Постанова

від 26.08.2015 по справі 903/712/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року Справа № 903/712/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" на рішення господарського суду Волинської області від 08.07.15р. у справі № 903/712/15 (суддя Кравчук Антоніна Михайлівна)

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "УТФ ЗЕРНО"

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Агротехніка"

про стягнення 44 295 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «УТФ Зерно» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Волинської області з позовом (а.с. 3-5) до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача 44 240 грн. штрафу, 55 грн. 08 коп. річних.

Рішенням господарського суду Волинської області від 8 липня 2015 року (а.с. 80-81), з підстав зазначених в даному рішенні, позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 44 240 грн. 20 % штрафу та 55 грн. 08 коп. трьох відсотків річних. Також, покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 грн..

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 87-89) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Волинської області від 8 липня 2015 року по даній справі змінити та прийняти нове рішення, котрим зменшити розмір застосованого до Відповідача штрафу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, Відповідач, як на підставу скасування рішення суду, посилається на те, що зобов'язання з оплати товару були виконані Відповідачем самостійно та в повному обсязі, без заявлення будь-яких претензій з боку Позивача. Окрім того, на думку Відповідача, судом не взято до уваги питання співвідношення розміру штрафних санкцій, нарахованих Позивачем, та можливих збитків останнього.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 29 липня 2015 року, апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26 серпня 2015 року на 15 годину 10 хвилин (а.с. 85-86).

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу з додатками (а.с. 96) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просить суд залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 26 серпня 2015 року, з підстав вказаних у ньому, вніс зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Гудак А.В., суддя Олексюк А.Г..

В судовому засіданні від 26 серпня 2015 року Позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Відповідача і залишити без змін рішення місцевого господарського суду.

В судовому засіданні від 26 серпня 2015 року представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить рішення господарського суду Волинської області від 8 липня 2015 року по даній справі змінити та прийняти нове рішення, котрим зменшити розмір застосованого до Відповідача штрафу.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід задовольнити, рішення господарського суду Волинської області від 8 липня 2015 року по справі № 903/712/15 змінити в частині стягнення штрафу, в решті рішення залишити без змін . При цьому колегія суду виходила з такого.

Як вбачається з матеріалів справи 31 березня 2014 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки № 31 (далі - Договір; а.с. 10-11).

Відповідно до пункту 1.1 Договору: Позивач передає, а Відповідач приймає та сплачує на умовах, що вказуються у специфікаціях до даного Договору сільськогосподарську продукцію; найменування товару, кількість та ціна визначається у накладних (специфікаціях, рахунках); поставка здійснюється на умовах, вказаних у специфікаціях.

Згідно пункту 4.2 Договору, передплата за товар, здійснюється відповідачем на умовах та строках, вказаних у специфікаціях до даного Договору, що підписані сторонами.

Пунктами 5.4, 5.6 Договору визначено, що у разі неоплати партії товару або за порушення строків оплати, Відповідач сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості специфікацій; сплата стороною визначених даним договором або чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов'язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням даного договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов'язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі, а також штрафні санкції, вказані у статті 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до пункту 8.12 Договору, даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року.

В специфікації, підписаній уповноваженими представниками та скріпленій печатками обох сторін від 20 червня 2014 року (а.с. 12), Позивач та Відповідач узгодили наступні умови поставки товару: соя товарна, кількістю 35,000 тонн, загальною вартістю 221 200 грн. 00 коп.; оплата за товар проводиться покупцем на протязі двох банківських днів згідно рахунку-фактури, накладної та податкової накладної на прийняту партію товару на складі покупця.

Як підтверджується доказами, долученими Позивачем до матеріалів справи, на виконання умов Договору, Позивач передав Відповідачу на підставі довіреності № 858 від 19 червня 2014 року (а.с. 14) товар кількістю 35,720 тонн на загальну суму 225 750 грн. 40 коп. коп., що стверджується первинними обліковими документами, а саме: рахунком-фактурою № 20 від 21 червня 2014 року; накладною № 20 від 21 червня 2014 року; товарно-транспортною накладною № 62 від 21 червня 2014 року (а.с. 13,15).

В порушення умов Договору Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав з порушенням строків, встановлених Договором та специфікацією від 20 червня 2014 року, що стверджується наступними документами: платіжними дорученнями № 2056 від 23 липня 2014 року на суму 2 612 грн. 80 коп.; платіжним дорученням № 2082 від 24 липня 2014 року на суму 75 000 грн. 00 коп.; платіжним дорученням № 2120 від 25 липня 2014 року на суму 75 000 грн.; платіжним дорученням № 2237 від 5 серпня 2014 року на суму 75 000 грн. 00 коп.; випискою по рахунку Позивача від 11 червня 2015 року (а.с. 16-20).

Зважаючи на наведені вище обставини, Позивач з метою захисту, на його думку, свого порушеного права, звернувся в суд з позовом до Відповідача про стягнення 44 240 грн. штрафу та 55 грн. 08 коп. річних.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Як вбачається із встановлених обставини у даній справі та долученого Договору, між Позивачем та Відповідачем виникли договірні правовідносини на підставі укладеного договору поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України закріплено, що: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів дослідивши умови Договору в контексті нормативно-правової бази діючого законодавства України, котре направлено на врегулювання даного виду відносин з врахуванням позовних вимог Позивача зауважує наступне.

