Рішення

від 07.08.2012 по справі 0813/635/2012

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Куйбишевський районний суд Запорізької області

смт. Куйбишево, вул. Леніна, 26а, 71001, (06147) 2-13-58

Справа 0813/635/2012 провадження№2/813/136/2012

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2012 року смт Куйбишеве

Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Солодовнікова Р.С.,

при секретарі судового засідання Костенко А.В.,

з участю прокурора Костенко С.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

адвоката відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою Куйбишевського міжрайонного прокурора Запорізької області (далі -прокурор) в інтересах держави в особі Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області (далі -Куйбишевська РДА) до ОСОБА_2, третя особа -Відділ Держкомзему у Куйбишевському районі Запорізької області, про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

07 червня 2012 року прокурор в інтересах держави в особі Куйбишевської РДА звернувся до суду із вищезазначеним позовом. До початку розгляду справи 20 червня 2012 року уточнив свій позов, в якому вказав, що за договором оренди №73 від 22 серпня 2011 року (далі -договір оренди) Куйбишевська РДА передала, а ОСОБА_2 (далі -відповідач) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу, розташовану на території Білоцерківської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області, для випасання худоби загальною площею 10,0000 га. За результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства на території Білоцерківської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області з боку відповідача ОСОБА_2 встановлено факт нецільового використання земельної ділянки. Також, ОСОБА_2, всупереч вимогам чинного законодавства, земельну ділянку почав обробляти з листопада 2011 року, тобто до реєстрації договору оренди в Державному реєстрі земель 26 березня 2012 року, що є порушенням умов зазначеного вище договору, та є підставою для його дострокового припинення шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін. У зв'язку із викладеними обставинами прокурор вимушений був звернутися до суду із даним позовом.

В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги, заявлені ним в інтересах держави в особі Куйбишевської РДА, надавши суду відповідні пояснення.

Позицію прокурора в судовому засіданні підтримав ОСОБА_1, як представник позивача -Куйбишевської РДА. Він пояснив, що відповідач після прийняття в строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення для випасання худоби використовує її всупереч умов договору оренди землі не за цільовим призначенням, а тому Куйбишевська РДА, як орендар, вважає наявними підстави для дострокового припинення цього договору шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін. При цьому земельна ділянка підлягає поверненню її власнику -державі в особі Куйбишевської РДА.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував, оскільки вважає, що умови договору оренди укладеного з Куйбишевської РДА не порушував, земельна ділянка була надана йому для випасання худоби. Договір оренди він підписав, з його умовами погодився. Спірну земельну ділянку він отримав восени 2011 року. Земельна ділянка була у неналежному стані, на ній ріс бур'ян. Відповідач почав її обробляти з листопада 2011 року, а саме: роздискував, закультував та засіяв озимою пшеницею. Використання спірної земельної ділянки почалось до реєстрації договору оренди. Земельна ділянка використовувалась відповідачем як рілля, тобто для вирощування сільськогосподарської культури -озимої пшениці, однак це він робив для боротьби з бур'яном та для покращення врожаю багаторічних трав, відповідно до наукових рекомендацій. Дозвіл на вирощування озимої пшениці йому ніхто не надавав. Після реєстрації договору у Держкомземі (березень 2012 року) земельну ділянку, на де росла озима пшениця, він вніс добрива, обробив пестицидами та скосив озиму пшеницю, яку використовує для особистого господарства, у тому числі в якості корма худоби. З дня передачі земельної ділянки по теперішній час відповідач худобу на земельній ділянці не випасав. Восени планує засіяти земельну ділянку многолітньою травою для випасання худоби. Відповідач заперечує проти розірвання договору оренди землі за відповідною підставою, бажає продовжувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Просить відмовити в позові.

Адвокат відповідача ОСОБА_3 підтримав позицію свого довірителя, пояснив, що відповідно до ст.ст.19,22 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) порушення цільового призначення земельної ділянки не було, оскільки зазначені землі знаходяться в межах одного цільового призначення -землі сільськогосподарського призначення. Використання земельної ділянки ОСОБА_2 здійснював відповідно до наукових рекомендацій щодо підготовки перезалуження пасовища з причин відсутності на ньому кормових трав, оскільки на земельній ділянці ріс бур'ян, який не придатний для годування тварин. При цьому посилався на порушення державним інспектором сільського господарства в Запорізькій області вимог земельного законодавства при проведенні перевірки, а саме: інспектором був складений акт порушення земельного законодавства, однак протокол про адміністративне правопорушення не складався, припис або вказівка на усунення недоліків (порушень) земельного законодавства не вносився, адміністративне стягнення на ОСОБА_2 не накладалось, чим порушений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, відповідно до ст.792 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та ст.144 ЗК України. Крім того, вважає, що земельна ділянка передавалась відповідачу з порушенням вимог договору та чинного законодавства, оскільки була передана орендодавцем до реєстрації договору оренди. На час використання відповідачем земельної ділянки договір не був зареєстрований, отже не набрав законної сили. Порушення, які встановлені актом перевірки, відбулись до вступу договору в закону силу, а тому відповідач не повинен нести відповідальність. Обов'язки за договором ОСОБА_2 виконані, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Просить відмовити в позові.

