Постанова

від 24.07.2006 по справі 7/2040

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/2040

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" липня 2006 р.                                                     Справа № 7/2040

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Кудряшової Ю.В.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Прушківський  В. С. - дор. від 01.11.05

від відповідача не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Житомир)  

до Багатофункціонального комунально-обслуговуючого підприємства "Піщаницьке" (с. Піщаниця Овруцького району)

про стягнення 943,75 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 943 грн. 75 коп. адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзиву на позовну заяву не  надав, свого представника в засідання суду не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Суд вважає зазначену обставину такою, що не перешкоджає розгляду справи, оскільки відповідач належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання.

Відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ), справа вирішується на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

                                                        Встановив:

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № N 875-XII (із змінами і доповненнями) (далі - Закон),  для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі  підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних  осіб,  які  використовують найману працю, установлюється норматив  робочих  місць  для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох    відсотків    середньооблікової   чисельності   штатних працівників  облікового  складу  за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до пункту 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок                     працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від  03.05.1995р. № 314, робоче  місце  інваліда  вважається  створеним,  якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно пункту 10 Положення, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості,  органами  Мінсоцзахисту,  місцевими  Радами  народних депутатів,  громадськими  організаціями  інвалідів  з  урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Разом з тим, згідно з п.5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів,  включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У пункті 14 Положення закріплено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів (яке повинно відповідати встановленим вимогам робочого місця для інвалідів); інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.

Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладений обов'язок по створенню (пристосуванню) певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про створення відповідачем у межах встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; про створення спеціальної комісії підприємства для атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів з залученням представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, а також матеріали атестації відповідних робочих місць; про затвердження заходів щодо створення робочих місць для інвалідів на підприємстві, відповідні інструкції, положення відповідача, інші письмові докази, що свідчать про наміри відповідача створити робочі місця для інвалідів; колективний договір (для дослідження питання відносно включення суб'єктом господарювання заходів щодо створення робочих місць); інструкція відповідача про робоче місце інваліда. Також відсутні докази звернення відповідача до органів працевлаштування з приводу направлення до нього інвалідів для подальшого їх працевлаштування,  або безпосереднього звернення інвалідів до відповідача для працевлаштування.

Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998р. №244 затверджена Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формою №3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і №4-ПН "Звіт про вивільнення працівників".

Згідно з формою державної статистичної звітності № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість інвалідів”, що була затверджена наказом Держкомстату України від 10.01.2002 р. № 49 та наказом Міністерства праці України від 29.12.2004 р. №338, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, у тому числі інвалідів (штатних працівників, яким за висновками медично-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність), визначається відповідно до підпунктів 3.3.1-3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 3.2 Інструкції, середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дня і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Згідно з підпунктом 3.3.3 пункту 3.3. Інструкції, середньоблікова чисельність працівників за період з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньоблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули  за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

Частиною 2 ст. 19 Закону визначено, що керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (а.с.5), поданого відповідачем Житомирському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих на Багатофункціональному комунально-обслуговуючому підприємстві "Піщаницьке"  склала 8 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону  становить 0 осіб; розмір середньо річної заробітної плати штатного працівника становить у сумі 1887грн. 50 коп.

Отже, згідно визначеного законодавством нормативу має бути працевлаштовано 1 інвалід, проте відпоідачем не працевлаштованого жодного.

У зв'язку з цим, відповідачем свого обов'язку по створенню робочого місця для інваліда за 2005 рік не виконано.

Відповідно до ст.20  Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичні    особи,    які    використовують   найману   працю,   де середньооблікова   чисельність   працюючих  інвалідів  менша,  ніж установлено  нормативом,  передбаченим  статтею  19  цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів    адміністративно-господарські   санкції,   сума   яких визначається  в  розмірі  середньої  річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  установі,  організації,  у тому числі підприємстві,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичної  особи,  яка  використовує найману працю, за кожне робоче місце,  призначене  для  працевлаштування  інваліда  і  не зайняте інвалідом.  

Крім того, для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі підприємств,   організацій   громадських   організацій  інвалідів, фізичних   осіб,   на  яких  працює  від  8  до  15  осіб,  розмір адміністративно-господарських  санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в   розмірі   половини   середньої   річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  в установі, організації, у тому числі підприємстві,  організації  громадських  організацій  інвалідів, у фізичної  особи,  яка  використовує  найману працю ( ч. 1 ст. 20 Закону  із змінами внесеними 23.02.2006).

Як вбачається із звіту про зайнятість та працевлаштування  інвалідів за 2005 рік (а.с.5), середньооблікова кількість штатних працівників  облікового складу становить 8 осіб.

Оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій є 2005 рік, то відповідач повинен був сплатити штрафні санкції не пізніше 15 квітня 2006 року (п.4 Порядку          сплати підприємствами (об'єднаннями), установами  і організаціями штрафних санкцій до відділень  Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів). Такий обов'язок він не виконав.

Механізм  сплати  підприємствами (об'єднаннями),  установами і організаціями  незалежно  від  форми власності і господарювання штрафних санкцій, передбачених статтею 20  Закону  України  "Про  основи  соціальної захищеності інвалідів  в Україні",  а також акумуляції, обліку та використання цих коштів, регулюється відповідно до Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01р. № 1767 (далі - Порядок).

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив. Данні щодо погашення відповідачем суми адміністративно- господарських санкцій  на день вирішення спору в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи обгрунтованість позовних вимог, які  заявлені у відповідності до норм  чинного законодавства та, які підтверджуються належними доказами, господарський суд вважає за необхідне визнати суму адміністративно - господарських санкцій за  робоче місце,  призначене  для  працевлаштування  інваліда  і  не зайняте інвалідом у розмірі 943 грн. 75 коп.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Частиною 1 статті 8 Закону, державне   управління   в  галузі  забезпечення соціальної  захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої   влади   з   питань   праці  та  соціальної  політики, Міністерством  охорони  здоров'я  України  та  органами  місцевого самоврядування.

Згідно з п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.02, Фонд  соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується  йому.

Для реалізації покладених на Фонд  соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України утворюються  територіальні відділення Фонду.

Таким чином, відділення Фонду є органом державної влади, який у взаємовідносинах з підприємством  реалізує владні управлінські функції, а право  відділення Фонду на звернення до суду  у спірних відносинах визначено у законодавчому порядку.

Згідно п.  10 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 року  N 7-93, від сплати державного мита звільняються державні і  громадські  органи,  підприємства,  установи, організації та громадяни, які звернулися у випадках,  передбачених чинним  законодавством,  із  заявами  по суду щодо захисту прав та інтересів  інших  осіб,  а  також  споживачі  -  за  позовами,  що  пов'язані  з  порушенням  їх прав.

За таких обставин, судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, 167, 186, 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Багатофункціонального комунально - обслуговуючого підприємства "Піщаницьке",  Житомирська область, Овруцький  район, с. Піщаниця, вул. Центральна, 13,  ідентифікаційний код 31164270

на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 10003, м.Житомир, вул. Домбровського, 38 ідентифікаційний код 20401066

- 943 грн. 75 коп. адміністративно - господарських санкцій.

Постанова господарського суду  набирає законної сили в строки встановлені ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного  господарського суду через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня викладення її у повному обсязі  та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, в порядку, встановленому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                       Кудряшова Ю.В.  

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу;

3 - відповідачу;