Рішення

від 19.08.2015 по справі 914/2342/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.15 Справа№ 914/2342/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський дослідно-експериментальний механічний завод», м.Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

про стягнення 29151,77грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Горбань М.Ю.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський дослідно-експериментальний механічний завод», м.Львів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів про стягнення 29151,77грн., з яких 14705,00грн. основного боргу, 12557,72грн. індексу інфляції та 1889,05грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 16.07.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.08.2015р. Ухвалою суду від 05.08.2015р. розгляд справи відкладено на 19.08.2015р. у зв'язку з неявкою відповідача.

Через канцелярію господарського суду Львівської області позивачем подано заяву (вх.№3570/15 від 14.08.2015р.) про зменшення розміру позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача 14705,00грн. основного боргу.

У відповідності до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, серед іншого, зменшити розмір позовних вимог. Відтак, вказану заяву ТзОВ «ЛДЕМЗ» прийнято судом, подальший розгляд справи відбувається з її врахуванням.

Сторонами явки повноважних представників в судове засідання 19.08.2015р. не забезпечено, поважності причин неявки суду не повідомлено. Окрім цього, відповідачем вимог ухвал суду від 16.07.2015р. та 05.08.2015р. не виконано, письмового відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не подано.

У відповідності до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Дослідивши матеріали справи та розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський дослідно-експериментальний механічний завод» (позивач по справі) поставлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (відповідач по справі) товар на суму 14900,00грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками накладними №134 від 23.11.2010р. на суму 9020,00грн. та №20 від 03.03.2011р. на суму 5880,00грн.

ТзОВ «ЛДЕМЗ» стверджує, що отриманий відповідачем товар оплачено частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 14705,00грн. На підтвердження зазначеного позивачем долучено до матеріалів справи банківську виписку про рух коштів по власному рахунку, з якої вбачається, що 13.06.2013р. відповідачем перераховано на користь ТзОВ «ЛДЕМЗ» 2400,00грн. із призначенням платежу «Оплата за оренду згідно договору від 01.07.2010р. в т.ч. ПДВ 400грн.». Позивач зазначає, що між сторонами дійсно існували договірні відносини оренди, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено відповідні договори. Однак, зазначений платіж частково зарахований ТзОВ «ЛДЕМЗ» на погашення заборгованості за отриманий товар. Вказані обставини відповідачем не спростовано.

Позивач звертався до відповідача із претензією вих.№31-03/15 від 31.03.2015р., у якій вимагав у ФО-П ОСОБА_1 сплатити заборгованість за отриманий товар в розмірі 14705,00грн., яку останнім залишено без відповіді та задоволення.

Зазначене зумовило звернення ТзОВ «ЛДЕМЗ» до суду із позовною заявою про стягнення із відповідача 14705,00грн. за поставлений товар.

При прийнятті рішення по справі суд виходив з наступного.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зважаючи на те, що ТзОВ «ЛДЕМЗ» поставлено, а ФО-П ОСОБА_1 прийнято товар, що підтверджується підписаними накладними, суд приходить до висновку, що сторонами укладено договір поставки товару у спрощений спосіб - шляхом прийняття замовлення до виконання.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищенаведене, а також з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання ФО-П ОСОБА_1 зобов'язання із оплати вартості отриманого товару, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 14705,00грн. заборгованості за поставлений за договором товар обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а відтак, підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, суд приходить до висновку, що витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський дослідно-експериментальний механічний завод» (м.Львів, вул. Івана Мележа, буд.2; код ЄДРПОУ 00305917) 14705,00грн. основного боргу та 1827,00грн. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

4. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 25.08.2015р.

Суддя Щигельська О.І.