ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"15" листопада 2011 р. Справа № 5019/2365/11
за позовом ОСОБА_1 підприємство "Радомишльське лісомисливське господарство"
до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд"
про стягнення в сумі 20 165 грн. 62 коп.
Суддя Качур А.М.
Представники:
від позивача : представник ОСОБА_3 (довіреність №5 від 11.05.2011 року);
від відповідача : не з'явився
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач ОСОБА_1 підприємство "Радомишльське лісомисливське господарство" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" 20165,62грн., з яких 20000,00грн. основний борг та 162,62грн. проценти.
Ухвалою господарського суду Житомирської області, відповідно до ст. 15, 17 ГПК України позовну заяву та додані до неї матеріали направлено господарському суду Рівненської області.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.10.2011 року порушено провадження по справі №5019/2365/11, розгляду справи призначено на 15.11.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задоволити в повному обсязі.
Відповідач відзиву на позов до суду не подав, участі повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №3300107853035.
За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
При винесенні рішення суд
ВСТАНОВИВ:
01.09.2010 року Позивачем ДП "Радомишльське ЛМГ" та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" було укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів, відповідно до умов якого ТОВ "Рівнеградбуд" зобов'язалось передати у власність покупця товар у строки, в кількості, асортименті погоджені сторонами відповідно до замовлень покупця на орієнтовну суму 20000 грн. в т.ч.ПДВ 3333 грн.33 коп.
10.09.2010 року на підставі замовлення Відповідачем було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000043 на будівельні матеріали: ФБС 24.3.6. (щебінь) в кількості 77,5 шт. на суму 16666,67 грн. в т.ч.ПДВ 3333 грн.33 коп., що в загальному склало 20000 грн.
Платіжним дорученням №4878 від 16.09.2010 року Позивач перерахував Відповідачу 20000 грн. з призначенням платежу: попередня оплата за щебінь гранітний згідно рах.факт. №СФ-0000043 від 10.09.2010 року.
Згідно розділу 3 п.3.1 Договору: місце отримання товару - склад Продавця. Продавець зобов'язаний відвантажити товар Покупцю. Доставка здійснюється силами та засобами Покупця.
Відповідно до п.3.3 Договору датою отримання товару і переходу права власності на товар вважається дата передачі товару Покупцю, відвантаження перевізнику в місці отримання і підписання Покупцем відповідної накладної та акту передачі. Передача товару Покупцю вважається виконаною з моменту надання товару в розпорядження Покупця.
Пунктом 7.3. Договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010 року, і в будь-якому випадку до закінчення взаєморозрахунків. Термін дії договору продовжується і не потребує переукладенню щороку на 12 місяців при умові, якщо жодна з сторін письмово не повідомила про розірвання договору і якщо його дія не була призупинена раніше.
Отже сторони визначили остаточний строк дії договору - до відповідного повідомлення про його розірвання, що собою являє скасувальну обставину у відповідності до ч.2 ст.212 ЦК України, оскільки сторони обумовили припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо настане вона чи ні.
Оскільки оплачений товар в розпорядження Позивача не поступив, а також Позивача не було поінформовано про готовність передати замовлений товар в місці його передачі, 11.07.2011 року Позивачем було направлено претензію Відповідачу №616 від 08.07.2011 року з вимогою про повернення отриманих коштів та повідомленням про розірвання договору.
Претензія Відповідачем була отримана 16.07.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №1220100213420 (а.с.16) однак відповіді на неї надано не було та кошти не повернуто.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором , - у строк, визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу.
Судом встановлено, що Відповідач неналежним чином виконав, взяті на себе зобов'язання, прострочив поставку товару.
Відповідно до ч.3 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Згідно із ч.4 даної статті на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач не повернув попередню оплату. Сума попередньої оплати становить - 20000,00 грн.
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не передав позивачеві у визначені договором строки та порядку вищевказаний товар та не повернув Позивачу попередню оплату.
Згідно до ст. 1212 (глава 83) Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовується також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Позивач наголосив, що на його вимогу про повернення коштів Відповідач жодним чином не відреагував.
Отже, якщо вимогу Відповідачем стосовно повернення коштів отримано 16.07.2011 року та в семиденний строк грошові кошти, які заборгував останній повернуті не були, то відповідно датою, з якої почав перебіг строк прострочення зобов'язання, є 23.07.2011 року.
За таких підстав, суд вважає вимогу Позивача про стягнення 20000,00грн. боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Відповідно до ч.2 статті 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
У відповідності з ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
В ч. 1 ст. 1057 ЦК України встановлено, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.
До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання (ч. 2 ст. 1057 ЦК України).
В ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Оскільки такий розмір процентів сторони договором не передбачили, то до спірних правовідносин в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, слід застосовувати ст. 1048 ЦК України.
У відповідності до ч.1 ст.1048 ЦК України, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позивачем наданий обґрунтований розрахунок суми процентів за користування чужими коштами, розрахований за обліковою ставкою НБУ, сума якого складає 165,52 грн.
З такими доводами позивача суд погоджується, вважає позовну вимогу про стягнення суми процентів за користування чужими коштами у розмірі 165,52 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
У відповідності зі ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до суду.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" (35612, Рівненська обл., Дубенський район, с.Варковичі, вул.Шевченка, 36 код ЄДРПОУ 35505106) на користь Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" (12201, Житомирська обл., м.Радомишль, вул.Київська, 6, код ЄДРПОУ 13568251) 20000,00 грн. попередньої оплати, 165,52 грн. процентів, 201,66 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. плати за послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Качур А.М.
підписано "17" листопада 2011 р.
Суд | Господарський суд Рівненської області |
Дата ухвалення рішення | 15.11.2011 |
Оприлюднено | 01.09.2015 |
Номер документу | 49046707 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Рівненської області
Качур А.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні