Ухвала

від 21.08.2015 по справі 370/380/15ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 370/380/15ц Головуючий у І інстанції Тандир О.В. Провадження № 22-ц/780/3317/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 46 21.08.2015

УХВАЛА

Іменем України

21 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Гуля В.В.

при секретарі Нагорній Г.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Панком» на рішення Макарівського районного суду Київської області від 06 квітня 2015 року у справі за позовом Прокурора Макарівського району Київської області в інтересах держави в особі Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Панком» про визнання недійсним державних актів, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння ,-

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Макарівського району Київської області в інтересах держави в особі Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Панком», в якому просив визнати недійсним державний акт на право власності на землю, виданий ОСОБА_2, серії ЯЕ №602205 від 21.05.2007 року щодо земельної ділянки площею 0,157 га для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 3222783200:03:003:0093; визнати недійсним державний акт на право власності на землю, виданий ТОВ «Інтер-Панком» серії ЯЖ №908476 від 11.11.2008 року щодо земельної ділянки площею 0,157 га для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 3222783200:03:003:0093; витребувати з володіння ТОВ «Інтер-Панком» на користь держави в особі Копилівської сільської ради спірну земельну ділянку.

Посилався на те, що в порушення вимог законодавства рішенням Копилівської сільської ради від 27.04.2007 року за №058-07-5, що стало підставою для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку відповідача, питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки а також передача її у власність відповідачу - не вирішувалося. Крім того, в порушення ст. 118 ЗК України (в редакції закону станом на момент виникнення спірних правовідносин від 13.01.2007 року) під час відведення земельної ділянки у власність відповідачу розроблялася технічна документація, яка природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини - не погоджувалася.

Відповідно до інформації Копилівської сільської ради від 13.10.2014 року за №158 протягом 2005-2009 року відповідач ОСОБА_2 до сільської ради із заявами щодо відведення земельних ділянок у власність не зверталася. Таким чином, державний акт на ім'я відповідача виданий без відповідної правової підстави, а тому має бути визнаний недійсним.

Також прокурор вказав, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним вважається таким, що порушує публічний порядок, та є нікчемним, а тому договір купівлі-продажу від 17.07.2008 року за №3293, який є підставою видачі державного акту ТОВ «Інтер-Панком» є нікчемним, і як наслідок, недійсним є державний акт на право власності на землю, виданий на підставі цього договору.

Крім того, відповідно до ст.ст. 387, 388 ЦК України , власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках, а тому спірну земельну ділянку слід витребувати на користь держави від ТОВ «Інтер-Панком».

В судовому засіданні прокурор вимоги за позовом підтримав, просив його задовольнити із вказаних у позовній заяві підстав.

Представник відповідача ТОВ «Інтер-Панком» проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити повністю.

На обґрунтування заперечень вказав, що прокурором не надано доказів того, що розроблена технічна документація не погоджувалась у встановленому порядку відповідними органами, відсутні докази, вказані в інформації Копилівської сільської ради від 13.10.2014 року за №158 про те, що протягом 2005-2009 року відповідачка до сільської ради із заявами щодо відведення земельних ділянок у власність не зверталася, оскільки не надано копії журналу відповідних заяв Копилівської сільської ради протягом 2005-2009 року.

Крім того, зазначав, що договір купівлі-продажу від 17.07.2008 року за №3293 не є нікчемним; в судовому порядку правочин недійсним не визнано, а без встановлення судом невідповідності його вимогам закону, як правової підстави придбання громадянином земельної ділянки, визнання недійсним державного акту, виданого на підставі цього правочину, в даному випадку є необгрунтованим. Такі висновки випливають з презумпції правомірності правочину, встановленим ст. 204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім того, положеннями ч. 3 ст.152 ЗК України передбачено, що захист порушених прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом заявления позову про визнання угоди недійсною.

Укладений між відповідачами договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки не є таким, що порушує публічний порядок, оскільки укладений між приватними особами і його предметом є майно, що перебувало у приватній власності ОСОБА_2, яка набула права власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2008 р., який не визнано судом недійсним і він не є нікчемним. На думку відповідача відсутні підстави для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №908476 на право власності на земельну ділянку, виданого ТОВ «Інтер-Панком», на підставі вказаного договору.

