Рішення від 27.08.2015 по справі 903/710/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 серпня 2015 р. Справа № 903/710/15

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом В.о. прокурора Ківерцівського району в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Управління ДПТСУ у Волинській області в особі Державного підприємства "Підприємство Цуманської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області (№84)", смт. Цумань Ківерцівського району Волинської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Трейд Компані", м. Ковель

про стягнення 35 478,05грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1-дов. №93 від 06.07.2015р.

від відповідача: н/з

В судовому засіданні взяв участь прокурор відділу представництва обласної прокуратури-Бородчук О.В.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України прокурору та представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст.ст. 22, 29 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки

В судовому засіданні 25.08.2015 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: В.о. прокурора Ківерцівського району в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Управління ДПТСУ у Волинській області в особі Державного підприємства "Підприємство Цуманської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області (№84)" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Трейд Компані"- про стягнення 35 448,86 грн., в тому числі 21 840,00грн.-основного боргу згідно договору купівлі-продажу №Г-92 від 16.12.2013р., 938,84грн.-3% річних за період з 24.12.2013р. по 31.05.2015р. та 12 670,02грн.-суми індексу інфляції за період з грудня 2013р. по травень 2015р. (включно) згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем, взятих на себе зобов'язань по оплаті товару, у встановлені договором купівлі-продажу №Г-92 від 16.12.2013р., строки.

Ухвалою суду від 24.06.2015р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 08.07.2015р. на 11:00год.

01.07.2015р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшла до суду заява про збільшення розміру позовних вимог №84-108 від 01.07.2015р. (вх.№01-65/199/15 від 08.07.2015р.), в якій він, у зв'язку зі збільшенням періодів нарахування 3% річних та суми індексу інфляції просив суд стягнути з відповідача 35 478,05грн., в т.ч. 21 840,00грн.-основного боргу згідно договору купівлі-продажу №Г-92 від 16.12.2013р., 992,69грн.-3% річних за період з 24.12.2013р. по 30.06.2015р. та 12 645,36грн.-суми індексу інфляції за період з січня 2014р. по червень 2015р. (включно) згідно ст. 625 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні 08.07.2015р. позовні вимоги (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог №84-108 від 01.07.2015р. (вх.№01-65/199/15 від 08.07.2015р.)) підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі.

Водночас, звернувся до суду з заявою б/н від 08.07.2015р. (вх.№01-66/105/15), в якій з метою направлення відповідачу заяви про збільшення розміру позовних вимог №84-108 від 01.07.2015р., просив суд продовжити термін розгляду справи та відкласти розгляд спору.

Прокурор позовні вимоги (з врахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог №84-108 від 01.07.2015р. (вх.№01-65/199/15 від 08.07.2015р.)) підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі.

Крім того, проти задоволення судом заяви позивача про продовження терміну розгляду справи та відкладення розгляду спору не заперечив.

Відповідач в судове засідання 08.07.2015р. не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча ухвала суду від 24.06.2015р., направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Трейд Компані", зазначену в позовній заяві та у Витязі з ЄДР, а саме: Волинська обл., м. Ковель, вул. Незалежності, 64/12, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Судом прийнята заява про збільшення позовних вимог.

Відтак, має місце нова ціна позову-35 478,05грн., з якої і вирішується спір.

Ухвалою суду від 08.07.2015р. продовжено термін розгляду справи та відкладено розгляд спору згідно ст.ст. 69, 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку відповідача в судове засідання, неподання ним витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-надіслати на адресу відповідача заяву про збільшення розміру позовних вимог №84-108 від 01.07.2015р., докази надіслання надати суду; відповідача-пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; докази проплати; статут.

23.07.2015р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшла до суду заява б/н від 23.07.2015р. (вх.№01-54/7097/15), в якій позивач просив суд долучити до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист від 10.07.2015р. як доказ надіслання відповідачу заяви про збільшення розміру позовних вимог №84-108 від 01.07.2015р.

