Постанова

від 23.04.2015 по справі 814/3626/14     

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 року справа № 814/3626/14

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Лебедєва Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЕХАНИКА-ТД" до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 № НОМЕР_1, визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області щодо внесення до інформаційних баз Державної фіскальної служби України інформації на підставі акту перевірки ТОВ «МЕХАНИКА-ТД» від 28.10.2014 р. № 266/14-04-22/38436677 та зобов'язання відповідача вилучити інформацію про результати проведеної перевірки, за наслідками якої складено акт від 28.10.2014 р. № 266/14-04-22/38436677, з інформаційних баз Державної фіскальної служби України,- ВСТАНОВИВ: До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "МЕХАНИКА-ТД" до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 № НОМЕР_1, визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області щодо внесення до інформаційних баз Державної фіскальної служби України інформації на підставі акту перевірки ТОВ «МЕХАНИКА-ТД» від 28.10.2014 р. № 266/14-04-22/38436677 та зобов'язання відповідача вилучити інформацію про результати проведеної перевірки, за наслідками якої складено акт від 28.10.2014 р. № 266/14-04-22/38436677, з інформаційних баз Державної фіскальної служби України. Позовні вимоги мотивовані тим, що державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "МЕХАНИКА-ТД" з питань правильності формування податкового кредиту при здійсненні правових відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 38944098) за лютий, березень2014 року та ТОВ «ПАРК-ФУД» (код за ЄДРПОУ 386496682) за травень 2014 року та правомірності формування податкових зобов'язань по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями за товари (роботи, послуги) які були придбані у ТОВ «ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 38944098) за лютий, березень 2014 року та ТОВ «ПАРК-ФУД» (код за ЄДРПОУ 386496682) за травень 2014 року. За результатами цієї перевірки було складено акт від 28.10.2014 р. № 266/14-04-22/38436677, яким встановлено порушення п. 198.3 п. 198.3 ст. 198, п. 200.2 ст. 200, абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 16379 грн. у т.ч. за березень 2014 року у сумі 16379 грн. та п. .185 ст. 185, п. 187,1 ст. 187 201 Податкового кодексу, в частині відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів та надання послуг, а також не підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 38944098) за лютий, березень2014 року та ТОВ «ПАРК-ФУД» (код за ЄДРПОУ 386496682) за травень 2014 року на загальну суму ПДВ 127344 грн. та контрагентами-покупцями по ланцюгу постачання від ТОВ «ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 38944098) та ТОВ «ПАРК-ФУД» (код за ЄДРПОУ 386496682). На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «МЕХАНИКА-ТД» за платежем «податок на додану вартість» на суму 20473,75 грн., з яких 16379,00 грн. за основним платежем, 4094,75 грн. за штрафними санкціями, яке отримано платником податків 21.11.2014 року Позивач вважає, що в акті перевірки викладено хибні висновки про заниження позивачем ПДВ в сумі 16379 грн., при формуванні податкового кредиту на підставі податкових накладних ТОВ «ГЛОБАЛТРАНС СІТІ» від 11.03.2014 № 140 на суму 10000,00 грн. та від 31.03.2014 № 116 на суму 6379 грн. Так, позивач вважає, що оскільки сума податку на додану вартість в податковій накладній від 11.03.2014 № 140 становить 10000,00 грн., тобто не перевищує 10 тисяч гривень, податковий органі дійшов помилкового висновку про порушення п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України та необхідності реєстрації податкової накладної № 140 від 11.03.2014 платником податку на додану вартість - продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних. В розбіжності в наданій до перевірки податковій накладній від 31.03.2014 № 116 щодо особи, яка склала податкову накладну ОСОБА_1 (головний бухгалтер) та щодо особи, яка зареєструвала податкову накладну в ЄДРПН - ОСОБА_2О.(директор), в силу п. 201.10 ст. 201 ПК України не можуть слугувати підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит на підставі належним чином оформленої продавцем товару податкової накладної, яка підтверджує факт придбання такого товару. Позивач вважає безпідставними висновки, викладені в акті перевірки, щодо нікчемності правочинів, укладених з ТОВ «ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 38944098) та ТОВ «ПАРК-ФУД» (код за ЄДРПОУ 386496682) та висновків висновків щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «МЕХАНИКА-ТД» з контрагентами-постачальниками ТОВ «ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 38944098) за лютий, березень2014 року та ТОВ «ПАРК-ФУД» (код за ЄДРПОУ 386496682) за травень 2014 року на загальну суму ПДВ 127344 грн. та контрагентами-покупцями по ланцюгу постачання, які ґрунтуються на актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів ТОВ «ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 38944098) та ТОВ «ПАРК-ФУД» (код за ЄДРПОУ 386496682). Вважає, що ТОВ «МЕХАНИКА-ТД» мало законні підстави для формування податкового кредиту при здійсненні правових відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 38944098) за лютий, березень 2014 року та ТОВ «ПАРК-ФУД» (код за ЄДРПОУ 386496682) за травень 2014 року та правомірності формування податкових зобов'язань по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями за товари (роботи, послуги) які були придбані у ТОВ «ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 38944098) за лютий, березень2014 року та ТОВ «ПАРК-ФУД» (код за ЄДРПОУ 