Постанова

від 18.04.2008 по справі 2-а-537/08

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-537/08

Справа № 2-а-537/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2008

року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого

-судді   Іванова Е.А.

при секретарі

судового засідання Курбанової Г.Р.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м.  Одесі адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Приморської

районної адміністрації Одеської міської ради, 

третя особа Головне Управління Державного казначейства України в

Одеській області про визнання дій неправомірними та перерахування грошової

допомоги як інваліду війни,  -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1

звернувся до суду з позовом у якому просить визнати дії Управління праці та

соціального захисту населення Приморської районної1 адміністрації Одеської

міської ради щодо виплати йому щорічної разової допомоги в розмірі фіксованому

Законом України „Про державний бюджет України на 2005, 2006, 2007 роки згідно

Конституції України та рішень Конституційного суду України -неправомірними,  зобов'язати відповідача перерахувати на його

користь щорічну разову грошову допомогу за 2005, 2006, 2007 роки у розмірі 8

мінімальних пенсій за віком,  з

урахуванням індексу інфляції.

Представник

відповідача Управління праці та соціального захисту населення Приморської

районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не

з'явився,  про місце,  дату та час судового засідання був

повідомлений належним чином,  причини

неявки суду не повідомив,  до суду

надійшла заява від представника відповідача про розгляд справи за його

відсутність. В письмових запереченнях відповідач позов не визнав,  мотивуючи це тим,  що кошторисом на 2005-2007 роки не було

передбачено сплати щорічної допомоги до 5 травня у розмірах вказаних в

позові,  так як Закони України про

державний бюджет на поточний рік передбачали виплату разової грошової допомоги

інвалідам війни 2-ї групи у фіксованих розмірах,  які були сплачені позивачеві повністю,  тому просив відмовити в позові,  при цьому посилався на пропуск позивачем

річного строку звернення до суду.

Представник

третьої особи Головного Управління державного казначейства України в Одеській

області в судове засідання не з'явився, 

про місце,  дату та час судового

засідання був повідомлений належним чином, 

причини неявки суду не повідомив, 

в письмових поясненнях що надійшли до суду зазначив,  що Державне казначейство України здійснює

лише обслуговування Державного бюджету, 

а не фінансує державні органи. При цьому,  згідно 

ст. 22 Бюджетного кодексу головними розпорядниками бюджетних коштів

державного бюджету України є уповноважені бюджетні установи,  а саме міністерства та інші органи влади

України в особі їх керівників,  які

здійснюють розподіл коштів за напрямками видатків самостійно. Виплату грошової

допомоги відповідно до  ст. 17-1 Закону

України «Про статус ветеранів війни, 

гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93р. здійснюють органи праці

та соціального захисту населення,  а в

даному випадку Управління праці та соціального захисту населення Приморьскої

районної адміністрації Одеської міської ради, 

а не органи казначейства.

Заслухавши

позивача,  дослідивши матеріали справи

суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Спірні

правовідносини регулюються Законом України «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту» №3551 від

22.10.1993 року з наступними змінами та доповненнями.

ОСОБА_1 є

інвалідом війни 2 -ї групи,  про що

свідчить копія посвідчення НОМЕР_1

2

від

18.11.1999року (а.с. 4). Згідно ч.5 

ст.  13 Закону України «Про статус

ветеранів війни,  гарантії їх соціального

захисту» щорічно до 5 травня інваліду війни 2 -ї групи повинна сплачуватися

разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Позивач

отримав у 2007році разову допомогу до 5 травня у розміру 360грн.,  тобто відповідно до частини 7  ст.  13

Закону України «Про статус ветеранів війни, 

гарантії їх соціального захисту» з врахуванням обмежень,  встановлених 

ст. 29 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік".

 ст.  22

Конституції України закріпила,  що при прийнятті

нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження

змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно

до  ст. 

2 Закону України «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту» права та

пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, 

встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього

Союзу РСР,  не можуть бути скасовані без

їх рівноцінної заміни,  а нормативні акти

органів державної влади і органів місцевого самоврядування,  які обмежують права і пільги ветеранів

війни,  передбачені цим законом,  є недійсними.

На

підтвердження цього положення Закону Конституційний суд України 09.07.2007 року

прийняв рішення по справі N 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних

депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності)

положень статей 29,  36,  частини другої статті 56,  частини другої статті 62,  частини першої статті 66,  пунктів 7, 

9,  12,  13, 

14,  23,  29, 

30,  39,  41, 

43,  44,  45,  46

статті 71,  статей 98,  101, 

103,  111 Закону України "Про

Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії

громадян) N 6-рп/2007 у п.1 якого визнав такими,  що не відповідають Конституції України (є

неконституційними),  положення статті 29

Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік",  за якою у 2007 році виплата щорічної разової

допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" та

"Про жертви нацистських переслідувань" здійснюється у таких розмірах:

інвалідам І групи - 450 гривень, 

інвалідам II групи - 360 гривень, 

інвалідам III групи - 300 гривень.

