Рішення

від 25.08.2015 по справі 910/4910/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2015Справа №910/4910/15-г

За позовомНауково-технічного комплексу «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона» НАН України доДочірнього підприємства «Екотехнологія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологія» про стягнення 24 578 грн 08 коп.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Дерев'янченко Р.А. (довіреність від 24.03.2015); від відповідача - не з'явився.

встановив:

Науково-технічний комплекс «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона» НАН України звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Екотехнологія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологія» про стягнення заборгованості у розмірі 104402 грн 03 коп., яка складається з основної заборгованості у розмірі 79824 грн., інфляційних втрат у розмірі 12984 грн 77 коп., 3 % річних - 5583 грн 81 коп., пенї - 6009 грн 45 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами № № 02-У0312, 04-У0312, 01-У0412, 02-У0412, 03-У0412, 01-У0812, 02-У0812 в частині своєчасної оплати виконаних робіт.

14.07.2015 представник позивача через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва подав заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, а саме основного боргу у розмірі 79 824 грн., та просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 12984 грн 77 коп., 3 % річних - 5583 грн 81 коп., пеню - 6009 грн 45 коп. та судові витрати.

Суд прийняв заяву про зменшення позовних вимог та подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням зменшення суми позову.

Представник позивача з'явилися в судове засідання 25.08.2015, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судове засідання 25.08.2015 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надсилання за належною юридичною адресою ухвали суду.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справи за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

Між Дочірнім підприємством «Екотехнологія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологія» (відповідач, замовник) та Науково-технічним комплексом «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона» НАН України (позивач, виконавець) укладено договори № 02-У0412 від 03.04.2012, № 01-У0412 від 02.04.2012, № 02-У0312 від 02.03.2012, № 01-У0812 від 03.08.2012, № 02-У0812 від 06.08.2012, № 04-У0312 від 05.03.2012 та № 03-У0412 від 09.04.2012 (далі за текстом - договори), за умовами яких замовник доручає, а виконавець виконує роботи з передпродажної підготовки зварювального устаткування.

Згідно п. 3.1 договорів сторони домовились визначити вартість робіт за договором № 02-У0412 у розмірі 7194 грн., за договором № 01-У0412 - 4770 грн., за договором № 02-У0312 - 11 100 грн., за договором № 01-У0812 - 18600 грн., за договором № 02-У0812 - 16200 грн., за договором № 04-У0312 - 10200 грн., за договором № 03-У0412 - 11760 грн.

Відповідно до п. 3.2 договорів № 02-У0412, № 01-У0412, № 01-У0812, № 02-У0812, № 03-У0412 оплата виконаних робіт здійснюється замовником відповідно до акту виконаних робіт протягом 5 календарних днів з дня його підписання, а згідно договорів № 02-У0312 та № 04-У0312 - протягом 10 календарних днів з дня його підписання.

Згідно актів виконаних робіт від 20.03.2012, від 27.04.2012, від 30.04.2012, від 29.08.2012 та від 31.08.2012, підписаних уповноваженими представниками сторін, загальна вартість виконаних робіт становить 79824 грн 00 коп.

Позивачем були надіслані відповідачу претензії від 11.03.2014 та від 05.11.2014 з вимогою оплатити заборгованість шляхом перерахування зазначеної в претензіях суми на рахунок позивача, однак відповіді на претензії позивачем не отримані.

Таким чином, на час подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за договорами становила 79824 грн 00 коп.

Разом з тим, враховуючи погашенням відповідачем під час розгляду справи заборгованості, а саме основного боргу у розмірі 79824 грн., позивачем зменшено розмір позовних вимог та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 12984 грн 77 коп., 3 % річних - 5583 грн 81 коп. та пеню - 6009 грн 45 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати виконаних позивачем робіт.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем всупереч вимог п. 3.2 договорів не було здійснено в обумовлений строк оплату виконаних позивачем робіт загалом в розмірі 79 824 грн 00 коп., згідно актів виконаних робіт, підписаних сторонами.

Приймаючи до уваги, що на час подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за вказаними договорами становила 79824 грн 00 коп., позивач заявив про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 12984 грн 77 коп., 3 % річних - 5583 грн 81 коп. та пеню - 6009 грн 45 коп.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова), інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіряючи правильність розрахунку суми інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд досліджував належну дату здійснення оплати по кожному акту виконаних робіт, з урахуванням умов пункту 3.2 договорів, та встановив, що поданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 5583 грн 81 коп. 3 % річних та 12984 грн 77 коп. інфляційних нарахувань є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення своєчасної оплати виконаних робіт, позивач просив суд стягнути з відповідача 6009 грн 45 коп. пені з посиланням на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як роз'яснено в абзацах 3,4 п.2.1 та п.2.2 Постанови, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

При цьому, відповідно до ст. 547 та п.1 ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Оскільки умовами укладених між позивачем та відповідачем договорів не встановлено відповідальності будь-якої з сторін зобов'язання у вигляді сплати неустойки (пені) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором, вимога позивача про стягнення з відповідача 6009 грн 45 коп. пені задоволенню не підлягає.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12984 грн 77 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості та 5583 грн 81 коп. 3% річних. В іншій частині позову слід відмовити.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з частковим задоволенням позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2 . Стягнути з Дочірнього підприємства «Екотехнологія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологія» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-б, код 21704194) на користь Науково-технічного комплексу «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона» НАН України (03680, м. Київ, вул. Боженка, 11, код 30179417) інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 12 984 (дванадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 77 коп., 3% річних у розмірі 5 583 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 81 коп., судовий збір в розмірі 1967 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят сім) грн. 85 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3 . В іншій частині позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 25.08.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 28.08.2015.

Суддя В.О. Демидов