Постанова

від 27.07.2015 по справі 808/2495/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 року Справа № 808/2495/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., за участю секретаря Резніченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД СТАНДАРТ"

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.2015 № НОМЕР_1,-

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 26/01/2015 від 26.01.2015)

від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 89/10/10-017 від 12.01.2015)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТД СТАНДАРТВ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.2015 № НОМЕР_1, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 709250,00 грн., у тому числі за основним платежем - 567400,00 грн. та штрафних санкцій - 141850,00 грн.

Ухвалою суду від 12.05.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №808/2495/15, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 25.05.2015. За клопотанням сторін провадження у справі зупинялось. Судове засідання призначено на 27.07.2015.

В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги в частині назви відповідача та зазначив, що ним, помилково, замість Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС в Запорізькій області, зазначено Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області, та просив, відповідачем у справі вважати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС в Запорізькій області.

Відповідач проти уточнення назви не заперечив.

Уточнення прийнято судом.

Відповідно до ст.160 КАС України, 27.07.2015 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, вказував, що висновки податкового органу є необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення протиправним і просив його скасувати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказував, що

по-перше, вважає незаконними дії фіскального органу по самостійній зміні призначення платежу та визначення коштів отриманих за реалізований товар, як безповоротну фінансову допомогу, що призвело до безпідставного донарахування податку на прибуток в сумі 245666,0 грн. та штрафу в сумі 61416,50 грн., оскільки зазначення в у платіжному документі особи, яка сплатила та зазначення в призначення платежу (посилання на Рахунок, вид зобов'язання в оплата якого за правовою природою здійснюється перераховуються грошові кошти (а саме «Оплата за товар»), повністю ідентифікують операцію та підстави надходження коштів.

По-друге, вважає незаконним висновок фіскального органу про закінчення строку позовної давності по заборгованості ТОВ «ТД Стандарт» перед ТОВ «НВП Прогрес Сталь» в сумі 128783,00 грн., оскільки п.4.4. Договору, Сторони визначили, що відповідно до ч.1 ст. 259 ЦПК України, строк позовної давності по зобов'язанням зі сплати заборгованості за поставлений товар встановлюється 5 років.

По-третє, висновки перевіряючих, про нереальність проведення господарських операцій між ТОВ «ТД Стандарт» та його контрагентами, а також визнання недійсними первинних документів по вище зазначеним операціям є безпідставними та суперечать діючому законодавству, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: податковими та видатковими накладними, а також проведенням повного розрахунку між сторонами. Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину. Так, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відсутність товарно-транспортних накладних, чи їх неналежне оформлення не позбавляє права покупця включати витрати по придбанню товарів у склад валових витрат.

Відповідач позов не визнав, про що надав суду письмові заперечення. Зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Представник відповідача зазначав, що позивачем по-перше,занижено суми доходу у зв'язку з безпідставним визначенням перевіряючим, сум коштів, які надходили за проданий металопрокат від фізичних осіб через установу банку, як безповоротну фінансову допомогу, на загальну суму 752 454,00 грн.

По-друге, занижено в 2013 році доходу ТОВ «ТД Стандарт» на суму 128 783,00 грн., оскільки у останнього наявна заборгованість перед ТОВ «НВП «Прогрес Сталь» за поставку товару, яка виникла в 2010 році та на момент перевірки є неоплаченою.

По-третє, завищено у 2012-2014 роках задекларованих показників, які включені до декларації з податку на прибуток, внаслідок віднесення до витрат (собівартості) вартості продукції (товару) отриманого по взаємовідносинам з рядом підприємств, а саме: ПП «Авлекс», ТОВ «НВК «ОСОБА_2 пром.», ТОВ Стілтон», ПП «ТД ТАМ», ПП «Панір», ТОВ «Дельта-Трейд Дніпро», ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг», ПП «ТД Глорія ЛТД», ПП «ТД ТАМ», оскільки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з даними підприємствами.

З огляду на вказане, відповідач зауважував на обґрунтованості висновків перевірки, а відтак і правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, та просив у позові відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що, підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами УкраїниВ» .

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок та на підставі наказів ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області № 99 від 27.02.2015р, №132 від 23.03.2015 р проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Стандарт» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 257/08-28-22-01/36836146 від 06.04.2015р та встановлено порушення:

- п.135.1, п.135.2, п.п.135.5.4, п.135.5, ст.135, п.137.10, ст.137 розділу ІІІ, з врахуванням вимог п.п.14.1.25, п.14.1 ст.14, пп.14.1.27„ пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1. п.138.1 п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України підприємством занижено податок на прибуток у сумі 567400 грн.

