Рішення

від 06.08.2015 по справі 361/3984/15-ц

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/3984/15-ц

провадження № 2/361/2023/15

06.08.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

/заочне/

06 серпня 2015 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Селезньової Т.В.,

при секретарі Лустіній Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Лізингова компанія «Вибір комфорт» про визнання договору фінансового лізингу недійсним, застосування наслідків визнання договору недійсним, стягнення суми,

встановив:

Позивач просить суд визнати недійсним договір фінансового лізингу, укладений між ним відповідачем 15.01.2015р. і застосувати наслідки визнання договору недійсним - стягнути з відповідача на його користь всю суму, внесену ним за даним договором на рахунок відповідача. Позовні вимоги мотивував тим, що даний договір підписав за місцем знаходження відповідача в місті Чернівці, маючи намір купити автомобіль китайського виробництва 2013 року випуску, який йому продемонстрували на фотознімку в комп'ютері, за ціною, названою відповідачем, яка йому, позивачу, була вигідною. За умовами того договору, який в дійсності укладався, відповідач брав зобов'язання поставити йому за місцем проживання протягом трьох днів вказаний конкретний автомобіль при умов внесення ним на рахунок відповідача 50% від ціни автомобіля. Решту 50% ціни він повинен був сплатити при отриманні автомобіля. На такі умови позивач погодився, вніс суму 68450грн. на рахунок відповідача, що становило 50% ціни автомобілю 15.01.2015р. Тоді ж йому було запропоновано підписати договір фінансового лізингу, підписання саме такого договору відповідач мотивував тим, що це необхідно для отримання поставки автомобіля, враховуючи напрямок діяльності Товариства. За усною домовленістю автомобіль був би поставлений протягом 3 днів, і у такому випадку при умові сплати решти вартості в день отримання автомобіля - інші умови отримання товару на умовах лізингу були б непотрібні. В дійсності не йшлась мова про передачу в оренду на умов і сплати і подальшого викупу автомобілю. Як йому пояснив відповідач , - така умова договору - як строк поставки 90днів - діяла б у випадку. Якщо він, позивач, не сплатить другу частину ціни при отриманні автомобілю. Такі умови договору його влаштовували, тому решті тексту договору він значення не придав, і інші умови договору не обговорювались як зайві і формально зазначені у ньому. Після підписання договору і після закінчення трьохденного строку автомобіль йому не був поставлений, у подальшому на його дзвінки відповідач пояснив, що автомобіль є, але у зв'язку з необхідністю його транспортування в інше місто набирається декілька автомобілів для поставки за один раз; у подальшому йому обіцяли прискорити поставку автомобіля, а потім перестали відповідати на дзвінки. По закінченню строку, вказаного у договорі (90днів), відповідач також не виконав свої зобов'язання і автомобіль не поставив. При детальному ознайомленні з текстом договору він звернув увагу на те, що в тексті договору не зазначено конкретно предмет (автомобіль), його специфікація, повна назва і комплектність, що позбавляє його можливості звернутись до суду з позовом про зобов,язання відповідача виконати умови договору і поставити йому передбачений договором автомобіль. Також він звернув увагу на те, що в договорі нічого не зазначено про те, до чого сторони в дійсності домовились, зокрема не зазначено про зобов,язання відповідача поставити автомобіль у триденний строк після сплати ним 50% вартості автомобіля і сплати решти 50% ціни в день отримання автомобіля; що в договорі на декілька сторінок прописано права відповідача і фактично відсутні його зобов'язання і відповідальність у разі порушення умов договору, і навпаки на нього покладено обов'язки і фактично обмежені всі права. Вважає, що в даному випадку відповідач вів недобросовісну і несправедливу підприємницьку діяльність по відношенню до нього.

Відповідач заперечень не подав, доказів не подав. В судове засідання відповідач не явився повторно, неодноразово завчасно і у належний, передбачений ЦПК спосіб викликався рекомендованими листами як за юридичною адресою так і за місцем підписання договору. Ніяких заяв суду відповідач не подав.