Представник третьої особи -відділу Держкомзему у Куйбишевському районі Запорізької області був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки судові не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не заявив. Неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи, що узгоджується з положеннями статті 169 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України).

Суд, вислухавши пояснення осіб, які брали учать у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

На підставі Розпорядження голови Куйбишевської РДА від 01 серпня 2012 року №456 між Куйбишевською РДА, як орендодавцем, та ОСОБА_2, як орендарем, 22 серпня 2011 року було укладено договір оренди землі №73, згідно умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, із земель запасу, розташовану на території Білоцерківської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області, для випасання худоби загальною площею 10,0 га (а.с. 6-10).

Факт підписання відповідачем договору оренди, згода із усіма його умовами, що відповідало його волевиявленню, факт виконання сторонами умов договору: передача земельної ділянки орендарю та узгодження орендної плати, сторони підтвердили в ході судового розгляду справи.

Ці факти не заперечуються сторонами у судовому засіданні, тому, на підставі ст. 61 ЦПК України, суд вважає їх достовірно встановленими.

Виходячи із змісту позовних вимог, предметом дослідження є саме з'ясування наявності чи відсутності додержання умов та виконання обов'язків сторонами за договором оренди.

Суд вважає, що договір оренди укладений між сторонами є дійсним, при його укладанні сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, ніхто з учасників процесу його не оспорював, тому всі його умови повинні бути виконані.

Отже, між сторонами виникли правовідносини по договору оренди земельної ділянки, які регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", умовами договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про оренду земліВ» , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно ст. 6 Закону України „Про оренду земліВ» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Пунктами 1,14-15,27 укладеного договору оренди передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для випасання худоби з відповідним цільовим призначенням земельної ділянки. При цьому орендодавець має право вимагати від орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, дотримуватися екологічної безпеки землекористування, дотримуватися режиму санітарно-захисних зон.

Згідно із п.30 договору оренди орендар зобов'язаний приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені цим договором, зареєстрованим в установленому порядку.

В своєму позові прокурор ставить перед судом питання про розірвання договору оренди, посилаючись на порушення відповідачем умов договору, а саме недодержання цільового призначення земельної ділянки та використання земельної ділянки до реєстрації договору оренди в установленому порядку, що порушує умови договору та вимоги земельного законодавства.

Відповідач та його адвокат заперечують факт нецільового використання земельної ділянки.

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» визначене поняття цільового використання земельної ділянки як використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Документація із землеустрою це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Відповідно до статті 18 ЗК України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Стаття 19 ЗК України встановлює вичерпний перелік категорій земель: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст.22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до ч.5 ст.20 ЗК України, види використання земельної ділянки в межах певної

категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Стаття 35 ЗК України встановлює такий вид використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення як сінокосіння і випасання худоби.

Відповідно до роз'яснень юридичного департаменту Держкомзему «Щодо зміни цільового призначення земельної ділянки в межах категорії земель»від 11 травня 2010 року, розміщених на офіційному сайті зазначеної установи (http://www.dazru.gov.ua Головне меню » Юридична служба » Роз'яснення чинного законодавства) «…частиною першою статті 19 Земельного кодексу України встановлений вичерпний перелік категорій земель України за основним цільовим призначенням. У свою чергу, у межах категорії земель, земельні ділянки поділяються за конкретним цільовим призначенням. Наприклад, в межах категорії земель сільськогосподарського призначення земельні ділянки можуть передаватися у власність та надаватися у користування фізичним та юридичним особам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасу худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, підсобного сільського господарства, тощо. Згідно зі статтею 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадоться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Водночас, частиною п'ятою статті 20 ЗК України передбачено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги частину п'яту статті 20 ЗК України, зміна цільового призначення земельної ділянки в межах категорії земель повинна відбуватися відповідно до Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2008 № 502...».

Крім того, наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року N 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 р. за N 1011/18306 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель. За пунктом 1.4 загальних положень Класифікація видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів. Землі для сінокосіння та випасання худоби мають код 01.08.

