Постанова

від 06.03.2007 по справі 37/84-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/84-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06.03.2007р.м.Київ№ 37/84-А

11-40

За позовом             Товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс-Центр»До                             Київської обласної державної адміністраціїПро                             про визнання протиправним та скасування розпорядження  Київської обласної державної адміністрації

Суддя Кондратова І.Д.

                                                            Секретар судового засідання Хрущ В.Л.

Представники:

Від позивача  Ковальчук О.Д., Тарасенко Л.В. - представники за довіреністю № б/н від 18.01.2007 р.

Від відповідача   Ясюк Г.І.- представник за довіреністю № 7-к від 15.01.2007 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва переданий адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс-Центр»до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Київської обласної адмінстрації від 05.12.2006 року № 840 "Про скасування деяких розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2007 р., відповідно до ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, було відкрито провадження у справі № 37/84-А та призначено попереднє судове засідання на 15.02.07. о 10-30.

В судовому засіданні 15.02.2007 року оголошено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду на 06.03.2007 року.

Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2007 року підтримав позовні вимоги та просить суд скасувати розпорядження голови Київської обласної адміністрації від 05.12.2006 року № 840 "Про скасування деяких розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації".

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що розпорядження відповідача є незаконним і протиправним та необґрунтованим та суперечить діючому законодавству України. Зокрема, позивач у своєму позові зазначав, що розпорядженням відповідача скасовані рішення попереднього голови Київської обласної державної адміністрації, а саме: підпункт 1.2 пункту 1 розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 24 грудня 2003 року № 863 “Про погодження місця розташування об'єкта” та підпункт 2.2 пункту 2 розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 7 квітня 2004 року № 186 “Про надання в оренду земельних ділянок” як такі, що видані без достатніх підстав та документів. Однак, таке твердження не відповідає дійсності, а скасовані оскаржуваним розпорядженням відповідача розпорядження попереднього голови Київської обласної державної адміністрації видані на законних підставах за наявності необхідних документів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, свою позицію обґрунтовував тим, що оскаржуване розпорядження було винесено з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки в процесі розробки та погодження з усіма, передбаченими чинним законодавством органами державного управління та місцевого самоврядування проекту відведення земельної ділянки позивач не отримав всі необхідні висновки та погодження, а тому підпункт 1.2 пункту 1 розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 24 грудня 2003 року № 863 “Про погодження місця розташування об'єкта” та підпункт 2.2 пункту 2 розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 7 квітня 2004 року № 186 “Про надання в оренду земельних ділянок” видані без достатніх підстав.

          Відповідно до статті  153 Кодексу адміністративного судочинства України, в засіданні суду 06.03.2007 р. було оголошено перерву для ухвалення рішення в нарадчій кімнаті та  оголошено час його оголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши  пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 24 грудня 2003 року № 863 “Про погодження місця розташування об'єкта” товариству з обмеженою відповідальністю “Базіс-Центр” було погоджено місце розташування об'єкта –земельної ділянки площею 9,96 га ріллі за рахунок земель сільськогосподарського комплексу “Совки” державного підприємства “Науково-дослідний виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця” на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району для будівництва торговельно-складського комплексу (надалі –земельна ділянка).

Державним підприємством „Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” на замовлення позивача розроблено проект землеустрою щодо відведення Земельної ділянки в оренду позивачу.

За результатами державної землевпорядної експертизи проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу 25.02.2004 р. надано позитивний висновок № 13-45.

Розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 7 квітня 2004 року № 186 “Про надання в оренду земельних ділянок” затверджено проект відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку в оренду позивачу на 50 років, вилучивши її із постійного користування державного підприємства “Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця”.

02 березня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Базіс-Центр»та Київською обласною державною адміністрацією було укладено відповідний договір оренди.

28 вересня 2005 року прокурором Київської області винесено протест № 07/1-4384 на розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 7 квітня 2004 року № 186 “Про надання в оренду земельних ділянок”. У протесті зазначається, що опротестоване розпорядження є незаконним і підлягає скасуванню з тієї підстави, що в порушення вимог п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування”, п. п. 5, 7, 9 ст. 151 Земельного кодексу України Петропавлівсько - Борщагівським сільським головою одноособово надано висновок про погодження позивачу місця розташування об'єкта з метою виділення земельної ділянки.

