Постанова

від 02.04.2012 по справі 2а/0470/11482/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/11482/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.

при секретарі Кичинській Т.А.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова фінансова компанія «Столиця» до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення від 02.09.2011 року № 0002202301/10/31252 по нарахуванню ТОВ «Промислова фінансова компанія «Столиця» податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 395 108 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 гр., визнання відсутності повноважень у ДПІ у м.Дніпродзержинську із самостійного тлумачення змісту правочинів і визнання їх недійсними -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова фінансова компанія «Столиця» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 02.09.2011 року № 0002202301/10/31252 по нарахуванню ТОВ «Промислова фінансова компанія «Столиця» податку на додану вартість за основним платежем - у розмірі 395 108 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2 грн., визнання відсутності повноважень у ДПІ у м.Дніпродзержинську із самостійного тлумачення змісту правочинів і визнання їх недійсними.

В обґрунтування позову зазначено, що Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську видала податкове повідомлення-рішення від 02.09.2011р. №0002202301/10/31252 по нарахуванню Товариству з обмеженою від повідальністю «Промислова фінансова компанія «Столиця», (код ЄДРПОУ 35822263), (далі - ТОВ ПФК «Столиця» - Позивач) податку на додану вартість в сумі 395 108, 00 грн., яке підприємству було вручене 05.09.2011р. Підставою для видання вказаного повідомлення-рішення послужив Акт №4257/267/23-408/35822263 від 23.08.2011р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Промислова фінансова компанія «Столиця» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства з податку на додану вартість по деклараціям з ПДВ за квітень, травень 2011 року по всьому колу придбання та продажу товарів (послуг)» (далі - Акт). Вважає, що Акт оформлено з порушеннями діючого законодавства, оскільки в ньому викладено недостовірні факти і, як слідство, безпідставно здійснені донарахування податкі, тому податкове повідомлення-рішення про збільшення податкових зобов'язань підлягає скасуванню. Також вважають, що у ДПІ у м. Дніпродзержинську (далі - Відповідач) відсутні повноваження щодо самостійного тлумачення змісту правочинів, просять визнати дії відповідача неправомірними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, які приєднані до матеріалів справи. Суду пояснив, що доводи позивача є безпідставними та незаконними, а дії ДПІ м. Дніпродзержинська по проведенню перевірки та винесенню спірного рішення вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

З 12.08.2011 року по 18.08.2011 року ДПІ у м. Дніпродзержинську була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ ПФК «Столиця» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по деклараціям з ПДВ за квітень, травень 2011 року по всьому колу придбання та продажу товарів.

За результатами перевірки контролюючим органом було складено Акт №4257/267/23-408/35822263 від 23.08.2011р. згідно з висновками якого визнано нікчемними правочини ТОВ ПФК «Столиця» з ПП «Топаз-96» та ТОВ «Мостплюсс», та встановлено порушення ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст.. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених ста тей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумов лені ними по правочинах, здійснених ТОВ ПФК «Столиця» при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) не був переданий, правочини визнано «нікчемними» по ланцюгу реалізації на ПП «Се гмент». Перевіркою також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період квітень, травень 2011 року, які підпадають під визначення норм та вимог Податкового кодексу України, чим порушено п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, правочини ТОВ ПФК «Столиця» за квітень, травень 2011 р. по взаємовідносинам з ПП «Топаз-96» та ТОВ «Мостплюсс» визнано нікчемними, у зв'язку з чим збільшуеться сума податку на додану вартість за квітень, травень 2011 року на суму 395 208, 00 грн. (а.с.7-26).

З урахуванням висновків викладених в акті ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 02.09.2011р. №0002202301/10/31252 про донарахування Товариству з обмеженою від повідальністю «Промислова фінансова компанія «Столиця», зобов'язань по сплаті податку на додану вартість в сумі 395 110, 00 грн., за основним платежем на суму 395108 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 грн. (а.с.6).

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті № 4257/267/23-408/35822263 від 23.08.2011р висновки податкового органу про порушення ТОВ ПФК «Столиця» ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення у квітні, травні 2011р. правочину між позивачем та його контрагентами ПП «Топаз-96» та ТОВ «Мостплюсс» вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні (наданні) та продажу товарів (послуг) в квітні, травні 2011 року, які підпадають під визначення ст.. 185, п. 198.6 ст. 198 ПК України та зменшення задекларованих податкових зобов'язань ТОВ ПФК «Столиця» та зменшення податкового кредиту за вказаний період на суму 395208 грн. (за квітень 2011 р. на суму 191146 грн.; за травень 2011 р. на суму 203962 грн.).

