.с.5,20).

Як вбачається з довідки Управління праці та соціального захисту населення (а.с.18), заперечень відповідача та визнається сторонами позивачка отримує на підставі ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідні кошти на оздоровлення, розмір яких встановлений Постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 48 ЗК України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" інвалідам І-ІІ групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Зміст законів України, якими встановлюються розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім того, Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу і при вирішенні позовних вимог слід керуватися вимогами ст.48 вказаного Закону, який передбачає право позивачки на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в подальшому буд-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати окремим Законом встановлювався до 2004 року. При цьому, положення щодо неможливості застосовувати встановлений розмір мінімальної заробітної плати востаннє міститься у Законі України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік". На 2003 рік такої законодавчо встановленої заборони немає.

З 2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України "Про Державний бюджет України" (на відповідний рік). Положення Законів України "Про Державний бюджет України" також не містить обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На 2006 та 2007 року дію ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо виплати компенсацій і допомогу у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено згідно із Законом № 3235-IV від 20 грудня 2005 року та № 489-V від 19 грудня 2006 року.

Положення Закону України № 3235-IV від 20 грудня 2005 року щодо зупинення на 2006 рік дії ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на відповідність Конституції України не перевірялося у встановленому порядку, а тому підлягає застосуванню при вирішенні даного спору і в цій частині позову необхідно відмовити.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України №6 від 9 липня 2007 року, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомогу у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати визнано неконституційним, тобто таким, що не відповідає Конституції України.

Враховуючи, що в 2007 році позивачці допомога на оздоровлення була перерахована в травні, то підстав для задоволення позовних вимог щодо виплати допомоги на оздоровлення в 2007 році немає.

Згідно з п.28 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" № 107- VІ від 28 грудня 2007 року ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в новій редакції, відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічна допомога на оздоровлення інвалідам II групи встановлена в розмірі 120 гривень.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо викладення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в новій редакції визнано неконституційним.

За таких обставин, суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог за 2008 рік не вбачається, оскільки виплата одноразової щорічної допомоги на оздоровлення позивачці в 2008 році була здійснена до 22 травня 2008 року (16 травня 2008 року в розмірі 120 гривень, що підтверджується копіями платіжних документів (а.с.37-42)) відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Одночасно слід зазначити, що вимоги позивачки про стягнення допомоги за 1998-2005 роки не підлягають задоволенню, оскільки на момент, коли позивачка дізналася про порушення свого права, строк позовної давності був встановлений Цивільним кодексом України і складав три роки, тобто позивачкою пропущений строк звернення до суду щодо стягнення сум щорічної допомоги на оздоровлення за 1998-2005 роки, що дає підстави суду для відмови в задоволенні в цій частині позову.

Керуючись ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п.1 Постанови КМ України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 9, 11, 71, 86, 99, 100, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

У позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області про стягнення недоотриманих коштів щорічної допомоги на оздоровлення відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання її копії до Київського апеляційного адміністративного суду через Бородянський районний суд Київської області.

Головуючий-суддя Унятицький Д. Є.