Позивач просить стягнути з Відповідача 55 грн. 08 коп. 3% річних за період з 21 червня 2014 року по 5 серпня 2014 року.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно, колегія суддів дослідивши нараховані Позивачем 55 грн. 08 коп. 3% річних вважає підставними та такими, що підлягають до стягнення з Відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, колегією суддів враховано, що фактична сума 3% річних, нарахована за період з 25 червня 2014 року по 4 серпня 2014 року (поставка здійснена в суботу 21 червня 2014 року, термін оплати два банківські дні - 23, 24 червня 2014 року) з передбаченої специфікацією вартості поставки - 221 200 грн. 00 коп. становить 601 грн. 76 коп., згідно розрахунку Позивача - 55 грн. 08 коп.

Дане вчинено і господарським судом Волинської області.

Враховуючи усе вищевказане, суд залишає судове рішення господарського суду Волинської області в цій частині без змін.

Крім суми річних Позивач просив стягнути з Відповідача 44 240 грн. штрафу.

Як уже було зазначено вище в даній судовій постанові, пунктом 5.4 Договору встановлено, що: у разі неоплати партії товару або за порушення строків оплати, Відповідач сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості специфікацій.

Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 44 240 грн. 00 коп. 20% штрафу від загальної вартості специфікації - 221 200 грн..

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 551 Цивільного кодексу України: предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України: якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України: штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договром.

Статте. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що у відповідності до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідач, укладаючи Договір, по суті погодив у пункті 5.4 Договору розмір штрафу, визначивши з Позивачем розмір штрафу в розмірі 20 % від загальної вартості специфікації.

За таких обставин вимоги Позивача щодо стягнення штрафу відповідають вимогам Договору та Закону.

В той же час, внаслідок безпідставного відхилення місцевим господарським судом обгрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 66-67), суд першої фнстанції по-суті позбавив апелянта права на судовий захист, вирішивши спір в першому ж засіданні. Внасліок чого апелянт не зміг подати заяву про зменшення розміру штрафних санкцій суду першої інстанції, висвітивши її безпосередньо в апеляційній скарзі. Зважаючи на це, апеляційний господарський суд розглядає даний спір враховуючи факт наявності заяви сторони про зменшення розміру штрафу, висвітленої в апеляційній скарзі.

Колегія суду дослідивши обставини справи, враховуючи сплату Відповідачем усієї суми заборгованості та незначні періоди прострочення у здійсненні оплат в площинні статті 83 Господарського процесуального України , зазначає про наявність підстав для зменшення штрафу, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Підпунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що: вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо; крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України; у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків; при цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З врахуванням наведеного, колегія суду констату те, що якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені колегією суддів приймається до уваги: ступінь виконання Відповідачем взятого на себе зобов'язання по сплаті заборгованості (станом на день розгляду справи в суді борг Відповідачем сплачено в повному обсязі); незначні періоди прострочення у здійснення оплат по Договору та співвідношення розміру штрафу (44 240 грн.), нарахованого Позивачем. Також, суд бере до уваги і той факт, що Позивач поставив Відповідачу товар без одержання передоплати, що передбачено умовами Договору.

Окрім того, приймаючи таке рішення колегією суду приймається до уваги також і настання негативних наслідків, котрі можуть бути спричинені неналежним виконанням Відповідачем свого зобов'язання по Договору.

Колегія суду констатує, що розглядаючи питання про стягнення штрафу, судовою колегією взято до уваги такі обставини: причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, добровільного усунення винною стороною порушення (оплати суми заборгованості) та його наслідків.

З огляду на усе вищевказане, колегія суду із застосуванням наданим їй статтею 551 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України та пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та з урахуванням обставин, наведених в даній судовій постанові, приходить до висновку, що виходячи із принципу розумності і співрозмірності, щодо зменшення розмір нарахованого штрафу на 50 % та стягнення його в розмірі 22 120 грн.. Відповідно, в позові щодо стягнення штрафу в розмірі 22 120 грн. - суд відмовляє.

Відповідно до статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

В силу вказаної норми зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір судового збору, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків Позивача та Відповідача у спірних правовідносинах.

З огляду на усе вищевказане, колегія суду вважає доводи апелянта обґрунтованими та підставними, а відтак приймає їх до уваги.

Враховуючи усе вищевказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні в частині стягнення штрафу. В решті рішення суд залишає без змін.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Агротехніка"

- задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 08 липня 2015 року в справі № 903/712/15 змінити в частині стягнення штрафу, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (м. Луцьк, вул. Єршова, 11, код ЄДРПОУ 21750952) на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "УТФ ЗЕРНО" (м. Київ, пр-т. Оболонський, 30, офіс 287, код ЄДРПОУ 38615496) - 22 120 грн. 00 коп. штрафу за порушення строків оплати товару, 55 грн. 08 коп. річних та судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп..

3. В позові щодо стягнення штрафу в розмірі 22 120 грн. 00 коп. - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішення законної сили."

3. Доручити господарському суду Волинської області видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

6. Справу № 903/712/15 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.