На думку ДПІ, оскільки ПП «Топаз-96» та ТОВ «Мостплюсс» - контрагенти позивача - не мають необхідних умов для ведення господарської діяльності та за актами ДПІ у м. Дніпродзержинську та ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська угоди, укладені ними, мають ознаки нікчемності, фінансова господарська діяльність підприємств за квітень, травень 2011 року є такою, що спрямована на формування штучного податкового кредиту ТОВ ПФК «Столиця». Відсутність товарно-транспортних накладних на транспортування товару за перевіряємий період від постачальників ПП «Топаз-96», ТОВ «Морінвестгрупп», ТОВ «Газпромпостач» до покупця унеможливлює встановити походження товару, його наявність, транспортування, перевізника.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Між позивачем та його контрагентом ПП «Топаз-96» був укладений договір від 01.03.2011 р. № 0103 м про надання маркетингових послуг на загальну суму - 2500000 грн. в тому числі ПДВ - 416666,67 грн.(а.с.32-33). На підтвердження факту отримання послуг ПП «Топаз-96» були надані позивачу звіти про виконані роботи, підписані акти здачі-прийомки послуг, виписані податкові накладні, позивачем проведений розрахунок за отримані послуги,що підтверджується приєднаними до матеріалів справи копіями первинних документів (а.с.35-51). Судовим оглядом зазначених документів встановлено, що вони відповідають вимогам, визначеним Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо первинних документів, мають необхідні обов'язкові реквізити, зміст та обсяг господарських операцій, що дає підстави віднести їх до первинних документів. Так, в них чітко зазначено за які послуги та на виконання якого договору були надані маркетингові послуги позивачу. Таким чином, з їх змісту прослідковується як конкретний підхід до виконання договору від 01.03.2011 р. так і факт його виконання.

Реальність взаємовідносин Позивача з ТОВ «Мостплюсс» (договір поставки № 0102/1 від 01.02.2011 р.) (а.с.56), ТОВ «Морінвестгрупп» (договір поставки газу № 12 від 28.03.2011 р., № 14 від 27.04.2011 р.) (а.с.103-105,110-112) ПП «Топаз-96» (договір поставки дизпалива № НОМЕР_1 від 04.05.2011 р.) (а.с.115-116) також підтверджується наявними в матеріалах справи документами, як то договорами поставки товарів, податковими накладними, звітами про виконані роботи, невідповідність вимогам щодо їх заповнення, встановленими ПКУ, ні в ході проведення перевірки ні в судовому засіданні відповідачем не доведено, а судом не встановлено. Посилання ж відповідача на поверхневі звіти по маркетинговим послугам, відсутність підтвердження транспортування спеціальним транспортом в підтвердження факту здійснення позивачем господарських операцій, суд сприймає критично.

Так, в ході розгляду справи було встановлено, що на виконання Договору 01.03.2011 р. № 0103 про надання маркетингових послуг ПП «Топаз-96», ТОВ ПФК «Столиця» уклало угоди з ТОВ «Морінвестгрупп» та ТОВ «Газпромпоста» на поставку природного газу, з ТОВ «Морінвестгрупп» на поставку будівельних матеріалів. Відповідно до наявних в матеріалах справи договорам поставки дизпалива, не визначені як окремі умови транспортування спеціальним транспортом, тому надання підтвердження факту транспортування саме таким транспортом не є обов'язковим. Що ж стосується товарно-транспортних накладних, то відповідно до вказаних договорів, товар передається Продавцем та приймається Покупцем на складі Продавця по вантажній накладній в день підписання її матеріально-відповідальною особою. Відповідно ж до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207, дорожні листи та товарно-транспортні накладні є необхідними первинними документами лише в тих випадках, коли доставка товару здійснюється перевізником на договірних умовах, тобто, коли в процесі доставки товару приймає участь третя особа - перевізник. Як встановлено судом та не спростовано ДПІ, товар вивозився ПП «Сегмент» у відповідності до Договору «0405 ДТ від 04.05.2011 р.) (а.с.119-121), що підтверджується наявній в матеріалах справи довіреності від 04.05.2011 р. (а.с.125),рахунком-фактурою, податковою та видатковою накладною (а.с.122-125).

