Постанова

від 14.08.2015 по справі 229/790/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Малінов О.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2015 року справа № 229/790/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Васильєвої І.А.,

суддів Гайдара А.В., Жаботинської С.В.,

при секретарі судового засідання Корадо А.А.,

за участю представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 (діють на підставі довіреностей)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дружківської міської ради на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 28 травня 2015 р. у справі № 229/790/15-а за позовом ОСОБА_4 до Дружківської міської ради про визнання дій незаконними, визнання рішень незаконними та їх скасування,-

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2015 року ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Дружківської міської ради в якому просила:

- визнати дії посадових осіб Дружківської міської ради в частині підготовки та прийняття рішень ради на пленарних засіданнях 52 та 53 сесій незаконними та такими, що порушують конституційні права громадян міста;

- визнати рішення № 6/52-1 від 30.01.2015; №№ 6/53-1, 6/53-2, 6/53-3, 6/53-4, 6/53-5, 6/53-6, 6/53-7, 6/53-8, 6/53-9, 6/53-10 від 19.02.2015 року, які були прийняті на пленарних засіданнях 52, 53 сесій Дружківської міської ради - незаконними та такими, що були прийняті з грубим порушенням чинного законодавства;

- скасувати рішення № 6/52-1 від 30.01.2015; №№ 6/53-1, 6/53-2, 6/53-3, 6/53-4, 6/53-5, 6/53-6, 6/53-7, 6/53-8, 6/53-9, 6/53-10 від 19.02.2015 року як незаконні (2-3).

Постановою Дружківського міського суду від 28 травня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Дружківської міської ради в частині підготовки і оприлюднення проектів рішень Дружківської міської ради:

"Про затвердження Положення про механізм справляння та порядок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м.Дружківка на 2015 рік";

"Про затвердження положення про механізм справляння та порядок сплати акцизного податку з реалізації суб"єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами на території м.Дружківка" ;

"Про затвердження Положення про механізм справляння та порядок сплати транспортного податку на території м. Дружківка";

"Про внесення змін до рішення міської ради від 05.01.2012 № 6/14-42 "Про затвердження Положення про механізм справляння та порядок сплати єдиного податку на території м. Дружківка".

Визнано незаконними рішення Дружківської міської ради, прийняті 19 лютого 2015року на пленарному засіданні 53 сесії Дружківської міської ради:

№ 6/53- 5 "Про затвердження Положення про механізм справляння та порядок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м. Дружківка на 2015 рік",

№ 6/53-6 "Про затвердження положення про механізм справляння та порядок сплати акцизного податку з реалізації суб"єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами на території м.Дружківка" ,

№ 6/53-7 "Про затвердження Положення про механізм справляння та порядок сплати транспортного податку на території м. Дружківка" ,

№ 6/53-8 ""Про внесення змін до рішення міської ради від 05.01.2012 № 6/14-42 "Про затвердження Положення про механізм справляння та порядок сплати єдиного податку на території м. Дружківка" та скасовано їх . В іншій частині позовних вимог відмовлено (арк.. справи 117-124).

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив вищезазначену постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення Дружківської міської ради від 19.02.2015 №6/53-8 «Про внесення змін до рішення міської ради від 05.01.2012 №6/14-42 «Про затвердження Положення про механізм справляння та порядок сплати єдиного податку на території м. Дружківка», не відноситься до регуляторного акту. Зміни, які були внесені рішенням міської ради не стосувалися розміру ставки єдиного податку, а вносились з метою приведення у відповідність до вимог чинного законодавства Положення про механізм справляння та порядок сплати єдиного податку на території м. Дружківка. Необхідність прийняття такого рішення міською радою виникла у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». Тобто зміни, які були внесені рішенням міської ради від 19.02.2015 року № 6/53-8 до Положення продублювали вже існуючі приписи ст. ст. 291-300 Податкового Кодексу України.

Приймаючи рішення від 19.02.2015 року № 6/53-6 «Про затвердження Положення про механізм справляння та порядок сплати акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами на території м. Дружківка», № 6/53-7 «Про затвердження Положення про механізм справляння та порядок сплати транспортного податку на території м. Дружківка», Дружківська міська рада довела до відома фізичних та юридичних осіб приписи ст. 267 Податкового Кодексу України, якою вже встановлені фіксована ставка транспортного податку у розмірі 25000 грн. за кожний легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування, сам об'єкт оподаткування, база оподаткування, податковий період, порядок обчислення і сплати податку та відповідно приписи ст. ст. 213, 215, 216 ПКУ, яким встановлена ставка акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 5%, об'єкт оподаткування, база оподаткування, податковий період, порядок обчислення і сплати податку. Зазначені рішення відповідно не є регуляторними актами в розумінні ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» . Щодо рішення від 19.02.2015 року № 6/53-5 «Про затвердження Положення про механізм справляння та порядок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м. Дружківка на 2015 рік» то абз. 3 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 року № 71 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» передбачено, установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Вказана норма стосується рішень Дружківської міської ради № 6/53-6 та № 6/53-7.

Представники апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, надали суду для долучення до матеріалів справи письмові пояснення щодо доводів апеляційної скарги.

