Ухвала

від 05.12.2013 по справі 922/4117/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"05" грудня 2013 р.Справа № 922/4117/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника прокурора Дзержинського району м.Харкова в інтересах держави в особі Райгородоцької селищної Ради до Дочірнього підприємства "Харпром" АТ "Харпром", м.Харків про стягнення 66843,00 гривень за участю представників:

Прокурора - Хряка О.О. (службове посвідчення №013774 від 06 грудня 2012 року)

Позивача - ОСОБА_1 (довіреність №627/01-20/06 від від 28 жовтня 2013 року)

Відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №б/н від 28 жовтня 2013 року)

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2013 року Заступник прокурора Дзержинського району міста Харкова в інтересах держави в особі Райгородоцької селищної Ради (Позивача) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Харпром" акціонерного товариства "Харпром" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 66843,00 гривень, у тому числі, 50000,00 гривень попередньої оплати, 12783,00 гривень пені та 4060,00 гривень штрафу. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору №36 про закупівлю товарів, укладеного 06 листопада 2012 року між Позивачем та Відповідачем. Крім того, Прокурор просив суд покласти судові витрати на Відповідача та вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки Відповідача, відкриті в установах банку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 вересня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29 жовтня 2013 року.

29 жовтня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх.№40025), в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав спірний договір з Позивачем, але, посилаючись на видаткову накладну №2111 від 22 листопада 2012 року, зазначив, що товар було повністю передано Позивачу, а отже і відсутні підстави для задоволення позову.

У відкритому судовому засіданні 29 жовтня 2013 року було оголошено перерву до 12 листопада 2013 року.

У відкритому судовому засіданні 12 листопада 2013 року було оголошено перерву до 21 листопада 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 листопада 2013 року було відкладено розгляд справи на 05 грудня 2013 року. Також, відповідною ухвалою було продовжено строк розгляду спору на 15 календарних днів, на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

27 листопада 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду додаткові письмові пояснення (вх.№44059), в яких зазначив, що 22 листопада 2012 року, після підписання сторонами, на виконання умов спірного договору, видаткової накладної №2111 від тієї ж дати, між сторонами було укладено договір складського зберігання №5, відповідно до умов якого Позивач, як поклажодавець, передав спірне майно на зберігання Відповідачу (зберігачу), а отже, цей факт, на його думку, свідчить про припинення зобов'язань сторін за спірним договором. З урахуванням викладеного, просив суд відмовити у позові за його необґрунтованістю. Судом було досліджено надані пояснення та долучено до матеріалів справи.

05 грудня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№45272) додаткові документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Представник Прокурора у відкритому судовому засіданні 05 грудня 2013 року наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, для надання додаткових доказів.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 05 грудня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Проти усного клопотання Прокурора про відкладення розгляду справи не заперечував.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 05 грудня 2013 року проти позовних вимог заперечував. Зазначав про їх необґрунтованість та безпідставність, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню. Проти усного клопотання Прокурора про відкладення розгляду справи заперечував.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1-1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів. Крім того, суд неодноразово відкладав розгляд справи, для надання можливості сторонам надати додаткові докази. Тому суд відмовляє в задоволенні відповідного клопотання Прокурора та вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, встановив наступне.

06 листопада 2012 року між Райгородоцькою селищною радою Слов'янського району Донецької області (Позивачем) та Дочірнім підприємством "Харпром" акціонерного товариства "Харпром" (Відповідачем) було укладено договір №36 про закупівлю товарів. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, учасник (Відповідач) зобов'язався протягом місяця з моменту підписання договору поставити замовнику (Позивачу) екскаватор-навантажувач ЕО-2626 з щелепним ковшем та додатковим обладнанням (товар), зазначений в технічній специфікації (додаток №1), а замовник, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити відповідний товар.

Ціна договору становить 515000,00 гривень, у т.ч. ПДВ 85833,33 гривень (п.3.1).

Також, 06 листопада 2012 року між сторонами було підписано та скріплено печатками підприємств технічну специфікацію до спірного договору на суму 515000,00 гривень (а.с.14), за умовами якої, строк поставки товару було встановлено до 31 грудня 2012 року. У вказаній специфікації було погоджено поставку екскаватора-навантажувача ЕО-2626 (з щелепним ковшем), грейферного ковша, гідравлічного молота, роторної косарки та відвала для снігу.

Відповідно до п.4.1 спірного договору, розрахунки проводяться шляхом оплати вартості отриманого товару замовником після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару або накладної і податкової накладної протягом 7 (семи) робочих днів.

06 листопада 2012 року Позивач виставив рахунок №711 від тієї ж дати (а.с.15) на оплату товару за спірним договором.

На виконання умов спірного договору, Відповідач передав Позивачу екскаватор-навантажувач ЕО-2626 з щелепним ковшем та додатковим обладнанням, а саме, грейферний ковш, гідравлічний молот, роторну косарку та відвал для снігу загальною вартістю 515000,00 гривень. Даний факт підтверджується видатковою накладною №2111 від 22 листопада 2012 року (а.с.16). Відповідна накладна була підписана з обох сторін та скріплена печатками підприємств.

Позивач, в свою чергу, повністю оплатив отриманий товар, що підтверджується платіжним дорученням №25 від 28 листопада 2012 року (а.с.71).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 22 листопада 2012 року між сторонами було укладено договір складського зберігання №5, відповідно до умов якого Позивач, як поклажодавець, передав спірне майно на зберігання Відповідачу (зберігачу).

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, суд приходить до висновку про те, що Позивачем належним чином не обґрунтовано факт недопоставки товару за спірним договором, та не надано належних доказів протиправ ної бездіяльності Відповідача щодо поставки товару, доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною бездіяльністю Відповідача та недоотриманням товару Позивачем, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 66843,00 гривень є безпідставними, та такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже задоволенню не підлягають.

Щодо посилань Позивача на договір складського зберігання №5 від 22 листопада 2012 року, як на підставу обґрунтування позовних вимог, суд відхиляє дані доводи Позивача, оскільки вони виходять за межі даного предмету позову та не мають до нього відношення, а тому не можуть бути взяти судом до уваги в даному провадженні. Суд звертає увагу Позивача на те, що дані обставини можуть бути вирішені в окремому судовому провадженні, тобто останньому необхідно звернутись до суду з іншим предметом позову.

Щодо вимоги Прокурора про вжиття заходів до забезпечення даного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12 грудня 2006 року „Про деякі питання практики забезпечення позовуВ» та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В даному разі Прокурором не подано доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази й в матеріалах справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що вимога Прокурора про вжиття заходів до забезпечення даного позову є необґрунтованою, а тому суд не вбачає правових підстав для її задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Відповідно до п.4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Отже, відповідно до ст.ст.44-49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на Позивача, та підлягає стягненню з останнього до державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.599, 614, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Райгородоцької селищної Ради (84150, Донецька область, смт.Райгородок, вул.Травня, 4, код ЄДРПОУ 04341784) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м.Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1720,50 гривень судового збору.

Суддя ОСОБА_3

справа №922/4117/13