За викладних обставин, враховуючи наведені докази, у позивача наявний об'єкт оподаткування ПДВ за спірними правочинами, яким, з огляду на положення п. 185.1 ст. 185 ПК України, є реально здійснені господарські операції з поставки товару (наданню послуг). Результати господарської діяльності позивача за квітень, травень 2011 року відображені ним у податкових деклараціях за квітень, травень 2011 року, що не заперечувалось відповідачем як в ході перевірки так і в ході розгляду справи.

Так, відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. З положень наведеної норми закону свідчить, що відвантаження товару покупцям є обставиною, з наявністю якої законодавець пов'язує виникнення у платника податку обов'язку визначити податкове зобов'язання з ПДВ.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізінгу.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накадною. При цьому за правилами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Здійснивши аналіз зазначених положень законодавчого акту, а також наведених фактів господарських операцій між позивачем та зазначених в акті перевірки контрагентів, суд прийшов до висновку про наявність у позивача права на податковий кредит по операціям з ПП «Топаз-96» та ТОВ «Мостплюс» за договорами поставки № 0102/1 від 01.02.2011 р., договором поставки дизпалива № НОМЕР_1 від 04.05.2011 р., договором від 01.03.2011 р. № 0103 про надання маркетингових послуг, а також про виникнення у позивача податкових зобов'язань з ПДВ.

Вищий Адміністративний суд України в листі від 02.06.2011р. за №742/11/13-11 вказує, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'я зань визнання недійсними правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередни ками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів поста чань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності гос подарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його без посереднім контрагентом.

Таким чином, правочини, укладені між останніми у ланцюгу постачань платниками податків підприємствами-покупцями товарів (робіт, послуг) ПП «Сегмент» та його безпосереднім контра гентом -ТОВ ПФК «Столиця» недійсним може визнати тільки суд.

Вищий Адміністративний суд України в своєму листі від 20.07.2010р. N1112/11/13-10 «Пропроблемні питання застосування законодавства у справах за участю органівдержавноїподаткової служби», роз'яснив, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

При розгляді позову суд приймає до уваги, що, згідно ч.2. ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вищий адміністративний суд України в своєму Інформаційному листі від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 також зазначає: «У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних».

Крім того не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку за ланцюгом постачання товарів (послуг). Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податкових орган доведе, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Відповідач під час судового розгляду справи не довів такі обставини, а тому суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу, викладених в Акті перевірки, та як наслідок про неправомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо висновку в акті перевірки позивача про порушення ним ч.1,5 ст. 203, ч. 1,2 ст.215, ст.228 ЦК України, суд зазначає наступне. Відповідно до ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, згідно зі ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.2011 р.) правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

Фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентами ПП «Топаз-96» та ТОВ «Мостплюсс», на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, ОДПІ не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано.

За викладених обставин висновки акту перевірки щодо порушення позивачем положень ЦК України також не доведені суду.

З огляду на наведене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними та достовірними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Стосовно вимог позивача щодо відсутності повноважень відповідача із самостійного тлумачення змісту правочинів і визнання їх недійсними, суд звертає увагу на наступне. Законом України «Про державну податкову службу в Україні», з урахуванням положень ст. 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р., передбачено, що до повноважень податкових органів при складанні акту перевірки відноситься -здійснити опис виявлених в ході перевірки порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на ці органи, з посиланням на підпункти, пункти та статті законодавчих актів. Як вбачається з описової частини акту Позивача, податковим органом, з огляду на отримані акти перевірок відносно контрагентів ТОВ ПФК «Столиця», досліджено питання реальності проведених господарських операцій з метою встановлення факту відповідності задекларованих наслідків господарських операцій позивача у податковому обліку фактичним обставинам, що відповідає повноваженням та компетенції органу державної податкової служби.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова фінансова компанія «Столиця» до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 02.09.2011 року № 0002202301/10/31252 по нарахуванню ТОВ «Промислова фінансова компанія «Столиця» податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 395 108 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2 грн., визнання відсутності повноважень у ДПІ у м.Дніпродзержинську із самостійного тлумачення змісту правочинів і визнання їх недійсними - задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську від 02.09.2011 року № 0002202301/10/31252 по нарахуванню ТОВ «Промислова фінансова компанія «Столиця» податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 395 108 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі - 2 грн.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова фінансова компанія «Столиця» (код ЄДРПОУ 35822263, фактична адреса: АДРЕСА_1) витрати по оплаті судового збору в сумі 1 (одна) грн. 70 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_4