386496682) за травень 2014 року на підставі наданих податкових накладних, які були виписані згідно п.201.1 ст.201 ПК України. ТОВ «МЕХАНИКА-ТД» вважає, що про реальність господарських відносин з ТОВ «ГЛОБАЛТРАНС СІТІ» («ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС») та ТОВ «ПАКРК-ФУД» свідчать договори, видаткові та податкові накладні, які підтверджують факт передачі послуг, отримання матеріалів та їх ціну; акти здачі-прийняття робіт, банківські виписки про сплату коштів за придбаний матеріал та послуги (роботи); акти здачі-прийняття робіт, акти приймання-передачі, які підтверджують подальше використання цих матеріалів та передачу послуг (робіт) третім особам (ПАТ «Новокаховський річковий порт», АСК «Укррічфлот», ТОВ «СКНМТ», ТОВ «Нікморсервіс Миколаїв», ТОВ «Дніпробузький морський термінал», ДП «МТП «Южний», тощо) а відтак, висновки відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях без врахування первинної документації. Крім того позивач вважає, що відповідачем безпідставно на підставі акту перевірки від 28.10.2014 р. № 266/14-04-22/38436677 внесено відомості до баз даних АС «Аудит» та АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», що призвело до порушення прав, законних інтересів позивача та погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, та позбавило його права на відшкодування ПДВ. Посилається на те, що до інформаційних баз даних органів доходів і зборів мають включатися або дані, задекларовані платником податків (самостійно узгоджені) або показники, визначені контролюючим органом, але які пройшли відповідну процедуру узгодження в адміністративному чи судовому порядку. 14.01.2015 р. від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач зазначив про безпідставність позовних вимог, посилаючись на те, що ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області в ході проведення перевірки ТОВ "МЕХАНИКА-ТД" встановлено, що ТОВ "МЕХАНИКА-ТД" не надано підтвердження реальності здійснення господарських операцій через ненадання товарно-транспортних накладних, дефекти в податковій накладній від 31.03.2014 № 116 та відсутність реєстрації податкової накладної від 11.03.2014 № 140 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Як вказує відповідач, враховуючи те, що у ТОВ "ГЛОБАЛТРАНС СІТІ» згідно висновку ОУ ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.04.2014 № 640/26-56-07-0309 про результати відпрацювання ризиків платника податків, підприємство не встановлено за податковою адресою, кількість працюючих відповідно до поданої звітності - 3 осіб у зв'язку з чим неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій. На підставі викладеного, як зазначає відповідач, позивачу правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму на суму 20473,75 грн., з яких 16379,00 грн. за основним платежем, 4094,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Враховуючи викладене, відповідач вважає що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає. Щодо інших вимог, посилався на те, що внесення будь-яких даних або змін до цих аних у систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредитув розрізі контрагентів на рівні ДПА не порушує будь-яких прав або інтересів платника податків, а тому права позивача оскаржуваними діями відповідач не порушуються, у зв'язку із чим просив суд відмовити у задоволенні позову. Представник позивача в судовому засіданні, просив позовні вимоги задовольнити посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, наданих письмових поясненнях та на додатково подані до суду докази, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмово провадження . Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги не визнає, посилаючись на обґрунтування, викладені у запереченнях до позовної заяви, не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження. На підставі пункту 10 частини 1 статті 3, частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "МЕХАНИКА-ТД" (далі - ТОВ "МЕХАНИКА_-ТД") зареєстровано як юридична особа 03.07.2013 за №15221200000002973 (ідентифікаційний код юридичної особи 38436677), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. ТОВ "МЕХАНИКА-ТД" взято на податковий облік 04.07.2013, з 16.08.2013 року та станом на час перевірки перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області (далі-ДПІ) в якості платника податків. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі службового посвідчення серії МК №132642 від 18.07.2013 року, виданого ДПІ, ОСОБА_3 - головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ керуючись п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, відповідно до наказу ДПІ від 30.10.2014 року №968 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОВ «МЕХАНИКА-ТД» (код ЄДРПОУ 38436677) з питань правильності формування Тподаткового кредиту при здійсненні правових відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 38944098) за лютий, березень2014 року та ТОВ «ПАРК-ФУД» (код за ЄДРПОУ 386496682) за травень 2014 року та правомірності формування податкових зобов'язань по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями за товари (роботи, послуги) які були придбані у ТОВ «ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 38944098) за лютий, березень 2014 року та ТОВ «ПАРК-ФУД» (код за ЄДРПОУ 386496682) за травень 2014 року» . За результатами вищезазначеної перевірки ДПІ складено Акт від 28.10.2014 р. № 266/14-04-22/38436677 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МЕХАНИКА-ТД» (код ЄДРПОУ 38436677) з питань правильності формування податкового кредиту при здійсненні правових відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 38944098) за лютий, березень2014 року та ТОВ «ПАРК-ФУД» (код за ЄДРПОУ 386496682) за травень 2014 року та правомірності формування податкових зобов'язань по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями за товари (роботи, послуги) які були придбані у ТОВ «ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 38944098) за лютий, березень 2014 року та ТОВ «ПАРК-ФУД» (код за ЄДРПОУ 386496682) за травень 2014 року» , яким встановлено порушення п. 198.3 п. 198.3 ст. 198, п. 200.2 ст. 200, абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 16379 грн. у т.