5 грудня 2005 року головою Київської обласної державної адміністрації, враховуючи вимоги зазначеного вище протесту прокурора Київської області, видано Розпорядження, відповідно до якого підпункт 1.2 пункту 1 розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 24 грудня 2003 року № 863 “Про погодження місця розташування об'єкта” та підпункт 2.2 пункту 2 розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 7 квітня 2004 року № 186 “Про надання в оренду земельних ділянок” скасовані як такі, що видані без достатніх підстав та документів.

Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування розпорядження голови Київської обласної адміністрації від 05 грудня 2006 року № 840 “Про скасування деяких розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації” підлягають задоволенню з наступних підстав.

Листом за № 2 від 25 січня 2006 року позивач звернувся до Київської обласної державної адміністрації за згодою на укладання договору суборенди земельної ділянки. У відповідь на своє звернення отримав лист від 7 березня 2006 року вих. №205 в якому повідомлялося про те, що відповідач утримується від надання згоди на укладання договору суборенди, оскільки розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 7 квітня 2004 року № 186 “Про надання в оренду земельних ділянок”, на підставі якого був укладений договір оренди за протестом прокурора Київської обласної прокуратури було скасовано Розпорядженням голови Київської обласної державної  адміністрації від 5 грудня 2005 року за №840 “Про скасування деяких розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації”.

Оскільки відповідачем не було надано доказів про повідомлення позивача про винесення оскаржуваного Розпорядження, суд приймає до уваги наданий позивачем лист, який свідчить про те, що позивач дізнався про існування оскаржуваного Розпорядження 7 березня 2006 року, а тому ним не пропущено встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів.  

Відповідно до ст. ст. 122, 123, 124, 151 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини. При наданні земельної ділянки у користування обласними державними адміністраціями сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, районні державні адміністрації за місцем розташування земельної ділянки подають свій висновок відповідно обласній державній адміністрації.

У відповідності із зазначеними нормами Земельного кодексу України, позивачем отримано висновки щодо погодження вказаного проекту землеустрою від:

-          Державного підприємства „Науково-дослідний виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця” – висновок № 250 від 29.02.2004 р.;

-          Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області –висновок від 17.02.2004 р.;

-          Києво-Святошинської районної ради Київської області –висновок № 124 від 25.02.2004 р.;

-          Києво-Святошинської районної державної адміністрації –висновок № 57/2-13 від 04.03.2004 р.;

-          Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів –висновок № 1784 від 27.02.2004 р.;

-          Відділу містобудування і архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації –висновок № 11/1-05-11 від 27.02.2004 р.;

-          Києво-Святошинською районної санітарно-епідеміологічної станції –висновок № 589 від 18.02.2004 р.;

-          Державного управління екології та природних ресурсів в Київській області –висновок № 06-13/1099 від 7.02.2004 р.;

-          Обласного центру з охорони пам'яток історії, археології та мистецтва при управлінні культури Київської обласної державної адміністрації –висновок № 11/417 від 01.03.2004 р.

Відповідно до п. 2.1 Положення про здійснення державної землевпорядної експертизи, затвердженого наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 11.03.1997 р. № 39, одним із головних завдань державної землевпорядної експертизи є перевірка відповідності проектної документації вимогам земельного законодавства України та діючих нормативно-технічних документів.

Позитивний висновок державної землевпорядної експертизи № 13-45 позивач отримав  25.02.2004 р. Відповідно до зазначеного позитивного висновку проект землеустрою визнано таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 35 Закону України “Про державну експертизу землевпорядної документації” позитивні висновки державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування.

Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.

Розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 7 квітня 2004 року № 186 “Про надання в оренду земельних ділянок” було прийняте з врахуванням зазначеного позитивного висновку державної землевпорядної експертизи.