Прокурор в судовому засіданні 25.08.2015р. позовні вимоги (з врахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог №84-108 від 01.07.2015р. (вх.№01-65/199/15 від 08.07.2015р.)) підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 25.08.2015р. позовні вимоги (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог №84-108 від 01.07.2015р. (вх.№01-65/199/15 від 08.07.2015р.)) підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі.

Водночас, звернувся до суду з заявою б/н від 25.08.2015р. (вх.№01-54/8266/15 від 25.08.2015р.), в якій долучив до матеріалів справи фіскальний чек від 10.07.2015р.

Відповідач в судове засідання 25.08.2015р. не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301033309699 від 14.07.2015р.

Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача та визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами згідно зі ст.75 ГПК України, господарський суд, -

встановив:

16 грудня 2013 року між Державним підприємством "Підприємство Цуманської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області (№87), в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі статуту (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вуд Трейд Компані", в особі директора ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №Г-92 (надалі - договір), згідно з умовами якого продавець зобов'язався виготовити та поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, а покупець - прийняти цю продукцію та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору. (п. 1.1. договору).

Згідно п. 2.1. цього договору за даним договором передається у власність продукція-пиломатеріал обрізний в кількості 20,00м.куб. по ціні 1 092,00грн. за 1 м.куб. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.2. договору купівлі-продажу №Г-92 прийомка продукції проводиться на підставі умов даного договору та супроводжувальної документації.

Згідно п. 4.2. даного договору моментом поставки продукції вважається передача її продавцем покупцю, або транспортній організації.

Умовами договору (п. 2.2.) передбачено, що загальна вартість товару складає 21 840 грн.

Згідно з пунктом 5.1. договору розрахунки за товар, що постачається за договором здійснюється шляхом перерахунку грошей покупцем на рахунок продавця на протязі 7 (семи) календарних днів з дня отримання продукції згідно накладної або рахунку.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу 20 куб.м. пиломатеріалів обрізних на загальну суму 21 840 грн., що підтверджується видатковою накладною №304 від 16.12.2013р. та податковою накладною №18 від 16.12.2013р.

Враховуючи п. 5.1. договору, відповідач був зобов'язаний оплатити товар до 23.12.2013р. включно.

Відповідач вартості отриманого товару не оплатив.

Заборгованість відповідача перед позивачем за переданий на підставі договору №Г-92 від 16.12.2013р. товар, на момент розгляду справи, становить 21840 грн.

Доказів, які б спростовували цю заборгованість, або доказів її оплати відповідач суду не надав.

Претензією №6 від 03.11.2014р. позивач звертався до відповідача з проханням перерахувати заборгованість за товар.

Відповідач вимоги умов договору, позивача не виконав, що спричинило звернення прокурора в інтересах позивача з позовом до суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами був укладений договір, що за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу №Г-92 від 16.12.2013р. предметом судових розглядів не виступав, недійсними судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 5.1. договору розрахунки за товар, що постачається за договором здійснюється шляхом перерахунку грошей покупцем на рахунок продавця на протязі 7 (семи) календарних днів з дня отримання продукції згідно накладної або рахунку.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу 20 куб.м. пиломатеріалів обрізних на загальну суму 21 840 грн., що підтверджується видатковою накладною №304 від 16.12.2013р. та податковою накладною №18 від 16.12.2013р.

Враховуючи п. 5.1. договору, відповідач був зобов'язаний оплатити товар до 23.12.2013р. включно.

Відповідач вартості отриманого товару не оплатив.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості згідно з п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назва підприємства, установи, від імені якої складений документ, посади, прізвище і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Оглядом оригіналу видаткової накладної №304 від 16.12.2013р., на яку посилається прокурор на підтвердження факту передачі товару відповідачу, встановлено, що в рядках "Здав", "Прийняв" є підписи представників сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2013р. ТзОВ "Вуд Трейд Компані" на ім'я директора ОСОБА_3 на отримання від підприємства Цуманської виправної колонії №84 110 куб.м. пиломатеріалу обрізного 1-го сорту, 40 куб.м. дров, 20 куб.м. тирси виписало довіреність №16.

Довіреність №16 від 10.12.2013р. підписана директором ТзОВ "Вуд Трейд Компані" ОСОБА_3, скріплена печаткою цього товариства.

В накладній №304 від 16.12.2013р. зазначено, що товар передається через ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності №16 від 10.12.2013р.

В силу положень ч. 2 п. 15 Інструкції про порядок видачі, повернення і використання довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. №99, (надалі - Інструкція) відповідальність за своєчасне та повне оприбуткування одержаних за виданими довіреностями цінностей покладається на посадових осіб, яким надано право підписувати довіреності, а також на особу, яку призначено для виписування і реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей.

Жодних доказів того, що товари, отримані відповідачем на підставі довіреності №16 від 10.12.2013р. підприємством не оприбутковувались, суду не подано.

Відповідно до п. 9 Інструкції при позбавленні довіреної особи права на одержання цінностей за виданою йому довіреністю, строк дії якої ще не минув, довіреність у такої особи вилучається. У разі анулювання довіреності, за якою отримуються цінності частинами або розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів чи доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, підприємство, що видало довіреність, негайно повідомляє постачальника про анулювання відповідної довіреності. З моменту отримання такого повідомлення відпуск цінностей за анульованою довіреністю припиняється. За відпуск цінностей за анульованими довіреностями відповідальність несе постачальник, а втрати від цього відшкодовуються у встановленому порядку.

Доказів анулювання довіреності №16 від 10.12.2013р. суду також не подано.

За таких обставин, зважаючи на те, що довіреність на отримання товару є документом суворої звітності, суд визнає її належним доказом передачі товару відповідачу на загальну суму 21840 грн.

Відбитку печатки підприємства-одержувача на видатковій накладній як її обов'язкового реквізиту законодавством України не передбачено.

Відбиток печатки на видатковій накладній згідно з п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку не є обов'язковим.

Додатковими доказами, які разом з первинними документами бухгалтерського обліку свідчать про передачу позивачем та отримання відповідачем товару на суму 21840 грн., є також податкові накладні з податку на додану вартість підприємства Цуманської виправної колонії №84 за 2013 рік та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по ТзОВ "Вуд Трейд Компані" (податкова декларація з податку на додану вартість ТзОВ "Вуд Трейд Компані" за 2013 рік), наданих на вимогу прокуратури Ковельською ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області.

Оскільки відповідач у повному обсязі не розрахувався за товар, позовна вимога про стягнення з нього 21 840 грн. заборгованості обґрунтована, стверджується договорорм купівлі-продажу №Г-92 від 16.12.2013р., накладною №304 від 16.12.2013р., податковою накладною №18 від 16.12.2013р., довіреністю №16 від 10.12.2013р. і підлягає до задоволення.

Дана судова практика узгоджується і з практикою, викладеною і у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 29.04.2015р. у справі №903/76/15.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог), не оспореними відповідачем, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 992,69грн.- 3% річних за період з 24.12.2013р. по 30.06.2015р. та 12 645,36грн.-суми індексу інфляції за період з січня 2014р. по червень 2015р. (включно).

Розрахунок нарахування річних та суми індексу інфляції перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення річних та суми індексу інфляції, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України та підлягають до задоволення згідно зі ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову на відповідача відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 526, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Трейд Компані" (45006, м. Ковель, вул. Незалежності , 64/12, код 37373389) на користь Державного підприємства "Підприємство Цуманської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області (№84)" (45233, смт. Цумань, Ківерцівського району Волинської області, вул. Шевченка, 54, код 08679675) 35 478,05грн., в т.ч. 21840,00грн.-заборгованості, 992,69грн.-3% річних та 12 645,36грн.-суми індексу інфляції.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Трейд Компані" (45006, м. Ковель, вул. Незалежності , 64/12, код 37373389) в доход державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код за ЄДРПОУ - 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001 В«Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)В» , призначення платежу "Судовий збір, за позовом прокурора Ківерцівського району в інтересах держави в особі державного підприємства "Підприємство Цуманської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області (№84)", господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ 03499885") 1827 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено

27.08.2015

Суддя С. В. Бондарєв