Судом ухвалено справу розглянути заочно, у відсутності відповідача, згідно ст.224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення позивача і його представника, дослідивши надані докази, суд дійшов таких висновків:

15 січня 2015р. позивач і відповідач у місті Чернівці підписали договір фінансового лізингу , згідно умовам договору п.1.1. - предметом лізингу зазначено «MG 550, 2013», згідно п.1.3 лізингодавець бере на себе зобов,язання придбати предмет лізингу у власність та передати його у користування лізингоодержувачу на строк і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.1.4- ліингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання зобов,язань щодо якості, комплектності, справності предмету лізингу, тощо; згідно п.1.7, 4.1.- предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачу протягом строку не більше 90 днів з моменту сплати лізингоодержувачем завдатку 50% від вартості, оплати по договору та оформлення даного договору 10% від вартості предмета, і комісії за передачу предмета 3%. Згідно п.2.1. договір діє до повного його виконання сторонами, але не більше 76 місяців; згідно п.2.2. строк лізингу починається з дати передачі предмету і закінчується через 60місяців з моменту підписання акту прийому- передачі предмету. Згідно п. 3.1. лізингодавець зобов,язаний передати у користування ліингоодержувачу предмет лізингу в порядку, встановленому цим договором. Пп.2.5, 3.3.4, 10.4 передбачено можливість розірвання договору за ініціативою лізингодавця, причому лізингодавець не зобов,язаний повідомляти завчасно лізингоодержувача про розірвання договору. Згідно п.9.1, 9.5 договору- лізингоодержувач має право придбати предмет лізингу у власність по його залишковій вартості за окремо укладеним договором купівлі-продажу. Щодо лізингових платежів, вони передбачені в п.8 договору, і складаються з двох лізингових платежів: перший складається з комісійної винагороди оплати по договору, завдатку ціни предмету лізингу, комісійної винагороди за передачу предмету лізингу; другий платіж складається з відшкодування частини вартості предмету, сплати відсоткової ставки за користування предметом, сплати комісії за супроводження договору; згідно п.8.13. розмір лізингового платежу може індексуватись. Згідно п.3.4.1. та п.8.14 дострокове погашення може відбутись не раніше ніж через 12 місяців після підписання акту приймання-передачі предмету лізингу, за дострокову сплату лізингових платежів лізингоодержувач сплачує штраф в розмір 10% від суми дострокового погашення. Згідно п.8.15 договору лізингодавець має право змінити розмір лізингових платежів, про що на вимогу лізингодавця сторони складають додаткову угоду і акт коригування вартості предмету лізинга, а у разі відмови лізингоодержувача від підписання такої угоди і акту лізингодавець має право розірвати договір і витребувати предмет лізингу, який повинен бути повернутий лізингодавцю протягом 5 днів, при цьому раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.