- п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2 ст.198, п. 198.3 ст.198, п. 198.6 ст.198, п.201.1, 201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 11ДВ 381747 грн., та завищено від'ємне значення по рядку 19 Декларації з ПДВ «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» на загальну суму 15960 грн. За грудень 2014 р.

Зважаючи на виявлені порушення на підставі акту перевірки, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 22.04.2015р. №0000672201, яким ТОВ «ТД Стандарт», визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 709 250,00 грн., в т.ч. основний платіж 567 400,00 грн., штраф - 141 850,00 грн.

Позивач не погодившись із винесеним повідомленням-рішенням звернувся до суду із даним позовом.

Як свідчать матеріали справи та пояснював представник відповідача в ході судового розгляду, висновки перевірки базують на наступному:

По-перше, «відповідно до даних бухгалтерського обліку та первинних банківських документів наданих до перевірки встановлено, що на розрахунковий рахунок ТОВ "ТД СТАНДАРТ" через касу банку, протягом періоду що перевіряється, надходили кошти від громадян - фізичних осіб.

До перевірки надано видаткові накладні що свідчать про відвантаження товарів та готової продукції на адресу фізичних осіб - громадян. В реквізитах отримувача не значиться прізвище та ініціали покупця а зазначено «частное лицо».

У графі про отримання товару не знаходиться підпис особи, що отримала товар. Будь яка інша інформація, що дозволить ідентифікувати особу - відсутня.

До перевірки не надано товарно-транспортні накладні або інші документи що свідчать про відвантаження реалізованого товару фізичним особам.

Перевіркою неможливе встановити відповідність фізичних осіб-громадян від яких отримані готівкові кошти, особам яким відвантажено товар та особам, які його отримали оскільки:

не можливо ідентифікувати осіб, що вносили готівкові кошти на банківський рахунок підприємства ТОВ "ТД СТАНДАРТ";

не можливо на підставі наданих видаткових накладних ідентифікувати осіб яким проводилось відвантаження підприємством ТОВ "ТД СТАНДАРТ" товарів та готової продукції;

не можливо (здійснювалось само відвантаження) ідентифікувати осіб, які отримали товари та готову продукцію.

Отже, перевіркою неможливе підтвердити, що суми готівкових коштів, які надійшли на поточний рахунок підприємства ТОВ "ТД СТАНДАРТ" до установи банку від фізичних осіб - громадян є саме оплатою за поставлений товар та готову продукцію.

По-друге, перевіркою наданих документів встановлено, що в 2010 році ТОВ "ТД СТАНДАРТ" мало взаємовідносини з підприємством ТОВ "НВП "Прогрес Сталь".

Згідно оборотно-сальдової відомості по рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту ТОВ "НВП "Прогрес Сталь" рахується кредиторська заборгованість в сумі 128783 грн.

В ході розгляду заперечення підприємством надано договір поставки товару №Ст10/3 від 25.02.2010.

В ході розгляду заперечення підприємством надано додаткову угоду від 01 листопада 2010 до договору поставки товару №Ст10/3 від 25.02.2010р, згідно якої:

В результаті проведених переговорів сторони прийшли до згоди, що: станом на 01.10.2010 року заборгованість ТОВ «ТД Стандарт» перед ТОВ «НПП Прогрес» по договору поставки №Ст10/3 від 25.02.2010р становить 128782,50 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.

З 01.11.2010 року оплата отриманого товару по договору поставки №Ст10/3 від 25.02.2010р здійснюється з відстроченням платежу до 31.12.2012р.

У зв'язку з досягнутою домовленістю, сторони вирішили внести зміни до договору поставки №Ст10/3 від 25.02.2010р виклавши пункт «4.2» договору в наступній редакції:

«п.3.2. Покупатель производит оплату полученного товара не позднее 31.12.2012г. Оплата совершается путем перечисления денежных средств на расчетный счет продавца.»

Враховуючи вищенаведене, кредиторська заборгованість ТОВ "ТД СТАНДАРТ" перед ТОВ «НВП «Прогрес Сталь» у розмірі 128783,00 грн. э безнадійною заборгованістю, тобто безповоротною фінансовою допомогою, та підлягає включенню підприємством до складу інших доходів у періоді 2013 р.