ч. за березень 2014 року у сумі 16379 грн. та порушення п. .185 ст. 185, п. 187,1 ст. 187 201 Податкового кодексу України в частині відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів та надання послуг, а також не підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 38944098) за лютий, березень2014 року та ТОВ «ПАРК-ФУД» (код за ЄДРПОУ 386496682) за травень 2014 року на загальну суму ПДВ 127344 грн. та контрагентами-покупцями по ланцюгу постачання від ТОВ «ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 38944098) та ТОВ «ПАРК-ФУД» (код за ЄДРПОУ 386496682). 06.11.2014 року ТОВ "МЕХАНИКА-ТД» на адресу ДПІ направило заперечення від на Акт перевірки, в якому зазначило, що Акт перевірки складений ДПІ на підставі недостовірних відомостей, з перекрученням існуючих фактів, а висновки ДПІ хибні, протизаконні та не відповідають чинному законодавству з питань оподаткування і не можуть бути законною підставою для донарахування податкових зобов'язання і винесення податкових повідомлень-рішень. На заперечення позивачем було отримано від ДПІ отримав відповідь від 13.11.2014 року №8049/10/14/-04-22-02-16 щодо результатів розгляду заперечень товариства з обмеженою відповідальністю "МЕХАНИКА-ТД" до Акту перевірки, в якої ДПІ зазначила, що Акт перевірки є таким, що відповідає чинному податковому законодавству. Однак, за результатом розгляду заперечень з акту перевірки було виключено висновок про ненадання платником податків доказів, підтверджуючих зберігання товарів. За результатами розгляду заперечень відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «МЕХАНИКА-ТД» за платежем «податок на додану вартість» на суму 20473,75 грн., з яких 16379,00 грн. за основним платежем, 4094,75 грн. за штрафними санкціями, яке отримано платником податків 21.11.2014 року. Щодо інших, непідтверджених на думку податкового органу господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 38944098) за лютий, березень 2014 року та ТОВ «ПАРК-ФУД» (код за ЄДРПОУ 386496682) за травень 2014 року на загальну суму ПДВ 127344 грн., податкові повідомлення-рішення не виносились. Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного. Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача про те, що позивачем порушено: п.198.3, п.198.6, п.200.1, п.200.2 статті 200, абз 9 п. 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого знижено податок на додану вартість всього у сумі 16379 грн. у тому числі за березень 2014 року у сумі 16379 грн В акті перевірки відповідачем наводиться перелік договорів, податкових накладних, видаткових накладних (із зазначенням їх реквізитів та змісту), платіжних доручень на підставі яких позивачем відображені податкові зобов'язання по операціям з ТОВ «ДОНЕЦЬКТРАНСЕРВІС» та ТОВ «ПАРК-ФУД» та податковий кредит по господарським операціям з контрагентами АТ «Новокаховський річковий порт», АСК «Укррічфлот», ТОВ «СКНМТ», ТОВ «Нікморсервіс Миколаїв», ТОВ «Дніпробузький морський термінал», ДП «МТП «Южний» по ланцюгу постачання. Водночас, відповідач зазначаючи в акті, що під час перевірки посадовими особами підприємства були надані всі необхідні документи, вказує на те, що враховуючи те, що у контрагента ТОВ «ГЛОБАЛТРАНС СІТІ» згідно висновку ОУ ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.04.2014 № 640/26-56-07-0309 про результати відпрацювання ризиків платника податків» , - відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки, підприємство не встановлено за податковою адресою то договір підряду від 17.02.2014 року № 4/14, укладений між ТОВ "МЕХАНИКА-ТД»" та ТОВ "ГЛОБАЛТРАНС СІТІ", а також договір поставки від 03.02.2014 року №1/14, мають сумнівний характер, що свідчить про нереальність операцій на цими договорами. Також, відповідач зазначає, що операції між ТОВ "ГЛОБАЛТРАНС СІТІ" та ТОВ "ПАРК-ФУД" по взаємовідносинам з ТОВ "МЕХАНИКА-ТД" не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) на продаж товарів (виконання робіт, надання послуг). Відсутність поставок продукції позивачу від ТОВ "ГЛОБАЛТРАНСС СІТІ» та ТОВ «ПАРК-ФУД» свідчить про укладення угод з ТОВ «МЕХАНИКА-ТД» без мети настання реальних наслідків, з чого відповідач робить висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями по ланцюгу постачання. Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, питання щодо нікчемності угод, зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів та зазначено в Акті перевірки, в період здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «МЕХАНИКА-ТД» та ТОВ «ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 38944098), останнє мало назву ТОВ «ГЛОБАЛТРАНС СІТІ». В подальшому товариство змінило назву, юридичну та податкову адресу, керівництво. Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: неспеціалізована оптова торгівля, устаткування та монтаж машин та устаткування ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів, а основними видами діяльності ТОВ "ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» є неспеціалізована оптова торгівля, ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування; установлення та монтаж машин і устаткування; вантажний автомобільний транспорт (основний) тощо.

