Рішення

від 19.08.2015 по справі 910/8584/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 30/147/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2015 Справа № 910/8584/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ "БОГДАН" (02068, м. Київ, вул. А.Ахматової, буд. 5)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "Київ" (69041, м. Запоріжжя, вул. Ризька, буд. 5 кв. 46)

про стягнення 40186,18 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Товариство з обмеженою відповідальністю "СБ "БОГДАН" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "Київ" заборгованості за договором надання послуг охорони № 20/03-2013 від 20.03.2013 р. в сумі 40186,18 грн., в т.ч.: 31250,00 грн. основного боргу, 3723,93 грн. пені та 5212,25 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 174, 193, 216, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України та на умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань у останнього утворилася заборгованість за отримані за актами послуги в розмірі 31250,00 грн. За доводами позивача, неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених договором та законом санкцій.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2014 р. у справі №910/8584/15-г матеріали справи передано для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., Протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 27.07.2015 р., справу №910/8584/15-г призначено до розгляду судді Кагітіній Л.П.

Ухвалою господарського суду від 27.07.2015 р. справу №910/8584/15-г прийнято до розгляду, присвоєно справі номер провадження 30/147/15, розгляд якої призначено на 19.08.2015 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Від позивача до початку судового засідання надійшло письмове клопотання, в якому позивач підтримав доводи викладені у позовній заяві, вказує, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу станом на момент розгляду справи не змінився. Просить справи розглянути без участі представника позивача.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвали від 27.07.2015 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У відповідності до вказаних вимог, відповідач про час та місце слухання даної справи був повідомлений належним чином.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду було надіслано на адресу відповідача, зазначену у Витягу з ЄДРПОУ: 69041, м. Запоріжжя, вул. Ризька, 5, кв. 46, - і в строки, визначені ст. 87 ГПК України.

Направлена на адресу відповідача ухвала повернулася до суду з позначкою поштового відділення зв'язку «нет такой организации». 06.08.2015 р. ухвалу суду про призначення розгляду справи було перенаправлено на адресу керівника ТОВ «Будівельна корпорація «Київ» Мироненко О.С. - 69002, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 97-А, кв. 17.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи клопотання позивача та достатність матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 19.08.2015 р. справу розглянуто за наявними матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СБ Богдан» (Охоронною фірмою, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація «Київ» (Замовником, відповідачем у справі), було укладено договір №20/03-2013 надання послуг охорони (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає, а Охоронна фірма зобов'язується надати за плату послуги з охорони Об'єкту шляхом забезпечення контролю пропускного режиму, фізичної охорони та оперативного реагування.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що вартість послуг Охоронної фірми за один місяць охорони за цим Договором становить 12000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

За визначенням п. 4.2 Договору, розрахунки за даним Договором здійснюються шляхом передоплати вартості послуг за місяць, але не пізніше 20 числа місяця в якому надаються послуги. Оплата здійснюється на підставі рахунків Охоронної фірми.

На підтвердження факту надання Охоронною фірмою Замовнику послуг до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, складається акт та надається Замовнику (п. 4.4 Договору).

Згідно з 7.3 Договору, Замовник у разі порушення строку оплати вартості наданих виконавцем послуг крім основної заборгованості відповідно до п. 4.2 Договору, зобов'язаний виплатити Охоронній фірмі пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Цей договір вважається укладеним і набуває чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31 березня 2014 р. (п. 10.1 Договору).

Додатковими угодами від 24.12.2013 р., від 25.03.2014 р. сторонами вносилися зміни до умов договору щодо вартості послуг та продовжено термін дії договору до 31.03.2015 р.

25.06.2014 р. сторонами підписано Угоду про припинення дії Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) у заявлений у позові період відповідачем прийнято надані позивачем послуги охорони на загальну суму в розмірі 31250,00 грн.: № ОУ-0000031 на суму 12000,00 грн., № ОУ-0000043 на суму 10500,00 грн., № ОУ-0000051 на суму 8750,00 грн.

За доводами позивача, відповідач заборгованість за отримані послуги не сплатив, від спілкування відмовляється.

Позовні вимоги стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "Київ" заборгованості за договором надання послуг охорони № 20/03-2013 від 20.03.2013 р. в сумі 40186,18 грн., в т.ч.: 31250,00 грн. основного боргу, 3723,93 грн. пені та 5212,25 грн. інфляційних втрат, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором..

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало надання відповідачу послуг охорони, а обов'язком відповідача - оплата вартості цих послуг в порядку та на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання за договором № 20/03-2013 від 20.03.2013 р. про надання послуг з охорони не виконав в повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за квітень - червень 2014 р. на загальну суму 31250,00 грн., яка станом на час звернення позивача до суду (позовна заява подана до суду 06.04.2015 р.) залишається несплаченою.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з наданими до матеріалів Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000031 на суму 12000,00 грн., № ОУ-0000043 на суму 10500,00 грн., № ОУ-0000051 на суму 8750,00 грн., відповідачем прийнято надані позивачем послуги охорони на загальну суму 31250,00 грн.

Пунктом 4.2 укладеного між сторонами Договору передбачено, що розрахунки за даним Договором здійснюються шляхом передоплати вартості послуг за місяць, але не пізніше 20 числа місяця в якому надаються послуги. Оплата здійснюється на підставі рахунків Охоронної фірми.

Однак, вартість отриманих від позивача послуг відповідачем в обумовлений Договором строк не внесена, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 31250,00 грн.

Також, суд приймає до уваги, що згідно з наданими позивачем у клопотанні від 05.08.2015 р. поясненнями, заборгованість відповідача залишається незмінною.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманих від позивача послуг суд вважає доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення основного боргу за Договором підлягають задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 3723,93 грн. та 5212,25 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалося вище, пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі порушення строку оплати вартості наданих виконавцем послуг Замовник, крім основної заборгованості відповідно до п. 4.2 Договору, зобов'язаний виплатити Охоронній фірмі пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та інфляційних втрат, суд дійшов до висновку, що в межах заявлених позовних вимог вони є вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3723,93 грн. пені та 5212,25 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

В даному випадку відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором щодо оплати отриманих від позивача послуг.

Враховуючи викладене, а також встановлений факт порушення відповідачем умов Договору щодо термінів сплати послуг та доведеність заявленої до стягнення суми, суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог, які є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Також, судом встановлено, що в тексті вступної частини ухвали господарського суду Запорізької області від 27.07.2015 р. у справі № 910/8584/15-г допущена описка при визначенні найменування відповідача, замість Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Київ», зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ», що є технічною помилкою.

Суд за своєю ініціативою вважає за необхідне виправити допущену в ухвалі від 27.07.2015 р. описку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Виправити описку, допущену у вступній частині ухвали господарського суду Запорізької області від 27.07.2015 р. по справі № 910/8584/15-г наступним чином: замість слів: «…Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ»,.» слід читати: «…Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Київ»…» і далі за текстом ухвали.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ «Богдан» (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Київ» (м. Запоріжжя) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Київ» (69041, м. Запоріжжя, вул. Ризька, буд. 5 кв. 46, код ЄДРПОУ 37378790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ «Богдан» (02068, м. Київ, вул. А.Ахматової, буд. 5; код ЄДРПОУ 37791473) 31250 (тридцять одна тисяча двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 3723 (три тисячі сімсот двадцять три) грн. 93 коп. пені, 5212 (п'ять тисяч двісті дванадцять) грн. 25 коп. інфляційних втрат та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 25.08.2015 р.