Позивач в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до апеляційної скарги Дружківської міської ради, спірним на стадії апеляційного розгляду є судове рішення в частині визнання незаконними та скасування рішень Дружківської міської ради прийняті 19 лютого 2015 року на пленарному засіданні 53 сесії Дружківської міської ради № 6/53-5; 6/53-6; 6/53- 7; 6/53-8 та відповідно бездіяльність Дружківської міської ради в частині підготовки і оприлюднення проектів цих рішень, оскільки постановою суду першої інстанції позовні вимоги були задоволені часткового та постанова суду першої інстанції в частині відмови в позові оскаржена позивачем не була. Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування спірних рішень 6/53-5; 6/53-6; 6/53-7; 6/53-8, суд першої інстанції зробив висновок про те, що виходячи зі змісту ст. 1 Закону «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», зазначені Положення: «Положення про механізм справляння та порядок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м. Дружківка на 2015 рік", «Положення про механізм справляння та порядок сплати акцизного податку з реалізації суб"єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами на території м.Дружківка" , «Положення про механізм справляння та порядок сплати транспортного податку на території м. Дружківка" , «Положення про механізм справляння та порядок сплати єдиного податку на території м. Дружківка є регуляторними актами, оскільки спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторним органом та суб'єктами господарювання. Судом першої інстанції встановлено, що зазначені регуляторні акти не мають аналізів і не оприлюднені у спосіб, встановлений ст. 13 Закону. З посиланням на вимоги ст. 36 Закону, суд першої інстанції зробив висновок про те, що відповідачем допущена неправомірна бездіяльність в частині підготовки і оприлюднення проектів зазначених рішень, а тому ці рішення є незаконними і такими, що підлягають скасуванню.

Судова колегія аналізуючи встановлені правовідносини зазначає наступне.

Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності це напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом. До регуляторних органів відносяться органи місцевого самоврядування. Отже у спірних правовідносинах Дружківська міська рада є регуляторним органом. Особливості здійснення державної регуляторної політики органами та посадовими особами місцевого самоврядування передбачені розділом VI Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» № 1160-IV. Вказаний розділ встановлює організаційні засади здійснення державної регуляторної політики органами та посадовими особами місцевого самоврядування; підготовка аналізу регуляторного впливу проектів регуляторних актів, особливості розгляду проектів регуляторних актів, особливості оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій; особливості прийняття регуляторних актів та відстеження результативності та інше.

Звертаючись з вказаним адміністративним позовом, позивач послався на те, що в порушення вимог Закону 1160, регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин : - відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

Суд першої інстанції задовольняючи частково адміністративний позов також встановив вище перелічені порушення. Разом з тим, судова колегія звертає увагу не те, що п.4 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Суд першої інстанції не приймаючи до уваги посилання відповідача на п. 4 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2015 року № 71 зазначив про те, що спірними рішенням не переглянуті рішення щодо встановлення на 2015 рік відповідних податків, а прийняті нові акти, які визначають платників податку, об'єкти оподаткування, базу оподаткування, пільги зі сплату податку, порядок обчислення та інше.

Судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо неможливості застосування до спірних правовідносин вимог п.4 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2015 року № 71 з урахуванням наступного.

Встановлення місцевого податку здійснюється шляхом включення його до переліку місцевих податків в Податковому кодексі України (ст. 10 ПК України) та визначення в ПК граничних розмірів ставок податку. Приймається рішення сільською, селищною чи міською радою про встановлення на відповідній території місцевого податку чи збору. Такі повноваження органів місцевого самоврядування передбачено не лише ч.2 ст. 8 Податкового кодексу України. В першу чергу слід звернутися до ст. 143 Конституції України, де закріплено, що встановлення місцевих податків та розмірів їх ставок у межах, визначених законом, здійснюється територіальними громадами села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування. Подібна норма міститься і в статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України». Встановлення місцевого податку та збору здійснюється сільськими, селищними та міськими радами шляхом прийняття відповідного рішення. Вказані органи місцевого самоврядування мають право встановлювати лише ті податки, які входять до переліку податків (зборів) затвердженого Верховною Радою України та включеного до ст. 10 Податкового кодексу України. Обов'язковою вимогою при встановленні місцевого податку (збору) є визначення його основних елементів - об'єкту оподаткування, платників податку (збору), розмір ставки податку, порядок обчислення податку, податковий період, строки та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. При встановленні вказаних вище елементів сільська, селищна чи міська рада повинні враховувати вимоги щодо цих елементів, які містяться в Податковому кодексі України, а саме в нормах, якими врегульовано справляння даних платежів. Отже визначення основних елементів податку відноситься до компетенції місцевих рад шляхом прийняття відповідного рішення. До вказаних рішень місцевих рад в 2015 році не застосовуються вимоги встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок про те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що відповідно до вимог ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Разом з тим, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п. 13.2 Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 року № 7). В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дружківської міської ради на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 28 травня 2015 р. у справі № 229/790/15-а задовольнити частково.

Постанову Дружківського міського суду Донецької області від 28 травня 2015 року у справі 229/790/15а скасувати в частині визнання неправомірною бездіяльність Дружківської міської ради щодо підготовки і оприлюднення проектів рішень Дружківської міської ради, визнання незаконними та скасування рішень прийнятих 19 лютого 2015 року на пленарному засіданні 53 сесії Дружківської міської ради № 6/53-5; 6/53-6; 6/53-7; 6-53-8. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в цій частині відмовити. В іншій частині постанову Дружківського міського суду Донецької області від 28 травня 2015 року у справі № 229/790/15-а залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 19 серпня 2015 року.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді А.В.Гайдар

ОСОБА_5