Між ТОВ «МЕХАНИКА-ТД» (Покупець) та ТОВ «ГЛОБАЛТРАНС СІТІ» (Постачальник) 03.02.2014 було укладено договір поставки, відповідно до якого Постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію, асортимент, кількість та ціна якої визначається у рахунках-фактрах Постачальника, а Покупець зобов'язується прийняти поставлену продукцію та оплатити її на умовах та в порядку, визначених договором. Сторони визначили місцем поставки товару - м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 7 - належне позивачу на підставі договору оренди від 01.09.2013 № 619 з ОДО «ЕРА» складське приміщення.

Відповідно до рахунку-фактури від 31.03.2014 № 329 , видаткової накладної №327 від 31.03.2014 позивач придбав у ТОВ «ГЛОБАЛТРАНС СІТІ» запчастини для портових кранів на загальну суму 38272,80 грн. На підставі податкової накладної від 31.03.2014 № 116 позивач відобразив податковий кредит в сумі 6378,80 грн.

В подальшому зазначений товар по ланцюгу постачання був проданий покупцям - ТОВ «СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ НІКМЕТ ТЕРМІНАЛ» та філії «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот», що відповідно підтверджено укладеними з ТОВ «МЕХАНИКА-ТД» договорами, видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ.

Суд не приймає до уваги висновки ДПІ щодо відсутності у позивача права на податковий кредит внаслідок відмінності осіб, які склали податкову накладну (директор та головний бухгалтер), оскільки в силу п. 201.10 ст. 201 ПК України виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг, проте, не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит на підставі належним чином оформленої продавцем товару податкової накладної, яка підтверджує факт придбання такого товару.

Крім того, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зазначена правова позиція висловлена в ухвалі Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.05.2014 по справі № 822/648/14, в перегляді якої було відмовлено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2014 року

17.02.2014 Між ТОВ «МЕХАНИКА-ТД» (Замовник) та ТОВ «ГЛОБАЛТРАНС СІТІ» (Підрядник) було укладено договір № 4/14, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання з виконання ремонту портального крану «Альбатрос» инв. № 195.Підтвердженням виконання робіт є акт виконаних робіт від 11.03.2014 року № 352, рахунок на оплату від 11.03.20114 № 355, калькуляція, перепустки.

