Ухвала

від 11.10.2011 по справі 5019/2079/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2011 р. Справа № 5019/2079/11

за позовом Приватне підприємство "Рівнебудпостач"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Полісся - Агро"

про стягнення 33 308 грн. 26 коп.

Суддя Качур А.М.

Представники:

від позивача : представник ОСОБА_2

від відповідача : представник не з’явився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Рівнебудпостач" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агро " про стягнення 33308,26 грн. заборгованості за поставлений товар.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №3300107742462.

За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

На підставі видаткових накладних: №РН-004135 від 01.12.2009 року на суму 2571,65грн.; №РН-004137 від 01.12.2009 року на суму 9237,74грн.; №РН-004138 від 01.12.2009 року на суму 9468,00грн.; №РН-004140 від 01.12.2009 року на суму 8813,99грн.; №РН-004141 від 01.12.2009 року на суму 3216,88грн.; згідно довіреності №1167 від 01.12.2009 року Приватне підприємство "Рівнебудпостач" поставило ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агро" товар на загальну суму 33308,26 грн.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агро" за отриманий товар не розрахувалось. На час розгляду справи заборгованість становить 33308,26грн., що крім вище перелічених первинних документів підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі Рівненського обласного управління №12-07/3602 від 11.10.2011 року та довідкою

17.06.2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію №354 від 15.06.2011 року з вимогою сплатити борг в розмірі 33308,26 грн., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення. В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем боргу перед позивачем в розмірі 33308,26 грн.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Поставка товару позивачем не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 33308,264 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агро" (35314, Рівненська обл. Рівненський район, с.Олишва, код ЄДРПОУ 31894444) на користь Приватного підприємства "Рівнебудпостач" (33000, м. Рівне, вул. Курчатова, 18А, код ЄДРПОУ 33450438, р/р 260033017736 філія "РОУ ВАТ "Державний ОБ України", МФО 333368) основний борг в сумі 33308,26 грн., 333,08 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Качур А.М.