Ухвала

від 08.10.2012 по справі 5023/3294/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"08" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3294/12 вх. № 3294/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 84 від 01 лютого 2012 року)

відповідача - ОСОБА_2 (дов. №166 від 18 вересня 2012 року)

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків

до Комунального підприємства "Баст", м. Харків

про стягнення 181443,51 гривень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Баст" (надалі -Відповідач) суми заборгованості у розмірі 181443,51 гривень, у тому числі, 159883,76 гривень суми основного боргу, 6709,03 гривень суми нарахованої пені, 5863,85 гривень суми 3% річних, 8986,87 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору №15 про постачання теплової енергії, укладеного між сторонами 01 жовтня 2001 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 3628,87 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 липня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 серпня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 серпня 2012 року було відкладено розгляд справи на 06 вересня 2012 року у зв'язку з неявкою Відповідача.

05 вересня 2012 року Відповідач надав через канцелярію суду відзив (вх.№13570), в якому викладена позиція останнього полягала у тому, що він дійсно укладав спірний договір з Позивачем, але за відсутністю грошових коштів не має можливості виконати дане договірне зобов'язання, оскільки є бюджетною установою. Основну заборгованість визнав частково та просив суд відмовити Позивачу в стягненні 3% річних, інфляційних втрат та пені.

У відкритому судовому засіданні 06 вересня 2012 року було оголошено перерву до 24 вересня 2012 року.

18 вересня 2012 року Відповідач надав через канцелярію суду клопотання (вх.№4855), в якому останній зазначив про часткову сплату суми основної заборгованості у розмірі 80000,00 гривень, наполягав на тому, що відповідна заборгованість за спірним договором виникла за останні 4 місяці та просив суд відмовити Позивачу в стягненні 3% річних, інфляційних втрат та пені. До того ж, просив суд відстрочити виконання судового рішення до 31 грудня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 вересня 2012 року було відкладено розгляд справи на 04 жовтня 2012 року. Також відповідною ухвалою було продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України та клопотання (вх.№16035) представника Відповідача від 24 вересня 2012 року.

04 жовтня 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №15705) акт звірки взаєморозрахунків за період з 01 січня 2012 року по 24 вересня 2012 року, підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств, на підтвердження заявлених позовних вимог та додаткові пояснення, в яких заперечував проти клопотання Відповідача про відмову в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій. До того ж, Позивач у наданих поясненнях заперечував проти клопотання Відповідача про відстрочку виконання відповідного рішення, оскільки фактичні та правові підстави для задоволення відповідного клопотання відсутні. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Також, 04 жовтня 2012 року представник Відповідача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №15706) копію платіжного доручення №323 від 27 вересня 2012 року на підтвердження часткової сплати заборгованості у розмірі 10000,00 гривень. Судом було досліджено наданий документ та долучено до матеріалів справи.

У відкритому судовому засіданні 04 жовтня 2012 року було оголошено перерву до 08 жовтня 2012 року для надання сторонами додаткових доказів по справі.

05 жовтня 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №15846) копії платіжних доручень та банківських виписок за період з 07 липня 2011 року по 14 червня 2012 року, які враховувались ним при нарахуванні пені, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Крім того, 08 жовтня 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №15991) копії рахунків за теплоенергію, виставлених до сплати Відповідачу, за період з січня по вересень 2012 року на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів, покладений на сторони, а тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

01 жовтня 2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (Позивач) та Комунальним підприємством "Баст" (Відповідач) було укладено договір №15 про постачання теплової енергії у приміщення Відповідача, що знаходиться у м.Харкові за адресою: вул. Балакірєва, 1. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов спірного договору, Позивач брав на себе зобов'язання постачати Відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних останньому обсягах, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Розрахунки за теплову енергію за спріним договором повинні були проводитись виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (п.6.1. спірного договору.

Відповідно до п.6.3 даного договору, Відповідач за 10 днів до початку розрахункового періоду повинен був сплачувати Позивачеві вартість зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Розрахунковим періодом, відповідно до п.6.2 договору, є календарний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач виконав свої обов'язки за спірним договором у повному обсязі та поставив теплову енергію Відповідачеві за період з листопада 2009 року по червень 2012 року на суму 982263,55 гривень, що підтверджується наступними актами виконаних робіт (а.с. 22-42):

- акт №1953 від 30 листопада 2009 року на суму 27778,46 гривень;

- акт №2271 від 29 грудня 2009 року на суму 27740,35 гривень;

- акт №131 від 31 січня 2009 року на суму 27724,52 гривень;

- акт №424 від 28 лютого 2010 року на суму 28358,99 гривень;

- акт №741 від 31 березня 2010 року на суму 30270,04 гривень;

- акт №1012 від 28 квітня 2010 року на суму 25885,01 гривень;

