Рішення

від 11.08.2015 по справі 917/1249/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2015 р. Справа №917/1249/15

за позовом приватного підприємства "Ярослав", вул.Автозаводська, 2, м.Київ, 04074

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Швейпром", вул.Гвардійська, 11, м.Кременчук, Полтавська область,39600

про стягнення 43351,25грн

Суддя Кльопов І.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явилися

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 43 351,25грн., у т.ч. 20000,00грн. - сума основного боргу, 14381,93грн. - інфляційні нарахування, 1737,53грн. - 3% річних та 7231,79грн. - пеня.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, жодних клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи суд встановив

18 січня 2012 p. між приватним підприємством «Ярослав» ( Постачальник) та приватним підприємством «Фірма «Швейпром» (Покупець) був укладений Договір № 47 (Договір)

Відповідно до п.1.1 Догговору Постачальник зобов"язується передавати у влсність Покупцю текстильні вироби (Товар) згідно видаткових накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов"язується приймати Товар та своєчасно оплачувати його вартість на умовах даного Договору.

Відповідно до п.3.3 Договору Покупець здійснює оплату за поставлений Товар шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Оплата Товару Покупцем здійснюється протягом 5 (п"яти) банківських днів (п.3.4 Договору).

Згідно із п. 4.1. Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця партії товару в асортименті, кількості та за ціною згідно замовлень Покупця та відповідно до умов Договору, а Покупець зобов'язується приймати від постачальника замовлений якісний Товар, (п. 4.2.1 Договору № 47 від 18.01.2012 р) .

Приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною, після підписання якої претензії по кількості та асортименту товарів не приймаються (п. 5.2. Договору № 47 від 18.01.2012 р)

На виконання умов Договору позивач здійснював поставки Товару. Так, остання поставка за Договором відбулася 16.07.2012 року за видатковою накладною ЯР-0006185 на суму 76 911,58 грн. Як зазначає позивач у позові, граничний термін оплати за даною видатковою накладною 23 липня 2012 р.

31 серпня 2012 року між ПП «Ярослав» та ПП «Фірма «Швейпром» було підписано акт звірки взаємних розрахунків, яким підтверджено суму заборгованості ПП «Фірма «Швейпром» перед ПП «Ярослав» у розмірі 76 911,58 грн.

31.08.2012 р. було укладено угоду про заміну сторони в Договорі №47 від 18.01.2012 р., відповідно до якої ТОВ «Фірма «Швейпром» (відповідач) приймає на себе усі права та обов'язки ПП «Фірма «Швейпром» за Договором №47 від 18.01.2012 р. перед ПП «Ярослав».

Відповідач на виконання умов угоди про заміну сторони здійснив часткове погашення заборгованості за договором №47 від 18.01.2012 р. в сумі 56 911,58 грн.

Позивач у позові зазначає, що сума боргу відповідача за договором № 47 від 18.01.2012 р. на день подання позовної заяви складає 20 000,00 грн.

З метою мирного врегулювання спору ПП «Ярослав» 31.12.2014 р. направила на адресу, вказану в Договорі, претензію №254 на загальну суму заборгованості 65 126, 28 грн., в яку включено суму боргу за договором № 47 від 18.01.2012 року. Відправлення претензії підтверджується чеком № 3500 поштового відділення. Відповідач суму боргу не сплатив, відповіді на претензію не надав.

При вирішенні спору суд виходить з наступного

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга статті 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 20000,00грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем відповідно до п.7.2 Договору заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 7231,79грн. за період з 16.06.2014р. по 04.03.2015р.

У відповідності до п. 7.2 Договору сторони передбачили, що за порушення строків розрахунків, передбачених п.3.4 Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день такого прострочення.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в постанові №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як підтверджується матеріалами справи і сам позивач зазначає, що поставка Товару за накладною відбулася 16.07.2012р., оплату відповідач повинен був здійснити протягом 5 банківських днів із дати отримання товару відповідно до п.3.4 Договору, то строк нарахування пені, враховуючи приписи статті 232 ГК України, починається 22.07.2012р.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 16.06.2014р. по 04.03.2015р.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати поставленого товару та шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, що встановлений п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що визначений позивачем період є не вірним, а відтак, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 4231,79грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу суму інфляційних витрат у розмірі 14381,93грн. за період з серпня 2012р. - квітень 2015р. та суму 3% річних у розмірі 1737,53грн.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1737,53грн. та інфляційних нарахувань в сумі 14381,93грн., суд приходить до висновку, що вимоги позивача відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є правомірними та підлягають задоволенню в частині стягнення 3% річних у розмірі 1737,53грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 14380,00грн. В іншій частині вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань відхиляються судом як необґрунтовані.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування наведеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20000,00грн. основного боргу,1737,53грн. - 3% річних та інфляційних нарахувань в сумі 14380,00грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому у цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача 7231,79грн. пені та 1,93грн. інфляційних нарахуваеь у позові слід відмовити.

Понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Швейпром» (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Гвардійська, буд. 11., код ЄДРПОУ: 38252420, Платіжні реквізити: р/р №:26003062081001 AT «БРОКБІЗНЕСБАНК», МФО 300249) на користь приватної підприємства «Ярослав» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ: 21635240, Платіжні реквізити: р/р 26001001001700 ПФ ПАТ "КБ "Хрещатик", МФО 300670) - 20 000,00 суму основного боргу, 14 380,00 грн. - збитки від інфляції, 1737,53 грн. - 3% річних, а також судовий збір в розмірі 1522,14 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити

Повний текст рішення складено: 13.08.2015р.

Суддя Кльопов І.Г.