По-третє, проведеною перевіркою відображеного показника за період 01.01.2012 року по 31.12.2014 року встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників по рядку 05.1 Податкової Декларації „Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» по взаємовідносинам з ТОВ «Авлекс», ТОВ «НВКФ ОСОБА_2 пром», ПП «Котедж», ТОВ «Стілтон», ПП «ТД ТАМ», ПП "ПАНІР", ТОВ "ДЕЛЬТА-ТРЕЙД ДНІПРО", ТОВ "КОМПАНІЯ ПРОМ-ТРЕЙДІНГ", ТОВ "ГЛОРІЯ.ЛТД" на загальну суму 1962590 грн.

В ході перевірки та в ході розгляду заперечення підприємством не надано паспорти, сертифікати відповідності та інші документи, що підтверджують якість та походження товару.»

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкового органу з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку рішенню відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 44.1 статті 44 розділу І Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями) (надалі - Податковий Кодекс) визначено, що «для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту».

Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового Кодексу визначено, що сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів - є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового Кодексу: «доходи, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, ат складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу».

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135.5 розділу III Податкового Кодексу, інші доходи включають, зокрема «суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді...».

Пунктом 137.10 статті 137 Податкового Кодексу визначено, що: «суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом».

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «ТД Стандарт» здійснює діяльність з продажу металопрокату, для чого має орендовані офісні та складські приміщення обладнанні крановою технікою.

Продаж металопрокату здійснюється як на умовах укладених письмових договорів, так на підставі договорів укладених шляхом пропозиції (видача рахунку покупцю) і прийняття пропозиції (оплата покупцем отриманого рахунку в строк визначений в рахунку) (ч.2 ст.638 ЦК України).

Продажу металопрокату на умовах договору укладеного шляхом надання та прийняв пропозиції, в більшості випадків здійснюється фізичним особам, які не є приватним підприємцями та платниками податку на додану вартість. Тому, у податковій та видатковій накладній, отримувач зазначається, як кінцевий споживач, що передбачено правилами податкового та бухгалтерського обліку.

При цьому, ТОВ «ТД Стандарт» покупцю надає належним чином оформлений рахунок, який містить дані особи для придбання та номенклатуру товару. Зазначений рахунок є підставою для оплати замовленого обсягу товару, який здійснюється покупцем через банківську установу.

Відповідно до ст. 1087 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-ІУ (далі - ЦКУ) розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться у безготівковій формі.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка регулює порядок здійснення безготівкових розрахунків, встановлено, що безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Зазначені розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Окрім того, даною Інструкцією встановлено, що банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів на відповідність вимогам пунктів 2.4 та 2.5 Інструкції та додатку 8 до неї. Реквізит платіжного доручення "Призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Отже, зазначення в у платіжному документі особи, яка сплатила та зазначення в призначення платежу (посилання на Рахунок, вид зобов'язання в оплата якого за правовою природою здійснюється перераховуються грошові кошти (а саме «Оплата за товар»), повністю ідентифікують операцію та підстави надходження коштів.

При цьому, реалізація продукції підтверджується видатковою накладною, в якій зазначається номер та дата саме оплаченого рахунку, і підписується особою, яка отримала товар (оплатила).

З огляду на викладене, і посилання відповідача на відсутність рахунків фактури, є безпідставним, оскільки саме фони зазначені в призначені платежу, тобто були підставою проведення оплати банком, відповідно отримувались покупцем та надавались до установи банку для оплати.

При здійсненні оплати, рахунок-фактури є підставою оформлення видаткової накладної для видачі оплаченого металопрокату покупцеві.

Крім того, під час перевірки, на підприємстві не виявлено, жодних розбіжностей між даними виписаних і оплачених рахунків та виданий по ним металопрокат.

Таким чином, податковим органом неправомірно визначення кошти отримані за реалізований товар, як безповоротну фінансову допомогу, що призвело до безпідставного донарахування податку на прибуток в сумі 245666,0 грн. та штрафу в сумі 61416,50 грн.

За приписами пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755- VI (в подальшому Кодекс) однією з ознак безнадійної заборгованості є:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

п.п.14.1.54., п.14.1, ст. 14 ПКУ: «дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями). її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

д) інших доходів від діяльності...»;

Відповідно до п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПКУ до складу інших доходів платника податку включаються вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 137.10 статті 137 Податкового Кодексу визначено, що: «суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом».

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на підставі до укладених договорів, в 2010 році ТОВ «ТД Стандарт» отримував від ТОВ «НВП «Прогрес сталь» металопрокат різного асортименту.

Поставка здійснювалась з відстрочкою платежу від 10 банківських днів до 100 робочих днів, в залежності від умов окремої поставки.