- акт №1104 від 31 травня 2010 року на суму 23998,00 гривень;

- акт №1173 від 30 червня 2010 року на суму 31533,12 гривень;

- акт №1219 від 30 липня 2010 року на суму 29127,75 гривень;

- акт №1312 від 31 серпня 2010 року на суму 29970,40 гривень;

- акт №б/н від 30 вересня 2010 року на суму 25787,68 гривень;

- акт №1486 від 31 жовтня 2010 року на суму 29596,28 гривень;

- акт №1943 від 30 листопада 2010 року на суму 29386,35 гривень;

- акт №2211 від 31 грудня 2010 року на суму 31499,11 гривень;

- акт №210 від 31 січня 2011 року на суму 25473,65 гривень;

- акт №517 від 28 лютого 2011 року на суму 23890,21 гривень;

- акт №780 від 31 березня 2011 року на суму 27344,40 гривень;

- акт №1043 від 29 квітня 2011 року на суму 24369,84 гривень;

- акт №1101 від 31 травня 2011 року на суму 26646,75 гривень;

- акт №1186 від 30 червня 2011 року на суму 29944,44 гривень;

- акт №б/н від 31 липня 2011 року на суму 29016,83 гривень;

- акт №1337 від 31 серпня 2011 року на суму 28980,40 гривень;

- акт №1484 від 30 вересня 2011 року на суму 24678,05 гривень;

- акт №1682 від 31 жовтня 2011 року на суму 40588,04 гривень;

- акт №1979 від 30 листопада 2011 року на суму 41872,69 гривень;

- акт №2336 від 31 грудня 2011 року на суму 41330,01 гривень;

- акт №229 від 31 січня 2012 року на суму 36078,46 гривень;

- акт №488 від 29 лютого 2012 року на суму 39579,19 гривень;

- акт №719 від 31 березня 2012 року на суму 39376,35 гривень;

- акт №919 від 26 квітня 2012 року на суму 30777,99 гривень;

- акт №1012 від 31 травня 2012 року на суму 42234,77 гривень;

- акт №1099 від 30 червня 2012 року на суму 36425,42 гривень;

Вищевказані акти виконаних робіт були підписані повноважними представниками з обох сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідач, в свою чергу, не виконав у повному обсязі свої договірні забов'язання та сплатив 822379,79 гривень за спірний період, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 159883,76 гривень. До того ж, відповідну сплату за спірним договором Відповідач проводив невчасно, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень та банківських виписок за період з 07 липня 2011 року по 14 червня 2012 року.

На момент розгляду справи Відповідач частково погасив основну заборгованість за спірним договором на суму 84651,05 гривень.

Щодо часткової сплати Відповідачем суми основної заборгованості у розмірі 84651,05 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;

1-1) відсутній предмет спору;

2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;

5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем на момент розгляду справи було сплачено частково суму основної заборгованості у розмірі 84651,05 гривень за спірним договором, що підтверджується аком звірки взаєморозрахунків за період з 01 січня 2012 року по 24 вересня 2012 року та платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи. До того ж відповідний факт сплати та зарахування заборгованості підтверджує і сам Позивач.

Враховуючи викладене, суд припиняє провадження у даній справі щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості у розмірі 84651,05 гривень на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, на момент винесення рішення по справі основна заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 75232,71 гривень, яка до цього часу залишається не погашеною.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем частини заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 75232,71 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 6709,03 гривень пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7.2.2. спірного договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності із п.7.2.2. даного договору та вимогами ч.6 статті 232 Господарського кодексу України Позивач нарахував пеню у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми за кожним актом виконаних робіт, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодаства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 8986,87 гривень суми інфляційних втрат та5863,85 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки Позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодаства, а тому підлягають стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Суд, розглянувши надане клопотання Відповідача про відстрочку виконання рішення, відмовляє в його задоволенні в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає його необгрунтованим, у зв'язку з ненаданням Відповідачем доказів неможливості виконання даного рішення, або доказів виключності обставин, що ускладнюють виконання відповідного рішення.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.526, 530, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193 Господарського суду України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Відповідача про відстрочку виконання рішення відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Баст" (61010, м.Харків, провулок Ващенківський, буд. 4, код ЄДРПОУ 03062094, р/р 26004010046259 в АТ "Золоті ворота" у м.Харкові, МФО 351931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61018, м.Харків, вул. Балакірєва,3, код ЄДРПОУ 31555944, р/р 26009300837 в АТ Банк "Меркурій", МФО 351663) 75232,71 гривень основної заборгованості, 6709,03 гривень пені, 8986,87 гривень інфляційних втрат, 5863,85 гривень 3% річних та 3628,87 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 84651,05 гривень основної заборгованості провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15 жовтня 2012 року.

Суддя Аріт К.В.

5023/3294/12