Також представник вказав, що державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2, виданий на підставі рішення Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області від 27 квітня 2007 року №58-07-V, що прямо зазначено в державному акті, а тому вказана особа набула права власності на спірну земельну ділянку на підставі рішення сільської ради, яке не визнано судом недійсним та не скасоване, відповідно відсутні підстави для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2

Зважаючи на викладене, а саме те, що рішення Копилівської селищної ради наразі є чинним, договір купівлі-продажу ніким не скасовано, і не є нікчемним, всі позовні вимоги в цій справі не є обґрунтованими і законними та не підлягають задоволенню.

Рішенням Макарівського районного суду від 06 квітня 2015 року позовні вимоги Прокурора Макарівського району Київської області в інтересах держави в особі Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області до ОСОБА_2, ТОВ «Інтер-Панком» про визнання недійсними державних актів, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право власності на землю, виданий ОСОБА_2 серії ЯЕ №602205 від 21.05.2007 року щодо земельної ділянки площею 0,157 га для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 3222783200:03:003:0093 ринковою вартістю 142320 грн.

Визнано недійсним державний акт на право власності на землю, виданий товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер-Панком» серії ЯЖ №908476 від 11.11.2008 року щодо земельної ділянки площею 0,157 га для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 3222783200:03:003:0093 ринковою вартістю 142320 грн.

Витребувано з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Панком» на користь держави в особі Копилівської сільської ради Макарівського району земельну ділянку з кадастровим номером 3222783200:03:003:0093, ринковою вартістю 142320 грн., площею 0,157 га., що знаходяться на території Копилівської сільської ради. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Панком» ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 згідно державного акту на право власності на землю серії ЯЕ №602205 від 21.05.2007 року є власником земельної ділянки площею 0,157 га для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 3222783200:03:003:0093; акт видано на підставі рішення Копилівської сільської ради від 27.04.2007 року за № 058-07-У. Згідно висновку експерта про ринкову вартість - вартість земельної ділянки становить 142320 грн.

Судом також встановлено, що 17.07.2008 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2, відчужила право власності ТОВ «Інтер-Панком». Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстровано у реєстрі за № 3293.

На підставі вказаного договору ТОВ «Інтер-Панком» 11.11.2008 року отримало державний акт серії ЯЖ №908476 на вказану земельну ділянку.

Відповідно до інформації Копилівської сільської ради від 13.10.2014 року за №158 протягом 2005-2009 року ОСОБА_2, до сільської ради із заявами щодо відведення земельних ділянок у власність не зверталася.

Як встановлено судом, рішенням Копилівської сільської ради від 27.04.2007 року за №058-07-5 питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідачу не вирішувалося. Вказаним рішенням вирішувалося питання затвердження технічної документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки ПП «Алегрі», про що свідчить копія цього рішення, що у матеріалах справи (а.с. 14).

Із технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 вбачається, що технічна документація містить документ про надання дозволу ОСОБА_2 на підготовку матеріалів приватизації земельних ділянок для безоплатної передачі у власність під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 1500 га. Даний документ не містить ні номеру, ні дати та підписаний сільським головою ОСОБА_4 (а.с.42)..

З витягів з ЄРДР вбачається, що ОСОБА_4, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовим становищем при виділенні згідно рішення сесії №58 від 27.04.2007 року земельної ділянки площею 0,157 га ОСОБА_2, що спричинило державним інтересам тяжкі наслідки. Інформація внесена в ЄРДР 10.12.2004 року за №42014110210000040.

Згідно з ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та здійснюється до вимог цього Кодексу.

Як зазначено у ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 118 ЗК України (в редакції закону станом на момент виникнення спірних правовідносин від 13.01.2007 року) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної. Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно- епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

У відповідності до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключеної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься питання регулювання земельних відносин.

Згідно положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу ст..16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним а також інші способи, що встановлені договором або законом, наприклад, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Наслідки недійсності правочинів встановлені ст. 216 ЦК України.

Так недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд також може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Як зазначено у п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України.

Згідно п.22 даної постанови, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК України. У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Верховний Суд України у своїй Постанові від 07.11.2012 р., у справі № 6-107цс12 вказує, що відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена. Ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. У вказаній постанові також підкреслено, що при встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Тобто основним питанням при виборі із вказаних способів захисту порушених прав в даному випадку є факт перебування позивача з відповідачем у договірних відносинах. Оскільки позивач з відповідачами не перебував у договірних відносинах, відповідно суд визнає належним способом захисту порушеного права як віндикацію.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача тощо).

Незаконними володільцями в розумінні ст. 387 ЦК України вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд виходив з того, що протягом 2005-2009 року ОСОБА_2, до сільської ради із заявами щодо відведення земельних ділянок у власність не зверталася, рішенням Копилівської сільської ради від 27.04.2007 року за №058-07-5 питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не вирішувалося (вказаним рішенням вирішувалося питання затвердження технічної документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки ПП «Алегрі») , у зв»язку з чим дійшов висновку, що державний акт на право власності на земельну ділянку на ім.»я ОСОБА_2, був їй виданий без відповідної правової підстави та підлягає визнанню недійсним, тобто таким, який не створює правових наслідків з моменту його видачі. Відповідачка ОСОБА_2, розпорядилася земельною ділянкою, яка їй не належала та в подальшому відчужила на користь ТОВ «Інтер-Панком».

Як вказано у ст. 228 ЦК України, правочин, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, вважається таким, що порушує публічний порядок, та є нікчемним.

Виходячи з положень ст..228 ЦК України, суд вважав, що у даному випадку, укладений ОСОБА_2 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки з ТОВ «Інтер-Панком» від 17.07.2008 року порушує публічний порядок та є нікчемним. Водночас, підлягає визнанню недійсним і державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ТОВ «Інтер-Панком» на підставі вказаного договору.

Даний висновок суду відповідає обставина справи та вимогам закону.

Доводи апелянта про те, що прокурором не доведено той факт, що Копилівською сільською радою не приймалося рішення та не розглядалося питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку на ім.»я ОСОБА_2 і що остання набула право власності на землю незаконно, не заслуговують на увагу.

У ході розгляду справи в апеляційній інстанції, прокурором надано Вирок Макарівського районного суду від 03 червня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, який набрав законної сили і яким, зокрема, було встановлено, що ОСОБА_5, будучи службовою особою, а саме Копилівським сільським головою, вчинив складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, а саме, в порушення вимог ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та вимог ст..116 ЗК України, у квітні 2007 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в своєму службовому кабінеті в приміщенні Копилівської сільської ради, діючи умисно, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, достовірно знаючи, що питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,157 га в с.Копилів для будівництва та обслуговування житлового будинку засвідчив своїм підписом та відтиском гербової печатки Копилівської ради завідомо неправдивий документ - витяг з рішення сесії Копилівської сільської ради №58-07-5 від 27.04.2007 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,157 га в с.Копилів для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, який в подальшому передав ОСОБА_2, щоб вона приступила до оформлення права власності на земельну ділянку.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 21.05.2006 року отримала державний акт серії ЯЕ №602205.

Зазначеним вироком ОСОБА_4 визнано винним та засуджено остаточно до 4 років 8 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на 3 роки, з позбавленням на підставі ст..54 КК України сьомого рангу державного службовця.

В силу положень ч.4 ст.61 ЦПК України вирок є обов»язковим для суду, що розглядає справу. Встановлені ним обставини звільняються від доказування.

Щодо вимог прокурора про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, суд дійшов обгрунтованого висновку, що вказаний спосіб захисту порушеного права є належним та вважав, що оскільки вказана земельна ділянка вибула із власності держави в особі Копилівської сільської ради в порядку безкоштовної приватизації поза її волею, без ухвалення рішення сільської ради, вказана земельна ділянка підлягає витребуванню у останнього власника на користь держави на підставі ст. 388 ЦК України, а тому позовні вимоги прокурора в цій частині підлягають задоволенню.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

В апеляційній скарзі не приведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні.

Керуючись ст..ст. 307, 308 ЦПК України, колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Панком» - відхилити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 06 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: