Рішення

від 18.08.2015 по справі 910/12123/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.08.2015Справа №910/12123/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., при секретарі судового засідання Жулинській О.І. , розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/12123/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», м. Київ,

до приватного підприємства «Агрофірма «Про-Світ», м. Київ,

про стягнення 232 751,51 грн.,

за участю представників:

позивача - Андрейків О.В. (довіреність від 27.07.2015 № б/н);

відповідача - Странніков А.В. (довіреність від 10.08.2015 № б/н).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства «Агрофірма «Про-Світ» (далі - Підприємство) про стягнення: 51 896,60 грн. основного боргу за договором про фінансовий лізинг від 09.12.2013 № 00009210 (далі - Договір); 154 003,47 грн. збитків; 2 020,37 грн. штрафу; 4 416,94 грн. пені; 1 325,08 грн. 3% річних; 19 089,05 грн. втрат від інфляції, а всього 232 751,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 порушено провадження у справі № 910/12123/15 (суддя Трофименко Т.Ю.) та призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.06.2015.

08.06.2015 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 розгляд справи було відкладено на 01.07.2015 у зв'язку з неявкою представників відповідача.

Розпорядженням від 30.06.2015 № 04-23/836 Керівника апарату Кривенко О.М. було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/12123/15, у зв'язку з тривалим лікарняним судді Трофименко Т.Ю.

В результаті повторного автоматичного розподілу справа № 910/12123/15 було передано на розгляд судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 суддею Курдельчуком І.Д. було прийнято справу № 910/12123/15 до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 розгляд справи було відкладено на 28.07.2015, у зв'язку з неявкою представників сторін.

27.07.2015 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю отримання професійної юридичної допомоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 розгляд справи було відкладено на 11.08.2015, у зв'язку з неявкою представників відповідача та задоволенням клопотання Підприємства про відкладення.

11.08.2015 відповідач подав суду клопотання про відкладення судового розгляду, у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та отримання повноважним представником довіреності лише 10.08.2015.

Представником відповідача у судовому засіданні 11.08.2015 було подано клопотання про продовження строку розгляду спору.

Суд визнав клопотання обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 розгляд справи було відкладено на 18.08.2015 та продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

18.08.2015 відповідач подав суду: додаткові пояснення, в яких вказав про те, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками; клопотання про витребування доказів; клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів; відзив на позовну заяву, в якому вказав таке:

- позивач нарахував пеню починаючи з 15 числа, однак таке нарахування є помилковим, оскільки нарахування боргу та застосування санкцій мало б починатися з наступного дня після порушення такого зобов'язання; така ж помилка допущена при нарахуванні 3% річних та втрат від інфляції;

- нарахування позивачем штрафу за надсилання нагадувань про сплату орендних платежі є безпідставним, оскільки відсутні докази надсилання (фіскальні чеки) вимог-нагадувань про несплату на адресу відповідача;

- позивачем заявлені до стягнення саме витрати, а не вартість послуг, а тому у Товариства відсутні підстави для збільшення суми відповідних витрат на розмір податку на додану вартість;

- Договір розірвано 17.07.2015, відтак, наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і відповідно, відсутність права вимагати його оплати;

- враховуючи наведене та те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, то позовні вимоги щодо стягнення з останнього лізингових платежів після припинення дії Договору є помилковими.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.08.2015 підтримав клопотання про витребування доказів.

Так, представник відповідача просив витребувати у позивача довіреність на ім'я Цегельника І.А., який поставив підпис на акті приймання-передачі від 26.11.2014.

Також, відповідач просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Відповідно до частин першої та другої статті 38 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Суд визнав клопотання відповідача щодо витребування доказів необґрунтованим, оформленим з порушенням вимог статті 38 ГПК України та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, позивач не довів необхідності вказаного документу, як доказу у даній справі; не подав доказів звернення до Товариства щодо отримання вказаного документу та відмови останнього у його наданні Підприємству.

Що ж до клопотання про відкладення, то воно також не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Отже, повторне відкладення у даній справі є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору.