В оскаржуваному розпорядженні  зазначається, що всупереч п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” висновок Петропавлівсько- Борщагівської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області від 25.02.2004 р. № 124 “Про погодження проекту відведення земельної ділянки в оренду ТОВ “Базіс-Центр” для розміщення торговельно-складського комплексу в межах Петропавлівсько- Борщагівської ради” оформлений листом Петропавлівсько- Борщагівського голови;  всупереч п. 21 ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування” висновок Києво- Святошинської районної ради Київської області від 04.03.2004 р. № 57/2-13 “Про погодження проекту відведення земельної ділянки в оренду ТОВ “Базіс-Центр” оформлено листом голови Києво- Святошинської ради; всупереч п. 21 ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування”, ст. 8, ч. 7 ст. 123 Земельного кодексу України розпорядження голови Київської обласної ради від 29.12.2003 р. № 298 “Про висновок Київської обласної ради щодо погодження місця розташування об'єкта товариству з обмеженою відповідальністю “Базіс- центр” на території Петропавлівсько- Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району” та від 02.04.2004 р. № 53 “Про висновок Київської обласної ради щодо вилучення і надання Київською облдержадміністрацією в оренду земельної ділянки ТОВ “Базіс-центр” на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району” оформлені розпорядженнями голови Київської обласної ради.

Суд вважає зазначені висновки безпідставними і такими, що не відповідають реальним обставинам справи.

Так, відповідно до ст.8, 10, 12, ч. 7 ст. 123, ч. 9 ст. 151 Земельного кодексу України до повноважень обласних, районних, сільських рад у галузі земельних відносин належать у відповідних межах надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та інші питання щодо регулювання земельних відносин, а також підготовка висновків щодо вилучення та надання земельних ділянок відповідно до Земельного кодексу України. Зазначені питання є окремими повноваженнями відповідних рад.

Земельний кодекс України не містить положень, які б визначали порядок прийняття рішень із зазначених питань.

Разом з тим, такий порядок визначається Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, відповідно до п. 34 ст. 26, п. 21 ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції обласних, районних, сільських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Виходячи зі змісту вказаних норм такі питання мають вирішуватися виключно на пленарному засіданні сільської ради.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до п.1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Мін'юсту України № 34/5 від 12.04.2005р. нормативно-правовий акт це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.  

Отже, рішення органу місцевого самоврядування вважається таким, що регулює земельні відносини, якщо воно має ознаки нормативно-правового акту, тобто містить відповідні норми права, носить неперсоніфікований характер і розраховане на неодноразове застосування.

У свою чергу висновок Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 25.02.2004 р. №124 “Про погодження проекту відведення земельної ділянки в оренду ТОВ “Базіс-Центр” для розміщення торговельно-складського комплексу в межах Петропавлівсько-Борщагівської ради”, висновок Києво- Святошинської районної ради Київської області від 04.03.2004 р. № 57/2-13 “Про погодження проекту відведення земельної ділянки в оренду ТОВ “Базіс- Центр”,  розпорядження голови Київської обласної ради від 29.12.2003 р. № 298 “Про висновок Київської обласної ради щодо погодження місця розташування об'єкта товариству з обмеженою відповідальністю “Базіс- центр” на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району” та від 02.04.2004 р. № 53 “Про висновок Київської обласної ради щодо вилучення і надання Київською облдержадміністрацією в оренду земельної ділянки ТОВ “Базіс-центр” на території Петропавлівсько- Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району” не містять норм права, мають персоніфікований характер, застосовуються до обмеженого кола осіб, чітко визначених в цих розпорядженнях, розраховані на одноразове застосування, отже не є нормативно-правовими актами, а тому не має підстав вважати, що цими актами регулюються земельні відносини в розумінні ст. 3 Земельного кодексу України і відповідно, що такі питання відносяться до виключної компетенції рад, які вирішуються на пленарних засіданнях.

Разом з тим, у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виконавчі органи відповідних рад поряд з власними (самоврядними) повноваженнями наділені делегованими повноваженнями.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” делеговані повноваження - це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Відповідно до пп.8 і пп.9 п. б частини 1 ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування” підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування і погодження проектів землеустрою відноситься до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до п. 3. ч. 3. ст. 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільський, селищний, міський голова підписує рішення ради та її виконавчого комітету.

Висновок Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 25.02.2004 р. №124 “Про погодження проекту відведення земельної ділянки в оренду ТОВ “Базіс-Центр” для розміщення торговельно-складського комплексу в межах Петропавлівсько-Борщагівської ради” був у відповідності до вимог закону оформлений належним чином та підписаний сільським головою.

Посилання відповідача на ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно якої рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на пленарних засіданнях, а тому відповідний висновок мав бути оформлений саме у вигляді рішення ради, прийнятого на пленарному засіданні судом відхилено, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Як вже зазначалось, надання висновку щодо погодження проекту відведення земельної ділянки в оренду не є питанням, яке відноситься до виключної компетенції ради та  підлягає вирішенню виключно на пленарних засіданнях.

