Рішення

від 25.08.2015 по справі 920/1201/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.08.2015 Справа № 920/1201/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛ-ПРОТЕКСЬОН», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦОДЯГПОСТАЧ», м. Суми,

про стягення 126217грн. 99 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 21.08.2015 р.,

від відповідача: не з'явився.

за участю секретаря судового засідання - А.І. Сидорук.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 66619 грн. 02 коп. боргу, 14703 грн. 64 коп. пені, 2431 грн. 23 коп. 3% річних, 42464 грн. 10 коп. інфляційних втрат, що виникли у зв'язку з неналежною оплатою відповідачем поставленого позивачем товару, відповідно до видатковових накладних.

Позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки між сторонами.

Суд задовольнив клопотання та залучив вищезазначені документи до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи були отримані відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення, які містяться в матеріалах справи.

Тому, оскільки відповідач в судове засідання не з'явився та відзив на позовну заяву не подав та враховуючи, що явка в судове засідання та можливість подання доказів є правом, а не обов'язком сторони, то справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК).

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами відбулись господарські відносини щодо поставки товару.

Позивач в період з 02.10.2013 року по 13.02.2014 року поставив відповідачу товар на суму 107109 грн. 88 коп., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с. 14-61).

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

12.02.2014 року між сторонами був складений та підписаний акт звірки взаємних розрахунків, де була визначена заборгованість відповідача.

В подальшому, гарантійним листом від 13.02.2014 року, відповідач зобов'язався погасити заборгованість в наступні строки: 26780 грн. - до 26.02.2014 року, 26780 грн. - до 26.03.2014 року, 26780 грн. - до 26.04.2014 року, 26780 грн. - до 26.05.2014 року.

Відповідач частково розрахувався за товар, однак заборгував позивачу 66619 грн. 02 коп.

Дана заборгованість повинна була бути погашена: 13059 грн. 02 коп. - до 26.03.2014 року, 26780 грн. - до 26.04.2014 року, 26780 грн. - до 26.05.2014 року.

Позивач звертався до відповідача 25.05.2015 року з листом-вимогою, однак заборгованість в розмірі 66619 грн. 02 коп. відповідач не сплатив, чим змусив позивача звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно ст. 202 Цивільного кодексу України двостороннім правочином є погоджена дія двох осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, яка вважається дотриманою, згідно з ст. 207 Цивільного кодексу України, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах.

Дія по передачі товару є правочином, а видаткова накладна є юридичним оформленням цього, є первинним фінансовим документом, підтверджує факт вчинення юридичних дій - виконання господарської операції (передача товару). Саме правочин (дії) по передачі товару (зафіксований у вигляді накладної) тягне певні правові наслідки - обов'язок оплати.

Сторони фактично вчинили правочин, а саме позивач поставив, а відповідач прийняв товар, згідно вищезазначених видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками сторін.

Також, згідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Сторони самостійно і у належній формі в гарантійному листі від 13.02.2014 року визначили строк погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 66619 грн. 02 коп. підтверджується матеріалами справи, відповідач ні доказів сплати боргу, ні аргументовани заперечень не надав, а тому вимога про стягнення з відповідача вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2431 грн. 23 коп. 3% річних (загальний період з 27.03.2014 року по 20.07.2015 року) та 42464 грн. 10 коп. інфляційних втрат (загальний період з 27.03.2014 року по 30.06.2015 року), які нараховані окремо по кожному факту поставки товару, з урахуванням обумовлених гарантійним листом відповідача строкі проплат.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконаня зобов'язань, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача 2431 грн. 23 коп. 3% річних (загальний період з 27.03.2014 року по 20.07.2015 року) та 42464 грн. 10 коп. інфляційних втрат (загальний період з 27.03.2014 року по 30.06.2015 року) є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 14703 грн. 64 коп. пені, за загальний період з 27.03.2014 року по 20.07.2015 року.

Однак суд дійшов висновку, що вимога про стягнення пені не підлягає задоволенню, оскільки:

Суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Вищезазначена правова позиція викладена і у Постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 року, яка, відповідно до ст. 82 ГПК, повинна бути врахована господарським судом при прийнятті рішення по справі.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, якою, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, є штраф, пеня.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Однак матеріали справи не містять жодних документів, в якому б сторони закріпили договірну санкцію, а саме право на застосуваня пені, яку просить стягнути позивач.

Оскільки позивачем не доведено, що між сторонами у вільний спосіб та у належній формі було досягнуто згоди про застосування пені, то позовна вмога про стягненн 14703 грн. 64 коп. пені є неправомірною, необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦОДЯГПОСТАЧ» ( АДРЕСА_1, 40030, код 38244818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛ-ПРОТЕКСЬОН» (АДРЕСА_2, 03186, код 30488558) 66619 грн. 02 коп. боргу, 2431 грн. 23 коп. 3% річних, 42464 грн. 10 коп. інфляційних втрат, 2230 грн. 29 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.08.2015 року.

Суддя ОСОБА_2