Представник позивача у судовому засіданні 18.08.2015 надав пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору; проти задоволення позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні 18.08.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

09.12.2013 Товариством (лизингодавець) та Підприємством (лізингоодержувач) було укладено Договір, за умовами якого:

- лізингодавець зобов'язався передати у розпорядження лізингоодержувача транспортний засіб типу VW Touareg NF 3.0 І V6 TDI, 2013 року виробництва, шасі № WVGZZZ7PZED016868, двигун № CRC 154051 (далі - об'єкт лізингу), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за Договором шляхом здійснення платежів відповідно до Договору та згідно із графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід'ємну частину Договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 57 800 доларів СІЛА, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 10 200 доларів США (преамбула Договору);

- для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач зобов'язався щомісяця здійснювати на користь лізингодавця платежі відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів, що є невід'ємною частиною Договору (пункт 6.1 Договору);

- лізингові платежі перераховується на рахунок, зазначений Товариством у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у плані відшкодування (пункт 6.5 Договору);

- сторони погодилися, що у випадку розірвання Договору лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу (пункт 6.18 Договору);

- якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 (десять) робочих днів, Товариство має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту першої вимоги, Товариство надсилає в такий же спосіб другу вимогу, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, лізингодавець має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від Договору в односторонньому порядку за підпунктом 12.6.1 пункту 12.6 Договору. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої платіжної вимоги означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за Договором (підпункт 8.3.1 пункту 8.3 Договору);

- у випадку прострочення сплати платежів за Договором до лізингоодержувача застосовуються такі санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно несплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу; штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Товариством: еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу; компенсація будь-яких витрат, понесених лізингодавцем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем відповідно до Договору (пункт 8.2 Договору);

- якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів, Товариство має право розірвати Договір і витребувати об'єкт лізингу у лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса (підпункт 8.3.2 пункт 8.3 Договору);

- лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати Договір та право на повернення об'єкту лізингу у разі, якщо лізингоодердувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів (підпункт 12.6.1 пункту 12.6 Договору);

- у разі дострокового припинення Договору з боку Товариства, лізингодержувач зобов'язувався повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані за адресою місцезнаходження Товариства, якщо інша адреса не вказана останнім, впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання відповідного запиту (пункт 12.9 Договору);

- якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкту лізингу, Товариство має право вилучити об'єкт лізингу без попередньої згоди лізингоодержувача. При цьому, на підставі пункту 13.5 Договору, Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати лізингодавцю будь-які витрати, пов'язані із вилученням об'єкту лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги пов'язані із вилученням об'єкта лізингу (пункт 13.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - представником Совою І.Є., яка діяла на підставі довіреності, та від відповідача -директором Матвієнком О.М., який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частинами першою-другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу об'єкт лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі від 09.12.2013, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплено печатками діючих юридичних осіб без зауважень.

Підприємство умови Договору зі сплати лізингових платежів виконувало неналежним чином, а з травня 2014 року взагалі припинило сплату.

Заборгованість відповідача перед позивачем із лізингових платежів складає 51 896,60 грн. (13 124,13 грн. (частково несплачений щомісячний лізинговий платіж за травень 2014 року відповідно до рахунку від 05.05.2014 № 00201255, належного до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.05.2014) + 19 420,81 грн. (щомісячний лізинговий платіж за червень 2014 року відповідно до рахунку від 03.06.2014 № 00207071, належного до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.06.2014) + 19 351,66 грн. (щомісячний лізинговий платіж за липень 2014 року відповідно до рахунку від 02.07.2014 № 00213817, належного до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.07.2014).

Відповідач доказів, що підтверджують сплату вказаних лізингових платежів суду не подав.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 51 896,60 грн. боргу за Договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором надіслав Товариству такі нагадування про несплату: перше нагадування про несплату від 07.04.2014; друге нагадування про несплату від 17.04.2014; третє нагадування про несплату від 05.05.2014; третє нагадування про несплату від 19.05.2014; третє нагадування про несплату від 05.06.2014; третє нагадування про несплату від 17.06.2014; третє нагадування про несплату від 03.07.2014.

Разом з третім нагадуванням Підприємству Товариством надіслано вимогу від 03.07.2014 № 00009210 про сплату заборгованості за Договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від Договору, яка була отримана відповідачем 09.07.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 12.13 Договору у випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12 Договору Договір вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Враховуючи те, що вимогу було надіслано відповідачу 03.07.2014, Договір вважається розірваним 17.07.2014.

Що ж до повернення об'єкту лізингу, то він мав бути повернутий 23.07.2014 відповідно до пункту 12.9 Договору.

Разом з тим, 10.10.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. було вчинено виконавчий напис нотаріуса № 1667 про повернення об'єкта лізингу.

10.11.2014 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового повернення об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса від 10.10.2014 № 1667.

26.11.2014 Підприємство повернуло Товариству об'єкт лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі.

05.12.2014 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Судом встановлено, що виконавче провадження було відкрито не лише щодо повернення об'єкту лізингу, а щодо стягнення 88 619,28 грн.

Підставою винесення постанови від 05.12.2014 стала заява стягувача (Товариства), в якій позивач вказав про повне виконання виконавчого документа.

Разом з тим, матеріалами справи та доказами, які подані сторонами підтверджується виконання відповідачем лише зобов'язання щодо повернення об'єкту лізингу.

У свою чергу, доказів погашення заборгованості за Договором відповідачем суду не подано.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача: 4 416,94 грн. пені; 2 020,37 грн. штрафу; 19 089,05 грн. втрат від інфляції та 1 325,08 грн. 3% річних. Позивач визначає період прострочення з 15.05.2014 по 25.04.2015.

Відповідач вказував на невірне нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції у зв'язку з невірним визначенням періоду нарахування.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовуються такі штрафні санкції пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, 3% річних та втрат від інфляції, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Так, період прострочення позивачем визначено з 15.05.2014, проте, по суті вказані суми нараховуються з 16.05.2014.

Що ж до стягнення штрафу у сумі 2 020,37 грн., то слід вказати таке.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до підпункту 8.2.2 пункту 8.2 Договору позивач нарахував штраф, виходячи з такого:

- штраф у сумі 439,44 грн. за надіслання третього нагадування про несплату, відповідно до рахунку від 19.05.2014 № 00202875;

- штраф у сумі 531,28 грн. за надіслання третього нагадування про несплату, відповідно до рахунку від 05.06.2014 № 00208186;

- штраф у сумі 447,44 грн. за надіслання третього нагадування про несплату, відповідно до рахунку від 17.06.2014 № 00209242;

- штраф у сумі 602,21 грн. за надіслання третього нагадування про несплату, відповідно до рахунку від 03.07.2014 № 00210585.

Згідно з частиною четвертою статті 231 ГК України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідач заперечував проти стягнення штрафу, посилаючись на відсутність доказів, що підтверджують факт надсилання вимог на його адресу.

Доводи Підприємства є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, виходячи з такого.

Договором не узгоджено особливий порядок надсилання вимог; третя вимога була надіслана рекомендованим листом та отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

Підприємство на вказану вимогу відповіді не надіслало та жодним чином не заперечувало проти того, що вказана вимога не є третьою, а є лише першою отриманою від Товариства.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення штрафу, пені, 3% річних та втрат від інфляції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем було заявлено до стягнення 83 293,47 грн. боргу за фактичне користування об'єктом лізингу.

Так, відповідач користувався об'єктом лізингу по листопад 2014 року, у зв'язку з чим позивач здійснив таке нарахування:

- щомісячний платіж за серпень 2014 року на суму 20 197,28 грн., належний до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.08.2014;

- щомісячний платіж за вересень 2014 року на суму 20 977,85 грн., належний до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.09.2014;

- щомісячний платіж за жовтень 2014 року на суму 21 059,17 грн., належний до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.10.2014;

- щомісячний платіж за листопад 2014 року на суму 21 059,17 грн., належний до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.11.2014.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено перебування об'єкту лізингу у відповідача по листопад 2014 року, то позовні вимоги щодо стягнення 83 293,47 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до вимог позивача про стягнення з відповідача збитків у сумі 70 710 грн., то вони не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Згідно із частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Позивач подав суду ряд договорів про надання послуг з повернення майна, юридично-консультаційних, колекторських та доказів проведення оплати на їх виконання.

Проте, позивач не довів те, що вказані послуги мали обов'язковий характер для повернення об'єкту лізингу, тощо.

Таким чином, витрати, понесені Товариством, були здійснені на його власний розсуд і не були обов'язковим наслідком невиконання відповідачем умов Договору.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене позов підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача про пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Агрофірма «Про-Світ» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37; ідентифікаційний код: 32386393) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, 1В, офіс В; ідентифікаційний код: 35571472): 51 896 (п'ятдесят одну тисячу вісімсот дев'яносто шість) грн. 60 коп. основного боргу; 83 293 (вісімдесят три тисячі двісті дев'яносто три) грн. 47 коп. збитків; 2 020 (дві тисячі двадцять) грн. 37 коп. штрафу; 4 416 (чотири тисячі чотириста шістнадцять) грн. 94 коп. пені; 1 325 (одну тисячу триста двадцять п'ять) грн. 08 коп. 3% річних; 19 089 (дев'ятнадцять тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 05 коп. втрат від інфляції та 3 240 (три тисячі двісті сорок) грн. 83 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 25.08.2015.

Суддя І.Д. Курдельчук