Постанова

від 29.02.2012 по справі 2а-1670/962/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/962/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гарника К.Ю.,

при секретарі - Яремин Н.І.,

за участі:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський ринок" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський ринок" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Київський ринок") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Полтаві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 жовтня 2011 року № НОМЕР_1, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 202764,00 грн.

Мотивуючи свої вимоги позивач вказує, що твердження ДПІ в м. Полтаві про порушення платником податків пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України прямо суперечать нормам податкового законодавства та фактичним обставинам, за яких підприємством задекларовано від'ємне значення з податку на прибуток, оскільки ні перехідні положення Податкового кодексу України, ні будь-які інші нормативно-правові акти не встановлюють обмежень чи заборони декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування у ІІ кварталі 2011 року, що виникло в попередніх звітних періодах. Відтак, на думку позивача, ТОВ "Київський ринок" правомірно відображено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток попереднього податкового року за ІІ квартал 2011 року у розмірі 202764,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач, повідомлений належним чином про час, дату та місце судового розгляду, у судове засідання явку свого представника не забезпечив, заперечень та/або клопотань не надав.

Відповідно до частин 2, 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за даної явки та на підставі наданих документів.

Заслухавши пояснення представників позивача та дослідивши надані письмові докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський ринок" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 24 квітня 2009 року, номер запису 1 588 102 0000 008478, ідентифікаційний код 36454833, свідоцтво серії А00 №790795.

На підставі пунктів 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України працівниками ДПІ в м. Полтаві 04 жовтня 2011 року було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року, висновки якої оформлено актом № 7246/15-01/36454833 (а.с. 6-8).

Висновками зазначеного акту встановлено, що платником податку в порушення пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року на 202764,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 19 жовтня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 202764,00 грн (а.с. 5).

За наслідками адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 20 грудня 2011 року № 3743/10/25-016 вказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу підприємства від 28 жовтня 2011 року № 277- без задоволення (а.с. 9-14).

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 20 січня 2012 року № 1318/6/10-2415 вказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу підприємства від 28 грудня 2011 року № 290 - без задоволення (а.с. 32-37).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З матеріалів справи суд встановив, що до складу валових витрат, відображених позивачем у податковій декларації за ІІ квартал 2011 року по рядку 06.6 декларації включено від'ємне значення об'єкта оподаткування в розмірі 202764,00 грн, яке складається із збитків, отриманих ТОВ "Київський ринок" у І кварталі 2011 року за результатами попереднього податкового року в розмірі 241691,00 грн. (відображені у рядку 04.9 уточнюючої декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Як свідчать матеріали справи, перевіркою взято за основу той висновок, що платником в порушення пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України віднесено до складу валових витрат за ІІ квартал 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду.

У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі пункту 54.3 статті 53 Податкового кодексу України, за змістом якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Суд вважає, що в даному випадку перевіркою не доведено факт завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, виходячи з наступного.

Так, ДПІ в м. Полтаві дійшов такого висновку у зв'язку з вступом у законну силу розділу ІІІ Податкового кодексу України від 01.04.2011 та відсутністю у ньому посилання на можливість обліку у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування, за винятком того, який виник за наслідками діяльності у першому кварталі 2011 року.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі -Кодекс) норми розділу III Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У 2010 році норма пункту 6.1 статті 6 діяла з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якою, зокрема, передбачалось, що у звітних податкових періодах 2010 року у складі валових витрат платника податку враховувалося 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У I кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворились станом на 01 січня 2010 року та не були враховані у складі валових витрат у 2010 році, та збитки, які утворились у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, стають від'ємним значенням I кварталу 2011 року.

Зазначене відповідає положенням статті 6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якої сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами I календарного кварталу.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

- якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Це застереження базувалось на тому, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність.

Одночасно, положенням пункту 150.1 статті 150 Кодексу передбачено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01 січня 2011 року, а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Більш того, як слідує з Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1/99-рп, частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно зміст суб'єктивного права особи слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права. Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності.

Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

З огляду на вищезазначене суд не погоджується з твердженням податкового органу про те, що до складу витрат ІІ кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане платником за результатами господарської діяльності лише за І квартал 2011 року без урахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з попередніх звітних періодів.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Кодексу дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у І кварталі 2011 року сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат ІІ кварталу 2011 року.

Обмеження складу витрат, що мають бути враховані у ІІ кварталі 2011 року зазначена норма не містить.

Відповідно до статті 4 Кодексу податкове законодавство ґрунтується на принципах, зокрема, рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації -забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, наведений у статті 139 Кодексу, який є вичерпним і не містить такого поняття як "від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2008, 2009 та 2010 років".

З огляду на приписи частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку про недоведеність факту порушення позивачем вимог пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Київський ринок" підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський ринок" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2011 року № НОМЕР_1.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський ринок" витрати у вигляді судового збору у розмірі 2146,00 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі виготовлено 03 березня 2012 року.

Суддя К.Ю. Гарник