Договір уявляє собою документ, викладений на 15 сторінках, з аналізу яких слід дійти висновку, що лізингодавець фактично не брав на себе конкретних зобов,язань і не передбачав своєї відповідальності за їх не виконання, покладаючи зобов,язання на лізиногоодержувача; даним договором передбачені права лізингоодержувача, але вони фактично зведені нанівець обсягом його зобов,язань і обсягом прав лізингодавця, передбаченими штрафними санкціями. Враховуючи строки передачі предмету лізингу (90 днів) і право лізингодавця фактично в односторонньому порядку коригувати ціну предмету лізингу та розмір лізингових платежів (п.8.15), при тому, що лізингоодержувач не має права не погодитись на такі суттєві зміни договору (враховуючи наслідки, передбачені п.8.5 договору, якими передбачено вилучення у нього предмету лізингу лізингодавцем без повернення всіх сплачених ним платежів), то слід погодитись з тим, що дані умови свідчать про закладення в договір одною стороною нечесних умов договору. Так само, така умова договору, як право лізингоодержувача викупити предмет лізингу та\або достроково сплатити лізингові платежі, фактично є не можливою для реалізації, враховуючи, що вказане право лізингоодержувач набуває лише через 12 місяців після отримання предмету лізингу, а інакше на нього накладається штраф. Договір передбачає підстави, за якими лізингодавець має право розірвати або припинити договір, натомість договір не передбачає підстав для розірвання договору за ініціативою лізингоодержувача- навіть на випадок невиконання лізингодавцем умов договору. Фактично за своїм змістом договір не надає права лізингоодержувачу вимагати належного виконання договору лізингодавцем, і передбачає санкції лише до одного лізингоодержувача. І слід погодитись, що таке співвідношення відповідальності і прав сторін, порівняння наслідків для кожної з сторін у випадку порушення договору, робить даний договір не справедливим по відношенню до лізингоодержувача. Також суд приймає до уваги те, що ні в договорі, ні в додатку до нього не зазначено конкретно предмет лізингу, до договору не долучено спеціфікації, комплектації, інші характеристики предмету лізингу, в тому числі технічні, опційні, тощо. А враховуючи, що предметом лізингу був автомобіль, то суд погоджується з тим, що було необхідним деталізувати і конкретизувати предмет лізингу, оскільки ціни на такий вид товару суттєво залежать від технічних характеристик, комплетації, тощо. В тексті договору в пункті 1.1. «предмет» зааначено лише дві літери (за словами позивача- це скорочена назва автомобілю китайського виробництва) і рік випуску. При аналізі даного договору з юридичної точки зору щодо досягнення сторонами згоди за основними умовами договору, а також щодо виконання чи невиконання умов, які є суттєвими, можна погодитись з тим, що в даному договорі сторони у письмовому вигляді не зафіксували предмет договору. А згідно чинного законодавства, ст..6 Закону «Про фінансовий лізинг», загальних вимог щодо укладення цивільного договору (правочину), - умови договору, що стосуються предмету договору, є суттєвими. Даний недолік договору наряду з такими умовами договору, як те, що лізингодавець не несе відповідальності за предмет договору, за його якість, справність, комплектність, - фактично ставить лізингоодержувача в таку ситуацію, коли він позбавлений юридичної можливості вимагати від лізингодавця виконання договору в частині передачі йому предмету лізингу, і з іншого боку такий недолік договору наперед дає лізингодавцю можливість надати лізингоодержувачу товар не той, про який в дійсності сторони домовлялись, або пставити предмет неналежної якості, або не тої комплектації, за що не передбачено з його боку ніякої відповідальності. Позивач пояснив, що йому було продемонстровано на моніторі той автомобіль, який буде йому передано, і на словах була названа його комплетація, технічні характеристики.

Позивач також пояснив, що відповідач обіцяв йому передати автомобіль, який уже є в наявності, і передати протягом трьох днів. Позивач пояснив, що на таких умовах (як записано в договорі), тобто що автомобіль ще буде придбаватись відповідачем і буде переданий йому не пізніше 90 днів, що означає, що не буде порушенням з боку лізингодавця, якщо він передасть йому автомобіль на 90 день після внесення половини вартості, і при цьому лізингодавець матиме право переглянути ціну та розмір лізингових платежів з подальшим корегуванням розміру платежів , - він би не підписав такий договір. Так само позивач пояснив, що за домовленістю, решту- 50% вартості - він повинен був сплатити при отриманні автомобілю, тобто, логічно, через три дні. Позивач пояснив, що він би не підписав договір на умовах, що другу половину вартості йому слід сплатити не раніше ніж через 12 місяців (у інакшому випадку -передбачено штраф), і лише тоді матиме право набути автомобіль у власність. Крім того, протягом не менше 12 місяців він повинен був би сплачувати комісію, інші платежі, які у будь-який момент могли бути переглянуті лізингодавцем, в тому числі і в сторону їх збільшення.

