Рішення

від 05.08.2015 по справі 905/361/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.08.2015 Справа № 905/361/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М., при секретарі судового засідання Фроловій Т.С.

розглянувши матеріали справи за позовом

позивача: публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС», м. Донецьк

про стягнення 42866,48 гривень

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

Позивач, публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС» про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 42866,48 гривень, з яких 16962,39 гривень - заборгованість за кредитом, 13434,21 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 9533,00 гривень пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2936,88 гривень заборгованість по комісії за користування кредитом.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволені позову.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом розміщення інформації на офіційному сайті суду. Також судом вживалися заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи шляхом передачі телефонограми, яка через відсутність зв'язку із відповідачем прийнята не була.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

02.03.2011р. відповідач звернувся до позивача - із заявою про відкриття поточного рахунку. Згідно вказаної заяви відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг» (далі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування, отже сторонами у такий спосіб було укладено договір банківського обслуговування від 02.03.2011 року.

Відповідно до договору від 02.03.2011р. відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26002051701981 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

Відповідно до п. 3.2.1.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронного цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1 Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Згідно з пунктом 3.2.1.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до розділу Умов 3.2.1.4, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Відповідно до п. 3.2.1.4 Умов, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа місяця (далі - «період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню»), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Під непогашенням кредиту мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4 Умов).

Відповідно до пункту 3.2.1.4 Умов, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до пункту 3.2.1.2.3.4 Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Пунктом 3.2.1.6.1 Умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Поясненнями позивача, поданою випискою з рахунку відповідача станом на 09.04.2015р, поданим позивачем розрахунком заборгованості, меморіальними ордерами підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу кредитних коштів за договором у розмірі 16962,39 гривень .

У зв'язку з простроченням сплати кредитних платежів, позивачем здійснено розрахунок пені станом на 09.04.2015р. Так, відповідно до даних такого розрахунку позивачем нараховано пеню в сумі 9533,00 гривень .

Як вбачається з позову, позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань та направлені на стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 42866,48 гривень .

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до п. 1 ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 09.04.2015р. склала: 33333,48 гривень , з яких 16962,39 гривень - заборгованість за кредитом, 13434,21 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2936,88 гривень заборгованість по комісії за користування кредитом.

Доказів повернення відповідачем одержаного кредиту, а також сплати належних за користування кредитом процентів у повному розмірі та в установлений строк суду не надано, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 3.2.1.5.1 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.21.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.21.4.2, 3.2.1.4.3 термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до 3.2.1.5.4 Умов сторони встановили та погодились, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 2.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 9533,00 гривень суд приходить до висновків про часткове задоволення позову в цій частині.

Як встановлено судом пеня нарахована позивачем за період з 16.08.2013 року .

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому ОСОБА_2 Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому ОСОБА_2 Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Пунктом 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону ОСОБА_2 Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

П. 1 Розпорядження ОСОБА_2 Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» встановлено, що на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до п.п. 1 розділу 1 включено м. Донецьк (Донецька міська рада).

Розпорядженням ОСОБА_2 Міністрів України від 5 листопада 2014 р. N 1079-р дію розпорядження ОСОБА_2 Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» зупинено.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 49 Закону України «Про ОСОБА_2 Міністрів України» ОСОБА_2 Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження (ч.1 ст. 49 Закону). ОСОБА_2 Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень ОСОБА_2 Міністрів України (ч. 3 ст. 49 Закону).

Зі змісту інших положень Закону України «Про ОСОБА_2 Міністрів України» вбачається, що до повноважень ОСОБА_2 Міністрів України не входять повноваження щодо зупинення своїх розпоряджень, прийнятих відповідно до ст. 49 цього Закону. Єдиним посиланням на можливість зупинення дії акта ОСОБА_2 Міністрів України є його зупинення Президентом України з підстав, передбачених п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України.

Частинами 1,2,7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Розпорядження ОСОБА_2 Міністрів України від 5 листопада 2014 р. N 1079-р про зупинення дії Розпорядження ОСОБА_2 Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053-р через те, що його прийнято в порушення положень Закону України «Про ОСОБА_2 Міністрів України», що не передбачає повноважень ОСОБА_2 Міністрів України на зупинення своїх розпоряджень.

На користь таких висновків суду може свідчити також і та обставина, що прийняття ОСОБА_2 Міністрів України Розпорядження від 5 листопада 2014 р. N 1079-р фактично призвело до зупинення дії положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», адже зупинення дії Переліку населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція позбавляє дієвості положень Закону, що визначає, зокрема, порядок нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями, щодо осіб, що провадили свою діяльність на визначених Переліком територіях проведення АТО.

