Рішення

від 05.03.2014 по справі 742/541/14

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/246/14

Єдиний унікальний № 742/541/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Білокур В.І., при секретарі Сірій І.В., за участю сторін та їх представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 міської ради Чернігівської області - про визнання недійсними рішень та державного акта на право власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідачів, де просить:

1. Визнати недійсним п.29 рішення чотирнадцятої сесії пВ»ятого скликання ОСОБА_3 міської ради від 23 листопада 2006 року в частині затвердження розподілу земельної ділянки по вулиці Боброва,53 в місті Прилуки Чернігівської області за згодою землекористувачів;

2. Визнати недійсним рішення двадцять другої сесії пВ»ятого скликання ОСОБА_3 міської ради від 03 квітня 2007 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель по вулиці Боброва,53 в місті Прилуки Чернігівської області, ділянка №1, площею 1000кв.м.;

3. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯГ №864411 від 03 липня 2007 року, площею 1000кв.м., розташованої по вулиці Боброва,53 в місті Прилуки Чернігівської області, ділянка №1, кадастровий номер 7410700000:01:004:0152, для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель, виданий на імВ»я ОСОБА_2.

В обгрунтування своїх вимог позивачка ОСОБА_1 зазначає, що в 2006 році вона була введена в оману зі сторони відповідачки ОСОБА_2 та підписала документи про добровільний розподіл земельних ділянок за згодою землекористувачів. При тому вона вважала, що підписує документи по землі які необхідні для оформлення субсидії не зВ»ясовуючи їх змісту, а тому, як наслідок і просить визнати недійсними обидва вищеназвані рішення ОСОБА_3 міськради та виданий на імВ»я ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку по вул.Боброва,53 в м.Прилуки, яка межує із її неприватизованою земельною ділянкою. Також позивачка ОСОБА_1 вказує на те, що в квітні 2011 року відповідачка ОСОБА_2 почала змінювати межову споруду паркан з порушенням встановленого між ними порядку користування земельними ділянками, із того часу існує спір між ними щодо меж та розмірів їх земельних ділянок, тоді-ж вона і дізналася про здійснену приватизацію 1000кв.м. земельної ділянки відповідачкою ОСОБА_2, що і змусило її звернутись до суду з цим позовом (а.с.2-6).

В судовому засіданні :

Представники позивачки ОСОБА_1 - її дочка ОСОБА_4 та адвокат ОСОБА_5 підтримали заявлений позов із наведених в ньому підстав, про що дали відповідні пояснення і просять суд задовольнити позовні вимогу в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_6 заперечили проти задоволення позову і суть їх пояснень зводиться до того, що у 2006 році ОСОБА_3 міськрадою було затверджено добровільний розподіл земельної ділянки по вул.Борова,53. Вказують, що цей розподіл було проведено у межах фактичного землекористування сторін (Азарової-Федірко), за їх згодою та згідно плану підписаного сторонами, що жодних претензій ОСОБА_1 не заявляла і діяла добровільно та при здоровому глузді. Потому вона (ОСОБА_2І.) законним шляхом здійснила приватизацію своєї земельної ділянки, а влітку 2011 року саме ОСОБА_1 порушила межі землекористування парканом, який згідно судового рішення підлягає знесенню, а тому вважають надуманими і безпідставними вимоги позивачки ОСОБА_1 у даній цивільній справі.

Відповідач ОСОБА_3 міська рада будучи належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду, не направила свого представника в судове засідання та не заявляли про розгляд справи за їх обовВ»язкової участі, а тому суд вважає можливим розглянути справу за відсутності їх представника та копію судового рішення направити ОСОБА_3 міськраді.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, з таких підстав :

Судом встановлено, що порядок користування земельною ділянкою по вул. Боброва,53 в м. Прилуки встановлено за згодою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і затверджено рішенням ОСОБА_3 міської ради від 23 листопада 2006 року, відповідно до встановленого порядку, у користування ОСОБА_2 виділено земельну ділянку під №1 площею 996кв.м., ОСОБА_1 земельну ділянку під №2 площею 697кв.м. (а.с.18).

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними вищеназваних рішень ОСОБА_3 міської ради від 23 листопада 2006 року, від 03 квітня 2007 року, а також державного акту на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку Серії ЯГ №864411 від 03 липня 2007 року, площею 1000кв.м., розташованої по вул.Боброва,53 в м.Прилуки (а.с.18-22) , суд приходить до висновку, що орган місцевого самоврядування діяв у межах своєї компетенції і на підставі наявних матеріалів, які вказують про можливість безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема ОСОБА_2, у відповідності до вимог ст.ст. 116, 118, 121 Земельного Кодексу України.

