Постанова

від 25.08.2015 по справі 903/707/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2015 р. Справа № 903/707/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Демидюк О.О.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" на рішення господарського суду Волинської області від 08.07.15 р.

у справі № 903/707/15 (суддя Кравчук Антоніна Михайлівна )

позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "УТФ ЗЕРНО"

відповідач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агротехніка"

про стягнення 47 880,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 05.01.2015р.);

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 16.01.2015р.).

Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 08.07.2015 року у справі №903/707/15 позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "УТФ ЗЕРНО" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" про стягнення 47 880,00 грн. - задоволено. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УТФ Зерно" 47 733 грн. 79 коп. заборгованості, з яких, 47 880 грн. 00 коп. 20% штрафу за порушення строків оплати товару, 26 грн. 79 коп. 3% річних та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Позивач - ТзОВ "УТФ ЗЕРНО" у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31 березня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "УТФ Зерно" (постачальник/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (покупець/відповідач) був укладений договір поставки №31 (далі - договір, а.с.10-11), згідно умов п. 1.1 якого постачальник передає, а покупець приймає та сплачує, на умовах, що вказуються у специфікаціях (додатках) до даного договору, сільськогосподарську продукцію.

25.06.2014 року між сторонами укладено специфікацію щодо поставки сої товарної в кількості 38,000 тонн загальною вартістю 239 400,00 грн. (а.с.12).

Також 25.06.2014 року позивачем виписано рахунок-фактуру № 22 на суму 225 918,00 грн. (а.с.13). Отримання товару та рахунку-фактури відповідачем не заперечується.

Як встановлено судами обох інстанцій, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу сою товарну в кількості 38,00 тонни на загальну вартість 225 918,00 грн., що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи накладною № 22 від 25.06.2014 р., товарно-транспортною накладною № 67 від 25.06.2014 р., довіреністю на отримання товару №858 від 19.06.2014 р. (а.с.13-15).

Відповідно до п.п. 4.2.,4.3. договору, передплата за даним договором, здійснюється покупцем на умовах та строках, вказаних у специфікаціях до даного договору, підписаних сторонами. Платіж за даним договором вважається здійсненим належним чином у дату відправлення покупцем коштів на банківський рахунок, що визначений у даному договорі.

Згідно п.5 специфікації оплата за товар проводиться покупцем, на протязі двох банківських днів, згідно рахунку фактури, накладної та податкової накладної на прийняту партію товару у складі покупця.

З огляду на викладене, відповідач за отриманий товар мав розрахуватись до 27.06.2014 року.

Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, за отриманий товар спалтив з порушенням строків, а саме: 02.07.2014р. на суму 125 918,00 грн. та 03.07.2014р. на суму 100 000,00 грн. (а.с.16-17).

В свою чергу, позивач за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань нарахував штраф в розмірі 47 880,00 грн. та 3% річних в розмірі 26,79 грн. та звернувся до господарського суду з позовом про їх стягнення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення в такому випадку з відповідача 26,79 грн. відсотків річних за період з 25.06.2014 року по 03.07.2015 року.

Згідно ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.5.3 договору, у разі не оплати партії товару, або за порушення строків оплати, покупець сплачує штраф у розмірі 20 % (двадцять відсотків) від загальної вартості специфікації (додатків) до даного договору.

Оскільки згідно вимог п.5.3. договору зобов’язання мало бути виконане до 27.06.2014 року, однак відповідач виконав умови договору з простроченням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої існтанції щодо правомірності нарахування позивачем відповідачу штрафу в розмірі 47 880,00 грн. у відповідності до п.5.3 договору.

При цьому, посилання скаржника на те, що при ухваленні рішення господарський суд Волинської області не скористався правом на зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Необхідність надання оцінки чи є даний випадок винятковим передбачена також п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого судом повинні враховуватись такі фактори, як інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайність добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, поведінки винної сторони тощо.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що сам факт нарахування надмірної суми штрафних санкцій не є підставою для зменшення останньої.

В той же час, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що останній з клопотанням про зменшення розміру штрафу не звертався; відзиву на позовну заяву в суд першої інстанції не подав; не подано відповідачем і доказів в підтвердження наявності виняткових обставин, які призвели до порушення останнім грошового зобов'язання, доказів його майнового стану, скрутного становища, об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань.

Відтак, місцевий господарський суд, як і суд апеляційної інстанції, позбавлений можливості об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, причини неналежного виконання зобов'язання, та відповідно, визначити чи є підстави для зменшення розміру штрафу.

Крім того, слід зазначити, що можливість використання судом права на зменшення розміру неустойки (штрафу), так само як і визначення розміру, до якого вона підлягає зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду. Зазначене узгоджується з позицією Вищого господарського суду України в постанові від 19.03.2015 року у справі №903/905/14.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 08.07.2015 року у справі №903/707/15 - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Огороднік К.М.