Системний аналіз зазначених норм земельного законодавства свідчить про те, що наведені у статті 19 ЗК України цільові призначення земель є основними, тобто кожна категорія має або може мати додаткові (конкретні) цільові призначення (види використання) в межах одного основного.

Так, землі сільськогосподарського призначення мають багато додаткових (конкретних) цільових використань, зокрема ці землі використовуються для особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасу худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, підсобного сільського господарства.

Зазначені види використання не є іншими основними цільовими призначеннями -вони є додатковими цільовими призначеннями земель в межах однієї категорії -землі сільськогосподарського призначення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що землі України мають 9 основних цільових призначень (категорій). В рамках основних цільових призначень (категорій) існують додаткові цільові призначення. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання (цільового призначення). Зміна основного цільового призначення, а також зміна додаткового цільового призначення здійснюється за процедурою «зміни цільового призначення»(ч.ч.2,3 ст.20 ЗК України). Земельні ділянки для випасання худоби мають відповідний правовий режим. За цільовим призначенням земельні ділянки, що надані для випасання худоби, - це ділянки сільськогосподарського призначення, які повинні використовуватись виключно як пасовища. Самостійно переводити такі ділянки в інші види сільськогосподарських угідь -ріллю чи багаторічні насадження -заборонено.

Отже, доводи відповідача та його адвоката про те, що згідно із ст.19,22 ЗК України порушення цільового призначення земельної ділянки не було, оскільки зазначені землі знаходяться в межах одного цільового призначення -землі сільськогосподарського призначення, є неприйнятними, та спростовуються вищезазначеними положеннями законів.

В судовому засіданні відповідач підтвердив той факт, що ним спірна земельна ділянка використовувалась як рілля, тобто для вирощування сільськогосподарської культури -озимої пшениці. З дня отримання спірної земельної ділянки відповідач худобу не випасав.

Також, згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 27 квітня 2012 року, складеного уповноваженою особою державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, на наданій відповідачу ОСОБА_2 в оренду земельній ділянці для випасання худоби вирощується озима пшениця (а.с.30-32), що свідчить про нецільове використання орендованої земельної ділянки та порушення вимог чинного земельного законодавства, чим порушені вимоги п.ґ ст.211 ЗК України. Судом також враховано, що даний акт підписано відповідачем без жодних зауважень та застережень.

Про нецільове використання відповідачем орендованої ним земельної ділянки також свідчить акт обстеження земельної ділянки від 06 червня 2012 року (а.с.35), яким встановлено, що земельна ділянка державної власності загальною площею 10,0000 га контур №7 за межами села Білоцерківка в 2012 році використовується як рілля (посіяно озима пшениця).

Отже, використовуючи земельну ділянку з порушенням вимог цільового призначення, ОСОБА_2 порушив не тільки вимоги діючого земельного законодавства, а і умови договору оренди, які забороняють використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням.

З матеріалів справи вбачається, що орендар ОСОБА_2 попереджався та знав про необхідність використовувати орендовану земельну ділянку виключно за її цільовим призначенням -випасання худоби, що підтверджується: витягом з протоколу №1 засідання робочої групи щодо опрацювання та комплексного вирішення питань реалізації державної політники у сфері раціонального використання та охорони земель у Куйбишевському районі від 16 лютого 2011 року (а.с.3), Розпорядженням голови Куйбишевської районної державної адміністрації від 09.03.2011 року №115 (а.с.4), Розпорядженням голови Куйбишевської районної державної адміністрації від 01.08.2011 року №456 (а.с.5), договором оренди від 22.08.2011 року, який вступив в силу після його державної реєстрації 26.03.2012 року (а.с.6-10), ОСОБА_1 встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі від 03.08.2011 року (а.с.13), ОСОБА_1 прийому -передачі земельної ділянки (а.с.14), копією Поземельної книги від 26.03.2012 року, згідно Розділом 1 якої дана земельна ділянка має кадастровий номер 2322780800:04:001:0133, цільове призначення -для сінокосіння і випасання худоби, код цільового призначення 01.08, форма власності: державна власність (а.с. 19-29).

Як було встановлено у судовому засіданні відповідач використовував спірну земельну ділянку як рілля до реєстрації договору оренди, та продовжував її використання як рілля після реєстрації договору.

Як пояснив відповідач під час розгляду справи, він почав використовувати земельну ділянку як рілля до реєстрації договору оренди, тобто до вступу в силу договору оренди для вирощування сільськогосподарської культури -озимої пшениці з метою боротьби з бур'яном та для покращення врожаю багаторічних трав, відповідно до наукових рекомендацій. Отже, почав її обробляти з листопада 2011 року, а саме: роздискував, закультував та засіяв озимою пшеницею. Після реєстрації договору у березні 2012 року земельну ділянку, на якій росла озима пшениця, він вніс добрива, обробив пестицидами та скосив озиму пшеницю, отже продовжив використання земельної ділянки як рілля.