На підставі податкової накладної від 11.03.2014 № 140 на суму 59999,99 грн. позивач відобразив у обліку податковий кредит в розмірі 10000,00 грн.

Суд не погоджується з позицією відповідача про відсутність у ТОВ «МЕХАНИКА-ТД» права на податковий кредит на підставі податкової накладної від 11.03.2014 № 140 на суму ПДВ в розмірі 10000,00 грн. через відсутність її реєстрації в єдиному реєстрі податкових накладних через наступне.

Відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Оскільки сума податку на додану вартість в податковій накладній від 11.03.2014 № 140 становить 10000,00 грн., а отже, не перевищує 10 тисяч гривень, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України та необхідності реєстрації податкової накладної № 140 від 11.03.2014 платником податку на додану вартість - продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язання з ПДВ за договором поставки від 03.02.2014р. № 1/14та за договором підряду № 4/14 від 17.02.2014 були відображені сторонами своєчасно, у повному обсязі та у встановленому законодавством порядку, а протилежне Податковою не доведено. Розбіжностей у податковій звітності Відповідачем не встановлено.

На підтвердження наявності умов, основних засобів та обладнання для здійснення своєї господарської діяльності, позивачем надано до суду засвідчену копію договору оренди складського приміщення площею 160 кв.м. та офісного приміщення, розташованого на території виробничої бази по вул. Індустріальній, 7 у м. Миколаєві від 01ю09.2013 № 916, укладеного з товариством з додатковою відповідальністю «НП «ЕРА».

Таким чином, як вбачається з викладеного, вказане свідчить про фактичне здійснення позивачем господарської діяльності з придбання у його контрагентів товару та послуг та їх використання позивачем у подальшій господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України, веденням бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону "Про бухгалтерський облік" визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

При цьому суд відзначає, що вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися ТОВ «ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 38944098) та ТОВ «ПАРК-ФУД» (код за ЄДРПОУ 386496682 ) , товарно-транспортними накладними, авансовими звітами, наказами про відрядження, тощо, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. Товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження податкового органу про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Зазначена правова позиція викладена в листі Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 р. N № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 та підтверджується судовою практикою, зокрема постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 по справі № 2а/1770/5330/2011, залишеною в силі постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2012.

Підтвердження факту виконання робіт товарно-транспортними накладними також законом не передбачено.

Крім того, Міністерство доходів і зборів України в листі від 19.09.2013 р. N № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні реквізити.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період, були надані отримані від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні, та інші супутні бухгалтерські та первинні документи, відповідно до договорів підряду та поставки.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, роблячи висновки про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ГЛОБАЛТРАНС СІТІ» та ТОВ "ПАРК-ФУД", податковий орган, послався на довідку ДПІ у Подільському районі м. Києва від 12.06.2014 № 292/26-56-22-01-03-38944098 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ГЛОБАЛТРАНСССІТІ» щодо підтвердження господарських операцій з платниками податків за період з 01.12.2013 по 30.04.2014» та акти ДПІ у Печерському районі ГУ Міндрходів м. Києва від 11.08.2014 № 2415/26-555555-22-02/38649682 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПАРК-ФУД» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ МЕТІС_КЕПІТАЛ» щодо обставин відсутності у контрагентів позивача ТОВ "ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» та ТОВ "ПАРК-ФУД" об'єктивної можливості виконати умови договорів з позивачем, відсутності будь-яких способів підтвердити товарний характер договірних операцій через відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням, не звернув увагу на те, що в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, оскільки додатком 3 до Методичних рекомендацій (затверджених Наказом Державної податкової адміністрації від 22 квітня 2011 року №236 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок») чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким взагалі не передбачено необхідність робити висновок щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків. Разом з тим, суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки податкові органи при проведенні звірки були позбавлені можливості перевірити первинні документи господарської діяльності ТОВ "ДОНЕЦЬКТРАНС СЕРВІС» та ТОВ "ПАРК-ФУД» вказані акти не можуть бути безумовною підставою для визнання господарських операцій між ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" та їх контрагентами такими, що не мали фактичного виконання, якщо їх реальність підтверджується відповідними документами.

Необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі "Булвес" АД проти Болгарії зазначив наступне: "Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Окрім того, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації, проте, к вбачається з акту перевірки, право позивача на отримання податкового кредиту поставлено в залежність від дотримання контрагентами ТОВ "ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» та ТОВ "ПАРК-ФУД» вимог податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про підтвердження фактичного здійснення господарських операції позивача з його контрагентами ТОВ "ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» та ТОВ "ПАРК-ФУД», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами ТОВ "ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» та ТОВ "ПАРК-ФУД» і правомірність віднесення позивачем спірних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог п.198.1. п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту податок на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємствами, що на момент здійснення господарської діяльності мали статус платника податку на додану вартість.

Водночас, стосовно посилання відповідача в акті перевірки на те, що договори, укладені між ТОВ "МЕХАНИКА-ТД» з контрагентами ТОВ "ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» та ТОВ "ПАРК-ФУД» не спричиняють реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договори купівлі-продажу укладені в письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується відповідними видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, а тому суд робить висновок, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 ГК України.

Таким чином укладені угоди відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язанні із його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В даному випадку договори підряду та купівлі-продажу, як вже зазначалося вище відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також дані договори судом недійсними не визнавались, а отже є чинними.

В свою чергу, відповідач в акті перевірки зазначав про нереальність договорів посилаючись на те, що ТОВ "ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» та ТОВ "ПАРК-ФУД» відсутні за своїм місцезнаходженням. Разом з цим, відповідачем в силу ст.71 КАС України не надано жодного доказу того, що на момент видачі податкових накладних ТОВ "ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» та ТОВ "ПАРК-ФУД» не знаходились за адресою, що зазначена у податкових накладних.

Слід також зазначити, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", із застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться.

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд зазначає, що чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

При цьому, ні в акті перевірки, ні в запереченнях відповідача не зазначено, яка саме кількість трудового ресурсу, та які саме умови для здійснення господарської діяльності для виконання договорів підряду та поставки були відсутні у контрагентами ТОВ "ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» та ТОВ "ПАРК-ФУД».

Разом з цим, з боку відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що у контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій із позивачем були відсутні необхідні умови для її проведення.

Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2014 року, - судом не встановлено.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, надані позивачем та його контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, з досліджених судом доказів встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" і правомірність віднесення позивачем спірних сум ПДВ до податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відтак, з огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 16379 грн. за березень 2014 року, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню, як таке, що прийнято неправомірно.

З приводу визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області щодо внесення до інформаційних баз Державної фіскальної служби України інформації на підставі акту перевірки ТОВ «МЕХАНИКА-ТД» від 28.10.2014 р. № 266/14-04-22/38436677 та зобов'язання вилучити інформацію про результати проведеної перевірки, за наслідками якої складено акт від 28.10.2014 р. № 266/14-04-22/38436677, з інформаційних баз Державної фіскальної служби України суд зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що висновки акту перевірки від 28.10.2014 р. № 266/14-04-22/38436677 внесено до підсистеми «Податковий аудит»» ІС "Податковий блок" та до автоматизованої системи «Деталізована інформація по платнику податків на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та відображено відповідні зміни.

Контролюючим органом здійснено корегування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 38944098) за лютий, березень2014 року та ТОВ «ПАРК-ФУД» (код за ЄДРПОУ 386496682) за травень 2014 року на загальну суму ПДВ 127344 грн. з шляхом зменшення податкового кредиту по ПДВ та з ПАТ «НОВОКАХОВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ», АСК «УКРРІЧФЛОТ», ТОВ «СКНМТ», ТОВ «НІКМОРСЕРВІС МИКОЛАЇВ», ТОФ «ІМРП», ТОВ «СВІФТ СЕРВІС», ТОВ «ДНІПРБУЗЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТЕРМІНАЛ», ДП «МТП «ЮЖНИЙ», ПАТ «НОВОКАХОВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ», ТОВ МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП, ЛТД», ТОВ «ПЕРСПЕКТИВА_САМАРА» шляхом зменшення податкових зобов'язань по ПДВ за лютий-березень 2014 року та травень 2014 року.

Відповідно статті 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Статтею 71 Податкового кодексу України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи ДПС функцій та завдань (п. 74.2 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст.75 Податкового кодексу України подана до податкової служби податкова звітність проходить камеральну перевірку на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Пунктом 49.8. статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно п. 49.9. статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Крім того, відповідно до п. 49.11. ст. 49 Податкового кодексу України, у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації протягом трьох робочих днів з дня її отримання особисто від платника податків.

