Рішення

від 23.01.2007 по справі 3/587

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

3/587

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 3/587                                                                                                         23.01.07

За позовом    Закритого акціонерного товариства «Білоцерківська автобаза № 7»

До                       Приватного підприємства «Камбет»

Про                        стягнення 15 449,80 грн.

Суддя Хілінська В.В.

Представники:

Від позивача           Лиценко З.В. –по дов. № 140 від 19.12.2005

Від відповідача          не з'явились

В засіданні приймали участь

Обставини справи :

           На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги  Закритого акціонерного товариства «Білоцерківська автобаза № 7»про стягнення з Приватного підприємства «Камбет»15 449,80 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди № б/н від 15.09.2004.

Позивачем в судовому засіданні, в порядку передбаченому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій заявник просить стягнути з відповідача 14 625,03 грн.

Відповідач в судове засіданні не з'явився, вимог суду викладених в ухвалі від 21.12.2006 не виконав. Однак, відповідачем на адресу суду направлено телеграму в якій відповідач просить відкласти розгляд справи в зв'язку із перебуванням представника відповідача у відрядженні.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи суд відзначає наступне

Зайнятість представника відповідача не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Строк вирішення спору встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, у даній справі закінчився. Клопотань про продовження строку вирішення спору згідно ч. 4 ст. 69 цього Кодексу від сторін не надходило.

Крім того, слід зазначити, що відповідач не був позбавлений можливості на виконання вимог суду направити необхідні документи поштою.

Відповідач у письмовому відзиві на позов зазначає, що дійсно договір найму (оренди) транспортного засобу між позивачем та відповідачем був укладений з 15.09.2004  по 15.08. 2005 року тобто на 11 місяців. Згідно п. 5.1 цього договору орендна плата складає 3000 гривень в місяць. Оскільки договір укладений 15.09. 2004, орендна плата в вересні 2004 року повинна складати 1500 грн. Закінчувався договір оренди 15.08.2005 і плата за серпень 2005 року повинна була складати 1500 грн., а всього за 11 місяців орендна плата повинна була складати 30000 грн. Згідно п.9.1 договору у випадку, якщо наймач тобто відповідач здійснив купівлю акумулятора або автошин за власний рахунок, наймодавець тобто позивач зобов'язаний зарахувати    суму, що була використана, в зарахування суми за найм (оренду) транспортного засобу. Згідно акту № 1 від 15.09. 2004 року прийому-передачі транспортного засобу бетонозмішувач СБ-92-В-1 КАМАЗ 5511 № 18-33 КХН в технічно справному стані та в комплекті, але потребує заміни автошин в кількості 10  (десяти) шт. Відповідач купив в встановив на орендований автомобіль два нових акумулятор вартістю 495 грн. кожний на загальну суму 990 грн. та 10 (десять) автошин загальну суму 4950 грн. Згідно п. 9.1. цього договору оренди у випадку простою транспортного засобу у зв'язку з його поломкою пов'язаною з незадовільним технічним станом автомобіля, плата за найм, за цей період не нараховується. Листами № 8 від 10.12.2004 № 13 від 23.03.2005, № 21 від 10.05.2005 відповідач повідомляв позивача про необхідність проводити капітальні ремонти орендованого автомобіля і провів такі ремонти на загальну суму 15110,45 грн. В порушення п. 8.1, 8.2 договору найму (оренди) 02.08.2005 позивач забрав автомобіль який надавав відповідачу в оренду тобто в односторонньому порядку розірвав договір оренди, що причинило відповідачу збитки на суму більш 6 (шести) тисяч гривень. На підставі вищевикладеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з ПП «КАМБЕТ»15 499,80 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2004 між Закритим акціонерним товариством «Білоцерківська автобаза № 7»(орендодавець) та Приватним підприємством «Камбет»(орендар) було укладено договір оренди  транспортного засобу № 01/2004.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування майно з водієм, а саме автомобіль КАМАЗ –5551 (СБ-92В-1), що є власністю орендодавця, з наступними характеристиками : державний номер 18-33кхн, двигун № 878159, шасі № 229322, кабіна оранж.

Факт передачі транспортного засобу в орендне користування відповідачу підтверджується актом приймання-передачі від 15.09.2004.

Відповідно до п. 4.1. договору сторонами встановлений термін оренди з 15.09.2004 до 15.08.2005.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що плата за оренду транспортного засобу встановлюється в розмірі 3000 грн. на місяць (в тому числі зарплата водія).

Згідно п. 5.2. договору плата за оренду сплачується в безготівковому порядку на особовий рахунок орендодавця, в установі банку кожного поточного місяця, але не пізніше : передплата –1 числа кожного місяця в розмірі 25 % плати за оренду транспортного засобу, остаточний розрахунок 30 числа кожного місяця.

Відповідно до п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Однак, відповідач в порушення умов договору, не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість і яка, як вбачається з наданого позивачем і не оспореного відповідачем уточненого розрахунку, складає  14 625,03 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 14 625,03 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав вимог ухвали суду від 21.12.2006 не виконав без поважних причин.

Таким чином позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України,  підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст. 49,  ст.ст. 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з  Приватного підприємства «Камбет»(м. Київ, вул. Грушевського, 28/2-А Н/П, кв. 43, код 33059247) на користь Закритого акціонерного товариства «Білоцерківська автобаза № 7»(Київська область, м. Біла Церква, вул. Запорожця, 359, код 01268377) 14 625 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 03 коп. основного боргу, 146 (сто сорок шість) грн. 25 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В. Хілінська