Постанова

від 25.08.2015 по справі 903/610/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"25" серпня 2015 р. Справа № 903/610/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Василишин А.Р. ,

суддя Гудак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Волинський сад"

на рішення господарського суду Волинської області від 22.06.2015 р.

у справі № 903/610/15 (суддя Слупко В.Л.)

за позовом: Прокурора Турійського району в інтересах держави в особі:

1) Турійської районної державної адміністрації Волинської області;

2) Гайківської сільської ради Турійського району

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Волинський сад"

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Головне управління Держземагенства у Волинській області;

2) Турійське відділення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

від прокурора: Ковальчук І.Л.;

від позивачів: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися;

від третіх осіб: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.06.2015 р. у справі №903/610/15 позов Прокурора Турійського району в інтересах держави в особі Турійської районної державної адміністрації Волинської області, Гайківської сільської ради Турійського району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Волинський сад" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки задоволено. Пункт 9 договору оренди землі №215 від 10.01.2012р. (реєстраційний №07255000400031), який укладений між Турійською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Волинський сад" викладено в наступній редакції "Орендна плата справляється виключно у грошовій формі у розмірі 21 273,67 грн. в рік, з розрахунку 350,5 грн. за 1 га землі, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки".

При прийнятті вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданих відділом Держземагенства в Турійському районі Волинської області від 13.05.2015р., нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 60,6915 га за межами населених пунктів на території Гайківської сільської ради Турійського району, що перебуває в оренді ТзОВ "Науково-виробниче підприємство "Волинський сад", становить 709 122,25 грн. Як вбачається із договору оренди землі №215 від 10.01.2012р., укладеного між Турійською РДА та ТзОВ"Науково-виробниче підприємство "Волинський сад" та зареєстрованому в Державному реєстрі земель 24.02.2012р. за №07255000400031, сторони в п.9 договору визначили розмір річної орендної плати в сумі 18 207,50 грн., що на 3 066,17 грн. менше, ніж законодавчо встановлена мінімальна межа (3%).

При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції було враховано відповідні положення Земельного та Податкового кодексів України, а також Закон України №5245-VI від 06.09.2012р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі та положення діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Волинський сад" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Волинської області від 22.06.2015 р. у справі №903/610/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, зокрема, наступне.

Номою ч. 2. ст. 188 ГК України передбачено надіслання іншій стороні пропозиції за договором. В даному випадку пропозиція за договором мала б бути викладена у формі додаткової угоди. Проте, як стверджує скаржник, з такою пропозицією позивач до товариства не звертався. Відсутність відповідної пропозиції щодо підписання такої додаткової угоди свідчить про відсутність порушення прав позивача, адже саме на позивача покладено обов'язок привести розмір орендної плати у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, пунктом 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 визначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову становлять обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про внесення змін до договору оренди землі, а підстава позову - зміна розміру орендної плати на законодавчому рівні та не підписання додаткової угоди про внесення змін до договору.

За таких умов, відповідач вважає, що в даному випадку відсутній предмет спору.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Від позивача - Турійської районної державної адміністрації Волинської області надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує, зокрема, наступне.

Райдержадміністрацією на адресу відповідача було направлено пропозиції про внесення змін до договору оренди землі (лист від 07.04.2015 р. №0778/24/2-15) із зазначенням необхідності звернутися для проведення процедури внесення змін до договору до Головного управління Держземагентства України у Волинській області. Заяви апелянта про те, що такі пропозиції повинні бути викладені у формі додаткової угоди є необгрунтованими. При цьому, апелянт не прийняв до уваги положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», а також положення статей 83 та 84 Земельного кодексу України, згідно з якими з 01 січня 2013 року землі державної та комунальної власності вважаються розмежованими, а повноваження щодо розпорядження землями державної власності, зокрема, за межами населених пунктів віднесено до компетенції Держземагентства.

