Рішення

від 26.08.2015 по справі 924/1168/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" серпня 2015 р.Справа № 924/1168/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Вибодовський О.Д., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", м. Бережани, Тернопільської області

до Приватного підприємства "БОГО", с.Голосків, Летичівського району, Хмельницької області

про стягнення заборгованості за поставлену продукцію в сумі 32543,97 грн. з якої: 30 888,16 грн. - основного боргу, 1 349,40 грн. - інфляційних втрат та 306,41 грн. - 3% річних.

Представники сторін:

Від позивача: не з"явився

Від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 32 543,97грн. з якої: 30 888,16 грн. - основного боргу, 1 349,40 грн. - інфляційних втрат та 306,41 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду від позивача надійшло клопотання в якому позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та розгляд даної справи здійснювати без участі представника за наявними у справі матеріалами.

В судові засідання від 27.07.2015р. та 26.08.2015р. відповідач за викликом не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, вимог попередніх ухвал суду не виконав, доказів поважності причин неявки суду не повідомив та відзиву на позов не надав.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, враховуючи, що судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд, оцінивши подані сторонами по справі докази вважає за можливе прийняти рішення по суті.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне:

Згідно усної домовленості між сторонами ТОВ "Христина", м. Бережани, Тернопільської області (надалі позивач) передало, а ПП "БОГО", с.Голосків, Летичівського району, Хмельницької області (надалі відповідач) прийняло у власність товар на загальну суму 53888,16 грн. в т.ч. ПДВ., що підтверджується видатковими накладними №3101/9 від 31.01.2015року, №1202/4 від 12.02.2015року та рахунком №2901/5 від 29.01.2015р. для здійснення попередньої оплати.

Розрахунки за поставлений товар відповідачем здійснено частково в сумі 23000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №521 від 30.01.2015р.

02.06.2015року позивачем було направлено відповідачу вимогу розрахуватися за поставлений товар в сумі 32543,97грн. та підписати акт звірки розрахунків від 10.07.2015р., однак відповідач проігнорував дану вимогу, не провів розрахунків за отриманий товар та не підписав акт звірки розрахунків від 10.07.2015р..

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку позивачем додатково нараховано відповідачу 1 349,40грн. - інфляційних втрат та 306,41грн. - 3% річних за період з 31.01.2015р. по 02.06.2015р., посилаючись на ст.625 ЦК України.

Як у позовній заяві зазначає позивач станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить в сумі 32 543,97грн. з якої: 30 888,16 грн. - основного боргу, 1 349,40 грн. - інфляційних втрат та 306,41 грн. - 3% річних.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується наступне:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав відповідачеві товар за видатковими накладними. Оскільки в накладних відображена ціна товару та відсутні будь-які відмітки про передачу товару на підставі зобов'язань не пов'язаних з купівлею-продажем суд виходить з того, що передача товару відбулась на підставі усної угоди купівлі-продажу.

Відповідно до п.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав в повній мірі належним чином зобов'язань по оплаті за отриманий товар.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 30 888,16грн. основного боргу відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджено належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 306,41 грн. - 3% річних, суд встановив, що позивачем у поданому розрахунку не вірно вказані періоди нарахування 3% річних, оскільки як вбачається із видаткової накладної №3101/9 від 31.01.2015року оплата за поставлений товар здійснюється протягом 14 днів з дня виставлення даної накладної, тобто останім днем оплати являється 14.02.2015р., а не 31.01.2015р. як зазначає у своєму розрахунку позивач та відповідно по видатковій накладній №1202/4 від 12.02.2015року останім днем оплати являється 26.02.2015р., а не 12.02.2015р.

А тому, правомірним є нарахування 3% річних в сумі 243,72грн. за період з 26.02.2015р. по 02.06.2015р.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 1 349,40 грн. - інфляційних втрат, судом приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. Така ж правова позиція, зазначена у п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та постановах ВГСУ від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12, від 16.09.2013р. по справі №924/831/13.

Судом враховується, що позивач при нарахуванні інфляційних нараховує їх за періоди менші одного місяця. Крім того, позивач починає застосовувати індекс інфляції не з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, а з місяця, у якому відбулася прострочка. Тому визначення розміру інфляційних нарахувань не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Таким чином, враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов про стягнення 32 543,97грн. з якої: 30 888,16 грн. - основного боргу, 1 349,40 грн. - інфляційних втрат та 306,41 грн. - 3% річних підлягає задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "БОГО" (с.Голосків, Летичівського району, Хмельницької області, вул.Оренда, 11, код: 32497810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" (м. Бережани, Тернопільської області, вул.Замость, 4, код: 14049168), 30 888,16грн. (тридцять тисяч, вісімсот вісімдесят вісім гривень, 16коп.) - основного боргу, 243,72грн. (двісті сорок три гривні, 72коп.) - 3% річних та 1827,00 грн. (тисячу вісімсот двадцять сім гривень, 00коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 1 349,40 грн. - інфляційних втрат та 62,69грн. - 3% річних відмовити.

Суддя                                                                       О.Д. Вибодовський

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, Тернопільська область, м.Бережани, вул.Замость, 4;

3 - відповідачу, Летичівський район, с.Голосків, вул.Оренда, 11.