Також, суд не погоджується із обґрунтуванням відповідача в частині того, що саме рішеннями ради, прийнятими на пленарних засіданнях повинні вирішуватись питання щодо надання відповідних висновків, оскільки ст. 123, ст. 151 Земельного кодексу України передбачені повноваження саме відповідних місцевих рад щодо надання таких висновків.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України суб'єктами земельних відносин є  громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Органи місцевого самоврядування та органи державної влади як суб'єкти земельних відносин в межах своїх повноважень здійснюють розпорядження землями територіальної громади та землями державної власності, а також здійснюють інші повноваження, встановлені законом.

Як Земельний кодекс України 1990 року так і чинний Земельний кодекс України містять аналогічні норми щодо суб'єктного складу земельних відносин та повноважень відповідних рад щодо розпорядження землями відповідної громади, іншими повноваженнями, зокрема, щодо надання висновків про надання або вилучення земельних ділянок. При цьому, ні Земельний кодекс України 1990 року ні чинний Земельний кодекс України не встановлюють порядку здійснення відповідними радами своїх повноважень, зокрема, не встановлюють в яких формах приймаються ними рішення з тих чи інших питань та якими органами місцевого самоврядування вони приймаються. Такий порядок передбачений спеціальним нормативним актом –Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», який був прийнятий в період дії Земельного кодексу України 1990 року та є чинним.

Відповідно до ст. 10 Земельного кодексу України обласні та районні ради сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, або спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

З врахуванням наведеного, зазначені вище доводи відповідача є безпідставними.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

Рішенням № 10 6 сесії V скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради  від 18 січня 2007 року у відповідності до ст. 52 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” було розмежовано повноваження між виконавчим комітетом ради та головою ради та підтверджено легітимність дій сільського голови щодо здійснення повноважень по організації та здійсненню землеустрою, погодження проектів землеустрою, видачі висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводяться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, що здійснювались до прийняття відповідного рішення.

З врахуванням наведеного суд вважає безпідставними висновки відповідача відносно незаконності  висновку Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 25.02.2004 р. №124 .

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»питання щодо погодження проекту відведення земельної ділянки та надання висновків щодо вилучення і надання в оренду земельних ділянок не віднесені до питань, що належать до виключної компетенції районних та обласних рад та вирішуються виключно на пленарних засіданнях.

Відповідно до п. 18 ч. 6 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»голова районної, обласної, районної у місті ради, крім питань, перелічених в цій статті вирішує інші питання, доручені йому радою.

Відповідно до рішення № 26-3 “Про доручення голові районної ради щодо подання районній державній адміністрації висновків стосовно надання у користування земельних ділянок юридичним особам” прийняте 18 липня 2002 року на сесії Києво-Святошинської районної ради Київської області, відповідно до якого районна рада вирішила доручити голові районної ради подавати від імені районної ради районній державній адміністрації висновки щодо надання у користування земельних ділянок юридичним особам.

На момент надання висновку Києво-Святошинської районної ради Київської області від 04.03.2004 р. № 57/2-13 “Про погодження проекту відведення земельної ділянки в оренду ТОВ “Базіс-Центр” зазначене вище рішення не було скасоване в установленому законодавством порядку, а тому, висновок Києво-Святошинської районної ради, підписаний головою є легітимним, а висновки відповідача про відсутність у голови Києво-Святошинської районної ради повноважень для надання висновку від 04.03.2004 р. № 57/2-13 “Про погодження проекту відведення земельної ділянки в оренду ТОВ “Базіс-Центр”, а також те, що відповідний висновок був наданий всупереч п. 21 ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування” є  безпідставним.

Відповідно до рішення № 021-02-XXIV “Про доручення голові обласної ради щодо подання обласній державній адміністрації висновків стосовно надання у користування земельних ділянок юридичним особам” (в редакції рішення Київської обласної ради  від 19.02.2004 р. № 165-12-XXIV) прийняте 12 червня 2002 року на сесії Київської обласної ради, обласна рада вирішила доручити голові обласної ради подавати від імені обласної ради обласній державній адміністрації висновки щодо погодження місця розташування об'єктів та надання у користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам.