З аналізу договору і його змісту, за тими вадами, які містить у собі договір, за недоліками, що стосуються основних (суттєвих) умов договору, слід погодитись з позивачем у тому, що, маючи суму грошей, достатню для оплати вартості автомобіля на протязі трьох днів, той договір, який був йому нав'язаний відповідачем, був вкрай невигідний для позивача, і логічно, ним би не укладався. Враховуючи обставини, при яких договір підписувався, коли позивач привіз до відповідача, в інше місто, половину вартості автомобілю, виходячи з умов договору, оговорених перед приїздом у телефонному режимі, а також враховуючи відсутність у позивача на той час реальної можливості надати юридичний аналіз підписаному договору, то слід погодитись з позивачем у тому, що до підписаного ним в місті Чернівці договору потрапили такі його умови, які в дйсності не обговорювались і не приймались свідомо позивачем.

Крім того, в договорі не передбачено можливість його розірвати за ініціативою лізингоодержувача, навіть у випадку невиконання лізингодавцем умов договору, натомість договором передбачено покладення на лізингоодержувача штрафу у разі його розірванню договору, і інших санкцій аж до права лізингодавця не повертати лізингоодержувачу всі внесені ним суми.

Згідно ст..1 Закону «Про фінансовий лізинг» (закону про лізинг) за таким договором лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (поставщика) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікації та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше року за встановлену плату; предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена до основаних фондів. Згідно ст.6 закону про лізинг істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу, строк лізингу, розмір лізингових платежів, інші умови.

Укладений між сторонами договір не відповідає цим вимогам закону щодо предмету лізингу.

Згідно ст.16 закону про лізинг лізинговий платіж може включати в себе суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, платіж як винагороду за отримане у лізинг майно. Компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Укладений між сторонами договір (пп.8.2.1, 8.2.2) не відповідає цим вимогам закону щодо лізингових платежів, крім того умови договору в пп.8.1, 8.2, 8.5 суперечать додатку №1 до договору щодо строків платежів і їх розміру.

Згідно ст.1 Закону «Про захист прав споживачів» - споживачем є особа, яка придбаває, замовляє, використовує продукцію, товар для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виканням обов'язків найманого працівника.

Згідно ст.18 цього закону продавець, виконавець послуги, виробник не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Суд, з аналізу договору лізингу укладеного між сторонами, дійшов висновку, що однозначно такі умови договору, які передбачені, зокрема, в п.1.1, 1.4, 5.5, 8.15 та інші, наведені вище, - щодо не визначення предмету лізингу конкретно і відсутності будь-якої відповідальності за вади переданого предмету лізингу, невизначеності строків і розміру платежів при наявності відповідальності лізингодавця за порушення таких строків, щодо строків передачі предмету лізингу і права його викупу, щодо дисбалансу прав для лізингодавця і зобов'язань та відповідальності для лізингоодержувача, - у своїй сукупності є такими, що можуть бути визнані несправедливими і такими, що наперед порушують права споживача.

Згідно ст.509 ЦК укладення договорів, зобов'язання мають ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності, справедливості.

Згідно ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент його укладення стороною вимог, передбачених ч.1,2,3,5,6 ст.203 ЦК.

Згідно ст.216 ЦК недійсний правочин не створює дійсних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю, і кожна з сторін у такому правочині зобов`язана повернути другій стороні отримане нею на виконання такого договору.

Таким чином, суд вважає, що є підстави для визнання даного договору недійсним, і для застосування наслідків визнання його недійсним.

Стягненню з відповідача підлягає на користь позивача сума, яку позивач сплатив відповідачу за договором, що визнається судом недійсним, - 68450грн.

Керуючись ст. 509, 203, 215, 216 ЦК України, ст..1,18 Закону «Про захист прав споживачів», ст..1,6 Закону «Про фінансовий лізинг», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити

Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Вибір комфорт» на користь ОСОБА_1 68450грн. (шістдесят всім тисяч чотириста п'ятдесят гривень).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, яку кожен з них може подати протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання даної заяви.

Суддя Т.В. Селезньова