Згідно пп. 49.9.2. п. 49.9. статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація вважається прийнятою у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів неприйняття контролюючим органом звітності позивача за вересень-жовтень 2012 року, та оформлення це відповідним актом перевірки.

На час звернення до суду із адміністративним позовом, чинними є Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України №165 від 14.06.2013 (надалі - Методичні рекомендації №165).

Вказані Методичні рекомендації №165 були запроваджені в органах Міністерства доходів і зборів України з метою поліпшення адміністрування податків, повноти декларування податкових зобов'язань в умовах впровадження спеціального програмного забезпечення для удосконалення діючих процедур проведення камеральних перевірок, що покращить якість матеріалів перевірок та сприятиме зменшенню термінів їх проведення.

Пунктом 1.3 Методичних рекомендацій №165 визначено, що під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти: підсистеми інформаційної системи «Податковий блок» - «Реєстрація ПП», «Обробка податкової звітності та платежів», «Податковий аудит», «Аналітична система», «Облік платежів»; єдиний реєстр податкових накладних; АРМ «Митниця»; підсистема «Реєстрація та облік РРО та книг обліку розрахункових операцій АІС «Реєстри платників податків».

Єдина система «Податковий блок» та її підсистеми є програмними продуктами, створеними для використання органами Державної податкової служби для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.

Згідно статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Вказана система повинна відображати фактично задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її коригування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань та податкового кредиту, а контролюючі органи використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до норм податкового законодавства висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Отже, сам по собі документ (акт, довідка), складений за результатами перевірки платника податків, не може слугувати підставою для внесення змін до інформаційної системи інформаційній системі "Податковий блок".

Враховуючи, що контролюючим органом не прийняті податкові повідомлення - рішення, відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства були відкориговані задекларовані позивачем показники податкових зобов'язань та податкового кредиту наслідками здійснення господарських операцій, шляхом внесення змін до автоматизованої інформаційної системи.

«Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» як спосіб податкового контролю введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з ПДВ. У ній за податковими періодами відображаються показники ПК та ПЗ платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої платниками податків податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларацій з ПДВ з додатками 5.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Водночас обов'язок платника податків - подати декларацію з ПДВ - узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, за відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності. Показники ПК та ПЗ конкретного платника податків, які відображаються в Базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ із додатком 5 і повинні їм відповідати

Таким чином, діями відповідача щодо коригування в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та в ІС "Податковий блок", створено для позивача негативні наслідки, усунути які можливо лише поновивши у зазначеній системі дані, показники податкової звітності ТОВ "МЕХАНИКА-ТД", що визначені у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий-березень 2014 року та травень 2014 року, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім того, суд відмічає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

В силу приписів пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Відтак наведене виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України. Керуючись ст.ст.2,7,8,9,14,70,71,72,79,86,94,103,128,158-163,167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "МЕХАНИКА-ТД" до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 № НОМЕР_1, визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області щодо внесення до інформаційних баз Державної фіскальної служби України інформації на підставі акту перевірки ТОВ «МЕХАНИКА-ТД» від 28.10.2014 р. № 266/14-04-22/38436677 та зобов'язання відповідача вилучити інформацію про результати проведеної перевірки, за наслідками якої складено акт від 28.10.2014 р. № 266/14-04-22/38436677, з інформаційних баз Державної фіскальної служби України - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «МЕХАНИКА-ТД» за платежем «податок на додану вартість» на суму 20473,75 грн., з яких 16379,00 грн. за основним платежем, 4094,75 грн. за штрафними санкціями. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області щодо внесення до інформаційних баз Державної фіскальної служби України інформації на підставі акту перевірки ТОВ «МЕХАНИКА-ТД» від 28.10.2014 р. № 266/14-04-22/38436677. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області вилучити інформацію про результати проведеної перевірки, за наслідками якої складено акт від 28.10.2014 р. № 266/14-04-22/38436677, з інформаційних баз Державної фіскальної служби України. Повернути позивачу судовий збір, сплачений товариством з обмеженою відповідальністю "МЕХАНИКА-ТД" за платіжним дорученням від 27.11.2014 року №274 в сумі 329,00 грн. (триста двадцять дев'ять гривень). Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва

Суддя Г. В. Лебедєва