На момент винесення розпорядження голови Київської обласної ради від 29.12.2003 р. № 298 “Про висновок Київської обласної ради щодо погодження місця розташування об'єкта товариству з обмеженою відповідальністю “Базіс-центр” на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району” та від 02.04.2004 р. № 53 “Про висновок Київської обласної ради щодо вилучення і надання Київською облдержадміністрацією в оренду земельної ділянки ТОВ “Базіс-центр” на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району” зазначені розпорядження не були скасовані в установленому законодавством порядку, отже є цілком легітимними, а висновки відповідача про відсутність у голови Київської обласної ради відповідних повноважень є безпідставними.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанову господарського суду м. Києва від 21.06.2006 року в адміністративній справі № 41/282-А, якою, як зазначає відповідач було встановлено, що рішення Київської обласної ради від 12.06.2002 № 021-02ХХІV «прийнято Київською обласною радою поза межами повноважень та з прошенням вимог чинного законодавства», а ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2006 року у цій же справі –що рішення Київо-Святошинської районної ради від 18.07.2002 № 26-3 «порушує вимоги чинного законодавства щодо виключних повноважень органів місцевого самоврядування», а тому такі обставини не потребують доказування при розгляді даної адміністративної справи у відповідності до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, законність рішення Київської обласної ради від 12.06.2002 № 021-02ХХІV та рішення Київо- Святошинської районної ради від 18.07.2002 № 26-3 не були предметом розгляду зазначеної адміністративної справи, вони не оскаржувались в судовому порядку та не були скасовані, що в судовому засіданні було підтверджено представником відповідача. Висновки судів щодо законності зазначених рішень є оціночними судженнями, юридичною оцінкою доказів, а не преюдиціальними фактами, що не потребують доказування у відповідності до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства в України.

З наведених вище підстав суд вважає оскаржуване Розпорядження відповідача необґрунтованим та незаконним.

Крім того, оскарження та скасування актів місцевих державних адміністрацій відбувається у відповідності до ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», згідно якої акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

При винесенні оскаржуваного розпорядження, яким скасовано розпорядження попереднього голови Київської обласної державної адміністрації не було дотримано встановленого ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»порядку скасування актів місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до ст. 5 Кодексу Адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 8 Кодексу Адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено право відповідача скасовувати свої раніше прийняті розпорядження з підстав їх невідповідності чинному законодавству України, а також безпідставності.

За вказаних обставин суд вважає, що спірне розпорядження відповідача прийняте необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; нерозсудливо та непропорційно, без дотриманням балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача, і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а також без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, що також є підставою для задоволення позову позивача.

Згідно з   п. 3 Прикінцевих  та перехідних положень  Кодексу Адміністративного судочинства України передбачено, що до набрання чинності  законом, який  регулює порядок сплати і розміри судового збору,  судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку,  встановленому законодавством для державного мита,  розмір судового збору визначається   відповідно  до  пункту  “б”  пункту  1   статті  3 Декрету Кабінету   Міністрів  України   “Про  державне  мито”,  та  становить  3,40  грн.

При  прийнятті  постанови суд  вирішує як  розподілити між сторонами  судові  витрати (ст. 161  Кодексу Адміністративного судочинства України). Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу Адміністративного судочинства України, якщо  судове  рішення ухвалене на користь  сторони, яка  не є суб‘єктом владних повноважень, суд  присуджує всі  здійснені  нею  документально   підтверджені   судові  витрати  з  Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого врядування, його посадова чи службова особа).  За  таких  обставин, з місцевого бюджету Київської області на користь позивача підлягають  стягненню   судові витрати  у  розмірі  3,40  грн

Таким чином, із наведеного вбачається, що голова Київської обласної державної адміністрації прийняв розпорядження від 05 грудня 2005 р. з  перевищенням встановлених законом по повноважень та без встановлених законодавством України підстав, тому позов підлягає задоволенню, а розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 05 грудня 2005 р.  № 840 підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 12, 122, 123, 124, 151 Земельного кодексу України, ст. 1, 26, 33, 42, 43, 52, 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. ст. 2, 7, 8, 9, 17, 71, 162, 163, 167, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги  задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 1, код 00022533) від 05 грудня 2006 року № 840 “Про скасування деяких розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації”.

3.          Стягнути з обласного бюджету Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс-Центр» (01011, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 5/1-А  код ЄДРПОУ 31815561) 3,40 грн. судового збору.

4.          Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                       І.Д.Кондратова

        Дата складення та підписання

постанови в повному обсязі – 19.03.2007 р.