Ухвала

від 18.08.2015 по справі 804/7309/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року м. Київ К/800/64876/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Приходько І.В.,

Олендера І.Я.,

секретар Антипенко В.В.

за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «Авіас» - Биструшкіна В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - ДПІ) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі № 804/7309/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «Авіас» (далі - Товариство) до ДПІ,

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000101700 від 28 січня 2013 року.

На обґрунтування позову зазначило, що висновки ДПІ суперечать обставинам справи та чинному законодавству.

Договори, укладені із контрагентами, є договорами купівлі-продажу, що виключає можливість вважати їх договорами комерційного кредиту і нараховувати відповідні відсотки з віднесенням коштів до складу доходу підприємства.

25 червня 2013 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення № 0000101700 від 28 січня 2013 року скасоване.

Мотивуючи свої рішення, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що поняття комерційного кредиту визначене ст. 1057 Цивільного кодексу України , згідно з якою договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

Обов'язковою умовою комерційного кредиту є передача у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками.

Згідно з ст. 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Висновок ДПІ про віднесення спірних договорів купівлі-продажу цінних паперів до договорів комерційного кредиту є необґрунтованим.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 25.10.2012 року до 5.12.2012 року ДПІ була здійснена документальна планова перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2011 року до 30.06.2012 року, за наслідками якої 3.01.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 135.2, пп. 135.5.4, 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, пп. 14.1.206, 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток, у розмірі 13 548 883,00 грн., а також у порушення п. 198.6 ст. 198, п.,п. 201.1, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 578,33 грн.

28 січня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000101700 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 16 150 561,50 грн.

Колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтовані.

Суди встановили, що 23.08.2011 року між Товариством та ТОВ «Алькор-оіл» був укладений договір № 832-Б купівлі-продажу цінних паперів на суму 400000000 грн., а також того ж дня між Товариством та ТОВ «Пент-оїл» був укладений договір № 833-Б купівлі-продажу цінних паперів на суму 380040000 грн.

23 вересня 2011 року між Товариством та ТОВ «Універсал транзит-оіл» був укладений договір № 935-Б купівлі-продажу цінних паперів на суму 200040000 грн.

Акції за зазначеними договорами купівлі-продажу були передані на підставі актів прийому-передачі від 30.09.2011 року.

Як зазначено в акті перевірки, у період з 1.07.2011 року до 30.06.2012 року Товариством були придбані у компанії «Ренальда Інвестментс Лімітед» (Кіпр) акції, які в подальшому були реалізовані на території України і Товариством отримані кошти, у розмірі 980080000 грн.

Ці кошти не були перераховані продавцю-нерезиденту і використовувались у власній фінансово-господарській діяльності.

Оскільки кошти були отримані від продажу цінних паперів і не були неповернуті за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів, податковий орган вважає, що це був комерційний кредит, визначення якого передбачене у ст. 1057 Цивільного кодексу України.

Суди правильно зазначили, що відповідно до змісту укладених між Товариством та контрагентом (компанією «Ренальда Інвестментс Лімітед» (Кіпр) договорів № 684-Б від 22.08.2011 року та № 746-Б від 22.09.2011 року купівлі-продажу цінних паперів будь-які умови стосовно відстрочення (розстрочення) платежу загальної суми договору, або авансування покупцем продавця прямо у цих договорах не передбачені.

Відповідно до розділу другого зазначених договорів «вартість цінних паперів та порядок розрахунків» встановлений строк, до якого покупець зобов'язаний сплатити загальну суму за договором шляхом перерахування коштів на рахунок покупця.

Також, зазначеними договорами не передбачено виникнення відносин між сторонами щодо комерційного кредиту і не був передбачений порядок користування таким кредитом. Це не встановлювалось також додатковими договорами або судовими рішеннями.

Згідно з ч. 1 ст. 1057 Цивільного кодексу України договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обов'язковою умовою комерційного кредиту є передача у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками. За змістом цієї норми таким договором може передбачатися надання комерційного кредиту у формі авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, роботи, послуги.

З урахуванням визначеного статтею 194 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» поняття цінного паперу, цей документ обов'язкової форми містить обов'язкові реквізити, що посвідчують грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила, і власником та передбачає виконаюся певних зобов'язань, а також можливість передачі прав. Такий документ визначається індивідуальними ознаками, що вирізняють його з-поміж інших однорідних речей, визначаться індивідуалізуючи його.

Суди обґрунтовано зазначили, що договори купівлі-продажу цінних паперів не можуть бути віднесені до договорів комерційного кредиту, як вважає податковий орган, і до них не можуть бути застосовані вимоги ст. 1057 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України у склад інших доходів, які включаються до доходів звітного періоду, входить вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Як правильно встановлено судами, податковим органом отримання Товариством будь-яких подібних доходів, що наведені у зазначеній нормі Кодексу, не встановлено.

Згідно з пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають інші доходи платника податку за звітний податковий період, та на який також у висновках акту перевірки містяться посилання, як на порушення Товариством приписів податкового законодавства, був доповнений у дану статтю Кодексу згідно із Законом України № 4834-VІ від 24.05.2012 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм», відповідні зміни внесені до Кодексу 1.07.2012 року.

Суди обґрунтовано зазначили, що на час існування спірних правовідносин та з урахуванням періоду розрахунку суми податкового зобов'язання за результатами перевірки Товариства (згідно задекларованих показників у деклараціях з податку на прибуток підприємств звітні податкові періоди: 2-3 квартал 2011 року, 2-4 квартал 2011 року; 1 квартал 2012 року, півріччя 2012 року) дана норма не була чинною.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 221, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Приходько І.В.

Олендер І.Я.