Постанова

від 08.07.2015 по справі 804/7982/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"08" липня 2015 р. справа № 804/7982/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон Пак"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 р. у справі № 804/7982/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон Пак"

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

05.06.2014 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення: № 0002092201 від 21.05.2014 року, № 0002072201 від 21.05.2014 року, № 0002102203 від 21.05.2014 року, винесені відповідачем.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.05.2014 року № 0002072201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 51 473,00 грн.;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.05.2014 року № 0002092201 в частині збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 443 296,50 грн., з яких за основним платежем - 295 531,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 147 765,50 грн.

- в решті позовні вимоги залишено без задоволення.

Суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0002092201 від 21.05.2014 року є правомірним, через пов'язаність позивача та його контрагента - ТОВ ПП «ЗІП», податкове повідомлення-рішення №0002072201 від 21.05.2014 року є протиправним, через не доведеність відповідачем факту відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Паллет-Днепр», податкове повідомленні-рішення № 0002102203 від 21.05.2014 року є протиправним, через те, що грошові кошти підзвітній особі видавались лише раз, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, сторони оскаржили її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що операції між ПП ОСОБА_2 та контрагентами-покупцями/постачальниками а також операції з придбання позивачем товарів (послуг) у ТОВ «Паллет-Днепр» не спричиняють реального настання правових наслідків. Крім того, зазначає, що згідно наданих до перевірки авансових звітів, а саме авансового звіту № 39 від 26.06.2013 року та авансового звіту № 40 від 26.06.2013 року встановлено факт не оприбуткування готівкових коштів на 04.06.2013 року в касі підприємства в сумі 17 944,62 грн.

Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем в апеляційній скарзі зазначається, що договорів надання фінансової допомоги між позивачем та ТОВ ПП «ЗІП» не укладалось, а господарські відносини відбувались на підставі договору поставки, що виключає можливість застосування вимог податкового кодексу України що стосуються фінансової допомоги.

Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи поданої апеляційної скарги та заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив задовольнити вимоги поданої апеляційної скарги та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про день, час та місце судового засідання, до судового засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в період часу з 07.03.2014 року по 18.04.2014 року відповідачем, відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки № 1587/12/04-03-32-01-08/36825967 від 28.04.2014 року.

Згідно висновків акту перевірки, з боку позивача виявлено порушення:

- п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.5.4 п. 135.1 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 500 405,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на загальну суму 34 315,00 грн.;

- п. 2.2, п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року.

На підставі акта перевірки позивача відповідачем 21.05.2014 року винесено наступні повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002092201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств на суму 500 405,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 250 203,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002072201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 34 315,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 17 158,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «С» № 0002102203, яким позивачеві визначено розмір штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 107 967,72 грн. за порушення Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного Банку України № 637 від 15.12.2004 року.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002072201 від 21.05.2014 року колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції скасував спірне податкове повідомлення-рішення № 0002072201 від 21.05.2014 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 51 473,00 грн. за правовідносинами з ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Паллет-Днепр» виходячи з наступного.

У перевіряємому періоді позивач мав правовідносини із контрагентами: ФОП ОСОБА_2, з яким 02.06.2012 року позивачем укладено договір поставки № 01/06/12, за умовами якого позивачеві поставлено пакувальну продукцію, ТОВ «Паллет-Днепр», з яким 27.02.2013 року укладено договір поставки № 27/02, за умовами якого позивачем було придбано піддони дерев'яні.

Висновок акту перевірки, обґрунтований актами перевірок контрагентів позивача, якими встановлено, що операції між даними юридичними особами по ланцюгу із контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків:

- актом Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 2212/242/04-03-17-03-26/2808001998 від 27.12.2013 року «Про результати перевірки з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2.»;

- актом Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 138/225/38197805 від 23.07.2013 року «Про результати перевірки з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Паллет-Дніпр».

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Однак доводів на підтвердження того, що укладений правочин має ознаки такого, що порушує публічний порядок, відповідачем не наведено.