Також

Конституційний суд України у п.3 Рішення N 6-рп/2007 зазначив,  що положення статей 29,  36, 

абзацу третього частини другої статті 56,  частини першої статті 66,  пунктів 7, 

9,  12,  13, 

14,  23,  29, 

30,  39,  41, 

43,  44,  45,  46

статті 71,  статей 98,  103, 

111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007

рік",  визнані

неконституційними,  втрачають чинність з

дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення

Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів

загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з

правовідносинами,  які виникли внаслідок

дії положень статей зазначених законів, 

що визнані неконституційними.

Відповідно

до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних

свобод «Кожна ... особа має право мирно володіти своїм Майном.  Ніхто не може бути позбавлений своєї

власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах,  передбачених законом і загальними принципами

міжнародного права».

Розглядаючи

борги у сенсі поняття «власності»,  яке

міститься у  ст. 1 ч.1 Протоколу №1 до

Конвенції і яке не обмежене лише власністю на фізичні речі та не залежить від

формальної класифікації у національному законодавстві,  Європейський Суд зазначив,  що борги, 

що становлять майно,  можуть також

розглядатися як «майнові права» і таким чином, 

як власність.

Тому при

розгляді справи «ОСОБА_2 проти України» (заява №63134/00) Європейський Суд з

прав людини зауважив,  що в межах свободи

дій держави визначати,  які надбавки

виплачувати своїм робітникам з державного бюджету,  держава може вводити,  призупиняти чи закінчити виплату таких

надбавок,  вносячи зміни в законодавство.

Однак,  якщо чинне правове положення

передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги,  необхідні для цього,  органи державної влади не можуть свідомо

відмовляти у цих виплатах,  доки

відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).

В

зв'язку з цим,  Європейський Суд не

прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів -

Закону України,  відповідно якого

встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, 

та Закону України „Про державний бюджет" на відповідний рік,  де положення останнього Закону,  на думку Уряду України,  превалювали як lex specialis/.

Суд не прийняв

аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань,  оскільки органи державної влади не можуть

посилатися на відсутність коштів,  як на

причину не виконання своїх

3

зобов'язань

(п.26 рішення ОСОБА_2 проти України; див. mutatis

mutandis  рішення у справі

ОСОБА_3 протии Росії №59498/00).

12.01.2005

року набрав чинності Закон України №2291 від 23.12.2004 року «Про внесення змін

до Закону України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування»,  яким ч.1 

ст. 28 викладена у новій редакції, 

а саме мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків

25,  а у жінок - 20 років страхового

стажу встановлений у розмірі прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили працездатність,  визначеного законом.

Розмір

мінімальної пенсії за віком станом на 1 травня 2007 року відповідно до ч.3

статті 62 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік"

становить 410грн.06 коп.

З

урахуванням викладеного сума разової грошової допомоги,  яка підлягає сплаті інваліду війни 2-ї групи

у 2007 році становить 3280, 48грн. з яких 360грн. були отримані позивачем,  тобто сума доплати,  що підлягає перерахуванню позивачу за 2007

рік становить 2920, 48грн.

Згідно  ст. 

17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту"

(3551-12 ) щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють

органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або

через установи банків (шляхом перерахування на особливий рахунок отримувача )

за місцем отримання пенсії.

Відповідно

до  ст. 

99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом

прав,  свобод та інтересів особи

встановлюється річний строк,  який,  якщо не встановлено інше,  обчислюється з дня,  коли особа дізналася або повинна була

дізнатися про порушення своїх прав, 

свобод чи інтересів.

Щодо

стягнення суми допомоги за 2005-2006 роки, 

суд приходить висновку,  що

позивач пропустив строк на звернення за захистом прав,  так як рішення Конституційного Суду України

від 01.12.2004 р. № 20-рп/2004 було опубліковано 30.12.2004 року у Офіційному

віснику України №50,  та позивач не навів

жодних підстав не можливості звернення його до суду протягом наступного часу.

Тому суд приходить висновку,  що у

задоволенні цих вимог слід відмовити.

Стаття 2

Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 p. N 1078

„Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів

населення" встановлює,  що

індексації підлягають грошові доходи громадян, 

одержані в гривнях на території України, 

які не мають разового характеру.

Відповідно

до ч.3  ст. 162 КАС України суд може

прийняти іншу постанову,  яка б

гарантувала дотримання і захист прав, 

свобод,  інтересів людини і

громадянина,  інших суб'єктів у сфері

публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Керуючись  ст.  

ст.  7-9, 100, 158, 160,  162, 163, 167 КАС України,  суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Приморської

районної адміністрації Одеської міської ради задовольнити частково.

Визнати

дії Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної

адміністрації Одеської міської ради щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової

допомоги в розмірі фіксованому Законом України „Про державний бюджет України на

2007 рік" неправомірними.

Зобов'язати

Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної

адміністрації Одеської міської ради перерахувати ОСОБА_1 суму недоплаченої

щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік у розміру 2920, 48грн.

В решті позовних

вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заяву

про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня

її проголошення,  а в разі складення

постанови у повному обсязі відповідно до 

ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна

скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви

про апеляційне оскарженя. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга

подаються до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський

окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається

особою,  яка її подає,  до Одеського адміністративного апеляційного

суду.

Апеляційна

скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне

оскарження,  якщо скарга подається у

строк,  встановлений для подання заяви

про апеляційне оскарження.