Постанова

від 29.11.2011 по справі 2а-10909/10/0470

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Павловький Д.П.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2011 року справа №2а-10909/10/0470

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чебанова О.О.

суддів Старосуда М.І. , Юрченко В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 р. у справі № 2а-10909/10/0470 за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, третя особа Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 07 вересня 2010 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України третя особа Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України ще неприйняття заходів для повного фінансування заробітної плати судді Семененка Я. В. з 01 січня 2010 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9,8 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат та інших ви заробітної плати, передбачених діючим законодавством.

Визнати неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України, ще неприйняття заходів для повного фінансування заробітної плати ОСОБА_2 з 01 січня 2010 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9,8 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат відповідно до п.4 постанови Кабін Міністрів України № 865 від 03.09.2005р. "Про оплату праці суддів".

Зобов'язати Державне казначейство України (01014, м Київ, вул. Бастіонна, 6, і ЄДРПОУ 20055032) провести видатки з Державного бюджету України, передбач Державній судовій адміністрації України (01021, м Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) за бюджетною програмою «Виконання рішень судів» на погашення заборгованості по заробітній платі судді Семененка Ярослава Васильовича за період з 01 січня 2010 року по 1 серпня 2010 року у розмірі 20 583,16 грн. (без урахування утриманого податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів).

Стягнути з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державі бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на «Виконання рішень судів на користь суддів», заборгованість по заробітній платі за період з 1 вересня 2009 року по 1 серпня 2010 року на користь ОСОБА_2 у розмірі 20 583,16грн., з якої необхідно здійснити відповідні утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна судової адміністрації України, Міністерство фінансів України оскаржили його в апеляційному порядку і просили апеляційний суд скасувати це рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування заявлених в апеляційній скарзі вимог апелянт зазначив, що кошториси на відповідні бюджетні роки подавалися згідно норм постанови Кабінету Міністру України від 03 вересня 2005 року №865 В«Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів, до якої не внесені зміни в зв'язку з прийняттям судами рішень. Однак, на теперішній час судові рішення, на які посилався суд першої інстанції скасовані. Міністерство фінансів також оскаржило рішення суду першої інстанції та просило скасувати його і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Апелянти письмово просили розглянути справу за відсутності їх представника.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, встановила наступне.

Позивач ОСОБА_2, працює суддею Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, що підтверджується Указом Президента України №342/2008 від 11.04.2008 року, яким його призначено суддею Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у межах п»ятирічного строку.

Заробітна плата позивача обчислювалася виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2008-2010 роки.

Позивач отримував надбавку за вислугу років у розмірі 15 відсотків від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас, яка передбачена при стажі роботи від 5 до 10 років згідно Наказу Голови суду №110 від 13.05.2008 року.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України "Про статус суддів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.

Статус суддів, відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, визначається виключно законами України.

Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України, Конституція і закони України повинні гарантувати незалежність і недоторканість суддів.

Збереження існуючого статусу суддів, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності суддів.

Незалежність та недоторканість суддів гарантується наданням їм відповідно до Закону України "Про статус суддів" спеціальних умов матеріального та соціально-побутового забезпечення. Згідно зі статтею 44 вказаного Закону заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

У такий спосіб законодавець диференційовано вирішив питання про оплату праці суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів, які виконують ще й обов'язки на адміністративних посадах, з тим, що б досягти справедливого співвідношення в оплаті праці в залежності від обсягу виконуваної роботи.

Іншого законодавчого акту з питань оплати праці суддів немає.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про оплату праці" умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного Закону, 30 червня 2005 року та 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанови № 514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України", згідно з абзацом другим пункту 1 якої посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01 червня 2005 року становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та № 865 "Про оплату праці суддів", якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 повинна була набрати чинності з 01 січня 2006 року. Однак, до набрання чинності вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати - 332 грн.

Постановою від 31 грудня 2005 року № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865", постанову доповнено пунктом 41, згідно з яким також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені постановою від 03 вересня 2005 року № 865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і у подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Такі зміни були внесені до постанови від 03 вересня 2005 року № 865 до набрання нею чинності.

При обчисленні посадового окладу з якості сталої (розрахункової) величини Кабінет Міністрів України використав встановлений з 01 вересня 2005 року Законом України "Про державний бюджет України на 2005 рік" розмір мінімальної заробітної плати 332 грн., що виключало можливість її збільшення у випадку підвищення розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається зі Схем посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів кількість розмірів мінімальної заробітної плати при обчисленні посадового окладу суддів складає від 8,5 до 12,5, що значно перевищує розміри мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, а також розмір посадових окладів багатьох працівників установ, які фінансуються з державного бюджету. Різниця у розмірах посадових окладів голови суду та судді цього суду складає менше ніж 20 відсотків, а тому, оклад судді є більшим ніж 80 відсотків від посадового окладу голови суду.

Крім того, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України зазначених постанов збільшено оклади суддям та головам судів більш як у шість разів.

Отже, вказані Схеми посадових окладів є такими, що відповідають встановленому статтею 44 Закону України "Про статус суддів" співвідношенню розмірів посадових окладів Голови Верховного Суду України, голів судів та суддів, а встановлення сталої (розрахункової) величини для обчислення розмірів посадових окладів суддів та внесення відповідних доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 відбулося до моменту набрання нею чинності. Вказана постанова у редакції до внесення доповнень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 не була зведена в дію, а тому суд першої інстанції не мав підстав для висновку про те, що оскаржувані постанови звужують існуючі гарантії незалежності суддів.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про статус суддів" суддям, які мають кваліфікаційні класи, що встановлюються залежно від посади, стажу, досвіду роботи і рівня професійних знань, нараховуються доплати до посадових окладів. Наявність у законодавстві таких гарантій відповідає Європейської хартії про закон "Про статус суддів" стосовно права суддів на винагороду в залежності від стажу, обсягу і характеру посадових обов'язків судді.

Проте, спірною постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 не скасовуються і не змінюються, а навпаки встановлюються надбавки та доплати за виконання особливо важливої роботи, за науковий ступінь, для вирішення соціально-побутових питань, а також визначено порядок преміювання тощо.

Не містять у собі усі оскаржувані постанови Кабінету Міністрів України положень щодо заборони щодо застосування до грошових доходів суддів, як і доходів інших громадян, механізму їх підвищення шляхом індексації відповідно до положень Закону України "Про індексацію доходів громадян".

Таким чином, Кабінет Міністрів України при прийнятті оскаржуваних постанов не зменшив розрахунок посадових окладів суддів, а отже, й не обмежив матеріальний і соціальний захист суддів.

У зв'язку з цим є помилковим твердження позивача про невідповідність оскаржуваних постанов Кабінету Міністрів України Закону України "Про статус суддів" та що їх видання призвело до звуження змісту та обсягу статусу суддів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що постановою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 року задоволено касаційну скаргу Кабінету Міністрів України, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року, на доводи яких посилався суд першої інстанції, скасовано..

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, не повно встановлено обставини по справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 195, 195-1, 197, 198, 199, 200, 202, 205, 206, 207, 211, 212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційні скарги Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 р. у справі № 2а-10909/10/0470 (головуючий І інстанції Павловький Д.П.) за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України , Державного казначейства України , Міністерства фінансів України третя особа Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 р. у справі № 2а-10909/10/0470 скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України третя особа Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії-- відмовити у повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів О.О. Чебанов

ОСОБА_3

ОСОБА_4