Суд вважає, що факт використання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки до реєстрації договору є доведеним, та самим відповідачем не спростовується. Мета яку переслідував ОСОБА_2, засіявши земельну ділянку з цільовим призначенням -випасання худоби, озимою пшеницею для боротьби з бур'яном та для покращення врожаю багаторічних трав, відповідно до наукових рекомендацій не є підставою для використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, в порушення визначеного у встановленому законом порядку документації із землеустрою. Зазначена поведінка не є правомірною.

Відповідач, укладаючи договір оренди, був добре обізнаний про цільове призначення земельної ділянки -випасання худоби, а тому використання останнім земельної ділянки після вступу договору в законну силу не звільняє орендаря від відповідальності за порушення умов договору оренди.

Щодо стверджень відповідача про неналежний стан земельної ділянки та неможливості її застосування за цільовим призначення -для випасання худоби через наявність бур'янів, суд зазначає наступне.

За актом приймання-передачі об'єкта оренди, який є невід'ємною частиною договору оренди землі, земельна ділянка загальною площею 10,0 га для випасання худоби перебувала у задовільному стані. Орендар ОСОБА_2 прийняв дану земельну ділянку від орендодавця за відсутності спірних питань (а.с.14).

Щодо стверджень адвоката відповідача про порушення позивачем договору оренди в частині передання земельної ділянки орендарю до проведення ним реєстрації договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про оренду земліВ» , передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Відповідно до п.19 Договору оренди, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10 денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі.

Акт приймання-передачі, який відповідно до п.42 договору оренди є невід'ємною частиною договору, не містить дати його складання, однак сторони не заперечують факту передачі та використання земельної ділянки.

Факт використання земельної ділянки з листопада 2011 року було встановлено під час перевірки 27.04.2012 року державним інспектором сільського господарства в Запорізькій області за участю слідчого прокуратури при дотриманні вимог земельного законодавства, про що ОСОБА_2 повідомив прокурору у своєму поясненні від 27.04.2012 року (а.с.33). Про використання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки з листопада 2011 року вказує прокурор в уточненій позовній заяві (а.с.55), крім того сам відповідач не заперечує факт використання ним земельної ділянки з листопада 2011 року і під час розгляду справи.

Суд робить висновок про те, що передача земельної ділянки орендодавцем у 2011 році, до реєстрації договору оренди, є порушенням умов договору зі сторони орендодавця, оскільки відповідно до п.п.1,19,28 договору орендодавець зобов'язаний передати земельну ділянку орендарю у 10 денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що передача земельної ділянки до реєстрації договору не вплинуло на права та обов'язки сторін за договором оренди.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно ст. 18 Закону України „Про оренду земліВ» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно ст.20 Закону України „Про оренду земліВ» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно із п.7 договору оренди, договір вступає в силу з моменту його державної реєстрації.

Відповідно ст. 25 Закону України „Про оренду земліВ» орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Відповідно до п.30 договору оренди, орендар зобов'язаний приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені цим договором, зареєстрованим в установленому порядку.

Вказаний договір оренди землі був зареєстрований у відділі Держкомзему у Куйбишевському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 березня 2012 року за №232278084000908 (а.с.10).

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що відповідно до договору оренди та діючого законодавства момент виникнення у орендаря обов'язків по використанню земельної ділянки наступає саме після реєстрації договору оренди, а не з моменту передачі земельної ділянки.

Крім того, договір оренди не встановлює таких обов'язків для орендаря як прийняття земельної ділянки до його реєстрації, отже орендар вправі був відмовитись від прийняття зазначеної земельної ділянки та не починати її використання до вступу договору в силу.

Факт використання ОСОБА_2 земельної ділянки, яка має цільове призначення - випасання худоби, до реєстрації договору оренди зазначеної земельної ділянки знайшов своє підтвердження під час розгляду справи, та відповідачем не заперечувався.

Щодо прав та обов'язків сторін за договором оренди, суд зазначає, що виходячи із загальних положень про договір за ЦК України та ст. 13 Закону України „Про оренду земліВ» , договір оренди передбачає наявність взаємних прав та обов'язків у сторін, що його уклали. Кожному праву однієї сторони кореспондує обов'язок іншої сторони.