Від прокурора Турійського району Волинській області також надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого прокурор звертає увагу на наступне:

п.13 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз в рік у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом;

згідно зі ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін;

з 1 січня 2011 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 якого плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

як встановлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою;

згідно п. 288.4 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Пунктом 288.5.1 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків від нормативної грошової оцінки;

згідно підпункту 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII ПКУ - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданих відділом Держземагенства в Турійському районі Волинської області від 13.05.2015, нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 60,6915 га за межами населених пунктів на території Гайківської сільської ради Турійського району, що перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Волинський сад» становить 709 122, 25 грн. Отже, сума орендної плати за використання 60,6915 га земель сільськогосподарського призначення на території Гайківської сільської ради за межами населених пунктів на даний час становить 2,6 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що суперечить вимогам зазначеного законодавства, оскільки сума орендної плати за використання 60,6915 га земель сільськогосподарського призначення на території Гайківської сільської має бути не меншою ніж 3% від її нормативної грошової оцінки, і становити не менше 21 273,67 грн.;

відповідно до пункту 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни;

встановлено, що відділом Держземагенства в Турійському районі у Волинській області попередньо надсилалось повідомлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Волинський сад», про те, що у зв'язку із змінами в податковому законодавстві України Головним управлінням Держземагенства у Волинській області підготовлено додаткову угоду до договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Волинський сад», загальною площею 60,6915 га розташованих за межами населених пунктів на території Гайківської сільської ради із врахуванням розміру орендної плати від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Вказана додаткова угода до договору оренди землі надсилалась Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Волинський сад», однак представники даного суб'єкта господарювання додатковий договір не підписали;

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15- рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

За наведеного вище, прокурор наголошує на тому, що сторони погодили в Договорі можливість збільшення розміру орендної плати, а так як орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то, відповідно, законодавча зміна розміру земельного податку є підставою для зміни розміру орендної плати, встановленої умовами договору. У зв'язку з цим просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Інший позивач у справі - Гайківська сільська рада Турійського району та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, не скористалися своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

25 серпня 2015 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду прокурор заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представиники позивачів, відповідача (скаржника) та третіх осіб в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що всі учасники судового процесу були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені останнім (а.с. 58-64), а також те, що явка представників сторін, прокурора та третіх осіб в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача, відповідача та третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, 10.01.2012 між Турійською районною державною адміністрацією, в особі голови адміністрації ОСОБА_1, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Волинський сад», в особі тимчасово виконуючого обов'язки ОСОБА_2, укладено договір оренди землі № 215 (далі по тексту - Договір, а.с. 7-8).

За умовами п.п. 1,2 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населених пунктів на території Гайківської сільської ради Турійського району Волинської області; в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 60,6915 га (ділянка № 1 площею 57,5326 га кадастровий номер 0725580800:05:001:1108, ділянка № 2 площею 3, 1589 га кадастровий номер 0725580800:05:001:1109).

Згідно з п. 8 Договору останній укладено на 50 років.

У п. 9 Договору сторони погодили, що орендна плата вноситься у грошовій формі та в розмірі 300 грн. за 1 га, відповідно до площі 18207,5 грн в рік.

Відповідно до п. 11 Договору орендар вносить орендну плату щомісячно у розмірі 1/12 від суми орендної плати.

Пунктом 13 Договору сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається один раз у 3 (три) роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Договір зареєстровано в управлінні Держкомзему у Турійському районі Волинської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.02.2012 за №07255000400031.

До матеріалів справи позивачем долучено копії витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданих відділом Держземагенства в Турійському районі Волинської області від 13.05.2015р., згідно яких нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 60,6915 га за межами населених пунктів на території Гайківської сільської ради Турійського району, що перебуває в оренді ТзОВ "Науково-виробниче підприємство "Волинський сад", становить 709 122,25 грн. (а.с. 9-10).

В матеріалах справи наявна копія листа голови Турійської РДА від 07.04.2015р. №0778/24/2-15, який надіслано на адресу відповідача (а.с.11). Вказаним листом відповідача повідомлено про те, що з метою приведення договорів оренди земель державної власності у відповідність з вимогами п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України відповідачу необхідно до 1 травня 2015 року звернутися до Головного управління Держземагенства України у Волинській області за адресою: м. Луцьк, вул.. Винниченка, 67, каб. 405 з клопотанням про внесення змін до договорів оренди вищевказаних земельних ділянок, а головним управлінням Держземагенства у Волинській області на підставі витягу із зазначеної документації буде розроблено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності із врахуванням розрахунків розміру орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та надіслано для підписання (а.с. 11).

Відповідач не вжив жодних заходів реагування на отриману пропозицію від позивача щодо внесення змін до договору оренди в частині зміни розміру орендної плати.

Отже, предметом спору у даній справі є вимога позивача про внесення змін до договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати.

Переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як свідчать встановлені обставини справи, між сторонами виникли спірні правовідносини на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Як визначено статтею 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 652 Цивільного кодексу України визначено, що підставами для зміни або розірвання договору є згода сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата, є однією із істотних умов договору із зазначенням її розміру. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Зі змісту укладеного між сторонами Договору, судова колегія встановила, що за умовами п. 13 Договору розмір орендної плати переглядається раз у 3 (три) роки, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку та в інших випадках передбачених законом.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів відзначає, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. При цьому, сторонами в договірному порядку погоджено можливість перегляду розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна нормативно - грошової оцінки землі є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Таким чином, при вирішенні питання щодо внесення змін до договору оренди, судам необхідно повно встановити, на підставі відповідних доказів, усі обставини стосовно наявності правових підстав для внесення змін до договору оренди згідно з вимогами законодавства.

У зв'язку із введенням в дію з 1 січня 2011 року Податкового кодексу України Закон України "Про плату за землю" втратив чинність (частина 2 прикінцевих положень Податкового кодексу України).

Відповідно, розмір та строки сплати орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з 1 січня 2011 року регулюється Податковим кодексом України.

За приписами статті 288 Податкового кодексу України: підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3-х відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно зі статтею 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України "Про оцінку земель".

Відповідно до абзацу п'ятого статті 5 та статті 6 Законом України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, зацікавлені у проведенні оцінки земельних ділянок.

За змістом статті 15 Закону України "Про оцінку земель", підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

В силу дії статті 18 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, проводиться - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Статтями 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт; дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель; технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Правовий аналіз наведених вище норм права вказує на те, що розмір орендної плати визначається з урахуванням нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки.

Станом на момент звернення позивача із пропозицією до відповідача про укладення додаткової угоди до договору оренди землі з врахуванням нових розрахунків розміру орендної плати від 07.04.2015р., нормативну грошову оцінку земельних ділянок змінено, що підтверджується витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, виданих головним управлінням Держземагенства в Турійському районі Волинської області від 13.05.2015р., згідно яких нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 60,6915 га за межами населених пунктів на території Гайківської сільської ради Турійського району, що перебуває в оренді ТзОВ "Науково-виробниче підприємство "Волинський сад", становить 709 122,25 грн. (а.с. 9-10).

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на те, що відповідно до абз. 1, 3 пункту 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року № 6, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до абзацу 5 пункту 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17 травня 2011 року у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Як вбачається зі змісту укладеного договору оренди землі № 215 від 10.01.2012р., сторони у п. 13 цього договору передбачили, що розмір орендної плати переглядається один раз у 3 (три) роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Ураховуючи обумовлену сторонами у договорі періодичність, в межах якої переглядається розмір орендної плати, колегія суддів зважає на те, що нормативну грошову оцінку земельних ділянок змінено лише станом на 15.05.2015р., тоді як договір оренди укладено 10 січня 2012 року, а, відтак, орендодавець не був позбавлений права переглянути розмір орендної плати ще до 10 січня 2015 року. Отже, звернення позивача до відповідача 7 квітня 2015 року з пропозицією переглянути розмір орендної плати жодним чином не порушує права та законні інтереси відповідача.

Окрім того, колегія суддів констатує, що на дату звернення прокурора з позовом до суду першої інстанції в матеріалах справи відсутні будь - які належні докази на спростування факту чинності рішень районної ради, якими затверджено технічну документацію про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, згідно з якою нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 60,6915 га за межами населених пунктів на території Гайківської сільської ради Турійського району, що перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Волинський сад» становить 709 122, 25 грн.

Відтак, з огляду на встановлене на законодавчому рівні обмеження щодо розміру орендної плати земельної ділянки (не менше 3-х % нормативної грошової оцінки земельної ділянки), сума орендної плати земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких становить 709 122, 25 грн., у даному випадку повинна становити не менше 21 273, 67 грн. в рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем належним чином виконані наведені вище вказівки діючого закону.

Згідно з п. 2.18. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6 В«Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносинВ» вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Отже, з урахуванням наведених вище роз'яснень ВГСУ, позивачем було обрано адекватний, такий, що відповідає вимогам закону, спосіб захисту свого права.

На підставі вказаного вище, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову є цілком правомірним та таким, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України.

В силу дії норм ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Усупереч наведеному, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

З огляду на наведені вище висновки, здійснені за результатами апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів відзначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відтак, рішення господарського суду Волинської області від 22.06.2015 р. у справі №903/610/15 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 22.06.2015 р. у справі №903/610/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Волинський сад" - без задоволення.

2. Справу № 903/610/15 надіслати господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Гудак А.В.