Рішення

від 26.08.2015 по справі 148/1724/15-ц

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/1724/15-ц

Р І Ш Е Н НЯ

І м е н е м У к р а ї н и

26 серпня 2015 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі : головуючого судді Саламахи О.В.

при секретарі Носулько К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині справу за позовом ОСОБА_1 до Шпиківської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

До Тульчинського районного суду 05.08.2015 звернулася ОСОБА_1 з позовом до Шпиківської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.12.2011 помер її брат ОСОБА_2, після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із 1/2 частини земельної ділянки, яка розташована на території Шпиківської селищної ради, Тульчинського району, Вінницької області, площею 2,0018 га.

Позивач є рідною сестрою спадкодавця і спадкоємцем другої черги за законом. Іншим спадкоємцем є ОСОБА_3, який від прийняття спадщини відмовився.

Для оформлення своїх спадкових прав ОСОБА_1 звернулася до Тульчинської державної нотаріальної контори, але у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину згаданої земельної ділянки, їй відмовили у зв'язку із відсутністю зареєстрованого права власності на частину земельної ділянки за померлим братом.

Спадкова частина земельної ділянки належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.11.2015 після смерті матері, але при житті він не отримав державний акт на право власності на належну йому частину земельної ділянки.

Оскільки, позивач не може реалізувати своє право на спадщину, вона звернулася до суду і просить визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме: на 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована на території Шпиківської селищної ради, Тульчинського району, Вінницької області, площею 2,0018 га.

Позивач в судове засідання не з'явилася, однак надіслала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності у якій вказала, що позов підтримує і просить його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак від Шпиківської селищної ради, на адресу суду надійшло повідомлення у якому зазначено, що селищна рада не заперечує проти задоволення позову і просить розглядати справу без участі її представника.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що: ОСОБА_2, помер 22.12.2011, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-АМ № 223542 від 23.12.2011, виданим виконкомом Шпиківської селищної ради Тульчинського району (а.с. 6).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії ІІІ-УР № 640835 від 19.10.1961, виданого Шпиківським рай бюро ЗАГС, ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2) ОСОБА_4, народилася 30.09.1961, її батьком записаний ОСОБА_5 (а.с. 7).

Згідно копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00015587123 від 15.07.2015, ОСОБА_2, народився 31.08.1957, його батьком записаний ОСОБА_5 (а.с. 8).

Позивач є сестрою померлого і на підставі ст. 1262 ЦК України, спадкоємцем другої черги за законом.

Син померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_3, відмовився від прийняття спадщини і не претендує на неї, що підтверджується копією письмової нотаріально посвідченої заяви від 10.06.2014 (а.с. 10).

Братові позивача ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17.11.2011 належала 1/2 частина земельної ділянки, загальною площею 2,0018 га, яка розташована на території Шпиківської селищної ради, Тульчинського району Вінницької області (а.с. 11).

Позивач звернулася до Тульчинської державної нотаріальної контори для оформлення права на спадщину, а саме на: 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 2,0018 га, яка розташована на території Шпиківської селищної ради, Тульчинського району Вінницької області, однак постановою № 02-31 від 01.08.2015, їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю зареєстрованого права власності на спадкову частину земельної ділянки у померлого ОСОБА_2 (а.с. 20).

Згідно з ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 07.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ст. 16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, в тому числі і визнання права. Тобто, за змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.

Статтями 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1258, 1268, 1269, 1296 ЦК України встановлено загальні положення про право власності, порядок її набуття та припинення права власності.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, що відображено в ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ст. 1216 цього ж Кодексу спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За приписами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у спосіб, передбачений статтею 392 ЦК України, що відповідає правовій позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеній у п. 3.1. Інформаційного листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013.

Таким чином, із аналізу вищевказаних правових норм, судом встановлено, що позивачем було дотримано всіх визначених законодавцем обставин для набуття права власності на спадщину. Однак, своє право вона не взмозі реалізувати, в зв'язку з чим дане право підлягає захисту в судовому порядку, а відтак в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи заповітом має право прийняти спадщину. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Факт прийняття спадщини підтверджується поданою позивачем заявою до нотаріальної контори.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в заявлених нею межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, судовий збір сплачений позивачем, підлягає зарахуванню в прибуток держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41, 45 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1258, 1268, 1269, 1296 ЦК України, ст. 3, 11, 15, 18, 57-60, 64, 88, 209-213 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає, за адресою: вул. 40 річчя Перемоги, 44, смт. Шпиків, Тульчинський район Вінницька область, право на спадкове майно після смерті ОСОБА_2, померлого 22.12.2011, а саме: на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 2,0018 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шпиківської селищної ради, Тульчинського району, Вінницької області, в межах згідно з планом, кадастровий номер: 0524355600:01:001:0497.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: