Рішення

від 18.08.2015 по справі 910/14671/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2015Справа №910/14671/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудінвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДКОМ 1"

про стягнення грошових коштів у розмірі 5 238,62 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Коновал Д.В. (дов.№03/2 від 03.06.2015), Человський О.В. (дов.№03/1 від 03.06.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудінвест" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДКОМ 1" про стягнення грошових коштів у розмірі 5 238,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих за Договором №ГП-07/09 від 01.11.2012 зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг, у зв'язку із чим за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 2817,50 грн. Також, враховуючи прострочення виконання зобов'язання, позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі 203,98 грн., 3% річних у розмірі 191,04 грн. та 2026,10 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 порушено провадження у справі № 910/14671/15 та призначено її розгляд на 07.07.2015 року.

02.07.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками розгляду справи 07.07.2015 суд виніс ухвалу про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів у задоволення клопотання представників позивача, та відкладення розгляду справи на 18.08.2015 року

У судовому засіданні 18.08.2015 представники позивача надали усні пояснення по справі та просили залишити клопотання від 08.07.2015 про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів без розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, оголосив про залишення вищевказаного клопотання без розгляду.

Відповідач уповноваженого представника для участі у судовому засіданні повторно не направив, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Відзиву на позов відповідач також не надавав, тому справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудком 1" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «Укрбудінвест» (виконавець) укладено Договір про надання послуг №ГП-07/09 в порядку виконання сторонами договору підряду (у подальшому - Договір).

За умовами п.п.1.1. Договору, замовник (субпідрядник за Договором підряду) зобов'язується оплачувати, а виконавець (генпідрядник за Договором підряду) зобов'язується за завданням замовника, протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату генпідрядні послуги, встановлені цим пунктом.

Відповідно до п.3.2.Договору, вартість послуг, що передбачені даним Договором, становить 5% від суми вартості робіт, за вирахуванням вартості матеріалів за Договором підряду.

Пунктом 3.3.Договору сторони погодили, що вартість послуг розраховується щомісячно, на підставі актів прийому-передачі виконаних будівельно-монтажних робіт за формою КБ-2в за Договором підряду та зазначається у акті прийому-передачі наданих генпідрядних послуг, що складається виконавцем.

За пунктом 3.5.Договору, послуги, надані згідно даного Договору, оплачуються замовником не пізніше 6 банківських днів, з дня підписання сторонами акту прийому-передачі наданих генпідрядних послуг.

Пунктом 3.7.Договору встановлено, що підписання акта прийому-передачі наданих генпідрядних послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з боку замовника.

На виконання умов Договору сторонами складено акт виконаних робіт №4 від 11.02.2013 на суму 2052,49 грн. та акт №14 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.03.2013 на суму 765,01 грн., які підписані відповідними представниками та містять печатки обох юридичних осіб.

У матеріалах справи міститься також підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків №23 за період з 01.01.2011 по 30.06.2013, за яким заборгованість відповідача за вищевказаними актами складає 2817,50 грн.

Оскільки, оплату за надані позивачем послуги відповідач так і не здійснив, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Також, враховуючи порушення відповідачем договірних зобов'язань, позивачем нараховані до стягнення пеня у розмірі 203,98 грн., 3% річних у розмірі 191,04 грн. та 2026,10 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений між сторонами договір №ГП-07/09 від 01.11.2012 за своє правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із наявних у матеріалах справи документах вбачається, що позивач надавав обумовлені Договором №ГП-07/09 від 01.11.2012 послуги, що підтверджується актом виконаних робіт №4 від 11.02.2013 на суму 2052,49 грн. та актом №14 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.03.2013 на суму 765,01 грн., тобто на загальну суму 2817,50 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Відповідач, натомість, оплату за надані позивачем послуги не здійснив, проте враховуючи п.3.7.Договору, надані послуги прийняв без зауважень. До того ж, у матеріалах справи міститься підписаний та скріплений печатками обох сторін акт звірки взаєморозрахунків №23 за період з 01.01.2011 по 30.06.2013, за яким відповідач підтвердив наявну за ним заборгованість у сумі 2817,50 грн.

За таких обставин, у зв'язку із вищенаведеним, суд зазначає, що заборгованість відповідача за надані послуги у розмірі 2817,50 грн. позивачем документально підтверджена та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем пені у розмірі 203,98 грн., 3% річних у розмірі 191,04 грн. та 2026,10 грн. інфляційних втрат, суд повідомляє наступне.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.3.Договору, у разі прострочення оплати генпідрядних послуг, наданих виконавцем, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від вартості неоплачених послуг за кожен день такого прострочення.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов Договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України, зазначає, що дана вимога підлягає задоволенню у розмірі 203,98 грн., а саме за актом №4 від 11.02.2013 за період з 19.02.2013-19.08.2013 у розмірі 149,13 грн. та за актом №14 від 20.03.2013 за період з 28.03.2013-28.09.2013 у розмірі 54,85 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у загальній сумі 2026,10 грн. за весь час прострочення платежу, а саме за актом №4 від 11.02.2013 за період з 19.02.2013-03.06.2015 у розмірі 1475,97 грн. та за актом №14 від 20.03.2013 за період з 28.03.2013-03.06.2015 у розмірі 550,13 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних підлягає задоволенню у загальному розмірі 191,04 грн., а саме за актом №4 від 11.02.2013 за період з 19.02.2013-03.06.2015 у розмірі 140,86 грн. та за актом №14 від 20.03.2013 за період з 28.03.2013-03.06.2015 у розмірі 50,18 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню, а саме підлягає стягненню основний борг у розмірі 2817,50 грн., пеня у розмірі 203,98 грн., 3% річних у розмірі 191,04 грн. та 2026,10 грн. інфляційних втрат.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «Укрбудінвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудком 1" про стягнення грошових коштів у розмірі 5238,62 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудком 1" (03127, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 100/2; ідентифікаційний код 37032834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «Укрбудінвест» (04700, Київська область, місто Бровари, вулиця Марії Лагунової, будинок 4Б; ідентифікаційний код 32372988) 2817 (дві тисячі вісімсот сімнадцять) гривень 50 копійок основного боргу, 203 (двісті три) гривні 98 копійок пені, 2026 (дві тисячі двадцять шість) гривень 10 копійок інфляційних втрат, 191 (сто дев'яносто одну) гривню 04 копійки 3% річних та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 18.08.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 25.08.2015 року

Суддя К.В. Полякова