Суд не знаходить доведеними твердження сторони позивача про те, що відповідач (ОСОБА_3 міська рада) приймаючи оспорювані рішення від 23 листопада 2006 року, від 03 квітня 2007 року та державного акту на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку Серії ЯГ №864411 від 03 липня 2007 року - не погоджували з нею (ОСОБА_1М.) меж земельних ділянок, оскільки, як вбачається з копії плану розподілу земельної ділянки в м.Прилуки по вул.Боброва,53 (а.с.19) та акту визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки по вул.Боброва,53 в натурі (а.с.20) - маються підписи всіх суміжних землекористувачів, в т.ч. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про погодження таких меж землекористування.

Крім того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердила, що в 2006 році працювала техніком-землевпорядником Прилуцького МБТІ та складала вищеназвані документи щодо добровільного розподілу та погодження меж землекористувачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2, за їх згодою та згідно плану підписаного сторонами, при тому жодних претензій ОСОБА_1 не заявляла і діяла добровільно та при здоровому глузді. Вона особисто розВ»яснювала сторонам, в т.ч. ОСОБА_1 суть питання і остання надала згоду на такий розподіл меж землекористування. Також свідок указала, що невідповідність розмірів земельних ділянок сторін чи проходження меж розподілу поряд із господарсько-побутовими приміщеннями, у даному разі значення не мають, бо самі сторони погодили такий порядок землекористування, унаслідок чого вона і підготувала необхідні документи для відповідного рішення ОСОБА_3 міськради з питання затвердження добровільного розподілу земельних ділянок сторін.

В судовому засіданні також допитана в якості свідка ОСОБА_1, яка фактично не заперечила проти правильності пояснень працівника МБТІ ОСОБА_7 щодо фактичного виходу останньої на місце розташування земельних ділянок, та підтвердила вчинення нею (ОСОБА_1) особистих підписів на складених документах щодо добровільного розподілу (а.с.19-20), але вказує про ніби-то введення її в оману при пидписі вищеназваних землевпорядних документів. Допитана свідком ОСОБА_4 також вказує про те, що її матір (позивачки ОСОБА_1) ніби-то була неосвідомлена щодо добровільного розподілу меж землекористування. Суд вважає, що такі доводи сторони позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються вищенаведеними доказами у справі, а також бере до уваги ту обставину, що ці учасники цивільного процесу (позивачка ОСОБА_1 та її представник-дочка ОСОБА_4О.) є зацікавленими особами у даній справі.

Суд також бере до уваги результати обстеження спірних земельних ділянок комісією з вирішення питань земельних спорів ОСОБА_3 міської ради, про що було складено акт № 012-10/Ф-1083, №012-10/Ф-1186 від 28.05.2012 року (а.с.23) , зі змісту якого вбачається, що земельна ділянка №1 по вул.Боброва перебуває у власності ОСОБА_2 на законних підставах, рекомендовано ОСОБА_1 сприяти ОСОБА_2 у встановленні межової споруди між суміжними ділянками у відповідності до визначених меж, мирним шляхом, а у випадку вчинення ОСОБА_1 перешкод рекомендовано звернутись щодо захисту своїх прав до суду.

Таким способом захисту своїх прав в наступному і скористалась ОСОБА_2, про що свідчить Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 20 серпня 2012 року яке набрало законної сили і встановлює, що саме ОСОБА_1 порушила право ОСОБА_2 користування приватною земельною ділянкою площею 1000кв.м. і таке право підлягає захисту шляхом знесення деревВ»яного паркану між межовими знаками від точки Е до точки Д, як це позначено на абрисі земельної ділянки в акті визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки до висновку судової будівельно-технічної експертизи за №С-184 від 7 серпня 2012 року пунктирною лінією червоним кольором (а.с.24-25). Стаття 61 частина 3 Цивільного процесуального Кодексу України вказує на те, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому, суд вважає безпідставними твердження у даній справі сторони позивача ОСОБА_1 про те, що ніби-то маються порушення її меж землекористування зі сторони відповідачки ОСОБА_2.

Враховуючи положення ст. 60 ЦПК України, якою встановлено обов'язок доказування стороною обставин, на які вона посилається як на підставу власних вимог або заперечень та виходячи з того, що в процесі судового розгляду справи стороною позивачки ОСОБА_1 не доведено порушення їх земельних прав внаслідок прийнятих ОСОБА_3 міськрадою рішень від 23.11.2006року та 03.04.2007року та отримання Державного акта на право власності на земельну ділянку відповідачкою ОСОБА_2І. (а.с.18,21,22) , суд прийшов до висновку відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відмовляючи таким чином у задоволенні позову ОСОБА_1, суд , за правилами ст.88 ЦПК України вважає необхідним залишити її витрати по сплаті судового збору у межах понесених (а.с.1).

Керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 88, 213-215, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3 міської ради Чернігівської області про визнання недійсними рішень від 23 листопада 2006 року, від 03 квітня 2007 року та державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯГ №864411 від 03 липня 2007 року, площею 1000кв.м., розташованої по вул.Боброва,53 в м.Прилуки Чернігівської області, ділянка №1, кадастровий номер 7410700000:01:004:0152, для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель, виданого на імВ»я ОСОБА_2 - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення рішення. Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Білокур В.І.