Існуюча заборгованість ТОВ «ТД Стандарт» перед ТОВ НВП «Прогрес сталь» виникла по поставці металопродукції згідно видаткової накладної №041403 від 14.042010 року на суму 123258,70 грн. та видаткової накладної №040201 від 20.04.2010р. на суму 14493,80 грн.

Поставки даних обсягів металопрокату здійснювались відповідно до укладеного між сторонами Договору поставки №Ст10/3 від 25.02.2010 та додатковою угодою до неї.

Так, умовами п.4.2. укладеного договору, щодо строку оплати Товару визначалось, що Покупець отримує товар з відстрочкою платежу 100 робочих днів з дати поставки партії товару.

Окремо, п.4.4. Договору, Сторони визначили, що відповідно до ч.1 ст. 259 ЦПК України, строк позовної давності по зобов'язанням зі сплати заборгованості за поставлений товар встановлюється 5 років. Тобто, відповідно до вище зазначених документів строк позовної давності по зобов'язанням по договору встановлюється 5-ть років

01.11.2010 укладено Додаткову угоду до Договору поставки товару №Ст10/3 від 25.02.2010р., згідно якої сторони продовжили термін оплати поставленого товару в сумі 128782,50 грн. до 31.12.2012р.

Крім того, як свідчать матеріали справи, щорічно позивач проводить звірку з ТОВ НВП «Прогрес сталь», що свідчать про визнання сторонами свого боргу.

Таким чином, висновки податкового органу про закінчення строку позовної давності по заборгованості ТОВ «ТД Стандарт» перед ТОВ «НВП Прогрес Сталь» в сумі 128783,00 грн. безпідставним.

Відповідно до пп.138.1.1. п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України "Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140. статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку".

Підпунктом 14.1.27. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 п.14 Податкового кодексу України "господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами".

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України "Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів".

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України "Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку".

Як встановлено судом, в перевіряємий період позивач мав господарські відносини із ПП «Авлекс» код ЄДРПОУ 235929831 ТОВ «НВК «ОСОБА_2 пром.» код ЄДРПОУ 24992207 ТОВ Стілтон» код ЄДРПОУ 35808317 ПП «ТД ТАМ» код ЄДРПОУ 35681367 ПП «Панір» код ЄДРПОУ 36441206 ТОВ «Дельта-Трейд Дніпро» код ЄДРПОУ 38599087 ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» код ЄДРПОУ 38604877 ПП «ТД Глорія ЛТД» код ЄДРПОУ 28836242 ПП «ТД ТАМ» код ЄДРПОУ 35681367.

У висновках перевірки відповідач вказує на не підтвердженість реальності здійснення господарських відносин з даними підприємствами.

Однак, суд не може погодитись із такими висновками, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість, акт перевірки свідчить, що позивачем надано до перевірки всі необхідні первинні документи, складені контрагентом, на підставі яких ним задекларовано суму податкового кредиту (видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, документи внутрішнього податкового та бухгалтерського обліку, ТТН).

Надані для перевірки договори, накладні та податкові накладні, Акти та інші документи містять всі обов'язкові реквізити. Податковим органом не зазначається жодних дефектів або їх невідповідностей.

Поставки товару від вище зазначених контрагентів здійснювались відповідно до укладених договорів та здійснених замовлень.

Перевезення в більшості випадків здійснювалось найнятим транспортом спеціалізованої фірми з оформленням ТТН, Актів виконаних робіт та інших передбачених законодавством документів.

Приймання передача товару здійснювалась відповідно до довіреностей на отримання товарно-матеріальних, з оформленням видаткових накладних. Оплата товару здійснювалась через банківський рахунок, в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів безпосередньо на розрахунковий рахунок Продавця.

Весь придбаний товар оприбутковано на складах ТОВ ТД Стандарт» та реалізовано різним покупцям, з відображення проданої продукції в декларації по податку на прибуток та податку на додану вартість.

Крім того, всі контрагенти ТОВ «ТД Стандарт» на час здійснення операцій, були зареєстрований як суб'єкти господарської діяльності та платники податку на додану вартість.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що зміст договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків.

Тобто, в разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податків до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про В«нереальністьВ» здійснених позивачем господарських операцій є безпідставним, оскільки на його підтвердження відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу. Відповідачем не надано також доказів підробки документів або їх фіктивності на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки і докази позивача не спростовані.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 22.04.2015 № НОМЕР_1.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС в Запорізькій області від 22.04.2015 № НОМЕР_1, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД СТАНДАРТ" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 709250,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД СТАНДАРТ" (код ЄДРПОУ 36836146) судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя О.М. Нечипуренко