Отже, за пунктом 27 договору оренди орендодавець має право вимагати від орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з цим договором, що створює для орендаря обов'язок дотримуватися режиму використання земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач у справі -ОСОБА_2 здійснив порушення умов договору та своїх обов'язків за ним, а саме недодержання цільового призначення земельної ділянки та використання земельної ділянки до реєстрації договору оренди в установленому порядку, що порушує умови договору та вимоги земельного законодавства.

Щодо тверджень адвоката відповідача про порушення державним інспектором сільського господарства в Запорізькій області вимог земельного законодавства при проведенні перевірки, а саме: інспектором був складений тільки акт перевірки про порушення земельного законодавства, однак протокол про адміністративне правопорушення не складався, припис або вказівка на усунення недоліків (порушень) земельного законодавства не вносився, адміністративне стягнення на ОСОБА_2 не накладалося, чим також порушений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства відповідно до ст.792 ЦК України та ст.144 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відсутні будь -які дані, які свідчать про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за результатами перевірки Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області дотримання вимог земельного законодавства, яка відбулась 27 квітня 2012 року.

Крім того, порушень діючого законодавства державним інспектором сільського господарства в Запорізькій області ОСОБА_4 під час проведення перевірки суд не вбачає. Державний інспектор діяв в межах своїх повноважень, наданих йому ч.1 ст.5, ст.6, ст.10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ч.1 ст.19 Закону України «Про охорону земель», п.п. 4,5 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №459.

Згідно із ст.10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України, складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Отже, скласти акт перевірки чи протокол про адміністративне правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель, є правом державного інспектора, та передбачає альтернативну поведінку в його діях при проведенні перевірок дотримання вимог законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 144 Земельного кодексу України, передбачений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням законодавства, за яким у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30 денний строк. У разі не усунення порушення земельного законодавства інспектор звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Суд вважає, що процедура припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням законодавства, що передбачена ст.144 ЗК України не поширюється на припинення права оренди, оскільки статтями 31,32,34 Закону України "Про оренду землі", якій є спеціальним законом та має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, передбачені інші підстави припинення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.611 ЦК України розірвання договору є видом цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання;

Відповідно до ст.35 Закону України «Про охорону земель»власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологічно небезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі»визначено права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема, орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, але орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Згідно із ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним законом та має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" дія договору припиняється внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Відповідні положення містить договір оренди землі №73 від 22 серпня 2011 року, в п.36 якого вказано, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін (а.с.8).

Згідно з ч.1 ст.34 Закону України «Про оренду землі»у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 обов'язків, встановлених договором оренди землі №73 від 22 серпня 2011 року та порушенням вимог чинного законодавства України, що регулює дані правовідносини, а саме: використання не за цільовим призначенням орендованої ним земельної ділянки, укладений між сторонами договір щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 10,0 га для випасання худоби та фактичним використання договору оренди до його реєстрації, слід розірвати і зобов'язати відповідача повернути зазначену земельну ділянку орендодавцю.

Позовні вимоги щодо захисту інтересів держави цілком обґрунтовані. Заперечення ж відповідача, заявлені ним в ході розгляду справи, на думку суду, є безпідставними і не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Оскільки позов держави в особі Куйбишевської РДА задоволено, а в її інтересах його пред'явлено прокурором, який звільнений від сплати судових витрат, то у відповідності з вимогами, передбаченими статтею 88 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави в розмірі 107 грн. 30 коп.

Керуючись ст.ст.6,18,20,24,25,32,34 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.18-20,22,34,125 ЗК України, ст.ст.182,598,651 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Куйбишевського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області, - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі №73 від 22 серпня 2011 року, який був укладений між Куйбишевською районної державною адміністрацією Запорізької області та ОСОБА_2, зареєстрований у відділі Держкомзему у Куйбишевському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 березня 2012 року за №232278084000908.

Зобов'язати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Білоцерківської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області, загальною площею 10,0 га, в тому числі пасовища - 10,0 га вартістю 31168,00 грн. ( в к.№7, згідно проекту роздержавлення та приватизації земель КСП «Восток»), власнику землі -державі в особі Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області (адреса: 71001 Запорізька область, Куйбишевський район, смт Куйбишеве, вул. Леніна, 54, розрахунковий рахунок №35217001000503 в ГУ ДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 02126308).

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі 107 (ста семи) гривень 30 (тридцяти) копійок (отримувач коштів: Державний бюджет Куйбишевського району Запорізької області; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37892243; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Запорізькій області; код банку отримувача (МФО) 813015; рахунок отримувача №31217206700152; код класифікації доходів бюджету 22030001).

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення, шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Р.С.Солодовніков