Рішення

від 20.08.2015 по справі 614/1340/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/790/ 3846 /15 Головуючий: І інстанції:

Справа № 614/1340/13-ц ОСОБА_1

Категорія: спадкові Доповідач: Івах А.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Івах А.П.,

суддів - Хорошевського О.М., Пшенічної Л.В.,

при секретарі - Курносовій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 поданої в особі її представника ОСОБА_3 на рішення Борівського районного суду Харківської області від 15 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Бугуславської сільської ради Борівського району Харківської області, треті особи: ОСОБА_5, відділ Держземагенства у Борівському районі Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, про визнання державного акту недійсним,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, про визнання державного акту недійсним.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 24.04.2007 р. помер його батько ОСОБА_6, після смерті якого залишилося спадкове майно: житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: вул. Центральна, с. Богуславка Борівського району Харківської області та земельна ділянка площею 4,40 га, розташована на території Богуславської сільської ради Борівського району Харківської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження Борівської РДА №120 від 11.05.2004 р. згідно державного акту серії ХР №126584.

Він не мав можливості звернутися до нотаріальної контори для переоформлення спадщини, а державний акт на землю втрачений, тому змушений звернутися до суду.

Рішення Борівського районного суду Харківської області від 15 листопада 2013 року втрачений державний акт серії ХР №12684 про право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_6 на підставі розпорядження Борівського РДА №120 від 11.05.2004 року визнано недійсним. Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 4,40 га, розташовану на території Богуславської сільської ради Борівського району Харківської області, надану згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серія ХР №126584 для введення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження Борівської РДА №120 від. 11.05.2004 року зареєстровану в поземельній книзі за кадастровим номером №6321080500:01:011:0008 після смерті батька позивача ОСОБА_6, який помер 24 квітня 2007 року.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції особа, яка не приймала участі у справі ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин, без урахування того, що вона є спадкоємцем за заповітом.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Відповідно до положень ст. ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання:

-чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються;

-чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

-які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

-яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам цивільного-процесуального закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Наявні матеріали справи свідчать про той факт, що ОСОБА_6 який помер 24 квітня 2007 року, є батьком позивача ОСОБА_4 (а.с.7;9;).

Після смерті останнього залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: вул. Центральна, с. Богуславка Борівського району Харківської області та земельної ділянки площею 4,40 га, розташованої на території Богуславської сільської ради Борівського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження Борівської РДА №120 від 11.05.2004 р. згідно державного акту серії ХР №126584.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 та визнаючи право власності на земельну ділянку за ним у порядку спадкування за законом, суд першої інстанції вважав доведеним, що земельна ділянка є спадковим майном після смерті ОСОБА_6 а спадкоємцем після смерті останього є його син - ОСОБА_4.

При цьому суд керувався положеннями ст. ст. 1225,1259,1261 ЦК України та ст.. 81 ЗК України.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки дійшов він його без повного й всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у правовідносинах, що виникли у повній мірі не визначився із суб'єктним складом осіб, чиїх інтересів стосується спір, та без належної оцінки зібраних у справі доказів.

Так, на порушення вимог ст.. 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, належним чином позовні вимоги не перевірив, не встановив усі обставини, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, не з'ясував які правовідносини випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд не з'ясував у повній мірі яке спадкове майно залишилося після померлого ОСОБА_6, коло спадкоємців, та чи звертався хто із них до нотаріальної контори щодо оформлення права власності на спадкове майно, не перевірив посилання позивача щодо відмови його брата ОСОБА_5 від прийняття спадщини на земельну ділянку, чи є належним чином оформлена така відмова. Крім того, судова колегія вважає, що позивачем неправильно визначено спосіб захисту спадкових прав в таке вирішення позову не вирішує спір щодо спадкування між спадкоємцями. Адже померлий мав двох синів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які є спадкоємцями першої черги. Крім того відповідно заповіту від 07 березня 2007 року ОСОБА_6 на випадок своєї смерті належну йому земельну ділянку на підставі Державного акту ХР №126584, виданого Борівською райдержадміністрацією від 23 січня 2006 року заповідав ОСОБА_2

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 23, 24 своєї постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 серпня 2008 року №7 Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

На зазначене суд першої інстанції не звернув уваги, не з'ясував у чому саме існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Допустивши неповноту з'ясувавання обставини, суд першої інстанції вказані вище обставини не перевірив, не виконав вимоги цивільного судочинства та вирішив справу з порушенням вимог цивільного процесуального закону, поспішно прийняв рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4.

Вказані обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового як це передбачається вимогами ст.. 309 ЦПК України.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити за необгрунтованістю.

Керуючись ст.. ст.. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Борівського районного суду Харківської області від 15 листопада 2013 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -