Постанова

від 21.03.2012 по справі 2а-1670/11090/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/11090/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом Приватного підприємства "СІМ-СІМ 21 СТОЛІТТЯ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2011 року Приватне підприємство "СІМ-СІМ 21 СТОЛІТТЯ" (далі - позивач, ПП "СІМ-СІМ 21 СТОЛІТТЯ") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2011 року № 0009382301/3054 та № 0009392301/3055.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що вважає податкові повідомлення-рішення безпідставними та такими, що прийняті всупереч чинному законодавству України, оскільки господарські операції із ПП В«Астелікс-2007В» , ТОВ В«АлівісВ» та ТОВ В«ІнтермаксервісВ» фактично проведені, відображені в бухгалтерському обліку підприємства та не мали ознак фіктивності, у зв'язку із чим позивачем правомірно на підставі отриманих податкових накладних включено суми податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) по зазначеним операціям до податкового кредиту та суми витрат до валових витрат підприємства за відповідні періоди.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування письмових заперечень відповідач посилався на заниження позивачем суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, та податку на прибуток шляхом незаконного формування валових витрат та податкового кредиту по податковим накладним, оформлених від ПП В«Астелікс-2007В» , ТОВ В«АлівісВ» та ТОВ В«ІнтермаксервісВ» по фактично неіснуючим фінансово-господарським операціям, які були незаконно відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства з метою ухилення від сплати податків.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПП «СІМ-СІМ 21 СТОЛІТТЯ» (ідентифікаційний код 36007807) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 31.07.2008 року та взято на податковий облік в Кременчуцькій ОДПІ.

В період з 16.08.2011 року по 22.08.2011 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПП «СІМ-СІМ 21 СТОЛІТТЯ» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП "Алерт", ПП "Алерт Плюс", ПП "Інко", ПП "Авеланж", ПП "Арона Сервіс", ПП "Саланг ТМ", ПП "Асіст", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Маркап", ПП "Альпарі-Т", ПП "Агат Сервіс", ТОВ В«АлівісВ» , ПП Оріль", ПП В«Астелікс-2007В»та ПП "Алькасар Плюс" за період з 01.06.2008 року по 30.06.2011 року, згідно постанови про призначення документальної перевірки від 25.07.2011 року заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області майора податкової міліції ОСОБА_3

За результатами перевірки складено акт від 30.08.2011 року № 6363/23-309/36007807, у якому відображено порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР), в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 11 331 грн., в т.ч. за березень 2009 року - 3 917 грн., квітень 2009 року - 2 400 грн., червень 2010 року - 483 грн., жовтень 2010 року - 2 049 грн., грудень 2010 року - 2 482 грн.; підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 14 163 грн., в т.ч. за 1 квартал 2009 року в сумі 4 896 грн., 2 квартал 2009 року - 3 000 грн., 2 квартал 2010 року - 604 грн., 4 квартал 2010 року - 5 663 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 23.09.2011 року: № 0009382301/3054, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у загальному розмірі 17 703 грн. 75 коп., у т.ч. 14 163 грн. - за основним платежем, 3 540 грн. 75 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0009392301/3055, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 14 163 грн. 75 коп., у т.ч. 11 331 грн. - за основним платежем, 2 832 грн. 75 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження скарги ПП «СІМ-СІМ 21 СТОЛІТТЯ» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 23.09.2011 року № 0009382301/3054 та № 0009392301/3055 - без змін.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок перевіряючих щодо завищення позивачем податкового кредиту та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, а також завищення валових витрат в результаті взаємовідносин із ПП В«Астелікс-2007В» , ТОВ «Алівіс» та ТОВ В«ІнтермаксервісВ» , які не мали реального характеру.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість на момент виникнення спірних правовідносин унормовані Законом України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до підпунктів 7.2.3 та 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) /п.п. 7.2.3/. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону /п.п. 7.2.4/.

Приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Правові відносини з приводу формування валових витрат на момент виникнення спірних правовідносин унормовані Законом України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктами 5.3.1 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності та будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ПП «СІМ-СІМ 21 СТОЛІТТЯ» у березні та квітні 2009 року мало фінансово-господарські взаємовідносини по придбанню обладнання та отриманню робіт від ТОВ «Інтермаксервіс» (код 24710114) на загальну суму 37 900 грн. в т.ч. ПДВ - 6 317 грн. на підставі укладених договорів.

Так, 04.03.2009 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Інтермаксервіс» (Виконавець) укладено договір № 01-03/01, за умовами якого Виконавець зобов'язується на власний ризик виконати за плату роботу (встановлення секційних воріт в кількості 3 штук), а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

На підтвердження фактичного виконання умов угоди позивач надав суду податкову накладу від 05.03.2009 року № 503.1 на загальну суму 23 500 грн., в тому числі ПДВ - 3 916 грн. 67 коп. та акт від 05.03.2009 року № 01-03/01, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» - проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Частина 2 статті 9 вказаного закону висуває до первинних документів такі обов'язкові реквізити як: назву документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Таким чином, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.1999 року № 996-XIV, в іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат та до складу податкового кредиту витрати без належних на те документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд дослідив надані позивачем документи та з'ясував, що акт від 05.03.2009 року № 01-03/01 оформлений з порушенням вимог статті 9 Закону України В«Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , оскільки не містить обсягу господарських операцій, одиниці їх виміру, неможливо з'ясувати, яким чином формувалася їх вартість.

Крім того, в акті відсутнє посилання на договір, на підставі якого виконувались роботи, а також відсутнє посилання на місце складання зазначеного акту, у зв'язку із чим неможливо встановити фактичне виконання робіт зі встановлення секційних воріт.

Будь-яких інших оформлених належним чином первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про реальний характер господарських операцій зі встановлення секційних воріт між позивачем та ТОВ «Інтермаксервіс» суду не надано.

Виходячи з викладеного, суд не погоджується з доводами позивача про те, що документи, якими він хоче підтвердити спірні валові витрати та податковий кредит, в яких зазначено лише назва таких послуг, є такими, що підтверджують такі витрати.

До того ж, суд зазначає, що про доцільність замовлення позивачем, місцезнаходженням якого є м. Кременчук Полтавської області, робіт по встановленню секційних робіт у підприємства місцезнаходженням якого згідно первинних документів є м. Кіровоград, представник позивача суду не повідомив та аргументованих доводів не навів.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем не підтверджено первинними бухгалтерськими документами отримання робіт зі встановлення секційних воріт від ТОВ «Інтермаксервіс», оскільки реальність отриманих робіт може бути підтверджена лише належним чином оформленими первинними документами, які свідчать про реальність виконання умов договору.

Також, між ПП «СІМ-СІМ 21 СТОЛІТТЯ» (Замовник) та ТОВ «Інтермаксервіс» (Виконавець) укладено договір № 01-04/01 від 20.04.2009 року, відповідно до якого Виконавець зобов'язується на власний ризик поставити обладнання за плату, а Замовник зобов'язується прийняти це обладнання та оплатити його. Обладнання, що поставляється виконавцем: W4*0.22 дріт - 700 м., W8*0.22 дріт - 700 м., датчик LC-100Pi - 4 шт., датчик розбиття LС-105GВ - 5 шт., датчик UР 105 - 20 шт., антена Вооmеrаng - 1 шт., SТ-708 - 5 шт., АКБ 7 А/ч 10 шт., СМК-1Е (сигн. магн. контакт.) -20 шт., W8*0.22 дріт 1000 м.).

З метою підтвердження реальності здійснення зазначеної господарської операції позивачем надано суду податкову накладну від 29.04.2009 року 2904.3 на суму 14 400 грн., в т.ч. ПДВ - 2 400 грн. та акт виконаних робіт від 29.04.2009 року № 01-04/01.

Відповідно до абзацу 27 пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року за № 363, товарно-транспортна накладна -єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, у позивача як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної, яка є документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування товару, а відтак, має зберігатись разом з видатковими накладними.

Разом з тим, позивачем не надано суду документів, які підтверджували фактичне здійснення перевезення придбаного обладнання, а також документів, з яких можливо встановити, якою особою здійснювалось транспортування, місця відвантаження вантажу, осіб які здійснювали приймання та відвантаження цього вантажу (акт приймання-передачі товару, товарно-транспортна накладна за формою №1-ТНН тощо).

Крім цього, суду не надано документів на підтвердження здійснення зберігання товару, тобто доказів, які б свідчили про фактичне виконання господарських операцій між ПП «СІМ-СІМ 21 СТОЛІТТЯ» та ТОВ «Інтермаксервіс».

ПП «СІМ-СІМ 21 СТОЛІТТЯ» у червні та жовтні 2010 року придбавало вироби з металу, обладнання та запасні частини у ПП «АСТЕЛІКС-2007» на загальну суму 15 190 грн. в т.ч. ПДВ 2 532 грн. на підставі наступних договорів.

01.06.2010 року ПП «СІМ-СІМ 21 СТОЛІТТЯ» (Замовник) із ПП «АСТЕЛІКС-2007» (Виконавець) укладено договір № 01-06/01, відповідно до якого Виконавець зобов'язується на власний ризик поставити вироби з металу, за плату відповідно до умов цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти ці вироби та оплатити їх (Вироби з металу в кількості 125 метрів погонних).

ПП «АСТЕЛІКС-2007 виписано позивачу податкову накладну від 23.06.2010 року №23061 на загальну суму 2 898 грн., в т.ч. ПДВ - 483 грн. та акт виконаних робіт від 23.06.2010 року №0106/01.

06.10.2010 року між ПП «СІМ-СІМ 21 СТОЛІТТЯ» (Замовник) та ПП «АСТЕЛІКС-2007» (Виконавець) укладено договір № 06-10/01, відповідно до якого Виконавець зобов'язується на власний ризик поставити запасні частини до автомобіля УАЗ Патріот 3063-013, а ПП «СІМ-СІМ 21 СТОЛІТТЯ» зобов'язується прийняти запчастини та оплатити їх (Запасні частини, що поставляються продавцем: радіатор 3-х рядний (мідь) літ., скоба супортна - 2 піт., шкворень (міст "Спайсер") - 1 к-т., ступиця колеса - 1 шт., сайлентблок підвіски - 1 к-т., амортизатор передньої підвіски (газо-масл) - 2 шт., тяга поперечна - 1, наконечники рульових тяг - 4 шт.).

ПП «АСТЕЛІКС-2007 виписано позивачу податкову накладну від 07.10.2010 року № 7101 на загальну суму 5 976 грн., в т.ч. ПДВ - 996 грн. та акт від 07.10.2010 року №06-10/01.

28.10.2010 року між позивачем та ПП «АСТЕЛІКС-2007» укладено договір № 28-10/01 відповідно до якого ПП «АСТЕЛІКС-2007», згідно якого ПП «АСТЕЛІКС-2007» зобов'язується на власний ризик поставити вироби з металу, за плату відповідно до умов цього Договору, а ПП «СІМ-СІМ 21 СТОЛІТТЯ» зобов'язується прийняти ці вироби та оплатити їх. (Вироби, що поставляються виконавцем: двері металеві в кількості 14 шт.).

ПП «АСТЕЛІКС-2007 виписано позивачу податкову накладну від 29.10.2010 року № 28106 на загальну суму 5 976 грн., в т.ч. ПДВ - 996 грн. та від 29.10.2010 року №28-10/01.

Суд дослідив надані позивачем договори, податкові накладні, акти та з'ясував, що найменування товару в договорах та в актах не співпадають з номенклатурою описаною в податкових накладних, а саме: в податкових накладних номенклатура поставки товарів (послуг) продавця зазначена як виконані роботи, хоча згідно умов вищевказаних договорів позивачем придбавались у ПП «АСТЕЛІКС-2007» вироби з металу, обладнання та запчастини.

Будь-яких інших оформлених належним чином первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про реальний характер господарських операцій з придбання ТМЦ між позивачем та ПП «АСТЕЛІКС-2007»суду не надано, а саме: документів, які підтверджували фактичне здійснення перевезення придбаного товару, документів, з яких можливо встановити, якою особою здійснювалось транспортування, місця відвантаження вантажу, осіб які здійснювали приймання та відвантаження цього вантажу (акт приймання-передачі товару, товарно-транспортна накладна за формою №1-ТНН тощо), документів на підтвердження здійснення зберігання товару.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем не підтверджено первинними бухгалтерськими документами придбання товару від ПП «АСТЕЛІКС-2007», оскільки реальність отриманих робіт може бути підтверджена лише належним чином оформленими первинними документами, які свідчать про реальність виконання умов договору.

Матеріали справи свідчать про те, що в грудні 2010 року позивач мав фінансово-господарські відносини із ТОВ «Алівіс» по придбанню обладнання.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано суду договір від 27.12.2010 року № 27-12/01, податкову накладну від 30.12.2010 року № 3012 на загальну суму 14 892 грн., в т.ч. ПДВ -2 482 грн., акт від 28.12.2010 року № 27-12/01

Документів, які підтверджували фактичне здійснення перевезення придбаного товару, документів, з яких можливо встановити, якою особою здійснювалось транспортування, місця відвантаження вантажу, осіб які здійснювали приймання та відвантаження цього вантажу (акт приймання-передачі товару, товарно-транспортна накладна за формою №1-ТНН тощо), документів на підтвердження здійснення зберігання товару суду не надано, тобто не підтверджено реальність господарських операцій позивача із ТОВ «Алівіс» з придбання обладнання.

Слід відзначити, що наявність у позивача податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Та не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, так як факт реальності господарських операцій із його контрагентами не підтверджено наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Суд вважає, що надані позивачем до суду первинні бухгалтерські документи не підтверджують фактичне отримання товарів та послуг від ТОВ "Алівіс", ТОВ В«ІнтермаксервісВ» , ПП "Астелікс-2007", а тому це свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість на суму 11 331 грн. та податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 14 163 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, враховуючи фактичні обставини в їх сукупності, відсутність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів на підтвердження реальності отримання послуг та товарів, відповідачем правомірно зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість шляхом включення до податкового кредиту витрат з ПДВ та включення витрат до складу валових витрат, не підтверджених первинними документами.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності виконання господарських операцій, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 23.09.2011 року № 0009382301/3054 та № 0009392301/3055 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "СІМ-СІМ 21 СТОЛІТТЯ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 березня 2012 року.

Суддя А.Б. Головко