Оскільки податковий орган посилається на відсутність реального характеру угоди, та відсутність наміру створення правових наслідків, такий правочин слід вважати таким, що може бути визнаний судом фіктивним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання позивачем товарів та послуг, зазначених у видаткових та податкових накладних, актах приймання-передачі виконаних послуг (робіт) і повністю спростовують висновок відповідача щодо нікчемності спірних правочинів. Натомість відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковість, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення № 0002072201 від 20.05.2014 року.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002092201 від 21.05.2014 року колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції скасував спірне податкове повідомлення-рішення № 0002092201 від 21.05.2014 року в частині збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 443 296,50 грн. за правовідносинами з ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Паллет-Днепр», через встановлення реальності господарських операцій з вказаними контрагентами. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання правомірним спірного податкового повідомлення-рішення № 0002092201 від 21.05.2014 року в частині збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 307 311,50 грн. по взаємовідносинам з ТОВ ПП «ЗІП» виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи між позивачем (продавець) та ТОВ ПП «ЗІП» (покупець) 03.02.2010 року укладено договір № 01/10В, за умовами якого продавець зобов'язується передати жерстяну тару (банку), а покупець прийняти та оплатити її.

Згідно договору оплата товару здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Передбачена можливість передоплати за майбутні поставки товару.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку за період жовтень 2012 року - грудень 2013 року кредиторська заборгованість позивача за договором № 01/10В від 03.02.2010 року, на початок періоду складає 1 510 940,44 грн., на кінець періоду - 14 055 600,44 грн. та виникла внаслідок виконання не в повному обсязі зобов'язань з поставки товару.

Згідно пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Відповідно до пп. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України суми попередньої оплати та авансів, отриманої в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг для визначення об'єкта оподаткування не враховуються.

Згідно п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Податковий орган не наділений повноваженнями щодо визначення правочину удаваним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача, щодо протиправності висновків податкового органу в акті перевірки про приховане фінансування, а саме поворотну фінансову допомогу, отриману від пов'язаної особи - ТОВ ПП «ЗІП».

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0002092201 від 21.05.2014 року в частині збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 307 311,50 грн. за правовідносинами з ТОВ ПП «ЗІП» є помилковим.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню в цій частині із задоволенням позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002092201 від 21.05.2014 року.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002102203 від 21.05.2014 року колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції скасував спірне податкове повідомлення-рішення № 0002102203 від 21.05.2014 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 107 967,72 грн. за порушення Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Національного Банку України № 637 від 15.12.2004 року.

Відповідно до акта перевірки встановлено не оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства в сумі 17 944,62 грн., а саме: згідно наданих до перевірки авансових звітів № 39 від 26.06.2013 року на суму 17 944,62 грн. та № 40 від 26.06.2013 року на суму 17 944,62 грн. робітником підприємства ОСОБА_3 отримано грошові кошти, проте по звіту № 39 від 26.06.2013 року не було надано документів, які підтверджуються факт витрат ОСОБА_3

Згідно матеріалів справи та пояснень представника позивача наданих в суді першої інстанції за фактом виданих ОСОБА_3 під звіт грошових коштів в сумі 17 944,62 грн. було надано звіт про використання коштів, виданих на відрядження та підтверджуючі первинні документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи. При створенні РКО № 52 від 26.06.2013 року та звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 40 від 26.06.2013 року бухгалтером підприємства було допущено помилку. В зв'язку з цим останнього притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Наявність лише однієї видачі під звіт грошових коштів підзвітній особі підтверджується оборотно-сальдовими відомостями та випискою по рахунку 301, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення № 0002102203 від 21.05.2014 року.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.205, ст.207 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон Пак" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 р. у справі № 804/7982/14 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002092201 від 21.05.2014 року в частині суми основного платежу 204 874,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 102 437,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002092201 від 21.05.2014 року в частині збільшення зобов'язання з податку на прибуток в сумі 307 311,50 грн., в тому числі за основним платежем - 204 874,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 102 437,50 грн.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун