Рішення

від 11.03.2013 по справі 656/77/13-ц

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 656/77/13-ц

Номер провадження 2/656/34/13

12.02.2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 року Іванівський районний суд Херсонської області

в особі судді Ковальчук Т.М.

при секретарі Кидрук О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Іванівська районна санітарно-епідеміологічна станція» про стягнення суми вихідної допомоги та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного закладу «Іванівська районна санітарно-епідеміологічна станція» (далі - ДЗ «Іванівська райсанепідемстанція») про стягнення суми вихідної допомоги, посилаючись на те, що з 15 лютого 2008 року по 29 грудня 2012 року він перебував з відповідачем в трудових відносинах, працював на посаді сторожа. Але, при звільненні 29 грудня 2012 року підприємство з ним не розрахувалося та має перед ним заборгованість по виплаті вихідної допомоги в розмірі 3170,03 грн. Просить суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача вихідну допомогу в розмірі двох посадових окладів на суму 2346, 72 грн., як було передбачено колективним договором та компенсацію за затримку при розрахунку за період з 29.12.2012 року по 12.02.2013 року (день подання позову до суду) в розмірі 2463,93 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час судового засідання повідомлявся в установленому законом порядку, причин неявки суд не повідомив.

За таких обставин суд, зі згоди позивача, виносить рішення на підставі наявних у справі доказів та в порядку, передбаченому ст.224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача та перевіривши їх доказами суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, встановивши наступні факти та відповідні ним правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з 15.02.2008 року перебував в трудових відносинах з ДЗ «Іванівська райсанепідемстанція», працював на посаді охоронця (а.с. 9-11).

28 грудня 2012 року наказом головного лікаря ДЗ «Іванівська райсанепідемстанція» №63 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади в зв'язку з ліквідацією закладу з 29.12.2012 року, п.1 ст.40 КЗпП України ( а.с.48).

Звільнення працівників закладу, в т.ч. і позивача відбулося на підставі наказу МОЗ України №176-0 від 21 вересня 2012 року «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України», згідно якого, ДЗ «Іванівська райсанепідемстанція» включений до переліку закладів, що підлягають ліквідації, та затверджений персональний склад ліквідаційної комісії (а.с.50-51).

Наказом голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 №1 від 02.10.2012 року розпочато заходи щодо ліквідації юридичної особи - ДЗ «Іванівська рай санепідемстанція» (а.с.49).

16 жовтня 2012 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про прийняте рішення засновників закладу щодо припинення юридичної особи - ДЗ «Іванівська райсанепідемстанція» (а.с. 42-47).

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Згідно п. 6.4 Колективного договору, укладеного між адміністрацією і працівниками ДЗ «Іванівська райсанепідстанція» на 2010 - 2012 роки при припиненні трудового договору з підстав зазначених у пункті 1 статті 40 КЗпП України працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі двохмісячного середнього заробітку.

Таким чином, за загальним правилом вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, виплачується внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39 КЗпП України).

В судовому засіданні встановлено, що позивач звільнений в зв'язку з ліквідацією, а не в зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про працю, колективного договору чи трудового договору. При таких обставинах підстав для стягнення вихідної допомоги у розмірі, передбаченому колективним договором, немає.

Крім того, колективний договір укладений між працівниками та відповідачем, а підставою для припинення трудових відносин з позивачем є наказ МОЗ України № 176-0 від 21 вересня 2012 року. При таких обставинах суд вважає, що підстав для виплати вихідної допомоги в розмірі двохмісячного середнього заробітку немає.

Згідно листа ДЗ «Іванівська райсанепідемстанція» від 04.01.2013 року, виплату вихідної допомоги позивачу не здійснено через відсутність коштів по бюджету (а.с.3).

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути вихідну допомогу в розмірі одного середнього місячного заробітку.

Згідно довідки ДЗ «Іванівська райсанепідемстанція» від 29.12.2012 року (а.с.4), середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає - 1585,01 грн. /1378,40+1791,63:2=1585,01/, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача без утримання прибуткового податку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Позивач у своїй позовній заяві просив стягнути з відповідача компенсацію за затримку у виплаті належних йому сум при звільненні, починаючи з дня звільнення по день подачі даного позову до суду, тобто з 29.12.2012 року по 12.02.2013 року.

Таким чином, оскільки в день звільнення позивача відповідач не виплатив належну йому суму вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку, то є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 29 грудня 2012 року по 12 лютого 2013 року. Середня заробітна плата позивача становить 1585,01 грн., середньоденна заробітна плата - 51,13 грн. (1585,01 грн. : 31 день = 51,13 грн.), середній заробіток за вказаний період затримки розрахунку при звільненні складає - 2 351,98 грн. (51,13 грн. х 46 (днів затримки виплати належних сум) = 2 351,98 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, ст. 60, ч. 3 ст. 88, ст. 213, ст. 215 ЦПК України, п. 1 ст. 40, ст. 44, ст. 116, ст. 117 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного закладу «Іванівська районна санітарно-епідеміологічна станція» про стягнення суми вихідної допомоги та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Державного закладу «Іванівська районна санітарно-епідеміологічна станція», 75401, смт. Іванівка, Херсонської області, вулиця Радянська, 17, розрахунковий рахунок № 35218103005955, спеціальний рахунок № 35225001000103, код ЄДРПОУ - 02010037, МФО 852010 в ГУ ДКСУ в Херсонській області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, вихідну допомогу у розмірі одного середнього місячного заробітку в сумі 1585 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят п'ять) гривен 01 копійку; середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 2 351 (дві тисячі триста п'ятдесят одна) гривня 98 копійок, всього на загальну суму 3 936 (три тисячі дев'ятсот тридцять шість) гривень 99 копійок без утримання прибуткового податку.

Стягнути з Державного закладу «Іванівська районна санітарно-епідеміологічна станція», 75401, смт. Іванівка, Херсонської області, вулиця Радянська, 17, розрахунковий рахунок № 35218103005955, спеціальний рахунок № 35225001000103, код ЄДРПОУ - 02010037, МФО 852010 в ГУ ДКСУ в Херсонській області, судовий збір на користь держави в сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок (код ЄДРПОУ суду 0288606, № доходного рахунку щодо сплати судового збору - 31216206700170, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37915328, код класифікації доходів - 22030001, МФО 852010, Банк отримувача - ГУ ДКСУ у Херсонській області).

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду до Іванівського районного суду Херсонської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: ОСОБА_3