Отже встановлений абзацом третім пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» обов'язок ОСОБА_2 Міністрів України у десятиденний строк затвердити перелік населених пунктів, на території яких проводилася АТО зумовлює висновок суду про невідповідність вимогам цього Закону Розпорядження ОСОБА_2 Міністрів України від 5 листопада 2014 р. N 1079-р, що за приписами ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України позбавляє суд можливості застосування його (Розпорядження КМУ від 05.11.2014 року № 1079-р) положень до спірних правовідносин.

При цьому, невизначеність законодавства, що утворилася внаслідок зупинення дії Розпорядження від 30 жовтня 2014 р. N 1053-р, через відсутність переліку населених пунктів де проводилася АТО, в силу приписів ч. 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України позбавляє суд можливості відмовити у розгляді справи, що в даному конкретному випадку слід розуміти, як відмову у застосуванні до спірних правовідносин положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», тобто спір має бути розглянутий з урахуванням положень цього Закону не зважаючи на видання ОСОБА_2 Міністрів Розпорядження від 05.11.2014 року № 1079-р.

Дійшовши таких висновків, суд усвідомлює той факт, що станом на час прийняття судом цього рішення в провадженні адміністративних судів різних ланок перебувають справи про визнання не чинним означеного розпорядження ОСОБА_2 Міністрів України, але, по-перше, суд, у межах розглянутої справи обмежений двомісячним строком розгляду справи, що спливає 15.08.2015 року тобто справа має бути розглянута виходячи із законодавства, що діє станом на цей час, а жодних підстав для зупинення процесуального строку для розгляду справи, зупинення провадження по справі судом не встановлено. По-друге, висновки суду (адміністративного) будь-якого рівня, що вже викладено у відповідних процесуальних документах та будуть викладені у майбутньому, не позбавляють суд у межах розглядуваної справи можливості самостійно визначити законодавство, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин та не застосовувати положення актів державних органів, що, саме на його думку, не відповідають законодавству.

Висновки суду про часткову відмову у задоволені позову в частині стягнення пені ґрунтуються в тому числі на положеннях інших вимог законодавства, що мають бути застосовані до спірних правовідносин.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції - визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Наказом Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» до таких районів віднесено, зокрема, Донецьку область без будь-яких виключень, тобто факт проведення на території Донецької області в цілому антитерористичної операції є доведеним.

Крім того, при прийнятті цього рішення суд керується принципом розумності та справедливості, що в контексті розглядуваної справи та загальновідомого факту про проведення антитерористичної операції, зокрема на території міста Донецька дає суду підстави застосувати до спірних правовідносин положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», адже той факт, що місто Донецьк відноситься до населених пунктів, на території яких проводилася АТО жодних сумнівів не визиває та зволікання ОСОБА_2 Міністрів України із виконанням покладеного на нього Законом обов'язку із нормативного визначення та затвердження згаданого Переліку, а також недотримання ОСОБА_2 Міністрів України встановлених законом процедур запровадження у дію вже затвердженого Переліку не може бути підставою для позбавлення судом відповідача гарантій, передбачених цим Законом, що з огляду на приписи ч. 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України могло б бути кваліфіковано Європейським судом з прав людини, як порушення права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на викладене підставним можна вважати нарахування позивачем пені лише за період до 14.04.2014 року, отже позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню та підлягають стягненню за період з 16.08.2013 року по 13.04.2014 року (включно) у розмірі 1316,84 гривень . В решті вимог про стягнення пені суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

При цьому оскільки спір виник з вини відповідача, а позивач мав формальне право здійснити нарахування штрафних санкцій у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів, а також керуючись принципом справедливості суд вважає, що вся сума судового збору, що сплачена позивачем за розгляд цієї справи у розмірі 1827 гривень має бути покладена на відповідача, незалежно від того, що у позовні вимоги в частині стягнення пені судом задоволено частково, що узгоджується із приписами ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС», (83001, Донецька область, м. Донецьк, площа Конституції, буд. 3, код 31762934) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код 14360570) заборгованість за Договором № б/н від 02.03.2011р. в розмірі 34650,32 гривень (16962,39 гривень - заборгованість за кредитом, 13434,21 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1316,84 гривень - пеня, 2936,88 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом), судовий збір у розмірі 1827 гривень.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 05.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 10.08.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник