Ухвала

від 18.10.2011 по справі 5019/1859/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2011 р. Справа № 5019/1859/11

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр теплопостачання"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аванті-Буд"

про стягнення в сумі 57 459 грн. 34 коп.

Суддя Качур А.М.

Представники:

від позивача : представник ОСОБА_2 (довіреність №119 від 11.11.2010року);

від відповідача : представник не з'явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр теплопостачання" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аванті-Буд" 57459,34 грн., з яких 54414,72грн. суму основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3043,30грн. відсотків річних. Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, за яким позивач, як продавець передав у власність відповідачу товар, а відповідач, як покупець, зобов'язався оплатити його вартість, проте повну оплату вартості переданого товару не провів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Причин неявки в судове засідання не повідомив. За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

Між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр теплопостачання" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аванті-Буд" був укладений договір купівлі-продажу відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Як вбачається з наявних у справі доказів, 04.12.2008 відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 41000грн. як попередню часткову оплату за товар, що ним придбавався.

26.12.2008 на виконання договору укладеного у спрощений спосіб Позивач передав Відповідачу товар: насосну станцію "Світязь-3" - 1шт., насосну станцію "Світязь-2" - 1 шт., вібровставки - 4 шт., на загальну суму 82022,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами (видаткова накладна №1-2646 від 26.12.2008, довіреність на отримання матеріальних цінностей №23 від 26.12.2008).

Зобов'язання відповідача щодо решти оплати товару залишились невиконаними. В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем боргу за переданий позивачем товар в сумі 41022,00 грн.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Як визначено статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 41022,00грн. основного боргу є обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення збитків від інфляції та 3% річних, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує з матеріалів позовної заяви, позивач при розрахунку 3% річних припустився помилки у обрахунках. Розрахунок 3 % річних проводиться по формулі: Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д -кількість днів прострочення платежу. Проте обраховуючи відсотки за період 01.01.2011 - 07.06.2011 позивач використав для обрахунку 168 днів прострочення платежу, а не 158 днів, як було слід. А тому, обгрунтована сума 3% річних за період з 27.12.2008 по 07.06.2011 становить 3010.90 грн.

Порядок проведення розрахунку заборгованості та штрафних санкцій затверджений листом Верховного Суду України від 03.04.1997 N62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів инфляції при розгляді судових справ".

Як вбачається з розрахунку позивача, ним при визначенні збитків від інфляції, розраховано їх розмір за кожен рік окремо (2011 рік - за кожен місяць окремо), при цьому, для кожного наступного періоду обрахунку інфляційних втрат, за основу для підрахунку позивачем використано не суму основного боргу, а суму боргу з врахуванням збитків від інфляції за попередні періоди, що не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст.625 Цивільного кодексу України.

Поняття інфляції наведене в Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін", затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 N 519, та у Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін", затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 N 265, згідно яких розраховується індекс споживчих цін, тобто індекс інфляції.

Вказані методики базуються на загальних вимогах Конвенції 160 Міжнародної організації праці 1985 року (статті 12), "Резолюції щодо індексів споживчих цін", прийнятій на 17-ій Міжнародній конференції статистиків праці (2003) та спільному документі МОП, МВФ, ОЕСР, Євростату, ООН та Світового банку "Керівництво щодо індексу споживчих цін. Теорія та практика" (2004).

У відповідності до зазначених нормативно-правових актів розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Саме такий спосіб розрахунку інфляційних запропонований судам у листі Верховного Суду України від 03.04.97 г. № 62-97.

При цьому, обрахунок збитків від інфляції для кожного наступного періоду, з використанням за основу для таких підрахунків не суми основного боргу, а суми боргу з врахуванням інфляційних втрат за попередні періоди, не допускається.

За здійсненим судом перерахунком збитків від інфляції обгрунтованим розміром інфляційних втрат за період з 27.12.2008 по 07.06.2011 є сума 12019.45 грн.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача частково, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аванті-Буд" (33022, м.Рівне, вул.Князя Романа, 4, код ЄДРПОУ 33616155) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр теплопостачання" (03190, м.Київ, вул.Черняховського, 16/30, код ЄДРПОУ 31777042) 41022грн. 00коп. основного боргу, 12019грн. 45 коп. збитків від інфляції, 3010грн. 90коп. відсотків річних, 560грн. 51коп. витрат по держмиту та 230грн. 21коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Качур А.М.

підписано "20" жовтня 2011 р.