Рішення

від 18.08.2015 по справі 910/16045/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2015Справа №910/16045/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "АБ-Вест"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про стягнення 317 548,46 грн. та розірвання договору

суддя: Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: Аксьонов О.В. - за дов.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "АБ-Вест" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 317 548,46 грн. та розірвання договору.

Ухвалою від 25.06.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.08.2015 р.

04.08.15р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справи.

Ухвалою від 04.08.15р. розгляд справи відкладено на 18.08.15р.

18.08.15р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 18.08.15 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між комерційним банком «Фінанси та Кредит»», в особі керуючого Львівською філією (надалі - відповідач, банк) правонаступником якого є відповідач , та товариством з обмеженою відповідальністю - фірма «АБ-Вест» (надалі - По зивач, Клієнт) укладено договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 392 від 12.06.2001 р. (надалі - «Договір»)/

Відповідно до п. 1 договору, банк відкриває клієнту поточний рахунок № 26008011743980 та здійснення розрахунково-касове обслуговування.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що банк зобов'язався своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в господарському обороті України та регламенту роботи банку.

Після реорганізації Банку у 2014 році розрахунково-касове обслуговування здійс нюється у відділенні № 91 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»», за адресою м. Львів, вул. вул. Академіка Гнатюка, 11. Розрахункові реквізити Позивача у Банку наступні: Поточний рахунок № 26007020809201 в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", м. Київ, МФО 300131.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Банк має право використовувати кошти Клієн та, які зберігаються на рахунку, гарантуючі їх наявність і проведення операцій відповідно до нормативних актів Національного банку України.

Відповідно до пункту 15 Договору Договір укладено на невизначений строк і набуває чинності з дня його підписання.

06 лютого 2015 р. відповідно до умов п. 4.1 Договору до Банку, а саме до відді лення № 91 у м. Львові, було подано на виконання платіжні доручення: № 8 від 06.02.2015 р. на перерахування коштів в сумі 20 000 грн. 00 коп. та № 9 від 06.02.2015 р. на перерахування коштів в сумі 145 000 грн. 00 коп.

Проте відповідач, не вчинив дій, спрямованих на перерахування грошових коштів, поданими позивачем.

10.02.2015р. позивач звернувся до банку з запитом про стан виконання платіжних доручень, а 13.03.15р. з претензією про термінове перерахування коштів. Вказаний запит та претензія залишена відповідачем без виконання.

Предметом розгляду по даній справі є стягнення залишку грошових коштів в сумі 172 985,41 грн. та розірвання договору на розрахунково - касове обслуговування, укладеного між сторонами.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню враховуючи наступне.

Зобов'язання між сторонами виникли з Договору на розрахунково-касове обслуговування № 392 від 12.06.2001 року, що за своєю природою є Договором банківського рахунку.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

У відповідності до вимог статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконувати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до пункту 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Згідно з пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті операційний час - це частина операційного дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього самого робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо належного проведення розрахунково - касових операцій за дорученням клієнта підтверджується зверненням до Банку з вимогами про здійснення перерахування грошових коштів. Вмотивованого відхилення неможливості виконання відповідачем перерахування коштів за вищевказаними платіжними дорученнями останнім позивачу не було надано.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Судом встановлено, що 06.05.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору № 392 від 12.06.01р.

Наявність грошових коштів на рахунку №26007020809201 позивача в сумі 172 985,41 грн. підтверджується банківською випискою по особовому рахунку, копія якої наявна в матеріалах справи.

Доказів перерахування грошових коштів з рахунків позивача, відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем поданих позивачем платіжних доручень, останнього було позбавленого того, на що він розраховував при укладенні Договору банківського рахунку, та оскільки внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором досягнення мети договору для позивача стає неможливим, це дає підстави вважати порушення договору, допущені відповідачем, істотними.

За таких підстав, позовні вимоги про стягнення 172 985,41 грн. залишку грошових коштів та про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування № 392 від 12.06.2001 року підлягають задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за період прострочення 07.04.2015 по 26.05.2015 у розмірі 16 500,00 грн. (не більше 10 % суми переказу).

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Оскільки право на стягнення з банка суми пені за порушення строків виконання доручення клієнта на переказ передбачено чинним законодавством України, а заявлена позивачем сума пені заявлена не більше 10% від суми простроченого платежу, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 16 500,00 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

За висновками Верховного Суду України, наведеними у постанові від 25.03.2015 у справі №910/9232/14 зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка носять майново-грошовий характер.

За розрахунком позивача, не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 3% річних з урахуванням інфляційних втрат за період 07.04.2015 по 26.05.2015. в розмірі 38 138,05 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 89 925,00 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Відповідно до пункту 6 Договору Банк за несвоєчасне (пізніше наступного дня піс ля отримання відповідного документу) чи неправильного списання з вини Банку суми з рахунку Клієнта, Банк сплачує Клієнту штраф у розмірі 0.5 % несвоєчасно списаної су ми за кожний день прострочення.

Слід зазначити, що передбачене п. 6 Договору право позивача стягнути з відповідача штраф в розмірі 0,5 % від несвоєчасно списаної су ми за кожний день прострочення , є за правовою природою пенею, оскільки передбачає нарахування неустойки за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання, тоді як штраф є одноразовою господарського санкцією.

Таким чином, позивач просить стягнути, по суті, пеню відповідно до п. 6 Договору та пеню відповідно до п. 32.2 ст.32 Закону України Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» за одне й те саме порушення та за один і той самий період заборгованості, а саме з 07.04.15р. по 26.05.15р.

Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, суд не знаходить підстав для одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу за кожен день прострояення. Тому, в задоволенні вимоги про стягнення 89 925,00 грн. штрафу слід відмовити.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Розірвати Договір на розрахунково-касове обслуговування № 392 від 12.06.2001 року, укладений між Комерційним Банком «Фінанси та Кредит», яким змінено організаційно-правову форму на публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м.Київ, вул. Артема, буд.60, код ЄДРПОУ 09807856) та товариством з обмеженою відповідальністю фірма «АБ-Вест» (79044, Львівська обл., м.Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 102, кв. 3 , код ЄДРПОУ 13836266)

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04054, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «АБ-Вест» (79044, Львівська обл., м.Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 102, кв. 3 , код ЄДРПОУ 13836266) 172 985 (сто сімдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 41 коп. залишку грошових коштів, 38 138 (тридцять вісім тисяч сто тридцять вісім) грн. 05 коп.3% річних, 16 500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) грн.. 00 коп. пені та 5 770 (п'ять тисяч сімсот сімдесят) грн. 47 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовлено.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.08.15 р.

Суддя І.О. Домнічева