Рішення

від 20.08.2015 по справі 910/14362/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2015Справа №910/14362/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" до Приватного підприємства "Патріот 95" про стягнення 478 315,51 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Яценко В.В. (дов. б/н від 29.05.2015 року) від відповідача Митнюк В.І. (дог. № 02/07-15 від 02.07.2015 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20 серпня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Патріот 95" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 478 315,51 грн. основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № ДО-24 від 22.12.2014 року в частині здійснення поставки покупцю товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року порушено провадження у справі № 910/14362/15 та призначено справу до розгляду на 02.07.2015 року.

23.06.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 08.06.2015 року.

02.07.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів у позивача, відкладення розгляду справи, здійснення фіксації судового процесу та залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національну гвардію України, Державну фіскальну службу України та Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Суд, розглянувши подані клопотання про відкладення розгляду справи та про здійснення фіксації судового процесу, дійшов висновку про їх задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року розгляд справи було відкладено на 06.08.2015 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

04.08.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення по справі.

06.08.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, клопотання про зупинення провадження у справі, клопотання про витребування доказів, клопотання про проведення експертизи та клопотання про продовження строків розгляду спору.

У судовому засіданні 06.08.2015 року представник позивача заперечив проти поданих клопотань відповідача про витребування доказів у позивача, залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національну гвардію України, Державну фіскальну службу України та Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, клопотання про зупинення провадження у справі, клопотання про призначення судової експертизи та надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав подані клопотання про витребування доказів у позивача, залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національну гвардію України, Державну фіскальну службу України та Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, клопотання про зупинення провадження у справі, клопотання про призначення судової експертизи та надав усні пояснення по суті спору в яких проти позову заперечив.

Розглянувши в судовому засіданні 06.08.2015 року клопотання відповідача про витребування доказів у позивача а саме: податкових, прибуткових та видаткових накладних за листопад - грудень 2014 року, роздруківку по обороту по 36 рахунку та по 631 рахунку за листопад - грудень 2014 року, отриманих і виданих податкових накладних за листопад - грудень 2014 року, інформацію щодо наявності або відсутності договірних відносин з іншими постачальниками аналогічних будівельних матеріалів, належним чином завірених копій договорів та інформації з яких будівельних матеріалів були виконанні будівельні роботи для Військової частини № 3077 Національної гвардії України, хто їх постачальник, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на наступне.

За приписами частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту статті 32 Господарського процесуального кодексу України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

В пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Проте, як встановлено судом та не спростовано позивачем, останній не звертався до позивача з проханням надати зазначені в клопотанні докази, та, як наслідок, не довів неможливості самостійно надати витребувані докази.

Окрім того, відповідачем не обґрунтовано витребування вказаних доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд".

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національну гвардію України, Державну фіскальну службу України та Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

У пункті 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року господарським судам України роз'яснено, що питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

З урахуванням вищенаведеного та враховуючи, що рішенням у даній справі Національну гвардію України, Державну фіскальну службу України та Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві не буде наділено новими правами та не буде покладено на них нові обов'язки, або змінено їх наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, приймаючи до уваги матеріали справи та пояснення представника позивача, суд вважає клопотання відповідача необґрунтованим та безпідставним.

Суд, розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі яке обґрунтоване тим, що Приватне підприємство "Патріот 95" подало заяву про скоєння кримінального правопорушення передбаченого статтею 191 Кримінального кодексу України та заслухавши думку представника позивача, вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Виходячи із змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України, представником відповідача не наведено жодних підстав для зупинення провадження у справі.

Суд, розглянувши подане відповідачем у судовому засіданні клопотання про призначення судової експертизи, дійшов висновку про відмову в його задоволенні з підстав його необґрунтованості.

Розглянувши подане відповідачем 06.08.2015 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Відповідно до статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.08.2015 року винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи на 20.08.2015 року.

18.08.2015 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав додаткові пояснення по справі. У поданих поясненнях позивач зазначає, що надані відповідачем податкові накладні та схеми маршрутів поставки є неналежними та недопустимими доказами поставки товару за Договором.

В судовому засіданні 20.08.2015 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надав пояснення по суті спору.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" (покупець) та Приватним підприємством "Патріот 95" (постачальник) укладено Договір поставки № ДО-24 (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставляти і передавати на умовах та у встановлені даним Договором строки товар, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Згідно з пунктом 2.2. Договору розрахунки за товар здійснюються покупцем шляхом перерахування 100 % передоплати грошових коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника, протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.

Постачальник на підставі отриманого замовлення виставляє покупцю на оплату рахунок за допомогою факсу, електронної пошти, пошти або інших засобів комунікації чи через представника (пункт 3.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.4. Договору постачальник зобов'язується поставити товар протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту оплати товару відповідно до пунктів 2.2. та 2.3. цього Договору своїми силами, або відвантажити товар на транспорт покупця, відповідно до одного із попередньо узгоджених у замовленні способів.

Пунктом 3.6. Договору сторони погодили, що оформлення приймання-передачі товару здійснюється шляхом підписання представниками сторін видаткової накладної під час приймання-передачі товару.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар на підставі оформленої належним чином довіреності (пункт 3.9. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015 року, при цьому, у разі наявності невиконаних зобов'язань на дату припинення дії договору, термін дії цього договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому (пункт 7.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виставлено позивачу рахунок фактуру № 230033 від 24.12.2014 року на суму 151 164,99 грн., рахунок фактуру № 230034 від 24.12.2014 року на суму 36 959,05 грн., рахунок фактуру № 230035 від 26.12.2014 року на суму 38 756,01 грн., рахунок фактуру № 230035 від 29.12.2014 року на суму 113 987,08 грн., рахунок фактуру № 230038 від 30.12.2014 року на суму 137 447,46 грн.

Позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 478 315,51 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 203 від 24.12.2014 року на суму 151 165,00 грн., платіжним дорученням № 213 від 29.12.2014 року на суму 113 987,08 грн., платіжним дорученням № 215 від 29.12.2014 року на суму 38 756,92 грн., платіжним дорученням № 223 від 30.12.2014 року на суму 137 447,46 грн., платіжним дорученням № 224 від 30.12.2014 року на суму 36 959,05 грн. (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).

За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

У поданому відзиві відповідач зазначає, що позивач оплатив поставку товарів, а відповідач виконав свої зобов'язання і поставив товар в повному обсязі, проте у відповідача не збереглося актів приймання-передачі товару. На доказ поставки позивачу товару відповідач надає податкові накладні та маршрути руху транспорту, які за твердженням відповідача підтверджують виїзди автомобіля для поставки товару на погоджене місце.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі укладеного між сторонами Договору у відповідача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у позивача прийняти товар та оплатити його вартість.

Судом встановлено, що позивачем на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур сплачено на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 478 315,51 грн., проте, відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав.

Твердження відповідача про те, що Приватне підприємство "Патріот 95" свої зобов'язання за Договором виконало належним чином та поставило на адресу позивача оплачений ним товар до уваги судом не беруться, враховуючи наступне.

Пунктом 3.6. Договору сторони погодили, що оформлення приймання-передачі товару здійснюється шляхом підписання представниками сторін видаткової накладної під час приймання-передачі товару.

В якості доказу поставки позивачу товару відповідачем надано суду податкові накладні та маршрути руху транспорту, які за твердженням останнього підтверджують виїзди автомобіля для поставки товару, що є предметом даного спору, на погоджене місце.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 201.1. Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

ґ) виключено;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) виключено;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.7. Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відтак, податкова накладна є звітним податковим документом, а не первинним обліковим документом, що фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Надані відповідачем схеми маршрутів поставки товару також не можуть бути доказом поставки товару в розумінні чинного законодавства, оскільки, не є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не містять визначених вказаним законом реквізитів.

Приймаючи до уваги вищенаведене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів поставки позивачу товару за Договором.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з частиною 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків (частина 3 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги той факт, що відповідачем не було виконано свого зобов'язання щодо поставки товару згідно Договору, а матеріалами справи підтверджується отримання Приватним підприємством "Патріот 95" грошових коштів у розмірі 478 315,51 грн. в якості передоплати за вказаний товар, суд приходить до висновку, що правова підстава для володіння такими коштами у останнього відсутня.

В той же час, відповідачем наведені обставини не спростовані, доказів повернення коштів не надано.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" про стягнення з Приватного підприємства "Патріот 95" грошових коштів у розмірі 478 315,51 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Патріот 95" (02140, м. Київ, проспект Григоренка Петра, буд. 36-А, кв. 74, ідентифікаційний код 35793044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" (78276, Івано-Франківська обл., Коломийський район, село Великий Ключів, вул. Відродження, буд. 15, ідентифікаційний код 37638224) 478 315 (чотириста сімдесят вісім тисяч триста п'ятнадцять) грн. 51 коп. основного боргу, 9 566 (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн. 31 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.08.2015 року

Суддя С.В. Стасюк