Рішення

від 18.08.2015 по справі 910/14770/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2015Справа №910/14770/15

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі

1) Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства

2) Державного підприємства " Прилуцьке лісове господарство "

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Укрпостачсервіс"

про повернення суми попередньої оплати за товар у розмірі 48 000,02 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від прокуратури: Колодчина Р.В. (служб.посв. №030247 від 12.11.2014)

від позивача 1: не з'явився

від позивача 2: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства "Прилуцьке лісове господарство" звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Укрпостачсервіс" про повернення суми попередньої оплати за товар у розмірі 48 000,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, прийнятих за Договором поставки № АП-0317 від 20.03.2014 щодо поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 порушено провадження у справі №910/14770/15 та призначено її до розгляду на 07.07.2015 року.

За наслідками розгляду справи 07.07.2015 судом постановлено ухвалу про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладення розгляду справи на 18.08.2015 року.

07.07.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача 2 надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні 18.08.2015 представник прокуратури надав усні пояснення по суті спору та просив суд задовольнити позов.

Позивач 1 та відповідач явку уповноважених представників до судового засідання не забезпечили, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Ураховуючи, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач 2 уповноваженого представника до судового засідання також не направив, проте у клопотанні від 07.07.2015 просив суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представники позивача 1, 2 та відповідача не з'явились до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 121 Конституції України представництво інтересів громадянина або держави в суді покладено на органи прокуратури України.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист інтересів держави.

За приписами статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво інтересів або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави. З метою представництва держави прокурор має право, в порядку передбаченому законодавством звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями).

Чернігівське обласне управління лісового та мисливського господарства створено відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України №385 від 08.11.2012 «Про утворення територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів України».

Згідно положень Статуту Державного підприємства «Прилуцьке лісове господарство», воно створено на підставі наказу Міністерства лісового господарства України № 133 від 31.10.1991 «Про організаційну структуру управління лісовим господарством», засновано на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства лісового господарства України та входить до сфери управління Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства.

За п.4.2., п.4.3. Статуту, джерелами формування майна підприємства є майно, передане йому органом державного управління. Доходи, одержані від реалізації продукції а також інших видів фінансово-господарської діяльності і, відповідно до статуту - є державною власністю.

Враховуючи викладене, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань по поставці товару, що призвело до порушень інтересів держави, прокуратура звернулась із даним позовом до суду.

20.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Укрпостачсервіс" (постачальник) та Державним підприємством "Прилуцьке лісове господарство" (покупець) укладено Договір поставки №АП-0317 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі, металопрокат (далі - товар), сортамент, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях, оформлених як додатки до даного Договору, які є його невід'ємними частинами (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та специфікаціях. Ціна фіксується на строк дії рахунку, який в ньому вказаний.

Згідно п.3.2. Договору загальна сума Договору визначається на підставі сплачених рахунків.

Розрахунок по даному Договору здійснюється у національній валюті України (гривні) у безготівковій грошовій формі (п.3.3. Договору).

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок, постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту встановлення рахунку. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку - фактурі. Допускається передача рахунку - фактури факсимільним зв'язком.

За п.3.6. Договору, датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Строк поставки товару - протягом 10 (десяти) робочих днів після 100% передоплати. Інші строки поставки окремих партій товару узгоджується сторонами у специфікаціях до цього Договору (п.4.2. Договору).

Постачальник зобов'язаний передати покупцю товар, погоджений сторонами, в строк та на умовах, передбачених даним Договором (п.6.1.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач перерахував згідно рахунку на оплату №164 від 27.01.2015 на розрахунковий рахунок постачальника (відповідача) грошові кошти розміром 48 000,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням №294 від 02.02.2015, проведеним АТ «Райффайзен Банк Аваль» 02.02.2015 року.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем прийнятих за Договором зобов'язань щодо поставки товару, позивач направив відповідачу претензію №87 від 24.02.2015 із вимогою повернення сплачених коштів за непоставлений товар.

Проте, залишення відповідачем даної претензії поза увагою, спричинило звернення прокуратури із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав .

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, 20.03.2014 між сторонами укладено договір поставки №АП-0317, за яким постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, викладених в даному Договорі.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та здійснив у встановлені Договором строки передплату товару на суму 48 000,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 164 від 27.01.2015 року.

Проте відповідач у порушення договірних зобов'язань, поставку товару протягом 10 (десяти) робочих днів не здійснив, чим порушив п. 4.2 Договору.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки покупцем здійснено попередню оплату у розмірі 48000,02 грн., а товар відповідачем так і не поставлено, то у останнього наявний обов'язок повернення позивачу даної суми грошових коштів розміром 48000,02 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства "Прилуцьке лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Укрпостачсервіс" про стягнення 48000,02 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Укрпостачсервіс" (03115, місто Київ, проспект Перемоги, 91; ідентифікаційний код 39458610) на користь Державного підприємства "Прилуцьке лісове господарство" (17500, Чернігівська область, місто Прилуки, вулиця Київська, 288; ідентифікаційний код 00993461) 48 000 (сорок вісім тисяч) гривень 02 копійки попередньої оплати за товар та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Укрпостачсервіс" (03115, місто Київ, проспект Перемоги, 91; ідентифікаційний код 39458610) у дохід Державного бюджету України 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 18.08.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 25.08.2015 року

Суддя К.В. Полякова